Реферат: Характеристика й оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання

Название: Характеристика й оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання
Раздел: Рефераты по медицине
Тип: реферат

Мiнiстерство освіти та науки України

Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет

розвитку людини “Україна”

Горлiвський регіональний інститут

Кафедра фізичної реабілітації

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Спортивна медицина

На тему:

Характеристика й оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання

студентки 1-го курсу денної форми навчання

напряму підготовки 0102 – фізичне виховання і спорт

спеціальності 6.010200 – фізична реабілітація

Бобіної Марини Андріївни

Викладач: Ярош А.М.

Горлівка 2009


План

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Дослідження легеневої вентиляції…………………………………………….5

2. Споживання кисню і кисневий борг…………………………………………13

3. Артеріалізація крові у легенях……………………………………..............14

4. Проби оцінки функціонального стану респіраторної системи…….............16

Список літератури……………………………………………………………….18


Вступ

Дослідження функції зовнішнього дихання у практиці спорту дозволяє поряд із серцево-судинною системою, оцінити функціональний стан спортсмена, його фізичну працездатність та резервні можливості організму. Обстеження проводять за загальнокліничною методикою, яка включає: збір анамнезу, огляд, перкусію та аускультацію, а також інструментальну діагностику (спірометрію, спірографію, газометрію).

Для оцінки функціонального стану дихальної системи потрібна інформаційна характеристика трьох етапів транспортування кисню із атмосферного повітря до тканин організму.

Перший етап: атмосферне повітря – легені.

Він характеризує газообмін між атмосферним повітрям та альвеолярним. Характеристику етапу можна отримати за допомогою таких показників: 1) частоти дихання (ЧД); 2) дихального об’єму (ДО); 3) хвилинного об’єму дихання (ХОД); 4) максимальної вентиляції легень (МВЛ); 5) життєвої ємності легень (ЖЕЛ); 6) максимально об'ємної швидкості вдиху (МОШвд) і видиху (МОШвид) та сили дихальних м'язів (СДМ).

Другий етап: легені – кров. Цей етап характеризує обмін газів у легенях (між альвеолярним повітрям і кров'ю капілярів малого кола кровообігу). Він може бути охарактеризований величиною споживання кисню організмом, що визначають методом спірографії та газометрії. Перший та другий етапи характеризують систему зовнішнього дихання.

Третій етап: кров – тканини. Він зведений до обміну газів між артеріальною кров'ю капілярів і тканинами ( тканинне дихання). Дослідження вмісту кисню у тканинах потребує складних приладів ( полярографів тощо), а тому ще не набуло широкого застосування у практиці спортивної медицини.

Дослідження зовнішнього дихання базоване на визначенні показників, які характеризують легеневу вентиляцію ( метод спірографії), газообмін ( метод газометрії) та артеріалізацію крові у легенях ( метод оксигемометрії).


1. Дослідження легеневої вентиляції

Для дослідження легеневої вентиляції використовують різні прилади та обладнання: спірометри, спірограми, газолічильники (волюметри) тощо. Найбільш зручними у спортивній медицині є метод спірографії, за допомогою якого реєструють спірограму – криву дихання. За допомогою спірограми можна визначити такі показники легеневої вентиляції: ЧД, ДО, ХОД, МВЛ, ЖЄЛ, пробу Тіфно-Вотчала. Показники МОШ вдиху і МОШ видихувизначають пневмотахометром Б.Є. Вотчала; силу дихальних м'язів – пневмотонометрами різних конструкцій.

Частота дихання (ЧД) – це кількість дихальних рухів ( вдиху і видиху) за 1хв. Дихальний цикл складається із фаз вдиху ( інспірації повітря ) і видиху ( експірації повітря ).

Доросла людина у стані спокою здійснює 12 -20 (16) дихальних рухів за 1 хв., під час фізичного навантаження – 50-60 рухів і більше. За добу дорослий здійснює 23 тис. дихальних рухів. Під час такої кількості рухів людина вентилює через легені більше як 7 тис. літрів повітря. Співвідношення ЧД і ЧСС – 1: 4-1 : 5. Останнє потрібно враховувати під час проведення штучної вентиляції і непрямого масажу серця потерпілих. У разі захворювань частота та глибина дихання змінюються.

