| "ТІНЬОВА" ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ СИСТЕМНОГО НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
/. /. Теоретичні аспекти аналізу "тіньової" економіки та визначення Ті'
структурних складових
Як суспільне явище "тіньова" економіка притаманна усім країнамнезалежно від моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку. Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організаціїсуспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме наекономічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової,грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й "тіньова"економіка. Суттєво може змінюватись лише її питома вага, роль, яку вонавідіграє у суспільному житті, а також механізми її взаємодії з легальноюекономікою та "кольорова палітра", що має "тіньова" економіка -- відсвітло-сірої до криваво-чорної. Проте наукові дослідження "тіньової"" економіки пов'язані з чималимитруднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим,що "тіньова" економіка являє собою значно складніший об'єкт дослідження, ніжекономіка офіційна, "світла". Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження "тіньової"" економіки, єсуттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхіднихінформаційно-статистичних даних. Дослідженням перешкоджає або кон'юнктурневідомче приховування необхідної наявної інформації, або фактичнанеможливість застосування загальноприйнятих підходів до предметногодослідження суб'єктів і об'єктів системи "тіньових" економічних відношень тахарактерних особливостей функціонування внутрішніх структур і складовихмеханізмів зазначеного економічного укладу. Саме в "тіньовому" секторі економіки система соціально-економічнихвідносин характеризується значно більшою складністю та хитросплетінням їхнайрізноманітніших типів і форм. Складність дослідження виробничих відносин"тіньової" економіки трансформаційного періоду в Україні також зумовлена масштабною інтеграцією в ній як сукупності відносин дрібного товарноговиробництва і обміну, так і різних за рівнем капіталізації приватнихвідносин (монопольно-капіталістичних та монопольно-кримінальних і, нарешті,відносин державно-бюрократичного підприємництва). Проте, будь-які міркування щодо "тіньової"" економіки не мають ніякогосенсу, якщо попередньо відсутнє чітке понятійне розуміння про що самейдеться. Насамперед звертає на себе увагу існуюче різномаїття термінів, щовикористовуються для визначення поняття "тіньової"" економічної діяльності. Із західної літератури до нашого внутрішнього вжитку їх перекочувало неменше дюжини: "тіньова економіка", "неформальна економіка", "скрита(прихована) економіка", "неофіційна економіка", "вторинна економіка", "чорнаекономіка", "таємна економіка", "підпільна економіка", "нелегальнаекономіка", "контрекономіка", "друга економіка", "паралельний ринок","чорний ринок" тощо. Такий багаточисельний набір термінів не є випадковим івідображає не стільки відсутність єдності щодо понятійного розуміння сутізазначеного питання, скільки віддзеркалює різні аспекти і структурніскладові "тіньової" економіки, а також підкреслює внутрішню якіснускладність цього феноменального явища суспільного життя, що, як зазначалось,притаманний всім країнам. Як органічна складова економіки будь-якого суспільства, "тіньова"економіка являє собою господарсько-комерційну діяльність, яка внаслідокпевних причин (інколи і історично виправданих), прагне уникнути державногообліку та контролю. При цьому між офіційною економікою та її тінню є досить"розмита" зона, і критерії виділення "тіньової" економіки у порівнянолокальний сектор господарювання мають переважно не стільки економічний,скільки соціально-правовий характер. Спосіб суспільного виробництва має визначальний вплив як нахарактеристики, що визначають якісні особливості тіньової економіки вцілому, так і на її внутрішні структурні компоненти. Так, в основі появи тарозвитку тіньового господарського укладу, що відповідає системі відносинринкової економіки (коли її розвиток мав еволюційний, а не революційнийхарактер), лежать об'єктивні суперечності, що виникають міжкороткотерміновими цілями економічних агентів (індивідів, домашніхгосподарств та приватних фірм) і довготерміновими макроекономічнимизавданнями суспільства. З методологічної точки зору суттєвим є питання з'ясуванняінституціональної структури "тіньового" сектора. "Тіньова" економіка не єякісно однорідною як за своїми структурними складовими, так і за кінцевиминаслідками їх впливу на соціально-економічні процеси та відносини. Тому дужеважливо максимально чітко визначити її структуру, тобто з'ясувати, якінайбільш характерні види економічної діяльності можуть включатися до складу"тіньової" економіки, а які ні. Практика засвідчує, що структуризація "тіньової" економіки є процесомперманентним та якісно різноманітним для всіх існуючих моделей суспільногорозвитку. У той же час за умов різних соціально-політичних систем існуютьрізні методологічні підходи як до загального окреслення обсягів "тіньової""економіки, так і до структурування її внутрішніх складових'. Зупинимося на традиційній класифікації, яку застосовують науковці вкраїнах розвинутої ринкової економіки для визначення поняття "тіньова"економіка. Так, в іноземній літературі термін "прихована економіка"використовується для характеристики "неоголошеної", але законної за своїмхарактером діяльності, яка йде вкупі з нелегальним підприємництвом. Головнетут полягає у неможливості 1 Необхідно зазначити, що системне, наукове дослідження питань"тіньової" економіки постійно проводиться в країнах розвинутого ринковогогосподарства. Так, наприкінці 70-х - початку 80-х років парламентами іурядами ряду країн були створені спеціальні робочі групи щодо системноговивчення "тіньової" економіки. З 1984 року така група почала функціонувати вАвстрії. Вона вивчала сфери існування, обсяги і тенденції розвитку"тіньової" економіки. Аналогічні роботи почали виконували фахівці Франції,Великобританії, Португалії, Нідерландів та інших країн Європейськоїспільноти. Конгресом США постійно виділяються значні асигнування науковиморганізаціям і окремим дослідникам на поглиблення досліджень цієї проблеми.Див.: Николаева М. Й., Шевляков А. Ю. Тоневая зкономика: методьі анализа йоценки (обзор работ западньїх зкономис-тов). - М.: ЦЗМИ АН СССР. - 1987. -С. 43. врахування офіційною статистикою обсягів виробництва доданої вартостіцього сектора економіки в структурі валового внутрішнього продукту та вухиленні суб'єктів підприємницької діяльності від участі у податковійсистемі держави. Терміни "неформальна" або "неорганізована", "нерегла-ментована"економіка застосовуються для характеристики економічних процесів тавідносин, що відбуваються при досить слабкому втручанні у них офіційнихекономічних структур держави, або взагалі поза межами будь-якого державногообліку і контролю. Оскільки така розкиданість понять не досить зручна, то багатодослідників використовують більш однозначний підхід, побудований направовому критерії, згідно з яким економіка ділиться на дві частини: налегальну (тобто "білу", "світлу") і "тіньову" (приховану). Остання в своючергу включає напівлегальну ("сіру"), нелегальну і кримінальну або "чорну"економіку. Тобто за таким підходом вони суттєво звужують зону "тіньової"економіки, що визначається проявами протизаконності суб'єктів виробничихвідносин у виробничій та комерційній діяльності. Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття"тіньова" економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, такі вузьке розуміння. У "широкому"
