Реферат: Охорона і раціональне використання поверхневих та підземних вод

Название: Охорона і раціональне використання поверхневих та підземних вод
Раздел: Рефераты по экологии
Тип: реферат

Міністерство освіти і науки України

РЕФЕРАТ

на тему:

“Охорона і раціональне використання поверхневих та підземних вод”

Виконала:

м. Івано-Франківськ

2003 р.
ПЛАН

1. Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки

2. Стадії, види та джерела забруднення поверхневих і підземних вод

3. Самоочищення води в природі

4. Принципи раціонального використання водних ресурсів

5. Очищення стічних вод

6. Контроль за станом водного середовища і організація його охорони

7. Правова охорона водних ресурсів

Список використаної літератури

1. Антропогенний вплив на гідросферу та його

негативні наслідки

Господарська діяльність людського суспільства, що посилюється з кожним роком, різко негативно впливає на гідросферу нашої пла­нети. Цей негативний вплив проявляється у вигляді виснаження ненормованими водовідборами джерел водопостачання; порушен­ня гідрологічного та гідрогеологічного режимів на значних тери­торіях; забруднення і засмічення поверхневих та підземних вод.

Розвиток людської цивілізації потребує все більшої й більшої кількості прісної води. У містах та інших населених пунктах залеж­но від ступеня благоустрою добові витрати води на побутові по­треби досягають від 125 до 400 л на одну особу. Крім того, внаслідок неякісної водогінної системи губиться на шляху від водозаборів до споживачів величезна кіль­кість води.

Дуже велика кількість води іде на промислові потреби. Близько 50-80 % води, яка подається на зрошення, або надто швидко профільтровується через ґрунт, або стікає з полів, не зволожуючи коріння рослин, тобто використовується вкрай не­ефективно.

Щоб вийти з скрутного становища, слід встановити режим суво­рої економії для споживання води, запровадити у виробництво та іригаційні роботи низьководоємкі технології, ввести замкнуті цикли водоспоживання - циркуляційне закриті системи, більш широко ви­користовувати стічні води. Однак людство здебільшого іде шляхом найменшого опору, безоглядно збільшуючи відбір води з навколиш­нього середовища. Зовсім не береться до уваги, що, хоч вода на­лежить до відновлюваних ресурсів, але якщо водовідбори переви­щують здатність до відновлення поверхневих або підземних вод, це спричинює обміління й пересихання водотоків та водоймищ і до виснаження підземних водоносних горизонтів. Суттєво порушує гідрологічний режим водотоків видобуток з їхніх русел піску.

До погіршення гідрологічного, гідрогеологічного та кліматично­го режиму цілих регіонів призводить також нераціональне екстен­сивне ведення сільського господарства. Прагнучи розорати і використати під сільськогосподарські угіддя якомога більше площ, здійснюють спрямлення русел річок, проводять широкомасштабні осушувальні меліоративні роботи, які супроводжуються значним пониженням рівня підґрунтових вод, осушуванням річкових зап­лав та боліт. При цьому забувають, що болота виконують незамін­ну роль у природній рівновазі, є регуляторами річкового стоку, на­копичуючи надлишок вологи під час повеней і віддаючи його поступово під час посушливого періоду.

Бездумне осушення боліт порушує динамічну рівновагу екосис­тем на величезних площах, призводить до обезводнювання цілих районів, заливні луки перетворюються на безплідні солончаки, ви­сохлі торфовища розвіюються вітрами, позбавляються ґрунтової вологи орні землі, погіршується стан і родючість ґрунтів, гинуть молоді лісонасадження, зріджується трав'яний покрив, погіршуєть­ся стан водотоків та водоймищ, скорочується кількість цінних видів місцевої фауни. Особливо погано впливає подібна осушу­вальна меліорація на водність малих річок. Осушення боліт і за­болочених земель на водозаборах малих річок веде до зменшення їхнього стоку на 30-40 % і більше, що зумовлює обміління і навіть повне пересихання їх.

Так само до негативних наслідків призводить і надмірне зрошу­вання полів у посушливих зонах, що обумовлює розчинення у під­ґрунті солей лужних металів, які внаслідок інсоляції поступають у ґрунт і засолюють його при інтенсивному випаровуванні ґрунто­вої вологи.