У практиці спорту ЧД можна визначити пальпаторним (шляхом прикладання п’ясті руки до грудної клітини), методом спірографії або за допомогою лічильників частоти дихання різних конструкцій.

Хвилинний об’єм дихання (ХОД) – це кількість повітря, що вентилюється у легенях за 1 хв. У стані спокою ХОД коливається від 4 до 10 л., за умови значного фізичного навантаження може сягнути 160-180 л., і більше. Збільшення ХОД знаходиться у пропорційній залежності від потужності виконуваної роботи, але до визначеної межі, після досягнення якої, незважаючи на подальше підвищення навантаження, підвищення ХОД не спостерігають. Що більше навантаження за величиною відповідає граничним значенням ХОД, то вище функціональний стан зовнішнього дихання.

Хвилинний об’єм дихання визначають за формулою:

ХОД = ДО × ЧД,

де ДО – дихальний об’єм; ЧД – частота дихання.

За умови однакових значень ХОД ефективність вентиляції легенів буде вищою тоді, коли його визначають здебільшого завдяки збільшенню ДО, ніж ЧД.

Оцінювання легеневої вентиляції проводять за формулою О.Г. Дембо:

Належний ХОД = належне СК / 40,

де СК – споживання кисню (мл); 40 – коефіцієнт використання кисню (КВО2 – кількість кисню (у мл), поглинуте організмом із 1 л. повітря).

Належне споживання кисню визначають так:

Належне СК = належний ОО / 7,07

Де ОО – основний обмін (у ккал), який визначають із таблиць Гарріса-Бенедикта або за допомогою спірометаболічної лінійки.

Таблиця Гарріса-Бенедикта для визначення основного обміну людини

Фактор ваги («А»)

кг ккал кг ккал кг ккал кг ккал кг ккал кг ккал
Чоловіки
3 107 24 296 45 685 65 960 85 1235 105 1510
4 121 25 410 46 699 66 974 86 1249 106 1524
5 135 26 424 47 613 67 988 87 1263 107 1538
6 148 27 438 48 727 68 1002 88 1277 108 1552
7 162 28 452 49 740 69 1015 89 1290 109 1565
8 176 29 465 50 754 70 1029 90 1304 110 1579
9 190 30 479 51 768 71 1043 91 1318 111 1593
10 203 31 493 52 782 72 1057 92 1332 112 1607
11 217 32 507 53 795 73 1070 93 1345 113 1620
12 231 33 520 54 809 74 1084 94 1359 114 1634
13 245 34 534 55 823 75 1098 95 1373 115 1648
14 258 35 548 56 837 76 1112 96 1387 116 1662
15 272 36 562 57 850 77 1125 97 1400 117 1675
16 286 37 575 58 864 78 1139 98 1414 118 1688
17 300 38 589 59 878 79 1153 99 1428 119 1703
18 313 39 603 60 892 80 1167 100 1442 120 1717
19 327 40 617 61 905 81 1180 101 1455 121 1730
20 341 41 630 62 918 82 1194 102 1469 122 1744
21 355 42 644 63 933 83 1208 103 1483 123 1758
22 368 43 658 64 947 84 1222 104 1497 124 1772
23 382 44 672 - - - - - - - -
Жінки
3 683 24 885 45 1085 65 1277 85 1468 105 1659
4 693 25 894 46 1095 66 1286 86 1478 106 1669
5 702 26 904 47 1105 67 1296 87 1487 107 1678
6 712 27 913 48 1114 68 1305 88 1497 108 1688
7 721 28 923 49 1124 69 1315 89 1506 109 1698
8 731 29 932 50 1133 70 1325 90 1516 110 1707
9 741 30 942 51 1143 71 1334 91 1525 111 1717
10 751 31 952 52 1152 72 1344 92 1535 112 1726
11 760 32 961 53 1162 73 1353 93 1544 113 1736
12 770 33 971 54 1172 74 1363 94 1554 114 1745
13 779 34 980 55 1181 75 1372 95 1564 115 1755
14 789 35 990 56 1191 76 1382 96 1573 116 1764
15 798 36 999 57 1200 77 1391 97 1583 117 1774
16 808 37 1009 58 1210 78 1401 98 1592 118 1784
17 818 38 1019 59 1219 79 1411 99 1602 119 1793
18 827 39 1028 60 1229 80 1420 100 1611 120 1802
19 837 40 10388 61 1238 81 1430 101 1621 121 1812
20 846 41 1047 62 1248 82 1439 102 1631 122 1822
21 856 42 1057 63 1258 83 1449 103 1631 123 1831
22 865 43 1066 64 1267 84 1458 104 1650 124 1841
23 875 44 1076 - - - - - - - -

