Практика регулювання конкурентних відносин
в розвинутих країнах (США і Україна).
Світовий ринок металу: стан та перспективи для України.
Металургійна промисловість є найважливішим компонентом світової економіки, в ній виробляється майже половина всієї продукції промисловості та більше ніж половина всіх товарів, які експортуються у світі. За оцінками спеціалістів на метали припадає понад 90% конструкційних матеріалів, а в промислово розвинутих країнах вироби з металів складають 2/3 продуктової структури ВВП.
Значення цієї галузі в сучасній економіці визначається насамперед тим, що вона є головним постачальником матеріалів для машинобудування та одним із основних постачальників конструкційних матеріалів для будівництва. У цій якості чорна металургія відчуває в останні десятиріччя наростаючу конкуренцію з боку кольорової металургії, що поставляє матеріали на основі сплавів легких металів (алюмінію), з боку хімічної промисловості, що випускає конструкційні пластмаси, а також з боку ряду нових виробництв, що створюють матеріали на основі кераміки та різного роду композиційних матеріалів.
Тенденції світового виробництва та споживання сталі свідчать про зростання обсягів виробництва та кінцевого споживання, проте цей процес є нестабільним. Тенденції відображають циклічність виробництва та досить синхронні з ним коливання споживання. Однак обсяги кінцевого споживання зростають більш високими темпами, що врешті може змінити тенденцію надвиробництва, яка спостерігається протягом багатьох десятиліть, на протилежну, тобто попит буде випереджати пропозицію.
У доповіді Департаменту торгівлі США “Світова торгівля сталлю: Структурні проблеми і майбутні рішення” відзначаються, що головна проблема світової чорної металургії, що зберігає свою актуальність протягом останніх 25 років, надлишок виробничих потужностей і стабільне надвиробництво. Звідси – неминуче затоварення ринків, жорсткі цінові війни, накопичення протекціоністських бар’єрів, активна участь національних урядів і міждержавних структур у вирішенні цієї проблеми. Крупно масштабна ліквідація надлишкових, в основному фізично застарілих потужностей у всіх переділах неодноразово здійснювалося у США і країнах ЄС у рамках програм з раціоналізації виробництва, однак паралельне нарощування металургійних потужностей у країнах, що розвиваються, із надлишком перекривало ці скорочення. На початку 90-х рр. Ця ситуація ще більше загострилась у зв’язку з виходом на світовий ринок чорної металургії країн СНД і Східної Європи.
Згідно з оцінкою ISSI, виробництво сталі в 2000р. досягло рекордного рівня 828,4 млн.т, збільшившись порівняно з 1999р. на 7,4%. Таким чином, уперше був перевищений рівень у 800млн.т.
Найбільшим у світі виробником сталі є Китай, на 2-му місці – Японія, на 3-му США, на 4-му Росія, Україна знаходиться на 7-му місці, при цьому її частка у світовому виробництві стабільно збільшується.
У 2000р. у промисловості США збільшилося споживання металопродукції на 4%. Однак у країні продовжується уповільнення росту ВВП. Виробництво автомобілів, промислового устаткування й інших продуктів довгострокового користування наприкінці 2000р. різко знизилося і буде зменшуватися в 2001р., що пов’язано з подальшим падінням попиту. Деяке збільшення споживання металу може відбутися за рахунок будівництва – майбутня заміна і ремонт тисяч мостів створює перспективи для збільшення попиту на високоміцну сталь. Оптимістичні прогнози прискореного росту світової економіки щорічного збільшення споживання сталі стимулювали її виробництво, що призвело до перенасичення ринків ряду країн (насамперед США), надлишкових запасів і падіння цін у 4-му кварталі 2000р. і у 1-му кварталі 2001р. на ряд товарів, передусім на гарячекатаний та холоднокатаний прокат на 10-20%. За прогнозними оцінками, ця тенденція буде спостерігатися і у 2001р. та може поширитися на інші види металопродукції на світових ринках. Власне виробництво сталі у США у 2000р склало 109,9 млн. т, в основному за рахунок високої активності промисловості на початку року; за останніми даними, торішній імпорт сталі у США досяг 38млн. т. Зростання виробничих витрат (внаслідок стрибка цін на природний газ та енергоносії) нарівні з потоком дешевої сталі із-за кордону ставлять під сумнів прибутковість усієї галузі країни.
Північноамериканські виробники сталі продовжують спільні дії для того, щоб зробити її більш якісним та конкурентоспроможним товаром. Такі дії включають в себе створення:
1. – “ULSAB–AVC” – глобального консорціуму, призначеного для розробки прогресивних малотоннажних сталевих автомобільних конструкцій, що будуть відповідати вимогам “Безпеки –2004” при зберіганні тривалого терміну служби, високих, експлуатаційних якостей і доступної ціни.
2. – Північноамериканського об’єднання сталевих конструкцій.
3. – Об’єднання металевої стріхи.
4. – “IMPACT” – спільного проекту компанії FORD, армії США і виробників сталі для створення нових малотоннажних вантажівок.
Україна.
2000р. для чорної металургії України став досить вдалим: у порівнянні з аналогічним періодом 1999р. збільшилося виробництво чавуну на 11,7, сталі на 15,9 і прокату на 16,5%.
Аналіз товарної структури експорту української металопродукції у 1996-2000рр. І окремо металопрокату дозволяє зробити наступні висновки:
· У 1999 і 2000рр. Структура експорту металопродукції України була такою: прокат – 75%, феросплави –3%, чавун –7% і брухт чорних металів –18%.
· Товарна структура експорту металопрокату в 2000р. у порівнянні з 1999р. не погіршилась, вона цілком відображає технічні та технологічні можливості вітчизняної металургії щодо заповнення сегментів світового ринку металопрокату.