розумінні' до складу "тіньової" економікиможуть бути віднесені всі види "неврахованої", "нерегламентованої","прихованої"" та "законспірованої" економічної діяльності незалежно відтого, чи є вони протиправними, чи ні (див. мал. 1, сектори 2, 3 і 4). Увузькому
розумінні поняття "тіньова" економіка обмежується виключно тимивидами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїмзмістом є або протиправними, або суспільне небезпечними /що на практиці незавжди співпадає/ (див. мал. 1, сектор 4).Умовна схема структурних складових економіки та її "тіньових"
компонентів
' Так, наприклад, Є. Фейг (США) включає до складу "тіньової" економікивсю економічну діяльність, що за тих чи інших причин не враховуєтьсяофіційною статистикою і не включається до складу валового національногопродукту. (Див.: Николаева М. Й., Шевляков А. Ю. Теневая зкономика: мето-дьіанализа й оценки (обзор работ западньїх зкономистов). - М.: ЦЗМИ АН СССР.-1987.-С.4. Мал. 1 1. "Офіційна" ("легальна", "світла", "традиційна") економіка. 1. Сектор
"домашніх" господарств
(сектор натурально-го самозабезпечення населення). 3. "Неформальний" сектор
(сектор "нерегламентованої'" діяльності:дрібне виробництво, послуги і торгівля), "світло-сірий" сектор економічноїдіяльності. 4. Тіньова економіка.
4.1. "Темно-сірий" сектор тіньової економіки (законспірований секторлегітимних видів економічної діяльності. 4.2. "Чорний" (в тому числі кримінальний, "криваво-чорний") сектортіньової економіки. 4.3. Диверсифіковані частки "чорної" економіки. До "тіньової" економіки в широкому розумінні цього поняття можуть бутивключені сектори 2 (частково), 3 і 4. До "тіньової" економіки у вузькомурозумінні включається тільки сектор 4 із зазначеними внутрішнімиструктурними складовими (4.1, 4.2 і 4.3). 10 11Сектор домашніх господарств (сектор натурального самозабезпечення
населення),
що виробляє товари та послуги, які споживаються всерединідомашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те,що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобтоне є об'єктами ринкових відносин. Тому відсутність ринкових транзакцій робить оцінку вартісних обсягіввиробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важкимзавданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніхгосподарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валовоговнутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах. Окрім домашньої праці, в країнах, що розвиваються або знаходяться устані трансформації, продукція, що отримана від роботи на присадибній,приватній чи орендній земельній ділянці, має велике значення для виживаннята відтворення сім'ї. Відносини обміну, що можуть виникати між домашніми господарствами цьогоекономічного сектору, мають скоріше характер своєрідного бартерного обмінужиттєвими благами і послугами, ніж є дійсно ринковими операціями товарноїреалізації, що відбуваються на вартісній основі.Неформальний сектор економіки
("світло-сіра" економіка) складається здрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійнимивиробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних,ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличнихторговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформальногосектора, хоч продукція малих майстерень та ремісників, що досить частопрацюють у домашніх умовах, має на цей час в країнах ринкової економікизначно більші обсяги, ніж в Україні. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств,пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов'язковоповинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор убагатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринковоїтрансформації, на цей час практично не враховується. Основною причиною тут 12 є велика чисельність дуже дрібних об'єктів дослідження та податковогоконтролю, а також занадто мізерний обсяг персоніфікованих доходів, щоотримує більшість суб'єктів цього сектора, і які за сукупною величиноюфактично не перевищують існуючої нульової ставки податку на (місячні чирічні) доходи громадян. При цьому вироблені цим сектором товари і послуги засвоєю споживчою якістю є легальними, і загалом при їх виробництві і дрібнійреалізації ринковий "планктон" не порушує закони. Правда, в багатьохкраїнах, що розвиваються, є закони про ліцензії, інші норми, що можутьігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й те, що вбільшості випадків власті докладають дуже мало зусиль для впровадження цихзаконів у життя, оскільки це пов'язано перш за все із низьким рівнемдоходів, що отримують суб'єкти підприємницької діяльності неформальногосектора економіки, і які для держави не можуть бути суттєвим джереломнаповнення бюджету."Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки
пов'язаний з більш серйознимипорушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницькоїдіяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значнихдоходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальнезабезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Розміритакої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах.Це явище отримало багато назв: від "чорної економіки" в європейських країнахдо "підземної" ("underground" або "subterranean") в США. Оцінка розмірівцього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельноприховують інформацію. У деяких країнах продукцію "тіньового" секторавраховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точнійстатистиці, а не експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора вбагатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати вофіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля владиспрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушеньзаконодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора
легальна, проте виробництво і/або розподіл товарів та послуг завжди мають
протиправні і навіть кримінальні ознаки.