Фактор віку а зросту («Б»)

Чоловіки

См 21 23 25 27 29 31 33 35 37 39 41 43 45
151 614 600 587 573 560 547 533 520 506 493 479 466 452
153 624 611 597 584 570 557 543 530 516 503 489 476 462
155 634 621 607 594 580 567 553 540 526 513 499 486 472
157 644 631 617 604 590 577 563 550 536 523 509 496 482
159 654 641 627 614 600 587 573 560 546 533 519 506 492
161 664 651 637 624 610 597 583 570 556 543 529 516 502
163 674 661 647 634 620 607 593 580 566 553 539 526 512
165 684 671 657 664 630 617 603 590 576 563 549 536 522
167 694 681 667 654 640 627 613 600 586 537 559 546 532
169 704 691 677 664 650 637 623 610 597 583 569 556 542
171 714 701 687 674 660 647 633 620 607 593 579 566 552
173 724 711 697 684 670 657 643 630 617 603 589 576 562
175 734 721 707 694 680 667 653 640 627 613 599 586 572
177 744 731 717 704 690 677 663 650 637 623 609 598 582
179 754 741 727 714 700 687 673 660 647 633 619 606 592
181 764 751 737 724 710 697 683 670 657 643 629 616 602
183 774 761 747 734 720 707 693 680 667 653 639 626 612
185 784 771 757 744 730 717 703 690 677 663 649 636 622
187 794 781 767 754 740 727 713 700 687 673 659 646 632
189 804 791 777 764 750 737 723 710 697 683 669 656 642
191 814 801 787 774 760 747 733 720 707 693 679 666 652
193 824 811 797 784 770 757 743 730 717 703 689 676 662
195 834 821 807 794 780 767 753 740 727 713 699 686 672
197 844 831 817 804 790 777 763 750 737 723 709 696 682
199 854 841 827 814 800 787 773 760 747 733 719 706 692

Жінки

См 21 23 25 27 29 31 33 35 37 39 41 43 44
151 181 171 162 153 144 134 125 115 106 97 88 78 69
153 185 175 166 156 148 138 129 119 110 100 92 82 73
155 189 179 170 160 151 141 132 122 114 104 95 85 76
157 193 183 174 165 155 145 136 128 118 108 99 90 80
159 196 187 177 167 158 148 140 130 121 111 102 92 84
161 200 191 181 171 162 152 144 134 125 115 106 97 88
163 203 195 185 175 166 156 147 137 128 119 110 100 91
165 207 199 189 180 170 160 151 141 132 123 114 104 95
167 211 203 192 183 173 164 155 145 136 126 117 107 98
169 215 206 196 186 177 167 159 149 140 130 121 111 102
171 218 210 199 190 181 171 162 152 143 134 125 115 106
173 222 213 203 194 185 176 166 156 147 138 129 119 110
175 225 217 207 198 188 179 169 160 151 141 132 123 113
177 229 221 211 201 192 182 173 164 155 145 136 126 117
179 233 223 214 204 195 186 177 167 158 148 139 130 121
181 237 227 218 208 199 190 181 171 162 152 142 134 126
183 240 231 222 212 203 193 184 174 165 156 147 137 128
185 244 235 226 216 207 197 188 179 169 160 151 141 132
187 248 238 229 219 210 201 192 182 173 163 154 145 135
189 252 242 233 223 214 205 196 186 177 167 157 148 139
191 255 245 236 227 218 208 199 190 180 171 162 152 143
193 259 250 240 231 222 212 203 193 184 175 166 156 147
195 262 253 244 234 225 215 206 197 188 178 169 160 150
197 266 257 248 238 229 219 210 201 182 182 173 163 154
199 270 260 251 241 232 223 214 204 195 185 175 167 158

