Реферат: Об рунтування доцільності виробництва підсилювача звукової частоти

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ИНСТИТУТ

Факультет електроніки

Кафедра акустики та акустотехніки

Курсовий проект

З предмету: Економіка та організація підприємства

На тему: Обґрунтування доцільності виробництва підсилювача звукової частоти

Київ-2001
Зміст

Зміст_ 2

1. Економічна частина.3

1.1. Аналіз ринку_ 3

1.2. Оцінка рівня якості виробу.3

1.2.1. Вихідні положення.3

1.2.2. Визначення рівню якості.3

1.3. Визначення коефіцієнтів вагомості параметрів.4

1.4. Оцінка конкурентоспроможності виробу.6

1.5. Розрахунок собівартості виробу.7

1.5.1 Калькуляція собівартості.7

1.5.1.1 Сировина та матеріали.7

1.5.1.2 Витрати на покупні вироби і напівфабрикати.8

5.4.1.3 Основна заробітна плата виробничих робітників.10

1.5.1.4 Додаткова заробітна плата.11

1.5.1.5 Нарахування на зарплати.11

1.5.1.6 Загальновиробничі витрати.11

1.5.1.7. Заг'альногосподарські втрати.11

1.5.1.8. Позавиробничі витрати_ 12

1.6. Визначення ціни виробу.12

1.6.1. Нижня межа ціни.12

1.6.2. Верхня межа ціни.12

1.6.3. Договірна ціна.12

1. Економічна частина.

В даному розділі з метою обґрунтування доцільності виробництва підсилювача потужності звукової частоти буде розраховано:

· технічний рівень нової розробки;

· визначена конкурентоспроможність;

· розрахована собівартість та визначенадоговірна ціна;

· визначений мінімальний обсяг продукції;

· розрахований прибуток від реалізації підсилювача.

1.1. Аналіз ринку

В теперішній час все більша увага приділяється високоякісному відтворенню звукових сигналів (фонограм) в домашніх умовах.

Підсилювачі, які виробляються на території колишнього СРСР, не відповідають цим вимогам, і для забезпечення можливості високоякісного звуковідтворення проводиться доробка існуючої апаратури до відповідності стандартам, або встановлення апаратури іноземних виробників.

Обидва способи мають свої недоліки. Як правило, провідні світові фірми-виробники зацікавлені в постачаннях нового обладнання внутрішні ринки інших країн, тому ними може пропонуватися як морально застаріла на даний момент апаратура, уже знята в цих країнах з виробництва, гак й найсучасніша, при цьому закупівельна ціна якої відносно висока, а з врахуванням витрат на післяпродажне обслуговування виявляється невиправдано завищеною.

Доробка вже наявної апаратури дешевше, а з врахуванням нової елементної бази, можна досягти високих техніко-економічних характеристик.

Підприємство - виробник робить гарантійне обслуговування підсилювача.

Споживачами підсилювача є майже всі громадяни (родини) нашого суспільства, котрі полюбляють високоякісне звучання.

Планується серійний випуск підсилювачів.

Конкуренцію можуть скласти: завод "Маяк" та підсилювач заводу їм. С.П.Корольова "Одисей", Перший з конкурентів ще не розпочав випуск готової продукції, а тільки розробляє її, інший вже перестав випускати дану продукцію. Проектуємий підсилювач буде знаходитись поза конкуренцією декілька років.

1.2. Оцінка рівня якості виробу.

1.2.1. Вихідні положення.

Оцінка рівня якості приладу проводиться з метою порівняльного аналізу й визначення найбільш ефективного в технічному відношенні варіанта інженерного рішення. Така оцінка проводиться на стадіях створення нової і модернізації діючої техніки, при впровадженні її в виробництво, в процесі проведення функціонально-вартісного аналізу тощо.

1.2.2. Визначення рівню якості.

На основі даних про зміст основних функцій, які повинен реалізовувати виріб, вимог замовника до них, а також умов, які характеризують експлуатацію виробу, визначаємо основні параметри виробу, які будемо використовувати для розрахунку коефіцієнта технічного рівня підсилювача.