· З огляду на якісні характеристики українського товару, стан основних виробничих фондів підприємств і технологічні процеси, які використовуються, збільшення частки експорту плоского прокату і прокату з легованої сталі в найближчі 3-4р. не передбачається, однак можливе збільшення обсягів експорту арматури і катанки при скороченні сортового фасонного прокату.
· Частка експорту напівфабрикатів –40-41% у загальному обсязі металопрокату, чавуну –5-7% у загальному обсязі металопродукції – залишається незмінним при сприятливій кон’юнктурі світового ринку металів і збільшаться відповідно на 2-3% і 4-5% при її погіршенні.
У регіональній структурі експорту металу з України перше місце займають країни Південно-східної Азії (27%). У 2000р. за рахунок зниження обсягів експорту металопрокату на дешевий ринок – у Китай на 34%. Були збільшенні постачання на дорожчі ринки: у США в 1,85 разу, у країни ЄС – у 1,1 разу. В країни Східної Європи обсяг експорту зріс у 1,3 разу, в країни СНД –на 43,4 разу, країни Латинської Америки – у 1,9 разу, у країни Близького Сходу – у 1,4 разу, при загальному збільшенні експорту металопрокату з України в 1,4 разу у порівнянні з 1999р.
Ринок продукції прокатного виробництва стає все більш конкурентним і вибагливим. Очевидно, що одна лише ціна продажу не може допомогти завоювати ринкову “нішу” – вона обов’язково повинна поєднуватися з найвищим рівнем якості. Через недостатню якість українська металопродукція, яка здебільшого виробляється на застарілому устаткуванні, експортується за цінами, на 20-30% нижчими за ціни на метал на сучасних зарубіжних ринках.
Основу українського експорту металопродукції складають товари, стосовно яких на світовому ринку існує жорстка постійна конкуренція при істотних коливаннях попиту. Конкуренція на світових ринках продовжує посилюватися. Протекціоністські заходи щодо захисту свого внутрішнього ринку в світі дедалі стають правилом. Світове надвиробництво та зниження попиту ще більше підсилюють відносно несприятливу експортну кон’юнктуру.
Перспективи подальшого зростання експорту української металопродукції мінімальні також внаслідок антидемпінгових розслідувань з багатьох країн світу, квотування поставок української металопродукції в країни ЄС, США. У 1999р. відносно нашої продукції було розпочато 11 розслідувань такими країнами, як США, Канада, Польща, Словаччина, Мексіка, Перу, Індія; у 2000р. розпочате нове розслідування в США щодо постачань арматури, а у Росії -труб. Усього з 1996 по 2000р. проти України було проведено 58 антидемпінгових розслідувань (третє місце у світі), із них по 46 прийняті антидемпінгові санкції. Прямі втрати України внаслідок цих санкцій, за даними деяких джерел, склали 1,5млрд. дол.США.
В основі такої кількості розслідувань щодо України лежить ряд причин, однак головна з них – це рівень цін. Ціни, які згідно з національним торговим законодавством деяких країн можуть бути визнані як демпінгові, найчастіше є єдиним фактором у конкурентній боротьбі за покупця української металопродукції. Для створення прозорої і зрозумілої з огляду на західне законодавство системи формування внутрішніх і експортних цін на українську металопродукцію, на нашу думку, необхідно розробити систему моніторингу і державного контролю за цінами, дані яких мають бути доступними міжнародному співтовариству.
Відомо, що одним із факторів введення торгових обмежень для української металопродукції є її реекспорт третіми країнами, а також неузгодженість дій дрібних українських експортерів. У зв’язку з цим існує нагальна потреба в розробці сітьової моделі взаємодії металотрейдерських структур України й іноземних компаній, які імпортують вітчизняну продукцію, побудова система індикаторів можливого реекспорту української металопродукції, а також створення економіко-правових умов для підвищення відповідальності металотрейдерських структур України за угоди, що потенційно тягнуть за собою реекспорт і торгові обмеження.
У відповідь на зростання антидемпінгової активності проти української металургії треба запровадити заходи щодо подолання товарної асиметрії в експорті металопродукції. Цілком логічно поставити обсяги експорту товарів низького переділу, які користуються попитом на ринках ЄС, США і Туреччини, у залежність від збільшення квот або відкриття ринків у цих країнах для українських продуктів із більшою доданою вартістю.
Структурна роль металургії в економіці прекрасно відома, тому в більшості промислово розвинених країн ринки металургійної продукції належать до регульованих, а національні виробники користуються підтримкою держави. Така увага держави необхідна і українським металургам. Необхідно розробити антидемпінгові заходи, що відповідають світовим стандартам та добитися, щоб державні органи управління прогнозували ситуацію на світових ринках, узгоджуючи і координуючи експортну діяльність підприємств України. Необхідно провести інвентаризацію потужностей і визначити ті, що забезпечать продукцією для цих ніш. Слід оптимізувати обсяги експорту енергоємних видів продукції з низькою часткою доданої вартості і стимулювати підвищення випуску продукції з високою доданою вартістю, зокрема, розширити експорт високоякісних марок сталі.
Стабільний розвиток може забезпечити тільки внутрішній ринок, для розширення якого потрібна довгострокова Програма розвитку металургії в рамках загальної Концепції промислової політики, орієнтованої на створення бази динамічного економічного зростання.
Водночас задача закріплення вітчизняних металургійних підприємств на зовнішніх ринках залишається актуальною, однак вона вимагає вирішення цілого комплексу проблем, включаючи підвищення якості пропонованої ринку продукції, освоєння нових видів продукції, формування сучасної розвиненої збутової мережі й обгрунтованої маркетингової стратегії, організацію збутових центрів і високоякісного сервісного обслуговування, координацію дій виробників-експортерів і органів влади.
|