Багато шкоди завдають навколишньому середовищу і людсько­му суспільству численні водоймища, які необачно були створені на рівнинних річках, зокрема в Україні (на Дніпрі, Дністрі, Півден­ному Бузі тощо). Внаслідок цього були затоплені величезні площі родючих земель, на місці яких виникли мілководні басейни з гни­лою водою, переповненою мікроскопічними синьозеленими водо­ростями. Відмираючи у колосальних кількостях, ці водорості отру­юють воду шкідливими продуктами свого розкладу, риба гине, вода у водоймищах стає непридатною не лише для пиття, але й для технічних потреб. Створення Дніпровського каскаду водо­сховищ викликало підняття рівня підґрунтових вод у широких при­бережних смугах і призвело до підтоплення сотень й тисяч населе­них пунктів та промислових об'єктів. У зонах водосховищ активі­зувалися зсуви та обвали берегів, засмічуються ґрунти, забрудню­ються підземні води, погіршуються санітарні умови.

До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідросферу Землі належить забруднення та засмічення поверхневих і підземних вод відходами господарської діяльності. Під забрудненням води розуміють викликані антропогенною діяль­ністю зміни її фізичних, хімічних та біохімічних властивостей у по­рівнянні з природним станом, які роблять воду частково або цілком непридатною для використання. Забруднення підземних вод відбувається внаслідок просочування вглиб гірських по­рід з поверхні землі рідких відходів виробництва та забруднених атмосферних опадів. У підземні водоносні горизонти полютанти надходять шляхом: а) фільтрації рідких стоків підприємств та атмосферних опадів, що промивають тверді відходи; б) фільтрації з полів, зрошуваних забрудненими стічними водами та оброблюва­них отрутохімікатами і хімдобривами; в) проникнення через коло­дязі, свердловини та карстові порожнини; г) бокової та вертикаль­ної фільтрації забруднених річкових і озерних вод; д) інфільтрації забруднених атмосферних опадів.

2.Стадії, види та джерела забруднення поверхневих

і підземних вод.

Розрізняють три стадії забруднення природних вод.

Початкова стадія . Концентрація полютантів (забруднювачів) у воді вища за фонову, але менша за ГДК (гранично допустимої концентрації). Властивості води в ме­жах норми. Зміни, що спостерігаються, не є перепоною для вико­ристання води для господарсько-питних потреб, але вказують на наявність джерела забруднення.

Небезпечна стадія. Концентрація полютантів досягає ГДК або трохи перевищує її. Площа забрудненої ділянки (для підземних вод) становить 0,02-0,5 км2 .

Дуже небезпечна стадія. Вміст полютантів значно (на порядок) перевищує ГДК. Площа забрудненої ділянки (для підземних вод) становить 0,5-1,0 км2 і більше.

До основних видів забруднення поверхневих та підземних вод належать: хімічне, бактеріальне, теплове і радіоактивне.

Хімічне забруднення. Проявляється у збільшенні загальної міне­ралізації й концентрації макро- та мікрокомпонентів, появі у водах невластивих їм мінеральних сполук. Часто супроводжується поя­вою запаху, забарвлення та підвищення температури.

Бактеріальне (мікробне) забруднення. Полягає в появі у воді патогенних організмів, зокрема бактерій групи кишкової палички. Бактерії живуть від 30 до 400 діб, тому таке забруднення локалізу­ється на порівняно невеликій ділянці і є тимчасовим.

Теплове забруднення. Виявляється у підвищенні температури води. Його супроводжує зміна хімічного та газового складу води, зменшення кількості кисню, “цвітіння” води, збільшення вмісту в ній мікроорганізмів.

Радіоактивне забруднення. Пов'язане з підвищенням у воді вміс­ту радіоактивних речовин. Через те що час напіврозпаду різних радіонуклідів триває від кількох годин до тисяч років, радіоактивне забруднення води є дуже стійким і може зберігатися тривалий час. Багато радіонуклідів сорбується гірськими породами і тому лока­лізуються. У відкритих водоймах вони осідають на дно.

Потужним джерелом хімічного (як неорганічного, так і органіч­ного) забруднення гідросфери є промислові підприємства Рідкі неочищені або погано очищені промислові стоки підприємств за­бруднюють поверхневі, а відтак і підземні води. Крім того, газопи­лові викиди промислових підприємств та ТЕС в атмосферу забруд­нюють дощову воду або осідають на рослинно-грунтовому пок­риві й також стають причиною забруднення поверхневих та під­земних вод. Забруднюються і води, що фільтрується крізь товщу промислових відходів. Щорічно при спалюванні вуглецевого пали­ва в атмосферу надходить до 150 млн т оксиду сірки (IV). Сполу­чаючись з водою атмосфери, ця сполука утворює сірчану кислоту і зумовлює появу кислотних дощів, які не лише згубно впливають на наземну рослинність, а й суттєво погіршують стан водоймищ та водотоків.