Узагальненій показник якості нового пристрою в порівнянні з базовим:

(1.1)

де - коефіцієнт, який враховує значимість по I-му показнику;

- одиничний коефіцієнт якості по i-му показнику, визначається за формулами:

(1.2)

або

(1.3)

де , - числові значення i-го параметру відповідно нового та базового виробів.

Для показників, зв’язок яких із рівнем якості виробів нелінійні, будемо використовувати іншу формулу:

(1.4)

або

(1.5)

Для визначення рівня якості проектуємого виробу виберемо наступні по­казники, а результати обчислень зведемо в таблицю:

Таблиця 1.1 Показники якості пристрою

Показники
1. Маса.	6	7,2	1.2
2. Коефіцієнт гармонік.	0.5	0.01	1.6
3. Номінальна вихідна потужність.	60	90	1.5
4. Відносний рівень шуму.	-95	-105	1.1

1.3. Визначення коефіцієнтів вагомості параметрів.

Коефіцієнт, який враховує, важливість i-го показника пристрою, розра­ховують методом розміщення пріоритетів, згідно якого пріоритет одного показ­ника якості пристрою перед іншим визначає експертна комісія (у кількості не менше 7 чол.), яка добре знається на області застосування та умовах, експлуата­ції пристрою.

Визначення коефіцієнтів вагомості передбачає: визначення ступеня важливості параметрів шляхом присвоєння їмрізних рангів; перевірку придатності експертних оцінок для подальшого використання; виявлення та оцінку попарного пріоритету параметрів; обробку результатів і визначення коефіцієнтів ва­гомості ().

Результат експертного рангування даються в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Результати рангування параметрів

Назва параметра	Ранг параметра за оцінкою експерта							Сума рангів,	Відхилення,
	1	2	3	4	5	6	7
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1. Маса.	1	2	2	1	3	1	1	11	-6.5	42.25
2. Коефіцієнт гармонік.	4	4	5	3	2	2	3	23	5.5	30.25
3. Номінальна вихідна потужність.	2	2	1	1	1	2	1	11	-7.5	56.25
4. Відносний рівень шуму.	3	2	2	5	4	5	5	25	8.5	72.25
Сума	10	10	10	10	10	10	10	70	0	201

Визначення можливості використання результатів рангування параметрів для подальших розрахунків проводимо на підставі розрахунку коефіцієнта конкордації (узгодженості) експертних оцінок. Для цього;

а) визначаємо суму рангів кожного показника ( таблиця 1.2, стовпець 9)

(1.6)

де - ранг i-го параметра, визначений l-м експериментом;

N– кількість експериментів.

Проводимо перевірку загальної скми рангів, яка повинна дорівнювати

(1.7)

де n – кількість оцінюваних параметрів.

б) обчислюємо середню суму рангів (Т) за формулою:

(1.8)

в) визначаємо відхилення суми рангів кожного параметру () від серед­ньої суми рангів (Т) ( таблиця 1.2, стовпець 10)

(1.9)

г) обчислюємо квадрат відхилень за кожним параметром () та загальну суму квадратів відхилень (таблиця 1.2, стовпець 11)

(1.10)

д) визначаємо коефіцієнт узгодженості (конкордації) за формулою:

(1.11)

Визначену розрахункову величина W порівнюємо з нормативною W_H .

Якщо W³W_H , визначені дані заслуговують на довір'я та придатні до викорис­тання. Для електровимірювальних і радіотехнічних виробів W_H =0.77. У нашому випадку 0.82>0.77.

Використовуючи отримані від кожного експерта результати рангування параметрів (таблиця 1.2), проводимо попарне порівняння всіх параметрів і ре­зультати заносяться в таблицю 1.3.

Таблиця 1.3 Попарне порівняння параметрів.