Визначення ХОД проводять за допомогою двох методів: спірографії і спірогазометрії. В останньому випадку легеневу вентиляцію визначають шляхом дихання через мундштук ( ніс спортсмена закривають спеціальним затискачем ) і газовий лічильник, який може мати різну конструкцію. (Портативный счетчик – сумматор пульса и частоты дыхания).

Під час виконання фізичного навантаження доцільно дихати не через лічильник, а забирати видихуване повітря у гумовий мішок Дугласа-Холдена, а потім уже визначити об’єм повітря за допомогою лічильника.

Максимальна вентиляція легенів ( МВЛ ) – це об’єм повітря, що вентилюється легенями за одиницю часу за умови максимальної глибини і частоти дихання.

МВЛ залежить від ЖЄЛ, стану бронхіальної прохідності і сили дихальної мускулатури. Цей показник дає можливість оцінити функціональну здатність системи зовнішнього дихання, а тому, на відміну від інших спірографічних показників ( ХОД, ЖЄЛ тощо), може бути використаним для оцінки тренованості спортсменів.

У нормі МВЛ становить: у здорової людини – 80-100 л/хв, у спортсменів – 180-240 (200) л/хв.

Оцінювання належної МВЛ проводять за формулою О.Г. Дембо:

Належна МВЛ = фактична ЖЕЛ / 2*35

де ЖЄЛ – життєва ємність легенів ( у мл ).

Нормальною прийнято вважати таку величину МВЛ, яка знаходиться в діапазоні 100 ± 15% від її належної величини.

Визначення МВЛ проводять за методом спірографії і спірогазометрії. Під час використання спірогазометрії спортсмен якомога частіше й глибше дихає через мундштук і загубник у мішок Дугласа-Холдена на протязі 15-20 с., а потім проводять газометрію з перерахуванням об’єму видихуваного повітря за 1 хвилину.

Життєва ємність легенів ( ЖЄЛ ) – це максимальний об’єм повітря, який людина може видихнути після одного максимального вдиху. У нормі в здорової людини ЖЄЛ становить: 3,5- 5 л., у чоловіків, 2,5- 4 л., у жінок; у спортсменів (видів спорту на витривалість ) може сягнути 8 л. ЖЄЛ складається із ДО, РО вдиху і РО видиху. Під час спокійного дихання доросла людина вдихає і видихає близько 500 мл повітря. Це і є дихальний об’єм. Якщо після спокійного видиху зробити глибокий вдих, то в легені додатково надійде близько 1500-2000мл повітря (РО вдиху). Після спокійного видиху людина здатна видихнути ще близько 1500мл повітря. Цей об’єм повітря називають РО видиху. Сума зазначених об’ємів складає ЖЄЛ: 500+ 2000+ 1500= 4000 мл. Однак і після максимального глибокого видиху в легенях ще залишається значний об’єм повітря ( близько 1200 мл ), який називають залишковим об’ємом (ЗО). Це повітря затримується у «повітряних пастках», які утворюються тому, що частина бронхіол спадає раніше, ніж альвеоли. Тому легені померлих після народження дітей ( які після народження деякий час дихали ), не тонуть, якщо їх занурити у воду. Наведений приклад використовують у практиці судово-медичної експертизи для з'ясування причин летальності новонароджених.

Сума значень ЖЄЛ і ЗО становить загальну ємність легенів (ЗЄЛ), яка дорівнює 5200 мл.