13"Чорний"
(в т. ч. кримінальний) сектор "тіньової" економіки
має своє,притаманне тільки йому амплуа. Тобто він має справу з виробництвом,розподілом, обміном і споживанням соціальне небезпечних та руйнівних длярозвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться:крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" тафальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром тощо. Томуприродним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникаютьучасті у податковій системі. Однак владу більше цікавить припиненнявиробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них.Продукція і доходи від кримінального сектора не повинні включатися донаціонального доходу (хоч, виявляється, це стосується не всіх видівкримінальної діяльності). Функціонування "чорної"" (кримінальної) економіки в автономному режиміне є типовим явищем, бо, проникаючи в бюрократичні структури, вона змушуєпрацювати на себе потужну складову адміністративної системи управліннядержавою. Особливо необхідно відзначити, що "чорна" економіка має тенденцію допостійної диверсифікації у "світлу" (традиційну) економіку, бруднитьлегальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "метастазчорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахуноклегальної сфери економіки. Ця частина "чорної тіні" являє собою економічнуоснову відтворення корумпованої економіки та її суб'єкта -- корумпованоїбюрократії, що за певних умов стає структурою мафії. Тому зазначене явищепотребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умовкраїн, які знаходяться у стані ринкової трансформації. До проявів диверсифікованих часток "чорної" економіки
можна, перш завсе, віднести всі види корупції (аж до відносин бюрократичного бартеру, щоотримав у народі назву "блат", і який базується на відносинах, побудованихна принципі: ти -- мені, я -- тобі). До них також відносяться всі проявивикористання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної,корпоративної та інших інтегрованих форм власності, у тому числі йфінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення 14 окремих фізичних осіб, у розпорядженні та користуванні яких вонизнаходяться (перш за все чиновників), так і для наживи суб'єктівкримінальної злочинності та
мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язаніз використанням вищезазначених методів.Якісні особливості розвитку "тіньової" економіки в умовах
адміністративно-командної системи господарювання
Аналіз "тіньової" економіки України, її якісних особливостей, багато вчому успадкованих від системи директивно-планових відносин, не може бутидостатньо повним без узагальнення історичного досвіду. Тобто, цей аналіз,пердусім повинен базуватися на вивченні ретроспективи розвитку процесів"тінізації", що відбувалися в економіці колишнього СРСР. Це важливо зробити ще й тому, що на цей час має місце досить хибнаточка зору, що сучасну "тіньову" та кримінальну економіку, а також сучасну"мафію" породила існуюча влада, і цьому як каталізатор сприяв виключнопроцес ринкової трансформації. Некон'юнктурний погляд на наше не зовсім далеке минуле насправдізасвідчує, що це далеко не так. Масштабна "тінізація" економіки та вихід наарену економічного криміналітету в СРСР припадає на середину 60-х -- початок70-х років, а вже наприкінці 80-х -- тіньовий оборот їїгосподарсько-комерційної діяльності за експертними оцінками перевищувавнавіть бюджети деяких союзних республік. Таким чином, не витримала "іспиту"часом і досить поширена теза, що організована злочинність та кримінальнаекономіка не можуть виникнути та існувати за умов тоталітарної держави, яказа логікою не повинна допускати поділу влади ні з ким іншим. Вивчаючи ретроспективу досліджень "тіньової"" економіки та їїструктурних складових в СРСР, передусім необхідно зазначити, що першінаукові наробки з цього питання започаткували вчені Заходу'. Див.: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption //Soviet Economy in a Time of Change: A Compendium of Papers Submitted to theJoint 15 У своїх роботах, які стосувалися цього явища, на початковій стадіїдосліджень вони використовували дещо інший термін -- "друга" економіка. Так,раніше інших про це явище сказав К. С. Керол, який надрукував у No 1 журналу"Нью стейтсмен" за 1971 p. статтю "Бесіди в Росії"". Слід підкреслити, що в радянській економічній літературі спочатку такожвикористовувався термін "друга" (вторинна) економіка" . На це в своїхроботах вказував Г. Гроссман, згадуючи, до речі, і про застосування у тому жпонятійному змісті інших термінів, таких як "контрекономіка", "неофіційнаекономіка", "паралельний ринок", "приватне підприємництво", "економікачорного ринку" тощо. У надрукованій в 1984 році статті Ф. Фельдбругге у заголовку був вжевинесений термін "тіньова" економіка, але за текстом він цілкомідентифікувався із терміном "друга" економіка2. Більше того, підкресливши напочатку статті повне співпадіння обох понять, автор у подальшому віддававперевагу традиційному визначенню -- "друга" економіка3. Радянська наукова та суспільно-політична література на початку 80-хроків фактично майже повністю відмовилась від вживання терміну "друга"економіка, на зміну якому прийшов термін "тіньова" економіка. У такомурозумінні вона із самого початку проголошувалась абсолютно негативнимявищем, що повинно бути ліквідовано. Західна наукова література широко використовувала зазначені термінидещо в інших, ніж було прийнято в СРСР, значеннях. Це пояснювалося тим, щоаналітики Заходу виходили із того, що в СРСР, з одного боку, існувалавідповідна модель Economic Committee Congress of the United States, vol. 2. 1979 October10. Washington: VS Gov.Printing Off.
