Реферат: Підприємство як суб єкт господарювання
Название: Підприємство як суб єкт господарювання Раздел: Рефераты по экономике Тип: реферат |
Реферат на тему: «Підприємство як суб’єкт господарювання» План 1. Предмет, задачі, і методи дослідження науки «економіка підприємства» 2. Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства 3. Класифікація підприємств 4. Зовнішнє середовище діяльності підприємства 1. Предмет, задачі і методи дослідження науки “Економіка підприємства” Термін «економіка» походить від 2-х грецьких слів: «oikos» - будинок, домашнє господарство і «nomos» - закон. Таким чином, дослівно термін «економіка» переводиться як уміння вести домашнє господарство згідно норм, правил, законів. Вперше цей термін ввів в науковий оборот найбільш відомий мислитель Аристотель. Цим терміном він позначив своє вчення про ведення домашнього господарства. Але з тих пір пройшло 2 з гаком тисячоліття і цей термін до цього часу зберігся. Тим часом, у наш час він позначає 2 різні поняття: - господарство будь-якої країни, підприємства регіону або всього світу; - наукову дисципліну, яка залежно від об’єкту дослідження підрозділяється на наступні основні частини: - мікроекономіка; - макроекономіку; - економіку підприємства; - економіку окремих галузей (промисловості, транспорту, сільського господарства і т.д.) Макро і мікроекономіка дозволяють одержати цілісне уявлення про економічне життя суспільства. Економіка підприємства розглядає механізм функціонування самого підприємства як комерційної організації, його ресурси (оборотні кошти, робоча сила, інвестиції) і шляхи поліпшення їх використовування, форми організації виробництва, планування, фінанси підприємства. Іншими словами, «економіка підприємства» покликана розкрити у всій повноті систему економічних відносин як у середині підприємства, так і між ними з урахуванням формування ринкового середовища. Відповідно, предметом науки економіка с/х підприємства є дослідження економічних відносин між людьми і трудовими колективами в процесі виробництва продукції і між підприємствами з приводу її розподілу, обміну і споживання, а також механізму дії економічних законів і форм їх прояву з урахуванням специфіки сільського господарства. Найважливіша задача сільського господарства – забезпечення країни продовольством. В умовах формування ринкової економіки ця задача може бути вирішена тільки на основі підвищення економічної ефективності галузі. Отже, можна сказати, що метою науки є розробка економічних основ ефективної господарської діяльності підприємства, що дозволяє йому виробляти конкуренто здатну продукцію. Оскільки господарська діяльність підприємства досить багатопланова задачі, що стоять перед наукою економіка с/х підприємства також дуже різноманітні. Зокрема вона займається розробкою і економічним обґрунтуванням: - організаційно-правових форм господарювання, з урахуванням природних, економічних і демографічних умов; - методів ефективного використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів; - оптимальних співвідношень між складовими частинами виробництва; - ефективних форм організації і оплати праці; - оптимальних розмірів сільськогосподарських підприємств з урахуванням природно-кліматичних умов; - пріоритетних напрямів капітальних вкладень в сільське господарство; - ефективної системи управління підприємством і т. д. Для виконання своїх задач економічна наука використовує наступні методи дослідження: - наукової абстракції, який полягає у виявленні суті, основи будь-якого явища, категорії - Індукції - від конкретного до загального; - Дедукції – від загального до конкретного; - Порівняльного аналізу полягає в зіставленні економічних показників з метою виявлення найкращих результатів; - Експериментальний; - Монографічний; - Статистико-економічний метод. _групування, кореляційно-регресійний, графічний і ін..) 2 Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства
Поняття діяльності і її мета. Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту або іншу програму і діють на основі певних правил і процедур. Проте цілі і характер діяльності таких численних організацій різні. По цій ознаці їх можна розділити на дві групи: - підприємницькі (комерційні), існування яких забезпечується за рахунок власних засобів; - непідприємницькі (некомерційні), які функціонують і розвиваються завдяки бюджетному фінансуванню держави. Організації з підприємницьким характером діяльності прийнято називати підприємствами. Підприємство – це організаційно виділена і економічно самостійна первинна ланка або одиниця виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію. В економічній літературі поняття «підприємство» і «фірма» часто використовуються як ідентичні. Слід зазначити, що між цими поняттями існує певна відмінність. Фірма – (як і підприємство) – це юридично самостійна підприємницька одиниця. Нею може бути великий концерн, так і невелика компанія. До складу фірми входить декілька підприємств, які не є самостійно юридичними структурами. Якщо ж фірма складається з одного підприємства, то обидва поняття співпадають. Щоб вважатися підприємством (фірмою), економічна структура повинна мати декілька істотних ознак: 1. бути юридичною особою; 2. мати замкнуту систему обліку і звітності; 3. самостійний баланс; 4. розрахунковий рахунок в банку; 5. друк з власним найменуванням; 6. товарний знак ( марку) у вигляді певного терміну, символу, малюнка або комбінації таких. Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства (фірми). Головну мету підприємства в світовій економіці прийнято називати місією. В більшості випадків місією сучасного підприємства вважається виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимально можливого прибутку. На основі загальної місії підприємства формулюють і встановлюють загально фірмові цілі, які повинні відповідати певним вимогам: 1) цілі підприємства повинні бути конкретними і піддаватися вимірюванню. 2) Цілі підприємства повинні бути орієнтовані в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довгострокова мета має горизонти прогнозування, рівний п’яти рокам (іноді 7-10 років) для передових в технічному відношенні фірм; короткострокова - в межах одного року.; 3) Цілі підприємства повинні бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності; 4) З позицій динаміки ефективності виробництва усі цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей. Напрями діяльності. В практиці господарювання кожне підприємство (фірма) як складна виробного-економічна система здійснює багато конкретних видів діяльності, які, виходячи з критерію спорідненості, можна об’єднати в окремі основні напрями. 1. Відповідно до логіки і послідовності процесу відтворювання визначальним напрямом діяльності кожного підприємства є вивчення ринку товарів , або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати: - комплексне дослідження ринку; - рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію; - інших вимог покупців товарів; - методів формування попиту і каналів товарообігу; - зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. 2. результати вивчення ринку товарів служать базою для обґрунтування конкретних шляхів вдосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює: - Науково-технічні розробки; - Технологічну і конструкторську підготовку виробництва; - Упровадження технічних, організаційних і інших нововведень; - Формування інвестиційної політики на найближчі роки; - Визначення об’єму необхідних інвестицій і т. п. 3. наступним напрямом, причому найскладнішим за об’ємом організаційно - технічних задач, є виробнича діяльність підприємства , її організація і оперативне регулювання у просторі і часі. Зі всієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що становлять виробничу діяльність, найважливішими потрібно вважати: - обґрунтування об’єму, асортименту і якості виготовленої продукції відповідно до потреб ринку; - формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізацію щодо виробничих можливостей підприємства; - збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний подальший рік прогнозного періоду; - забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; - розробку і дотримання злагоджених в часі оперативно-календарних графіків випуску продукції. 4. Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві, визначається рівнем комерційної діяльності підприємства, значущість якої в умовах ринку істотно зростає. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є: - дієва реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції - розвиток системи товарних бірж - належне стимулювання покупців. 5. Ще одним важливим напрямом діяльності підприємства, яке завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати після продажний сервіс багатьох видів товарів – машин і устаткування, автомобілів, побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного і споживацького призначення. Після продажний сервіс охоплює: - пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації - їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну - забезпечення необхідними запасними частинами, проведення ремонтів під час нормативного терміну служби і т. п. 6. До інтегрованого напряму, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми) Зокрема, вона включає: - стратегічне і поточне планування; - облік і звітність; - ціноутворення; - систему оплати праці; - ресурсне забезпечення виробництва; - зовнішньоекономічну і фінансову діяльність і ін.. Цей напрям є визначаючим для оцінки і регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві. 7. Особливе значення має соціальна діяльність , оскільки вона істотно впливає на ефективність всіх інших напрямів і конкретних видів діяльності, результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності всіх категорій працівників, дієвості вживаного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці і життя трудового колективу. 