При рН = 7,0 зменшується вміст кальцію у воді, гинуть ікринки окремих земноводних; при рН = 6,0 - гинуть молюски, прісновод­ні креветки, ікра всіх земноводних; при рН = 6,0-5,5 з донних від­кладів починається вилуговування отруйних металів: алюмінію, ртуті, свинцю, кадмію, олова, берилію, нікелю тощо і внаслідок цьо­го швидко зменшуються видовий склад та кількість водних орга­нізмів. Коли рН досягає 4,5, в озері чи річці не залишається нічого живого, крім анаеробних бактерій, які виділяють вуглекислий газ, метан та сірководень.

Інтенсивно забруднюються поверхневі та підземні води при розвідці та збагачуванні корисних копалин. Свердловини та гірничі ви­робки нерідко порушують суцільність водотривких шарів і внаслі­док цього – ізольованість водоносних горизонтів. Шахтні, рудничні води й супутні води нафтових та газових родовищ часто мають під­вищену мінералізацію і містять великі кількості полютантів. Ски­дання таких вод на земну поверхню призводить до забруднення поверхневих, підґрунтових та близьких до поверхні міжпластових вод. Крім того, в свердловинах може відбуватися перетікання мінералізованих вод і нафти в горизонти з чистою питною водою. При розробці уранових родовищ крім хімічного відбувається радіо­активне забруднення навколишніх поверхневих та підземних вод. Джерелами радіоактивного забруднення води виступають також атомні електростанції, небезпечний вплив яких різко зростає при аваріях.

У місцях видобутку та збагачення корисних копалин часто накопичуються потужні відвали гірських порід, збагачених піднятими з глибин Землі і шкідливими для живих організмів хімічними еле­ментами та сполуками, які згодом розмиваються атмосферними опадами і потрапляють у поверхневі, а згодом і у приповерхневі підземні води. Особливо небезпечними для людини є важкі метали.

До головних джерел хімічного та бактеріологічного забруднен­ня гідросфери належить також сучасне сільське господарство, в якому широкомасштабно застосовуються отрутохімікати (пес­тициди) для боротьби з шкідниками та мінеральні добрива. Особ­ливо небезпечною виявляється хімізація сільського господарства при порушеннях технологічних норм зберігання та застосування хімічних речовин. Найбільш поширеними групами пестицидів є гербіциди, що вживаються для боротьби з бур'янами, інсектициди - препара­ти для знищення шкідливих комах у сільськогосподарських куль­турах та фунгіциди - засоби проти грибних захворювань рослин. Ще більше поступає в ґрунт мінеральних добрив. При розми­ванні дощовими водами шкідливі хімічні речовини інфільтруються у ґрунт і підґрунтя, забруднюють підґрунтові води, змиваються у поверхневі водоймища та водотоки. Деякі пестициди дуже стій­кі і зберігаються у ґрунті понад 10 років.

Забруднення отрутохімікатами та мінеральними добривами п­верхневих вод відбувається кількома шляхами. Вони потрапляють у воду при змиві з рослинно-грунтового покриву, при обприскуван­ні та обпиленні ланів отрутохімікатами та при надходженні у водой­мища забруднених підґрунтових вод. Забруднення вод добрива­ми та пестицидами особливо небезпечне своєю повсюдністю. Забруднення води пестицидами понад гранично допустимі норми особливо поширене в районах з постійним застосуванням зрошування.

Крім хімічного неорганічного забруднення природних вод, сіль­ське господарство сприяє їхньому органічному та бактеріальному забрудненню. Збагачені органікою та хвороботворними бактеріями тваринницькі стоки безперешкодно потрапляють у по­верхневі та підземні води. Евтрофікація водоймищ, коли збільшення у водоймищах біогенних речовин, зо­крема тих, що містять багато азоту і фосфору, порушує в них нор­мальний біологічний кругообіг, викликає загнивання їх, зменшення вмісту кисню і зрештою – загибель водних організмів. Бактеріаль­не забруднення поверхневих та підземних вод спричинює спалахи епідемій важких інфекційних хвороб.