1979; - P. 844; Rummer W. StructuralImbalance in the Soviet Economy// Problems of Communism. 1984. July-August,vol. 33 No 4. -P. 26; Feldbrugge F. J. M. Goverment and Shadow Economy inthe Soviet Union// Soviet Studies, vol. 36. - October 1984. - No• 4. - P.528 - 543. ' Див. напр.: Критика антимарксистских теорий в преподаванииполитичес-кой зкономии // под ред. А. Д. Смирнова. - M.: Политиздат. - 1981.- С. 267 - 272. Див.: Feldbrygge F. G. M. Goverment and Shadow Economy in the SovietUnion// Soviet Studies. Vol. 36. - October 1984. - No 4. - P. 528. Ibid. - P. 528 - 543. "централізовано-керованого господарства", "командна економіка", а зіншого -- "друга" (тіньова), що охоплювала багато видів легальної йнапівлегальної господарської діяльності, які не були залучені в орбітуцентралізованого планування, обліку і контролю з боку держави. З цих позиційдо елементів "другої"" ("тіньової"") економіки відносились: особистепідсобне господарство, індивідуальна трудова діяльність, "неформальні" ринкитощо. Зазначений підхід до визначення понятійного змісту цих явищ бувхарактерним для Г. Гроссмана, Б. Румера, Л. Ронсека та багатьох іншихзахідних дослідників'. Іноземні автори в межах "другої"" ("тіньової"") економіки СРСРрозглядали не тільки легальні (напівлегальні) "приватні" види діяльності,але й явно протиправні, вважаючи, що межі між першими й другими на той часбули досить рухомі та часто носили досить умовний характер. Так, відомийсовєтолог А. Бергсон писав: "Відносно СРСР термін "друга" економіка, якчасто мається на увазі, охоплює діяльність легальну, але приватну, найбільшхарактерним відображенням якої є виробництво на присадибних ділянках (Г.Гроссман 1977, 1979). Я ж, для уникнення невизначеності, буду вважати ілегальні приватні, квазілегальні та нелегальні доходи, як доходи, щоотримані через канали "другої"" економіки"2. Застосовуючи термін "тіньова" економіка та вказуючи на неможливістьрозміжування в СРСР легальних і нелегальних видів економічної діяльності, Ф.Фелдбругге розглядав їх практично в одному контексті. Автор нараховує 179видів "тіньової"" діяльності, класифікує і зводить їх у 9 таблиць. При цьомувін відзначає, що всі вони, згідно з радянськими законами, можуть заслужитияк "смертну кару", так і офіційне заохочення3. ' Див.: Grossman G. The "Second Economy" of the USSR/ Problems ofCommunism, 1977. Vol. 26. No 5. - P. 25 - 40; Rumer В. The "Second"Agriculture in the USSR// Soviet studies. Vol. 26. - No 4. - P. 560 - 572;Roncek L. Private Enterprise in Soviet Political Debate// Soviet studies.Vol. 40, Jan. 1988. - No 1. - P. 46 - 63. 2 Див.: Bergson A. Income Ineguality Under Soviet Socialism// TheJournal of Economic Literature. September. - 1984. - Vol. 22 . - P. 1057. Див.: Feldbrygge F. G. M. Goverment and Shadow Economy in the SovietUnion// Soviet Studies. Vol. 36. - October 1984^ " •• " "° 16 б с; о с, о (ї уу А
й О -J б V і
U .І, РгУП
Харкізеьк" p,e-nWs-'*i
НАУКОВА біВ.'ПОТЕЙА ік. 5. Г.K"fussss!sa
к^-^405^
Виходячи з поняття розмитості терміну "друга" економіка, деякі західніекономісти робили спроби звузити предмет досліджень. Частина з них,наприклад, Б. Румер пішли шляхом обмеження сфери досліджень одним абокількома із секторів народного господарства СРСР (скажімо сільськимгосподарством, торгівлею тощо). Найбільш ґрунтовними та вдалими були пошуки шляхів поглибленнядосліджень "тіньової"" економіки СРСР визнаним американським теоретиком зцього напряму Г. Гроссманом. Так, від розмитого поняття "другої" економікивін перейшов до аналізу "нелегальної приватної економіки та корупції"'. Вжев той час Г. Гроссман відзначав, що за масштабами нелегальної економіки СРСРможе претендувати на одне з провідних місць у світі2. Перша спроба в СРСР врахувати "тіньову" економіку в науковому аналізібула здійснена на галузевому рівні у 70-і роки в науково-дослідницькомутехнологічному інституті побутового обслуговування МінпобутобслуговуванняРСФСР. Цей аналіз проводився з метою доповнити недостатньо репрезентативнийпоказник офіційно визначеного рівня споживання послуг громадянами тадомашніми господарствами. Тому саме сфера побутового обслуговування сталапершим полігоном відпрацювання методологічних і методичних підходів щодовивчення радянської "тіньової" економіки та використання цих результатів уподальших економічних прогнозах. Логічне продовження зазначеної роботи, яка була вже виконана намакроекономічному рівні аналізу "тіньової"" економіки мали дослідження, щовиконувалися фахівцями науково-дослідницького інституту при Держплані СРСР3.Робота по цій темі ' Див: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption//Op. cit. - P. 834 - 855. 2 Див: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption//Op. cit. - P. 843. 3 Необхідно зазначити, що за весь період існування СРСР проблема"тіньово'г" економіки як окремого об'єкту системного аналізу ніколи неставилася перед науковцями країни владними структурами держави (оскількиособливо у "застійні" роки все, що не підходило під визначені стандартивітринного благополуччя просто відкидалось, і тим самим сприймалося заначебто неіснуючі в ре- 18 у зазначеному інституті виконувалася лише у зв'язку з розробкою питаньподолання незбалансованості споживчого ринку, оскільки масштаби нелегальногонадання послуг у 70-ті роки зросли настільки, що їх неврахування різкознижували достовірність фактичних і прогнозних оцінок потреб населення утоварах і послугах. Надалі дослідження "тіньової" економіки почали охоплювати також і сферуматеріального виробництва та народногосподарського управління. У своїх "доперебудовних" дослідженнях радянські науковці, як правило,до "тіньової" економіки відносили приховану господарську діяльність, щобазувалася на нецільовому використанні державних виробничих ресурсів; натехнологічних, фінансових, екологічних порушеннях офіційних норм з метоюособистого або групового збагачення; на корупції; на викривленій звітнійінформації (на користь підприємств і відомств). До цих видів тіньовоїдіяльності відносилися: приписки, розкрадання державних матеріальних,технічних і фінансових ресурсів; дрібне