ЖЄЛ характеризує лише функціональні можливості апарату зовнішнього дихання, тоді як МВЛ ( як ми зазначали раніше ) – функціональну здатність. Абсолютні значення ЖЄЛ малоінформативні через індивідуальні коливання, а тому під час оцінювання функціонального стану спортсмена визначають належні величини ЖЄЛ.

Для визначення належної ЖЄЛ використовують формулу Антоні:

Належна ЖЄЛ = належному ОО*К,

де К – коефіцієнт: 2,6 – для чоловіків; 2,3 – для жінок. Величину основного обміну (ОО) визначають за таблицями Гарріса-Бенедикта.

Фактичну ЖЄЛ обчислюють у співвідношенні до належної ЖЄЛ ( у відсотках):

фактична ЖЄЛ * 100%.

незалежна ЖЄЛ *

Коливання фактичної ЖЄЛ у межах ± 15% від належної ЖЄЛє нормальною величиною для здорових людей; для спортсменів вона становить 100-150% від належної ЖЄЛ.

Визначення ЖЄЛ проводять за допомогою спірографів або спірометрів (водяного або сухо повітряного). Спірометрію проводять за загальноприйнятою методикою дослідження функції зовнішнього дихання.

Бронхіальну прохідність оцінюють за показниками максимально об'ємної швидкості вдиху (МОШ вдиху) і максимально об'ємної швидкості видиху (МОШ видиху ). Для визначення цих показників використовують пробу Тісно-Вотчала або пневмотахометрію. Під час проведення проби спортсменові пропонують якомога глибше вдихнути. Таким чином визначають форсовану життєву ємність легенів (ФЖЄЛ).

Тісно пропонує визначити ФЖЄЛ на протязі першої секунди. У нормі ФЖЄЛ за секунду складає не менше 70% ЖЄЛ.

Методом пневмотахометрії визначають швидкість повітряного струменя під час проведення максимально швидкого вдиху і видиху. Для цього використовують пневмотахометр Вотчала.

Величини МОШ вдиху і видиху в нормі становлять : для чоловіків – 5-8 л/с., для жінок – 4-6 л/с. Відповідно, співвідношення МОШ вдиху до МОШ видиху у здорових людей дорівнює 1, у спортсменів більше1, а у хворих із бронхо-легеневою патологією менше 1.

Належну МОШ видиху встановлюють за формулою:

МОШ видиху = ЖЄЛ * 1,2.

Силу дихальної мускулатури визначають за методом пневмотонометррії. Для цього фіксують величину тиску, яка розвивається за умови максимального вдиху і видиху в мундштук повітряного чи ртутного тонометра. У нормі в здорової людини сила вдиху становить 50-70мм.рт.ст., сила видиху – 80 – 200мм.рт.ст. Зниження цих показників указує на погіршення функціонального стану системи зовнішнього дихання.


2. Споживання кисню і кисневий борг

Під терміном «споживання кисню» слід розуміти кількість кисню, яку поглинає організм на протязі однієї хвилини. У стані спокою споживання кисню становить 200-300 (250) мл/хв. Його величина залежить від ваги і статі людини та умов довкілля. Під час виконання роботи споживання кисню може збільшуватись у 20 і більше разів та досягти рівня так званого максимального споживання кисню (МСК), який є інтегративним показником аеробної працездатності організму і який дуже широко використовують у практиці спорту для оцінки різних якостей спортсмена, у тому числі, його тренованості.

У стані спокою, за умови помірної м’язової роботи, тобто коли ре синтез АТФ здійснюється завдяки аеробним механізмам енергозабезпечення, споживання кисню відповідає кисневому запитові організму. В міру того як підвищують інтенсивність роботи ( субмаксимальної чи максимальної потужності ), аеробні процеси не в змозі повністю забезпечити швидкість ресинтезу АТФ ( слід зазначити, що окисне фосфорилювання є відносно повільним процесом ресинтезу), а тому у процес включаються більш ефективні анаеробні механізми його ресинтезу. Це, у свою чергу, призводить до кисневого дефіциту, тобто коли споживання кисню не відповідає кисневому запитові. Як наслідок, після закінчення роботи на протязі певного періоду часу спостерігаємо підвищене, порівняно зі станом відносного спокою, споживання кисню. Кількість кисню, що в період відновлення споживається поверх рівня основного обміну, називають кисневим боргом. Цей термін був запропонований англійським ученим А. Хіллом. Таким чином, кисневий попит під час роботи складається із суми споживання кисню і кисневого дефіциту, що компенсується у період відновлення і, фактично дорівнює кисневому боргу ( малюнок ).