Параметри	Експерти							Підсумкова оцінка	Числове значення коефіцієнта переваги ()
	1	2	3	4	5	6	7
Х1 і Х2	<	<	<	<	>	<	<	<	0.5
Х1 і Х3	<	=	>	=	>	<	=	=	1.0
Х1 і Х4	<	=	=	<	<	<	>	<	0.5
Х2 і Х3	>	>	>	>	>	=	>	>	1.5
Х2 і Х4	>	>	>	<	<	<	<	<	0.5
Х3 і Х4	<	=	<	<	<	<	<	<	0.5

В даний час найбільш широко використовуються наступні значення кое­фіцієнтів переваги (а_ij )

де x_i і x_j параметри, які порівнюються між собою.

На основі числових даних a_ij таблиці 1.2 складаємо квадратну матрицю (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4 - Розрахунок вагомості параметрів.

Xi	Параметри Xj				Перша ітерація		Друга ітерація		Третя ітерація
	X1	X2	X3	X4	Bi		Bi		Bi
X1	1.0	0.5	1.0	0.5	3.0	0.187	11	0.178	41.74	0.184
X2	1.5	1.0	1.5	0.5	4.5	0.281	18.25	0.296	61.875	0.273
X3	1.0	0.5	1.0	0.5	3.0	0.187	11	0.178	41.74	0.184
X4	1.5	1.5	1.5	1.0	5.5	0.343	21.25	0.345	81.625	0.359
Всього	16	1	61.5	1	226.98	1

Розрахунок вагомості (пріоритетності) кожного параметра проводиться за наступними формулами:

(1.12)

(1.13)

де В_i вагомість і-го елемента за результатами оцінок всіх експертів; ви­значається як сума значень коефіцієнтів перевага (а_ij ) даних усіма експертами по і-му параметру.

Результати розрахунків заносяться в таблицю 1.4.

Відносні оцінки вагомості () розраховуються декілька раз, доки наступ­не значення буде незначно відхилятися від попереднього (меншу 5%). На другій і наступних ітераціях значення коефіцієнта вагомості () розраховується так:

(1.14)

де визначається

(1.15)

Відносна оцінка, яка отримана на останній ітерації розрахунків, прийма­ється за коефіцієнт вагомості () і-го параметру.

1 .4. Оцінка конкурентоспроможності виробу.

Для аналізу конкурентоспроможності візьмемо ще декілька аналогів (окрім базового) проектуємого виробу, та визначимо їх загальні показники яко­сті відносно нашого базового виробу. Далі, знаючи Вартість аналогів, можна бу­де побудувати графіки залежності узагальненого показника від їх ціни, та побу­дувавши кореляційну пряму, визначити верхню межу вартості проектуємого виробу.

Для аналізу візьмемо наступні аналоги нашого виробу.

1. Підсилювач "Одисей-010"(базовий).

2. Підсилювач "Лорта-50У-202С".

3. Підсилювач "Radiotechnika-55С".

Параметри та одиничні показники якості аналогів приведені в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Параметри та одиничні показники якості аналогів

Звідси,

Новий виріб перевищує базовий за конкурентоспроможністю.

1.5. Розрахунок собівартості виробу.

1.5.1 Калькуляція собівартості.

Розрахунок собівартості виробляється за методикою викладеної в [З], по затвердженому переліку витрат і з урахуванням серійного характеру виробниц­тва.

1.5.1.1 Сировина та матеріали.

Витрати на придбання матеріалів по кожному найменуванню визначаємо виходячи з технічної норми витрати і ціни з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

Результати розрахунку зведені в таблицю 1.6

Таблиця 1.6 Витрати на матеріали

Ціни, визначені по прайс-листам фірми «ЗТЕП» і дійсні на. Грудень 2000 року.

1.5.1.2 Витрати на покупні вироби і напівфабрикати.

Витрати на покупні вироби і напівфабрикати визначені у відповідності зі схемою електричною принциповою і переліком елементів. Розрахунок витрат1 поданій статті робиться аналогічно розрахунку витрат на придбання матеріалів. Даними, для розрахунку є кількість виробів і їхня ціна. Результати зведені в таблицю 1.7.