розкрадання на виробництвах ("несуни"), що набули масовогохарактеру; підпільна підприємницька і виробнича діяльність ("цеховики");випуск неврахованої продукції (послуг) на державних підприємствах; порушенняв роздрібній торгівлі та громадському харчуванні; перепродаж дефіцитнихпобутових товарів і продуктів харчування (спекуляція); неофіційне наданняпобутових послуг, виготовлення та реалізація самогону та інших спиртнихнапоїв домашнього виробництва тощо. До "тіньової"" економіки відносили і"кримінальну" економіку (наркобізнес, проституцію, спекуляцію, торгівлюкраденим тощо). Також до "тіньової" економіки відносили особисте підсобнегосподарство та індивідуальну трудову діяльність. Головним висновком, який робили у цьому випадку фахівці, був той, що"тіньова" економіка -- це тінь, яку має офіційне державне господарство, івона не є чимось самостійним по відношенню до нього та може зникнути разоміз ліквідацією його альній дійсності процеси). Див.: Корягина Т. "Теневая зкономика" в СССР(анализ, оценка, прогнози)// Вопросьі зкономики. - 1990. - No 3. - С. 110 -111. 19 недоліків або, у кращому разі, з висвітленням, тобто взяттям піджорсткий облік і контроль з боку правоохоронної системи.' Значно посилилася увага до вивчення "тіньової"" економіки в СРСР підчас періоду "перебудови". Це можна пояснити тим, що саме життя вимагалонекон'юнктурного аналізу цієї суттєвої складової соціалістичної економіки,оскільки після років "застою", саме "тіньова" економіка почала бурхливорозвиватися на ранніх стадіях процесу ринкової трансформації. Саме в період перебудови багато вчених почали відкривати існуючу"аномалію", тобто те, що "тіньова" економіка може також справляти і певнийпозитивний вплив на нормалізацію процесів, які відбувалися у народномугосподарстві2. Починаючи з другої половини 80-х років вже не можливо булоназвати жодної галузі економіки, де б не переплітались процеси, що начебтовиключали один одного, а вся економіка почала носити парадоксальнийхарактер, коли грані між "світлом" і "тінню" сильно розмивалися. "Тіньова"економіка СРСР на цьому етапі мала низку характерних особливостей, що булипритаманні тільки їй. З одного боку, за походженням вона залишаласянаслідком адміністративно-командної системи та не сприймала законівцивілізованого ринку. З іншого боку, тіньові ділки вже на той час змушенібули пускати в продуктивний обіг свої капітали й, тим самим підштовхувати"маркетизацію" господарського життя, прискорювати процеси ринковоїтрансформації. Це своєрідне переплетення протилежних якісних проявів і визначалохарактер діяльності, структуру та функції "тіньової" економіки, що діяли заумов розпаду адміністративно-централізованої економічної системи СРСР. Період "перебудови" засвідчив про подальшу неможливість "списувати" всете, що пов'язане із "тіньовою" економікою, на недоліки правоохоронноїдіяльності. Тому на цьому ' Див.: Олейник П. Зто касается всех // Политическое самообразование.-1982.-.Nb4.-C.51-58 2 Див.: Шулус А. Теневая зкономика: реализм оценок или предвзятость? //Зкономические науки. - 1990. - No 5. - С. 108 - 110; Никифоров Л.,Кузнецо-ва Т., Фельзенбаум В. Теневая зкономика: основьі возникновения,зволюции й ослабленим // Вопросьі зкономики. - 1991. - No 1. - С. 100 - 111. 20етапі дослідники почали грунтовно вивчати також і реальні вадикомандно-бюрократичного способу виробництва, що були суттєвими чинникамипосилення процесів "тінізації" та криміналізації економіки. У цей період аналітики констатували, що адміністративно-команднасистема ще в період свого зародження диференціювала суспільство на"обранців" і "масу", розмежовувала його на привілейованих суб'єктів та іншихгромадян. Зазначене створювало сприятливі передумови для формування"тіньової" економіки. Інтенсивність її розвитку була прямо пропорційною допроцесів зростання номенклатурної бюрократизації та руйнуванняеквівалентності економічних відносин у сфері виробництва, розподілу і обігуматеріальних та фінансових ресурсів держави. Серед основних причин розростання "тіньового" сектора в СРСР радянськівчені виділяли такі: 1) загальне одержавлення власності; 2)гіперцентралізація народногосподарського комплексу; 3) недосконалістьгосподарського механізму, адміністративно-командні форми управлінняекономікою; 4) непаритет-ні та неврівноважені ціни; 5) заборони щодоіндивідуальної трудової та комерційної діяльності, що базуються на приватнійвласності; 6) довільні податки; 7) недоліки правового регулюваннягосподарської діяльності, що залишають значні можливості для злочинних дій,або провокують до них; 8) недостатність офіційних стимулів і мотивів дотрудової діяльності громадян та виробничої діяльності підприємств; 9)значний товарний дефіцит, який був наслідком зазначених вад і викликав на цевідповідну реакцію "підприємливих" людей'. Див.: Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за реализм оценок //Ком-мунист. -1990. - No 1. - С. 67 - 77; Козлов Ю. Теневая зкономика йпреступность // Вопросьі зкономики. -1990. - No 3. - С. 120 -127; Крьілов А."Тени" советской зкономики // Зкономические науки. - 1990, - No 5. - С. 103- 108; Лазовский В. О сущности, структуро й субьектах "теневой" зкономики.// Зкономические науки. -1990. - No 8. - С. 62-67; Осипенко О. Зкономическаякриминология: проблеми старта// Зкономические науки. - 1990. - No
3. - С.130 - 133; Осипенко О.. Канализу феномена "черного рьінка" // Зкономическиенауки. - 1990. - No 8. -С. 67 - 77; Осипенко О. Мафия как зкономическийфеномен // Зкономические иауки. -
1991. - No 1. - С. 71 - 76; 8. ПанкратовВ. Освязи кризисного денежно-финансового положення страньї сфункционированием структури "теневой" зко- 21 До структурних особливостей "тіньової"" економіки СРСР (які мали місценапередодні проголошення державної незалежності України) науковці відносилиіснування двох особливих, притаманних саме їй структурних елементів. Перший
-- неформальна економіка,
що існувала в межах системи централізованогорегулювання господарської діяльності й базувалась на безконтрольномувикористанні державного капіталу, та другий -- фіктивна економіка .