Кисневий борг включає два компоненти ( Р. Маргарія ):

- алактатний кисневий борг – це кількість кисню, яку необхідно затрачувати для ресинтезу АТФ і креатинфосфату (КФ). Він ліквідується протягом першої хвилини (30 с) після припинення роботи;

- лактатний кисневий борг – це кількість кисню, яку необхідно витратити для ліквідації накопиченої під час роботи молочної кислоти. Ліквідація цього компонента може тривати 30 хвилин і більше.

Величина кисневого боргу залежить від потужності виконаного навантаження і тренованості обстежуваного. Максимальний кисневий борг, який утворюється під час виконання анаеробної роботи максимальної потужності ( наприклад, спринтерський біг тощо ), є інтегративним показником анаеробної продуктивності організму, тобто визначає сумарну кількість роботи, яку спортсмен може виконати у разі максимального підсилення. У нетренованих людей величина максимального кисневого боргу становить 3-5л., у спортсменів високого ґатунку, які представляють швидкісно-силові види спорту ( біг – 100, 200м; ковзани – 500м тощо ) – 20-24л.

Рівень анаеробної працездатності спортсменів можна визначити також за концентрацією молочної кислоти в крові. Вона накопичується безпосередньо у м'язах під час виконання роботи. Після припинення навантаження вона надходить у кров. Найбільшу її концентрацію спостерігають на 2-9 хв відновлення. У здорових молодих людей після виконання фізичних навантажень рівень молочної кислоти в крові становить 11-14 ммоль/л, у високо тренованих спортсменів може сягати 20 ммоль/л.

3.Артеріалізація крові у легенях

Артеріалізацію крові у легенях оцінюють шляхом визначення насичення крові киснем. З усіх методів оцінки оксигенації крові у легенях найбільш простим і доступним є метод оксигемометрії – фотометричний метод безперервного вимірювання насичення крові киснем, який засновано на аналізі спектральних властивостей гемоглобіну. Оксигемометрія, яка використовує вушний приймач, автоматична і забезпечує безперервний нагляд за змінами насичення крові киснем залежно від різних впливів на організм ( фізичне навантаження, вдихання гіпоксичних і гіпероксичних газових сумішей тощо ). Основою оксигемометричного дослідження артеріалізації крові у легенях є застосування інгаляції киснем. Після калібрування приладу відповідно до еталонного фільтра приймач прикріплюють до кінцівки вуха і чекають 10-15 хвилин ( доки вухо гарно розігріється і через ділянку, яка просвічується, стане протікати кров, що, відповідно, насичена киснем ). Потім позначку оксигемометра встановлюють на одну із позначок шкали (зазвичай 90%), фіксують її положення і пропонують пацієнтові дихати чистим киснем із кисневої подушки протягом 2-3 хвилин, а у випадку безперервного відхилення стрілки приладу – до 5 хвилин. Завершують інгаляцію кількома глибокими вдихами, після чого пацієнт знову переключається на дихання повітрям. Підвищене насичення повертається до вихідного рівня.