3. Класифікація підприємств 1. Мета і характер діяльності: -комерційні, - некомерційні 2. За формою власності: - приватні; - колективні; - державні; 3.Національна приналежність капіталу: - національні; - іноземні; - змішані підприємства 4. По правовому статусу і формі господарювання. - одноосібні підприємства; - господарські товариства – це підприємства де власником є дві або більше осіб. Товариства поділяються на: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність тільки розміром свого внеску. 2. Товариство з повною відповідальністю - – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність як своїм внеском так і власним майном. 3. Товариство з додатковою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність своїм внеском і частиною власного майна яке оговорено в статуті підприємства. 4. Командитне товариство – це коли один із засновників несе повну відповідальність а інший обмежену. 5. Різновидом товариств є акціонерні товариства де розмежовуються право власності і право управління. . Кооперативи – це добровільні об’єднання громадян з метою сумісного ведення господарювання. Кооперативи бувають: - споживчі - збутові - виробничі. 5. Галузевий і функціональний вид діяльності - сільське господарство; - транспортні - промислові - банківські. 6. Ступінь підлеглості - материнські (головні підприємства) - дочірні – юридично самостійне підприємство яке має власний баланс, але підкоряється материнській фірмі оскільки вона має контрольний пакет акцій даного підприємства. - Асоційовані підприємства – самостійні підприємства, але вже з будь-яких причин відчиняється материнському (філіал) 7. Розмір та чисельність працівників: - малі - середні - великі. В промисловості і будівництві до малих відносять підприємства наявність працівників до 200-х працівників, інші галузі виробничої сфери до 50. Наука і наукове обслуговування – 100 чол. Торгівля до 15 чоловік. Невиробнича сфера до 25. Добровільні об’єднання Картель – об’єднання як правило однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва і результати праці. Синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають її на результати праці. Трест – об’єднання підприємств однієї галузі, які втрачають власність як на засоби виробництва так і на результати праці. Концерн – добровільне об’єднання підприємств декількох галузей, які втрачають повну власність на засоби виробництва і результати праці. Консорціум – це об’єднання підприємств промисловості та банків які відповідно також втрачають власність на засоби виробництва і засоби праці. Фінансова група – це об’єднання підприємств декількох галузей (промисловості, банків), але на відміну від концерну на чолі фінансової групи стоять один або два банки. Холдинг – це об’єднання капіталів, а не виробництва, тобто холдинги скуповують контрольні пакети акцій інших підприємстві повністю їх контролюють. 4. Зовнішнє середовище діяльності підприємства
Зовнішнє середовище діяльності підприємства поділяється на чинники макро-, та мікросередовища. Чинники макросередовища – це чинники на які підприємство не може впливати, але повинно враховувати при діяльності підприємства. Чинники мікросередовища – це чинники на які підприємство має вплив, а відповідно може їх змінювати. Чинники макросередовища 1. економічні чинники (зміни в грошових і натуральних доходах населення, розмір заробітної плати, пенсії, інфляція, стан і розвиток вітчизняного виробництва, розвиток міжнародних економічних відносин. 2. Політичні чинники – політична стабільність в державі та регіоні, напрями розвитку політичної системи. 3. Правові чинники – вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність, методи державного регулювання діяльності підприємств, відношення держави до малого бізнесу стабільність законодавчої бази 4. Демографічні чинники – характеризуються загальною чисельністю населення його чоловіковою групою та темпами зміни чисельності населення в цілому. 5. природні чинники – екологічний стан держави, регіону, області. 6. Соціально-культурні чинники – рівень народного добробуту і рівень задоволення фізіологічних і раціональних норм споживання. Чинники мікросередовища 1. Споживачі – стан і розвиток потреб попиту на товари, і розвиток ринку. 2. Постачальники - привабливість постачальників, доцільність договірної політики. 3. Конкуренти – чисельність конкурентів їх активність та стан конкуренції цілому. 4. Посередники (товарні біржі, торгові дома) |