Реферат: Професiйнi комунiкативнi зв язки у педагогiчнiй дiяльностi як наукова проблема 2

Название: Професiйнi комунiкативнi зв язки у педагогiчнiй дiяльностi як наукова проблема 2
Раздел: Рефераты по астрономии
Тип: реферат

Реферат

на тему:

ПРОФЕСIЙНI КОМУНIКАТИВНI ЗВ'ЯЗКИ

У ПЕДАГОГIЧНIЙ ДIЯЛЬНОСТI ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА


При розгляді нинішнього етапу становлення і реформування системи освіти проблема взаємодії між учнями і вчителями, проблема їхніх стосунків особливо зберігає значну актуальність. Це пояснюється самою специфікою навчально-виховного процесу, який передбачає безпосередню взаємодію всіх його учасників, де на першому плані виступає саме професійне спілкування вчителів - педагогічне спілкування.

Психологи, дослiджуючи педагогiчне спiлкування вказують на характернi вiдмiнностi рiзних сторiн спiлкування, що являють собою окремi складовi цього процесу, але можуть використовуватись для виявлення вiдмiнностей спiлкування у рiзних людей. Сюди можна вiднести психолого-педагогiчну спостережливiсть [1], рiвень глибини емпатiї [5], точнiсть соцiальної перцепцiї [4] та iн.

Часто науковцi у своїх дослiдженнях iз проблем педагогiчної психологiї вказують на те, що значна частина педагогiчних прорахункiв i труднощiв визначається не стiльки недолiками методичної пiдготовки вчительських кадрiв, скiльки деформацiєю сфери професiйного педагогiчного спiлкування [2 та iн.].

Важливу роль у роботi вчителя з учнями вiдiграє стиль спiлкування педагога з ними. У психологiчнiй лiтературi стиль спiлкування розглядається як iндивiдуально-типологiчнi особливостi соціально-психологiчної взаємодiї вчителя, якi формують певнi ставлення до нього учнiв. При цьому змiст стилю спiлкування визначається i особистiсними характеристиками самого вчителя i реалiзацiєю ставлень до нього учнiв. У стилях спiлкування проявляються особливостi комунiкативно-перцептивних можливостей вчителя, особливостi класного колективу i кожного учня зокрема, характер взаємостосункiв вчителя зi своїми вихованцями, його творча iндивiдуальнiсть тощо.

У багатьох психологiчних дослiдженнях вказується на позитивний вплив у навчально-виховному процесi демократичного стилю спiлкування. А на негативнi тенденцiї - у процесi застосування авторитарного i пасивного стилiв. Зокрема, пiдкреслюється, що такi стилi гальмують розвиток психiчної активностi особистостi, її адекватної самооцiнки, супроводжуються негативними тенденцiями в стосунках мiж однокласниками, коли їхнiм вчителям притаманнi такi стилi [1].

Не менш важливим у педагогiчному процесi є взаємини вчителя зi своїми колегами, якi, за словами В.А.Кан-Калiка, суттєво впливають на загально-психологiчний клiмат пiд час виконання завдань навчання i виховання [7, 41]. При цьому потрiбно бути максимально доброзичливим у ставленнi до iнших членiв педагогiчного колективу, прагнути до спiвпрацi, шукати те що зближує, а не те що роз'єднує, постiйно настроюватись на бажання спiльної творчої дiяльностi, знаходити в досвiдi своїх колег найбiльш цiнне, цiкаве, корисне.

У всiх описаних вище дослiдженнях педагогiчного спiлкування автори звертають увагу на його вплив при формуваннi ефективного навчально-виховного процесу. Адже спiлкування, як зазначають А.А.Деркач i Н.В.Кузьмiна, торкається чи не всiх основних сторiн мiжособистiсної взаємодiї. Так, зокрема вони вказують, що спiлкування виступає не стiльки як обмiн iнформацiєю, скiльки процес взаємодiї i взаємовпливу. В залежностi вiд характеру змiстової i кiлькiсної сторiн "iндивiдуального" вiдображення з утворенням форми колективного мислення людей. Пiд час спiлкування, внаслiдок систематичних контактiв в ходi спiльної дiяльностi її учасники отримують рiзноманiтнi знання про себе, своїх друзiв, способи найбiльш рацiонального вирiшення поставлених завдань. У спiлкуваннi проявляються емоцiйнi стани i переживання кожного учасника стосовно iнших, виробляються вмiння дiяти в iнтересах колективу та iн.