Не менш небезпечними є побутові комунальні стоки, які в недостатньо очищеному або й зовсім неочищенному стані поступають з населених пунктів у річки, озера, моря та на поля фільтрації. Крім різноманітних хімічних шкідливих речовин ці стоки містять збуд­ників різноманітних інфекційних захворювань, таких як паратиф, дизентерія, вірусний гепатит, туляремія тощо.

Останнім часом у побутові стоки все більше потрапляє дуже шкідливих синтетичних мийних речовин. Навіть незначна кількість їхніх домішок викликає неприємний смак і запах води, а утворення піни на поверхні відкритих водоймищ утруднює доступ атмосфер­ного кисню і веде до замору і загибелі водяних організмів.

Одним із суттєвих джерел забруднення гідросфери є водний (й частково наземний) транспорт. Особливо великої шкоди завда­ють їй танкери, що доставляють нафту водним шляхом у різні пун­кти земної кулі. При аваріях, ремонтах та очистці їх величезна кіль­кість нафтопродуктів потрапляє у воду морів та океанів, викликаю­чи справжні екологічні катастрофи й масову загибель морських мешканців. Крім того, у воду в значних кількостях потрапляє бен­зин, гас, мазут, мастильні речовини і різне сміття з кораблів та моторних човнів, щoзаполонили весь Світовий океан, стан за­брудненості якого погіршується з кожним роком.

Велику небезпеку для річок становить сплав лісу розсипом, особливо заздалегідь обробленого сильнодіючими отрутохіміка­тами, що застосовуються в лісовій промисловості для обробки необкорованої деревини. Вода стає непридатною для споживання і життя у ній. Крім того, при сплаві розсипом багато деревини тоне і загниває на дні, що також призводить до пригнічення життєдіяль­ності і вимирання водяних організмів.

3. Самоочищення води в природі

Забрудненню поверхневих та підземних вод протидіють здат­ність водних екосистем до самоочищення та процеси природного очищення води під час її кругообігу в атмосфері, літосфері та гід­росфері. У водних екосистемах самоочищення відбувається голов­ним чином завдяки життєдіяльності бактерій, водяних рослин та безхребетних тварин. Серед численних факторів самоочищення водойм виділяють фізичні, хімічні та біологічні. До перших відносять розчинення, розведення, перемішування, осідання забруднень, що надходять у водойму. Знезаражування води відбувається під дією ульт­рафіолетових променів, що згубно діють на бактерії, спори і віруси. До хімічних факторів належить окислення органічних і мінеральних речовин. Про ступінь хімічного самоочищення води свідчать зміни вмісту легкоокислювальних органічних речовин, які визначаються за біохімічною потребою кисню, або зміною загального вмісту ор­ганіки, що визначаються за хімічною потребою кисню.

Очищенню води від мікрофлори сприяють деякі хімічні речовини, які крім патогенних бактерій і вірусів можуть згубно вплинути і на ті мікроорганізми, які сприяють самоочищенню водойм. У процесах самоочищення беруть участь водорості та представники тваринно­го світу - молюски, амеби тощо.

Хімічне забруднення водойм несприятливе для процесів самоочищення, бо гальмує процеси окислення, викликає відмирання мікроорганізмів. Негативний вплив на здатність водойм до само­очищення мають біогенні хімічні сполуки, що надходять з добри­вами, скидання термальних вод теплоелектростанцій. Розклад нафтопродуктів у водоймах сприяє зростанню бактеріальної фло­ри, збільшенню вмісту розчинних органічних речовин, зокрема та­ких токсичних, як феноли, нафтоли, ароматичні сполуки.

Швидкість самоочищення водних екосистем залежить як від характеру самої екосистеми, так і від особливостей і вмісту полютантів. Якщо забруднення води перевищує гранично допустиму межу, регенераційні механізми екосистеми руйнуються, самоочи­щення припиняється і екосистема гине.

4. Принципи раціонального використання водних ресурсів

Для того щоб уберегти гідросферу нашої планети від остаточ­ного забруднення і вичерпання, необхідно повсюдно перейти до ра­ціонального використання водних ресурсів. Раціональне водоко­ристування повинне базуватися на трьох основних принципах: су­ворій економії водовитрат; ефективному очищенні стічних вод; санітарній охороні поверхневих та підземних вод від забруднення та виснаження.

