| РЕФЕРАТ
на тему:
“Гострі отруєння”
Отруєння.
Отруєння – група захворювань, обумовлена, впливом на організм отрут різного походження. Можуть бути гострими, хронічними, виробничими, харчовими, лікарськими й ін.
Будь-яка хімічна речовина, внесена чи прикладена до тіла, здатна зашкодити здоров'ю чи позбавити життя. Печінка видаляє деякі отрути з крові. Більшість з отрут можуть бути розділені на ті, що руйнують, як, наприклад, соляна, азотна, і сірчана кислоти; дратівні, включаючи миш'як і сульфат міді; наркотики, як, наприклад, опіум, і чадний газ; і наркотично дратівні - з будь-яких речовин рослинного походження, включаючи карболову кислоту і тютюн.
Отрути, що руйнують, усі обпалюють і знищують частини тіла, з яким вони приходять у контакт; дратівні отрути викликають дратівний ефект у шлунку і кишках; наркотики впливають на головний і спинний мозок, породжуючи заціпеніння; наркотично дратівні отрути можуть викликати інтенсивне роздратування і, нарешті, діють як наркотики.
При отруєннях отрутами, що не руйнують, основні зусилля починаються, щоб видалити отруту з організму якомога швидше промиванням шлунка. Для деяких що руйнують і дратують отрут є хімічні протиотрути.
У більшості країн продаж отрут приватним особам ретельно контролюється законом і, загалом, тільки кваліфіковані і зареєстровані фармацевти і практикуючі лікарі можуть наготовлювати з них ліки. Проте, промислові і сільськогосподарські отрути попадають у ріки, моря і на землю, і, як наслідок, у харчові продукти.
Загальні принципи надання невідкладної допомоги
при гострих отруєннях
Невідкладна допомога при гострих отруєннях полягає в сукупному проведенні наступних лікувальних заходів: прискореному виведенні токсичних речовин з організму; специфічної терапії, що сприятливо змінює перетворення токсичної речовини в організмі чи зменшуючій його токсичність; симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримку тієї функції організму, що переважно уражається даною токсичною речовиною.
На місці події необхідно установити причину отруєння, з'ясувати вид токсичної речовини, її кількість і шлях надходження в організм, по можливості довідатися час отруєння, концентрацію токсичної речовини в розчині чи дозування в лікарських препаратах.
При отруєннях токсичними речовинами, прийнятими усередину, обов'язковим і екстремальним заходом є промивання шлунка через зонд. Для промивання шлунка використовують 12 – 15 літрів води кімнатної температури порціями 300 – 500 мол.
При важких формах отруєнь у хворих, що знаходяться в несвідомому стані (отруєння снотворними препаратами й ін.), промивають шлунок повторно 2 – 3 рази в першу добу після отруєння, тому що в зв'язку з різким уповільненням усмоктування в стані глибокої коми в шлунково-кишковому тракті може зберігатися значна кількість не всмоктаної токсичної речовини. По закінченню промивання в шлунок вводять 100 – 150 мол 30% розчину сульфату натрію чи вазелінової олії як проносний засіб. Не менш важливо раннє звільнення кишечнику від токсичних речовини за допомогою високих сифонових клізм.
У коматозному стані хворого, при відсутності кашлевого і ларингеального рефлексів, з метою запобігання аспірації блювотних мас у дихальні шляхи промивають шлунок після попередньої інтубації трахеї трубкою з роздувною манжеткою.
Протипоказане призначення блювотних засобів і блювоти роздратуванням задньої стінки в маленьких дітей (до 5 років), у хворих у сопорозному чи несвідомому стані, а також в отруєних припікальними отрутами.
Для всмоктування речовин, що знаходяться в шлунково-кишковому тракті токсичних, застосовується активоване вугілля з водою (у виді кашки по одній столовій ложці усередину до і після промивання шлунка) чи 5 - 6 таблеток карболену.
При інгаляційному отруєнні потрібно, насамперед, винести потерпілого на чисте повітря, укласти, забезпечити прохідність дихальних шляхів, звільнити від одягу, що стискує, дати інгаляцію кисню. Лікування проводять у залежності від виду, що викликало отруєння речовини.