Протягом усього терміну обстеження через кожні 30 секунд фіксують показники приладу. Найважливіше значення мають два показники: 1) величина приросту насичення і 2) час повернення насичення до вихідного рівня. Нормативи цих значень наведені у спеціальній таблиці;

Нормативи показників оксигеометрії та нарахування балів

Показники Бали
5 4 3 2 1 0
Час насичення, хв. 1,5-2,3 2,3-2,9 3,0-4,0 3,05-4,0 4,0-4,5 Більше 4,5
Дефіцит насичення, % 3,5-5,0 5,0-5,5 5,6-6,0 6,1-6,5 6,6-7,0 Більше 7,0
Час повернення вихідного рівня, хв 2,8-4,0 4,0-4,5 4,5-5,0 5,1-5,4 5,5-6,0 Більше 6,0

Під час проведення процедури необхідно враховувати, що оксигеометр є відносним приладом: він реєструє зміни насичення крові киснем, а е абсолютну його величину.


4. Проби оцінки функціонального стану респіраторної системи

Прба Розенталя. В обстежуваного методом спірометрії проводять 4-5-разовий вимір ЖЄЛ з інтервалом в 1-15с. У нормі отримують однакові результати. У разі втоми дихальних м'язів спостерігають зниження ЖЄЛ протягом усього періоду дослідження. Проба дає змогу оцінювати функціональні можливості дихальних м'язів.

На відміну від цієї проби, наступні – проби Штанге та Генчі – дають уявлення щодо здатності організму протистояти нестачі кисню.

Пробу Штанге проводять шляхом виміру максимального часу затримки дихання після глибокого вдиху. У нормі в здорових людей затримка дихання становить у середньому 40-45 с., у спортсменів-професіоналів: чоловіків – до 5 хв; жінок – від 1,5 до 2,5 хв. З ростом тренованості спортсмена час затримки дихання зростає.

Проба Генчі. Її зводять до виміру максимального часу затримки дихання на видиху після неглибокого вдиху. Здорові люди затримують дихання в середньому на 25-30с, а спортсмени – на 60-90сю З настанням фізичної втоми та перевтоми час затримки дихання, звичайно, зменшується.

Прототипом проби Генчі є контрольна і максимальна паузи дихання за К.П. Бутейком.

Контрольна пауза (КП) – це час затримки дихання ( у секундах ) після природного видиху до першого бажання вдихнути.

Максимальна пауза (МП) – це максимальний час затримки дихання ( у секундах ) після природного видиху до граничної важкості.

На думку К.П. Бутейка, здоров'я людини визначено тим, наскільки правильно вона дихає, тобто має поверхневу форму дихання, критеріями якої є: вміст СО2 (у %) в альвеолярному повітрі, КП і МП. В абсолютно здорових людей СО2 альвеолярного повітря повинне становити 6,5%, контрольна і максимальна паузи, відповідно, - 60 і 90 с. Хворі мають глибоке дихання і низькі показники альвеолярної вентиляції та затримки дихання.


Критерії вентиляції легенів ( за К. П. Бутейком )

Стан організму Форма дихання Ступінь порушення СО2 альвеолярного повітря, % КП, с МП, с ЧСС, пошт./хв
Надвитривалість Поверхневе 5 7,5 180 210 48
4 7,4 150 190 50
3 7,3 120 170 52
2 7,1 100 150 55
1 6,8 80 120 57
Норма 0 6,5 60 90 60
Хвороба Глибоке 1 6,0 50 75 65
2 5,5 40 60 70
3 5,0 30 50 75
4 4.5 20 40 80
5 4,0 10 20 90
6 3.5 5 10 100
7 Смерть

Індекс Скибінської. Проба базована на визначенні ЖЄЛ (у мл), затримки дихання (у секундах) і реєстрації частоти пульсу (за хвилину). Індекс визначають за формулою:

(ЖЄЛ/100)*затримка дихання / частота пульсу

Оцінювання індексу: менше 5 – дуже погано; 5-10 – незадовільно; 10-30 – задовільно; 30-60 – добре; більше 60 – дуже добре. У високо тренованих спортсменів індекс становить більше 80.


Список літератури

1. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и спортивная медицина: Учебник. — М.: Медицина, 1999. — 304 с: ил.

2. Дубровский В.И. Спортивная медицина: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., доп. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – 512 с.: ил.

3. Макарова Г.А. Спортивная медицина: Учебник. - М.: Советский спорт, 2003. - 480 с: ил.