Широко­масштабне застосування на виробництвах замкнених циклів водо­користування, заміна на підприємствах існуючих водоємких тех­нологій на більш прогресивні маловодоємкі, вдосконалення техно­логії іригаційних робіт, ефективне очищення і широке використан­ня для зрошування та для виробництва стічних вод, заміна старої аварійної водогінної системи водопостачання населених пунктів на сучасну більш надійну, повсюдне встановлення у водокористу­вачів лічильників, заміна дотеперішньої суто номінальної плати заводу досить високою платою, що відповідає її реальній цінності, все це дасть змогу різко скоротити обсяги викори­стання води для господарських та побутових потреб.

У багатьох розвинутих країнах очищені стічні води широко використовуються для господарських потреб. Отже, дуже перспек­тивним є створення в територіально-виробничих комплексах замк­нених систем водокористування.

5. Очищення стічних вод

Стічні води є головним джерелом забруднення гідросфери. Тому одним з основних напрямів боротьби з забрудненням поверх­невих та підземних вод є очищення стічних вод. Методи, що засто­совуються для цього, поділяються на три групи: механічні, фізико-хімічні та біологічні.

Методи механічного очищення полягають у механічному вилученні із стічних вод грубодисперсних нерозчинних домішок шляхом проціджування, відстоювання та фільтрування. Використовуючи фізико-хімічні методи, у забруднену воду вводять реагенти, які сприяють більш повному виділенню нерозчинних сполук, переводу розчинних сполук у нерозчинні або перетворенню шкідливих спо­лук у нешкідливі. Біологічні методи очищення базуються на життє­діяльності мікроорганізмів, які сприяють окисленню або відновлен­ню органічних речовин, що перебувають у стічних водах у вигляді суспензій, колоїдів та розчинів і є для мікроорганізмів джерелом харчування. Механічне очищення забезпечує розділення рідкої і твердої фаз. Рідка фаза стічних вод піддається біологічному очи­щенню, природному або штучному. Перше здійснюється на полях фільтрації, полях зрошення, біологічних ставках тощо. Друге пов'я­зане із застосуванням біологічних фільтрів, аеротенків (великих ре­зервуарів, у яких стічні води продувають потоком повітряних буль­башок і очищають активним, штучно створеним мулом). Такі сис­теми здатні очищати сотні тисяч кубічних метрів стічних вод за до­бу. Ця вода може повторно використовуватись для промислового водопостачання, зрошення.

Специфічні властивості радіоактивних відходів вимагають зас­тосування спеціальних методів переробки (концентрування від­ходів або максимального розсіювання їх у навколишньому середо­вищі так, щоб не перевищити при цьому ГДК радіоактивних ізото­пів). Концентрування можна застосовувати до стічних вод з висо­ким рівнем радіоактивності і з великим періодом напіврозпаду радіонуклідів. Після концентрування радіоактивні відходи зберіга­ють у спеціальних резервуарах або переводять у твердий стан.

Засоби очищення радіоактивних стічних вод поділяються на фізико-хімічні (осадження, коагулювання, сорбція, іонообмін, екст­рагування, випаровування, дистиляція), електролітичні (електроліз, електродіаліз) та біологічні. Під час очищення радіоактивних стоків методом осаджування до них додають у достатній кількості нерадіоактивний ізотоп цього елемента Метод коагулювання з наступним осадженням застосовують при наявності у воді радіоактивних колоїдів.

Методи біологічної очистки використовують для обробки побутових стічних вод, що містять невеликі кількості радіоактивних ре­човин. Цей метод базується на здатності радіоізотопів сорбуватися на завислих частинках речовин і вибірково біологічно засвоюва­тися біоценозами.

При очищенні природних та стічних вод особливу увагу приділяють знешкодженню пестицидів, що є дуже токсичними речовинами. Для цього застосовують методи коагулювання, окислення хлором, озонування та сорбції активованим вугіллям.

З евтрофікацією водойм борються шляхом видалення з води азоту й фосфору, що викликають біологічну активність водних ор­ганізмів, а також збільшенням у воді кисню за допомогою аерацій­них пристроїв.