При влученні токсичних речовин на шкіру необхідне обмивання шкірних покривів проточною водою.
Гострі отруєння, зумовлені укусами змій і отрутних членистоногих.
Укуси змій.
Укуси змій викликають гостре отруєння, обумовлене специфічною дією зміїної отрути – продукту отрутних залоз змій. Найбільш небезпечні для людини отрутні змії належать до наступних 4 сімействам: 1) морським зміям, що живуть у прибережних водах Індійського і Тихого океанів; 2) аспідам (середньоазіатська кобра й ін.); 3) ямкоголовим зміям (щитомордники – азіатський, східний, скелястий і ін.); 4) гадюкам (гюрза, піщана ефа, гадюка звичайна, степова гадюка, гадюка Радде, кавказька гадюка, носата гадюка). Основні діючі початки отрут – токсичні білки, на частку яких приходиться більш 60% сухої маси отрути. У тіло жертви отрута вводиться за допомогою двох зубів. Зуби, що обламалися, відразу ж заміняються запасними, у зв'язку, з чим видалення отрутних зубів не знешкоджує змію.
При надання першої допомоги постраждалому відразу ж після укусу повинний бути забезпечений повний спокій у горизонтальному положенні. Розкриття ранок натисненням і почате в перші ж хвилини енергійне відсмоктування вмісту ранок ротом дозволяють видалити від 20 до 50% введеної отрути. Відсмоктування ротом проводять протягом 15 хв (для обличчя, що робить першу допомогу, воно зовсім не небезпечно), після чого ранку дезінфікують звичайним способом і накладають на неї стерильну пов'язку, що у міру розвитку набряку періодично послабляють, щоб вона не урізалася в м'які тканини. Накладення на уражену кінцівку джгута набагато збільшує як місцеві, так і загальні прояви хвороби, часто веде до гангрени, підвищує смертність. Протипоказані розрізи, припікання, введення в область укусу перманганату калію й інших сильних окислювачів і всі місцеві впливи, що травмують. Поширення отрути в організмі значно сповільнюється при ранній іммобілізації ураженої частини тіла шинами, після чого потерпілого випливає, можливо, швидше доставити на носилках у найближчу лікувальну установу.
При укусах аспідів необхідне введення сироватки «Антикобра» у дозі до 300 мол і більш.
Укуси отрутних членистоногих.
Укуси скорпіонів викликають гострий болісний біль у зоні влучення отрути. Виразність почервоніння і набряку в зоні поразки варіює в дуже великих межах. Іноді в зоні ужаления виникають поверхневі міхури з рідиною. Симптоми загального отруєння організму відзначаються лише в окремих потерпілих, переважно в дітей дошкільного віку. Спостерігаються загальне нездужання, головний біль, запаморочення, блювання, біль в області серця, задишка, серцебиття.
Укуси каракурта не викликають скільки-небудь вираженої місцевої реакції на отруту, але супроводжуються значним і своєрідним отруєнням організму. Протягом 5-20 хвилин розвивається різко виражена м'язова слабість, порушення ходи, з'являються різкі болісні болі в кінцівках, поперековій області і животі.
Укуси інших павуків і сколопендри супроводжуються слабкою місцевою реакцією на отруту і не вимагають спеціального лікування.
Ужаления ос і бджіл супроводжується різко локальною болючою реакцією, появою в зоні поразки помірного почервоніння і набряку. Важкі загальні отруєння – судороги, утрата свідомості, блювота – спостерігаються лише при множинних ужаленнях (смертельні наслідки зареєстровані при декількох сотнях ужалень).