Механізм функціонування "неформально-бюрократичного" сектора "тіньової"економіки був побудований на використанні особистих, владних мотивацій вадміністративно-командних процедурах, прийнятті планових ігосподарсько-управлінських рішень. Власне "неформально-бюрократична"
економіка являла собою ту сферу економіки, в якій офіційні, зумовлені
законодавчим полем економічні відносини між контрагентами підмінялись
неформальними, здебільше просто приятельськими зв'язками.
В умовах, якоб'єктивно реальної, так і штучно створеної дефіцитності відношенняпротекціонізму, кумівства, "блату", земляцтва, набували надзвичайноїпотужності й величезної стійкості. Саме дефіцитність, діяльність
"дефіцитоносія" були економічною основою функціонування "неформальної"
економіки.
Головними суб'єктами "неформальної номенклатурно-бюрократичної"економіки були адміністративно-управлінські працівники різних ланок і рівнівкерівництва народним господарством, що виступали, відповідно, у роліфондорозпорядників і фондоспоживачів. Між цими суб'єктами досягалисянеформальні угоди (які відбувалися на неформальних "ринково-бюрократичних"торжищах), що стосувалися зміни плану (корекції), його ресурсногозабезпечення тощо. Характерна особливість "неформально-бюрократичних "
ринкових відносин полягала у тому, що у цій сфері "тіньової" економічної
діяльності обмін матеріальними благами та послугами здійснював-
номики // Вопросьі зкономики. - 1990. - No 3. - С. 127 - 129; Шохин А."Теневая" зкономика: мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No33. - С. 9. ' Див.: Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за реализм оценок //Коммунист. - 1990. - No 1. - С. 67 - 77; Шохин А. "Теневая" зкономика: мифьій реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No 33. - С. 9. 22 ся на бартерній (тобто безгрошовій) основі за схемами: товар на товар;
товар на послугу; послуга на послугу.
Неформальні відносини були основною передумовою корупції, кругової
поруки, посадових зловживань, безвідповідальності та безкарності, кастовості
і, у кінцевому рахунку, -- кадрового переродження номенклатурі.
До формпрояву "фіктивної"" економіки за оцінками фахівців відносилися: "фіктивна"вартість, "фіктивна споживча вартість", "фіктивна компонента в цініпродукції"". В умовах планово-директивного регулювання виробництва формуваннядоходів відбувалося легальними каналами, але з використанням нелегальнихметодів. Фіктивна вартість, як джерело отримання незаконних доходів,формувалась, пердусім, за рахунок приписок і різноманітних видів порушеньпланової та фінансової звітності тощо. Виділилася і така форма використання фіктивної вартості (що живиланезаконні доходи), як реалізація ресурсів отриманих внаслідок відхилення відвстановлених норм і стандартів (погіршення якості, випуск некомплектної інестандартної продукції, технологічні порушення, маніпулювання, пересортицятощо). Найбільш гостро характеризує "тіньову" економіку СРСР В. Селезньов,який вважає, що вона за сутністю є незаконною, прихованою (законспірованою)економічною діяльністю з метою збагачення або отримання незаконних пільгособами, що займаються цією діяльністю. На його думку, термін "тіньоваекономіка" не є досить точним, тому у цьому зв'язку краще говорити прозлочинну або паразитичну економіку"2. Сфери "тіньового" ринку і "тіньових" неформальних відносин були тіснопереплетені. Як правило, "неформальні" торги розширювали сферу економічноїзлочинності, оскільки базувалися на незаконному перерозподілі дефіцитнихматеріальних ресурсів, бюджетних коштів, на створенні більш сприятливих умовщодо господарської діяльності одних за рахунок інших, що у кінцевомунаслідку призводило до посадової корупції і тотального хабарництва. У"неформальній" економіці чесний керівник стає махінатором, "безсрібник" --хабарником тощо. Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О. //Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124. 23 До найбільш характерних особливостей "тіньової економіки" СРСР В.Селезньов відносив такі': 1) "тіньова економіка" ні фактично, ні юридичне немає власності, що її відрізняє і використовує у своїх інтересах існуючіформи останньої, паразитує на них; 2) "тіньова економіка" концентрується головним чином на посередницьких,розподільчо-обмінних функціях, оперує монопольне високими цінами; 3)оскільки покращення справ в офіційній, "світлій" економіці б'є по"тіньовій", її організатори і керівники всіма засобами прагнуть підірватиофіційну економіку, використовуючи при цьому будь-які методи, ні перед чимне зупиняючись; 4) існування "тіньової економіки" неможливе безсистематичної підтримки і допомоги корумпованих офіційних осіб ізпартійного, державно-господарського, правового апарату, особистозацікавлених у розкритті злочинного бізнесу; 5) "тіньова економіка"об'єктивно створює економіко-організаційні умови для виникнення і розвиткумафіозних груп, різних за своїми масштабами і роллю, а сама є складнимпереплетенням, сплавом різноманітних антису-спільних відносин; 6) "тіньоваекономіка" сприяє деградації суспільства, поглиблює його соціально-майноверозшарування. "Тіньова" економіка може сприйматись як сукупність підпільних
антисоціальних корпорацій, що ведуть злочинну діяльність.