Аналiз лiтературних джерел показує, що вченi надаючи великої уваги проблемам спiлкування, також вказують на його особливу роль при вирiшеннi навчальних i виховних завдань, на вмiння педагогiв його ефективно використовувати у роботi зi своїми вихованцями. Все це вказує на ту важливу роль пiдготовки майбутнiх вчителiв до мiжособистiсної перцепцiї у своїй професiйнiй дiяльностi, а також полiпшення форм i методiв вiдповiдної роботи.

Одним із таких вагомих засобів є застосування інтеракційних методик [3]. Сутністю цих методик, на думку В.В.Власенка є те, що вони передбачають організовану на спеціальних заняттях взаємодію учнів між собою та вчителів з учнями за алгоритмами, які забезпечують включеність у роботу з більшим чи меншим ступенем активності всіх її учасників і стимулюють посилення інтенсивності оцінної перцептивної взаємодії учнів один з одним та вчителем у експериментальному спілкуванні.

Так, наприклад, зупинимось на особливостях проведення методики за умовною назвою “Графічний символ особистості”.

Мета її проведення полягає у тому, щоб дослідити взаємні оцінні ставлення однокласників між собою, вчителів з учнями і використати сам процес взаємодії і одержані дані як засіб корекції стосунків.

Процедура проведення. Клас поділяється на кілька груп. Їх кількість може бути парною або не парною, в залежності від числа учнів в класі. В групі має бути не більше семи осіб. В противному разі, коли кількість перевищує вказане число, в групах з’являються явні лідери і практично зовсім пасивні учні, що унеможливлює спільну колективну роботу.

Кожній групі надається номер по порядку. Якщо кількість груп парна, то, скажімо, група № 1 “працює” на групу № 2 і навпаки (далі, відповідно, група № 3 - на групу № 4, група № 4 на групу № 3 і т.д.). Якщо кількість непарна, то схемою функціонального зв’язку стає замкнений ланцюжок. Наприклад, при наявності трьох груп залежність виглядає так: група № 1 “працює” на групу № 2, група № 2 - на групу № 3 і група № 3 - на групу №1.

Когнітивний аспект взаємодії в даній методиці. Досліджуваним необхідно відшукати головну, найхарактернішу ознаку особистості кожного учня і виразити її через певний, найбільш адекватний (на думку групи), графічний символ. Цей символ повинен відображувати не зовнішні форми поведінки, а глибинні, суттєві особистісні якості. Наприклад, намальований футбольний м’яч - явна ознака зовнішньої поведінки - “любитель футболу, болільник”, а вже троянда з колючками може свідчити про суперечливість характеру.

Необхідною умовою є перенесення малюнків всіх груп на класну дошку, тобто це є тим, що зміцнює емоційність сприйняття ходу інтеракційного обміну інформацією. Також значний емоційний вплив чинить варіант проведення методики, при якому графічний символ для кожного учня зображається ще й на окремому аркуші паперу і “дарується” після проведення методики.

Обробка і аналіз одержаних даних. Школярам пропонується оцінити за десятибальною шкалою ступінь їх згоди з тим, наскільки запропонований символ виражає основну суть їх особистості.

За результатами порівняння малюнків, оцінок в балах ступеня згоди, суджень, висловлених в ході бесіди, висвітлюються такі питання:

1. Якою мірою школярам вдалося виразити через графічні символи саме особистісні якості, а не зовнішні форми поведінки?

2. В чому полягає інформаційний та оцінний зміст символів?

3. Як успішно учні впізнали “свої” символи?

4. Чим зумовлені помилки при впізнаванні?

5. Як зображали учні суттєві якості лідерів, “середніх” і пасивних?

6. З якими малюнками досліджувані погоджувались, а з якими - ні і чому? Що нового дали графічні символи для впізнання особистості учнів і їх взаємних оцінних ставлень?

Ведучий аналізує також власні дії під час проведення ігрової інтеракції, відповідаючи на питання, які наводились в попередніх методиках.

Аналіз різноманітних підходів щодо вивчення проблеми професійних комунікативних зв’язків у педагогічній діяльності, наштовхнув нас на розробку програми комунікативної підготовки майбутніх вчителів за допомогою інтеракційних методик.

Вирішуючи завдання, що були покладені в основу проведення спеціального навчання було необхідно:

- сформувати у майбутнього вчителя позитивну професійну мотивацію до розв’язання проблем соціально-психологічної взаємодії міжособистісної перцепції у всіх аспектах своєї діяльності і прагнення до підвищення компетентності у комунікативних процесах;

- розвиток вміння особистісної орієнтації досліджуваних у ситуаціях комунікативного характеру шляхом відповідної комунікативної підготовки на основі засвоєння теоретичних знань і теоретичного досвіду (оволодіння інтеракційними методиками).