ЯК ДІАГНОСТУВАТИ ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ У ДІТЕЙ
У немовляти не запитаєш, що він з'їв і де в нього хворіє, тому при наявності хоча б найменших підозр на можливість отруєння (знайшли відкритий пухирець з ліками, розмазаний по туалетному столику лак для нігтів і т.п.) необхідна гранична уважність. У випадку з грудними дітьми отруєння проковтнутими отруйними речовинами найчастіше виявляються на підставі зіставлення симптомів захворювання і констатації того факту, що відповідний токсический препарат зник. Симптоми отруєння, природно, залежать від речовини, яким воно викликано, і від того, яке кількість цієї речовини потрапило в організм. Однак найбільш загальними ознаками є:
нудота, блювота, різка слабість, біль у животі, запаморочення, алергійні шкірні висипання (при отруєнні жарознижуючими засобами й антибіотиками, побутовою хімією);
сонливість, запаморочення, млявість, апатія, слабість (при отруєнні седативними і снотворними препаратами, алкоголем);
приступи психомоторного порушення, м'язові посмикування, занепокоєння, порушення координації, галюцинації, судороги (характерні для отруєнь антидепресантами й ін. психотропними препаратами, протитуберкульозними засобами - изониазид, чи тубазид; рослинними алкалоїдами, такими як атропін, ефедрин і т.п., бензином і ін. похідними нафти, ацетоном, засобами для знищення комах);
блювота з домішкою крові, слинотеча, різкий біль у горлі, видимий набряк і/чи білий наліт у порожнині рота, сеча червоного кольору (отруєння їдкими кислотами і підставами: оцтовою есенцією, нашатирним спиртом і т.п.).
ЩО ВАРТО РОБИТИ ПРИ ПІДОЗРІ НА ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ У ДІТЕЙ
1. Негайно викликати «швидку допомогу».
2. До прибуття лікаря, якщо дитина не випила якої-небудь кислоти (наприклад оцтової) чи їдкої підстави (наприклад каустичної чи соди миючого засобу на її основі), йому варто давати якнайбільше води. Кількість промивної рідини для дітей до року - 1 л (до 5 років - 3-5 л).
3. Укладете дитини обличчям униз на колінах дорослого, сидячого на стільці. Голова дитини повинна знаходитися нижче, ніж інше тіло, живіт варто злегка притискати. У такім положенні дитині вводять у глотку вказівний палець, обгорнений у чисту носову чи хустку шматок марлі, щоб викликати в нього блювоту.
4. Дайте дитині активоване вугілля (з розрахунку 1 таблетка на 10 кг маси тіла).
5. Частину, що залишилася, токсического чи речовини блювотну рідину, а також пакувальний матеріал варто зібрати і разом з дитиною відправити в найближчу лікарню.
ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ ПРИ ПІДОЗРІ НА ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ
1. Ні в якому разі не втрачайте часу - викликайте лікаря і починайте надавати першу допомогу.
2. Неприпустимо до прибуття лікаря давати дитині які б те ні було протиотрути, проносні чи ліки (за винятком активованого вугілля).
3. Не давайте дитині молока - за винятком тих випадків, коли отруйною речовиною послужила кислота. Молоко (традиційне «народне» засіб при отруєннях) може збільшити і без того серйозну ситуацію, прискоривши перехід отруйного речовини в кров дитини. (При отруєнні кислотою, навпроти, варто дати постраждалому якнайбільше молока, додавши в нього чайну ложку харчової соди.)
4. Не ховайте від лікаря і людей, що роблять невідкладну допомогу, обставини, при яких відбулося отруєння, походження і кількість отруйної речовини, що могло потрапити в організм дитини.
ЯК ЗАПОБІГТИ КРИТИЧНІЙ СИТУАЦІЇ
1. Зберігаєте дитячу аптечку окремо від дорослої, причому і ту, і іншу - у місці, абсолютно недосяжному для дитини.
2. Будьте гранично акуратні, коли вам приходиться давати дитині ліки. Особливу увагу звернете на:
- назва препарату;
- термін його придатності;
- призначення лікаря (необхідна лікарська форма, дозування, кількість і час прийомів ліки протягом доби).
3. Не зберігаєте отруйні речовини в доступному для дитини місці (косметику і парфумерію - на туалетному столику, миючі засоби - на раковині, оцет - на нижній полиці кухонного столу, ацетон і гас - на відкритій поличці і т.п.).
От, власне, і всі запобіжні заходи. Залишається тільки дивуватися, що далеко не всі батьки і далеко не завжди їх дотримуються.
|