Таблиця 1.7 Витрати на покупні вироби і напівфабрикати

Ціни на комплектуючі визначені по прайс-листам фірми "Симметрон" і дійсні на грудень 2000 року.

5.4.1.3 Основна заробітна плата виробничих робітників.

Витрати по цій статті розраховуються для, кожного виду робіт (операцій) у залежності від норми часу (нормативної трудомісткості) і погодинної тариф­ної ставки робітників.

Тарифну зарплату визначимо по формулі:

(1.16)

де Т₀ - трудомісткість виготовлення виробу, г;

S_ср - середня годинна тарифна ставка робітників, гри (S_ср = 1,20 грн). Трудомісткість виготовлення виробу визначимо по формулі:

(1.17)

де Т_м - трудомісткість монтажно-складальних робіт, г;

а - питома вага даною виду робіт у загальній Трудомісткості виготовлення виробу (а=0,4).

Трудомісткість монтажно-складальних робіт розраховуємо по типових нормах часу на монтажно-складальні роботи (таблиця 1.2).

Таблиця 1.8 Розрахунок норм часу

По формулі 1.17 визначаємо значення трудомісткості виготовлення виробу:

Т_с =4,025 г

По формулі 1.16 визначаємо тарифну зарплату основних робітників:

С_т =4,83 грн

Відповідно до нормативів доплати складають 10-20% від тарифної ставки. Тоді загальна сума заробітної плати складе:

З_О =5,80 грн

1.5.1.4 Додаткова заробітна плата.

Втрати по цін статті визначаються у відсотках від основної заробітної плати. Відсоток додаткової зарплати визначається на основі нормативів встановлених у даній організації. Приймаємо величину нормативу додаткової зарпла­ти рівної 30% від основної заробітної плати.

С_доп =1,74 грн

1.5.1.5 Нарахування на зарплати.

По діючим нормативах відрахування на соціальне страхування складає 37,5% віл суми основної і додаткової зарплат:

С=2,83 грн

1.5.1.6 Загальновиробничі витрати.

З огляду на, що собівартість виробу визначається на ранніх стадіях його проектування в умовах обмеженої Інформації про технологію виробництва і витрат на його підготовку, у загальновиробничі витрати входять, крім власне цих витрат, витрати на:

- освоєння нового виробництва;

- відшкодування зносу спеціального інструмента, і пристроїв цільового при­значення;

- зміст і експлуатація обладнання.

При цьому загальновиробничі витрати визначаються у відсотках до основної зарплати. При такому комплексному окладі їхній норматив складає 200-300% (приймаємо їх рівними 200%).

С_оп =11,60 грн

1.5.1.7. Заг'альногосподарські втрати.

Визначаються у відсотках від основної заробітної плати і складають для приладобудівних підприємств 100-200% (при­ймаємо їх рівними 120%).

С_ох =6,96 грн

1.5.1.8. Позавиробничі витрати

По нормативу підприємства складають 1-2% від виробничої собівартості.

С_пв =3,60 грн.

Таблиця 1.9 Калькуляція собівартості виробу.

1.6. Визначення ціни виробу.

1.6.1. Нижня межа ціни.

Захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, і убезпечити рівень рентабельності не нижчий за той, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції.

(1.18)

де С_пов - повна собівартість виробу, гри.,

Р_Н - нормативний рівень рентабельності, %, вважаємо рівним 30%;

а_НДС - податок на додану вартість, %, за станом на 1.01.2000 р. - 20%.

Необхідність врахування податку на додану вартість виникає у зв’язку з тим, що коли буде встановлюватись верхня межа ціни, а потім договірна, то ціна базового виробу звичайно включає цей податок.

1.6.2. Верхня межа ціни.

Захищаючи інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач готовий заплатити за продукцію з кращою споживчою якістю.

(1.20)

Ц_В.М. =363 грн.

1.6.3. Договірна ціна.

Встановлюється за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою та верхньою лімітними цінами.

Приймаємо Ц_дог =310 грн.