1.3. Оцінка масштабів та структури "тіньової" економіки СРСР --
генетичної основи розвитку тіньових" процесів у незалежній Україні
Аналіз наукових робіт кінцевого періоду "перебудови", у якихдосліджувались структурні та якісні особливості "тіньової"" економіки СРСР,потребує свого доповнення аналітичним співставленням оцінки сукупнихмасштабів та обсягів "тіньових" структурних складових, що наводили офіційніінформаційні джерела, із тими показниками, що показували в експертнихоцінках радянські вчені, які аналізували зазначену проблему. Так, Держкомстат СРСР після уточнення за 1990 рік обсягів грошовихдоходів, "тіньової"" економіки (виходячи з цін, які ' Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О.// Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124. 24склалися на кінець року, та експертних оцінок, що спиралися на данімасової статистики, соціологічні обстеження і бюджетну сімейну статистику)наводив такі дані': Таблиця 1. Доходи "тіньової" економіки Млрд.крб. % Перепродаж непродовольчих товарів за спекулятивними цінами (будматеріалів, легкових автомобілів, запасних частин до 2-5 1 ^>-J ^ 1 23 1 ••-"-',i них, краденого бензину та ін.) Незаконні доходи працівників торгівлі та сфери послуг (у зв'язку з обдурюванням 24 3 ^--^ 24,4 покупців, замовників; хабарі, чайові, під ношення) Виробництво і продаж самогону 35,0 35,1 Приховані від оподаткування доходи осіб, що займаються індивідуальною і ко 4,2 4,2 оперативною трудовою діяльністю Розкрадання (включаючи дрібні) держа 5,4 5,4 вного і суспільного майна Хабарі посадових осіб, отримані від ко 3,0 3,0 оперативів Наркобізнес, проституція, контрабанда 4,8 4,8 та ін. Всього
99,8 100,0 У цій таблиці впадає в око відчутна неспівставність обсягів "тіньових"доходів, що були отримані населенням СРСР з різних латентних (прихованих)джерел надходжень. Так, доходи від перших трьох позицій, репрезентативновизначені офіційною статистикою, становлять 82,6 % відносно всіх оціненихобсягів сукупних "тіньових" надходжень. У той же час сумарні "тіньові" ' У цілому за даними офіційної статистики тільки у 1990 році обсяг"тіньової" економіки зріс більше ніж у два рази. Проте офіційна оцінка булау 1,5 - 2,0 раза нижчою, ніж її давали експерти. (Див.: Зкономика й жизнь.-1991 г.-No 38.-С. 6.) 25 доходи від останніх чотирьох "тіньових" джерел були майже на порядокзанижені. На час визначення ці надходження за їх сумою фактично булиеквівалентні першій групі доходів, що засвідчує подальший аналіз експертнихоцінок незалежних дослідників щодо сукупної величини вартості обсягів"тіньової" економіки. Необхідно зазначити, що за розрахунками радянських економістів напочаток 1990 року в держсекторі економіки СРСР знаходилося біля 470 млрд.крб. (в УРСР близько 100 млрд. крб.) наднормативних запасів ресурсіввиробництва. Тобто між підприємствами державного сектора економіки булорозподілено значно більшу кількість матеріальних ресурсів, ніж це булонеобхідно для планового забезпечення функціонування виробництва. За своєювартісною оцінкою нормативні запаси були співставні із вартістю виробленогорічного національного доходу держави. Саме ці матеріальні цінності та коштиу першу чергу і були одним із головних і найбільш реальних джерелкримінальних операцій "тіньовиків". Іншим джерелом, що живило "тіньову" економіку СРСР, були неврахованіматеріальні та фінансові ресурси. Кримінальна практика минулого засвідчує,що хабарі посадовим особам давались за передчасне вибуття фондів, запоставку непотрібної продукції, за вигідну корекцію плану тощо. Офіційна статистика також нерепрезентативно визначала й реальні обсяги"тіньових" доходів, що приховувались від оподаткування. Так, Альберт Пін ще у 1985 році оцінював доходи сектора "тіньової"приватної трудової діяльності (тобто діяльності, з доходів від якої несплачувались податки) у 5 - 6 млрд. крб. За його оцінками лише внеофіційному сервісі на той час працювало 17-20 млн. осіб (з різним рівнемтрудової участі, оскільки, як правило, вони були зайняті за основним місцемсвоєї роботи).' Ще напередодні періоду "перебудови" у загальному обсязі побутовихпослуг, якими користувалося міське населення на приватно-тіньовий секторприпадало: 45 % -- ремонту квартир; 40 % -- ремонту автомобілів; ЗО % -- ремонту складної побуто- ' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31. 26 вої техніки. У сільській місцевості питома вага "тіньових" побутовихпослуг досягала 80 %. І, навіть, як відзначалося, за цих обсягів"нерегламентованої" діяльності незадоволений попит на побутові послугиоцінювався у 5,5 млрд. крб. Доходи від "тіньової" діяльності, що отримувало населення СРСР у 1990році, оцінювалися фахівцями вже у розмірі 25 -45 млрд. карбованців. Враховуючи сказане, вартісні обсяги "тіньової" економіки СРСР (тобтоекспертної оцінки її щорічного валового доходу) в кінці 80-х на початку 90-хроків оцінювались фахівцями приблизно у 130...200 млрд. крб." тобто близько10...20 відсотків ВНП. Як же визначалася ця цифра? Які підходи і методи для цьоговикористовувалися аналітиками? Частіше у своїх дослідженнях радянськими науковцями використовувалисятакі методи оцінки обсягів "тіньової" економіки. /. Метод міждержавних співставлень