Нами було розроблено програму спецкурсу, розраховану на 38 годин, серед яких 6 годин лекційних, 30 годин для практичного засвоєння студентами інтеракційних методик та застосування їх у роботі з учнями під час проходження навчально-виховної педагогічної практики. Для підведення підсумків роботи було заняття у формі семінару [6].

Після проведення теоретичних і практичних занять був зроблений повторний діагностичний зріз у експериментальній і контрольній вибірках, що дало можливість простежити кількісні і якісні зміни, які відбулися у процесі комунікативної підготовки майбутніх вчителів інтеракційними методиками.

Зроблений аналіз дає можливість підтвердити наші припущення стосовно позивного впливу застосування спеціальних алгоритмів на ефективність комунікативної підготовки майбутніх педагогів.

При порівнянні результатів стосовно виявлення рівнів творчого підходу до оволодіння навичками майбутньої професійної діяльності, можна сказати, що під дією формуючих впливів 56,9% оптантів за експериментальною вибіркою вважають, що вони були включені у такі види діяльності як навчально-пізнавальну, професійно-трудову, організаційно-управлінську при критичному ставленні до себе. У контрольній групі така цифра сягає лише 37,3%, що свідчить про незначні зміни у порівнянні з попереднім діагностичним дослідженням.

У відповідності з рівнем теоретичної і психологічної підготовки, змінювалося і ставлення досліджуваних до психологічної науки. Такі зміни є цілком очікувані, адже оволодіння студентами більшим обсягом психологічних знань, розширювало їх можливості у практичному використанні таких знань безпосередньо у педагогічній діяльності.

Після завершення формуючого експерименту, переважна більшість членів експериментальної вибірки, які дали позитивну оцінку ставлення до психології, обгрунтовували таке ставлення за результатами засвоєння теоретичного матеріалу спецкурсу та експериментальної практичної діяльності в школі. При цьому вказувалось на ефективність застосування знань з психології у вивченні системи взаємин у класі, проведенні корекційної роботи. Тут встановлено статистично значущий кореляційний зв’язок між ставленням до психології і з рівнем та ставленням до використання інтеракційних методик (r = 0,43 і r = 0,51 на рівні P<0,01).

Проводячи комунікативну підготовку на якісно нових засадах, ми, передусім, прагнули змінити ставлення досліджуваних до педагогічної діяльності.

В результаті проведеної роботи відбулися значні зміни у ставленні реципієнтів до майбутньої професії. Кількість небажаючих працювати за фахом у контрольній групі становить 23,5% а у експериментальній вибірці ця цифра сягає не більше 7,8%. Тут встановлено значущий кореляційний зв’язок між ставленням до педагогічної діяльності і ставленням до можливості використання інтеракційних методик (r = 0,40 на рівні P<0,01).

У результаті застосування інтеракційних методик у навчально-виховному процесі майбутніми вчителями як засобу підвищення рівня комунікативної підготовки можна зробити наступні висновки:

а) комунікативна підготовка майбутніх вчителів інтеракційними методиками передбачає цілеспрямоване навчання за спеціальною програмою у вузі;

б) застосування спеціальних алгоритмів сприяє формуванню у переважної більшості досліджуваних експериментальної групи готовності високого рівня до професійного спілкування в процесі оволодіння інтеракційними методиками. Такий підхід дозволяє значною мірою посилювати ефективність процесу взаємодії педагога з учнями та успішніше формувати готовність майбутніх вчителів до комунікативної діяльності;

в) впровадження в навчально-виховний процес розробленої нами програми комунікативної підготовки актуалізувало процес самовизначення майбутніх вчителів щодо педагогічної діяльності;

г) готовність використовувати інтеракційні методики у навчально-виховному процесі з метою вивчення психологічних особливостей своїх вихованців та корекції їх поведінки майбутні педагоги пов’язують із проходженням відповідної комунікативної підготовки у вузі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Березовин Н.А., Коломинский Я.Л. Учитель и детский коллектив: Психолого-педагогическое исследование.- Минск: Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1975.-160с.

2. Бодалев А.А., Ломов Б.Ф., Матюшкин А.М. Психологиическая наука - реформе школы//Вопросы псиихологии.-1984.-N6.-С.74-81.

3. Власенко В.В. Вчителi - учнi: психологiя взаємних оцiнних ставлень.-К.,1995, 154с.

4. Донцов А.И. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии.-1981.- N2.- С.182-184.

5. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной эмпатии в педагогическом процессе: Автореф. дис ... канд. психол. наук: 19.00.07 /НИИ психологии ГССР им. Д.Н.Узнадзе.-Тбилиси, 1985.-24с.

6. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім. М.П.Драгоманова. - Київ, 1997. - 220с.

7. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И.Рувинского. -М.: Педагогика, 1987.-160с.