6. Контроль за станом водного середовища і організація його охорони

Турбота про стан прісних вод на планеті стимулювала започаткування в 1977 р. робіт за міжнародною програмою UNEP/Water (UnitedNationEnvironmentProtection - Охорона навколишнього середовища ООН), яка передбачає моніторинг забруднень води в системі глобального моніторингу навколишнього середовища - GEMS (GlobalEnvironmentMonitoringSystem). Система базується на 344 станціях, з яких 240 - на ріках, 43 - на озерах і 61 - на дже­релах підземних вод. Якість води визначається характеристикою 50 замірів води, включаючи фенольні колі-форми, біохімічну по­требу кисню (ВПК), нітрати, фосфор, зважені у воді частинки, важкі метали, органічні мікрозабруднювачі, кислотність (рН), солоність.

Станції розташовано так, щоб збирати дані з незабрудненого гід­рохімічного фону і біля промислових та урбанізованих територій, де води забруднені. Ці дані акумулюються в Канадському центрі континентальних вод (м. Барлінгтон, провінція Онтаріо) з метою вивчення стану забруднень і розробки світових стандартів чистої води. До системи UNEP/Waterвходять не всі великі озера і ріки світу.

Встановлено, що якість води за рівнем забруднень у різних краї­нах неоднакова.

Система UNEP/Water повинна допомогти слаборозвинутим країнам і країнам, що розвиваються, уникнути в процесі їх індустріалізації тих негативних явищ, що супроводжували науково-техніч­ний прогрес у країнах Північної Америки і Західної Європи. Україна не входить до числа країн-учасниць програми GEMS/Water, тому потрібно або розробити власну державну комп­лексну програму охорони поверхневих та підземних вод, або під­ключитися до міжнародної.

7. Правова охорона водних ресурсів

Відповідно до Водного кодексу України, водні об'єкти (води) становлять водний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища інші поверхневі водойми і водні джерела, води каналів і ставків; підземні води; внутрішні моря та інші внутрішні морські води; те­риторіальні води.

Оскільки один і той же водний об'єкт може використовуватись для різноманітних потреб промисловості, сільського, рибного гос­подарства, транспорту, в законодавстві встановлений принцип npіоритету питтєвого і побутового водокористування. Це означає, що питтєві і побутові потреби задовольняються в першу чергу, для цих потреб надаються водні об'єкти, якість яких відповідає встановле­ним санітарним вимогам. Водні об'єкти надаються у користування при дотриманні встановлених законом вимог і умов для задово­лення питтєвих, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення.

З метою охорони вод законодавство обмежує скидання у вод­ні об'єкти виробничих і побутових відходів, забороняє забруднення вод отрутохімікатами та мінеральними добривами, передбачає необхідність встановлення округів і зон санітарної охорони та проведення інших водоохоронних міроприємств.

На водокористувачів покладається обов'язок дбати про економ­не використання вод, відновлення та поліпшення їхньої якості. Вони повинні вживати заходи до повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених і незнешкоджених стічних вод, ефек­тивно використовувати очисні споруди.

Всі води підлягають охороні від забруднення, засмічення і виснаження, бо ці процеси можуть заподіяти шкоду здоров'ю насе­лення, зумовити зменшення рибних запасів, погіршення умов во­докористування та інші шкідливі наслідки. 3 цією метою встанов­люються зони (смуги) санітарної оборони зі спеціальним режимом, тобто території, на яких суворо обмежена господарська діяльність, що може шкідливо впливати на стан водних об'єктів.

Водне законодавство забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об'єктів, не забезпечених очисними пристроями, які попереджають забруднення і засмічення вод та шкідливу дію їх.

За забруднення, засмічення вод та інші порушення водного законодавства може наступати адміністративна, кримінальна абоцивільна відповідальність. За самовільне поступання правом наводокористування, а також укладання інших угод, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на води;самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування; забруднення і засмічення вод; пошкодження водогосподарських споруд громадяни і службові особи караються штрафом.Кримінальна відповідальність, що передбачає позбавлення волітерміном до 5 років, встановлена за забруднення річок, озер таінших водних об'єктів неочищеними і незнешкодженими стічними водами, покидьками та відходами промислових і комунальних під­приємств, що може, заподіяти шкоду здоров'ю людей, сільськогос­подарському виробництву або рибним запасам, а також за забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря або іншими відходами і матеріалами. Цивільна відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяннях порушенням водного законодавства, які визначаються заспеціальною методикою.

Список використаної літератури

1. Г.О. Бачинський. Основи соціо-екології. Київ “Вища школа”, 1995р.