Метод було побудовано на базі співставних міжнародних оцінок. Оскількистатистичні дані свідчили про те, що протягом останнього сторіччя питомавага кінцевого особистого споживання у валовому національному продукті длявсіх країн світу практично коливалась на рівні 60 - 70 відсотків, у той часяк в СРСР її величина була близько 45 відсотків, то аналітики припускали, щорізницю між середньосвітовими стандартами і фактичним споживанням населенняСРСР "добирало" самостійно, шляхом як натурального самозабезпечення себежиттєвими благами та послугами, так і за рахунок використання каналів"тіньової" економіки. Тому, маючи ВНП, що перевищував ' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31. 2 Див. Осипенко О. К анализу феномена "черного рьінка// Зкономичес-киенауки. - 1990. - No 8. - С. 67; Корягина Т. Теневая зкономика в СССР(анализ, оценки, прогнозьі) // Зкономические науки. - 1990. - No 3. - С.120; Шохин А. Теневая зкономика, мифьі й реальность // Зкономика й жизнь.-1990.- No33.-С.8. 27 900 млдр. крб., обсяг "тіньових" доходів мав би за цим підходомскласти приблизно 180 - 200 млрд. карбованців.2. Кримінологічно-латентний метод
За цим методом аналітиками підсумовувались всі види розкрадань, щофіксувалися правоохоронними органами за рік (у кінці 80-х років їхфіксувалося на суму біля 18 млрд. крб. щорічно). Беручи до уваги високийрівень латентності (прихова-ності) злочинів, пов'язаних із "тіньовою"економікою (за різними оцінками їх розкриття за світовими стандартами неперевищує 10-15 відсотків), обсяги "тіньової" економіки за оцінками могли бстановити біля 120 - 180 млрд. карбованців.3. Метод, заснований на ототожненні так званих "гарячих" грошей і
надлишкових збережень з доходами "тіньовиків"
Цей метод був побудований на припущенні, що власники трудових "гарячих"грошей за умов дефіцитної економіки миттєво поспішають їх отоварити, аоскільки єдиною можливістю для них був "чорний" ринок -- вся суманадлишкових збережень, тобто незадоволеного попиту (а це оцінювалося від 165до 200 млрд. крб.) могла бути доходами ділків "тіньової" економіки.4. Метод інтегрального узагальнення окремих складових елементів доходів
суб'єктів "тіньової" економіки за сферами діяльності, де вони отримані
За оцінками фахівців у кінці 80-х років у народному господарствіабсолютний рівень привласнених "тіньових" доходів у сільському господарствістановив близько 23 млрд. крб., далі йшли: ринок "тіньових" послуг (20 - 22млрд. крб.); торгівля і суспільне харчування (біля 17 млрд. крб.);будівництво (біля 12 млрд. крб.); промисловість (10 млрд. крб.); інші сфериматеріального і нематеріального виробництва ще близько 25 млрд. крб. Доцього додавалися доходи від кримінальної діяльності "чорної" 28економіки (оскільки, наприклад, лише обороти наркобізнесу оцінювалися у15 млрд. крб.)1. В економічній системі СРСР, де домінували номенклатурно-бюрократичнівідносини, різноманітні приписки і списання були не чим іншим, яквідповідним способом конспірації "тіньовиків". Так, обсяги приписоквимірювалися в 1 - 3 відсотка від обсягу виконаних робіт і оцінювалисяаналітиками в 15 -40 млрд. карбованців.2 Слід також констатувати, що навіть найвищі оцінки обсягів "чорних"складових "тіньової" економіки не можна визнати повністю об'єктивними,оскільки в них на той час не були фактично враховані дані щодо обсягіврозкрадання бюджетних дотацій, які спрямовувалися на закупівлюсільгосппродуктів (на це в кінці 80-х років витрачалося біля 50 - 60 млрд.крб. і тільки по м'ясу -- біля 20 млрд. крб.). Як засвідчувала практика,основна частка цих коштів розкрадалася за рахунок різниці "полюснихпотенціалів", що робило можливим існування високих закупівельних і низькихроздрібних цін. Більше того, вагома частка зафіксованої статистикоюсільгосппродукції заготовлялася і передавалася споживачам лише на папері, щочастково пояснює на той час існування певних дефіцитів. Підсумовуючи викладене, можна відзначити, що аналіз структури таякісних особливостей формування внутрішніх секторів, а також оцінказагальних масштабів "тіньової" економіки СРСР, яка була вихідною базоюстартового розвитку "тіньової" економіки незалежної України, надає уподальшому можливості на основі генетичної економічної спадковості провестибільш грунтов- ' Див.: Теневая зкономика// А. П. Бунич, А. Й. Гуров, Т. Й. Корягина,А. А. Крьілов, О. В. Осипенко, К. А. Ульїбин: Сост. Б. А. Дружинина. - М.: Зкономика, 1990. - С. 40 - 41; Шулус А. "Теневая зкономика": реализмоценок или предвзятости? // Зкономические науки. -1990. - No 5. - С. 112-113. 2 За твердженнями окремих фахівців питома вага приписок у промисловостіСРСР становила від 10 до 15 відсотків (див.: Социалистический труд. -1987. -No 8. - С. 102 - 103). Ще більші обсяги приписок існували на транспорті і вбудівництві. За експертними оцінками обсяги приписок у цих галузях складалаи15 - 20 відсотків. Стосовно фондів заробітної плати працівників цих галузейце означало, що як мінімум 3-4 млрд. крб. виплачувалося за невиконану роботув промисловості і 2 - 3 млрд. крб. на транспорті. (Див.: Актуаль-ньіевопросьі распределительной политики. - М.: НИИЗИ, 1987. - С. 26). 29 не дослідження цього явища, що не тільки продовжує функціонувати, алей перманентне трансформується в умовах сучасної соціально-економічноїсистеми незалежної української держави. |