Реферат: Основні напрямки організації праці менеджера
Название: Основні напрямки організації праці менеджера Раздел: Рефераты по менеджменту Тип: реферат | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЗМІСТ 1. Організація праці у сфері менеджменту 2. Види систем організації праці 3. Характеристики та параметри трудових процесів 4. Контроль якості та ефективності в системі організаційного менеджменту 5. Висновки 1. Організація праці у сфері менеджменту ОПМ є складовою частиною організації трудової діяльності людей. Чинники ОПМ 1. Рівень організації. 2. Ступінь застосування новітніх досягнень науки і техніки. 3. Національні й духовні особливості. Під ОПМ слід розуміти проектування, запровадження і безперервне вдосконалення всього процесу управління колективом підприємства. Задачі праці менеджера: 1) економічна (направлена на гнучке, системне управління колективом з метою досягнення конкурентних переваг та високих господарських і фінансових результатів); 2) психофізіологічна (всебічнеоздоровлення, забезпечення умов праці, які дають змогу поліпшити здоров’я і працездатність колективу); 3) соціальна (всебічний розвиток особистості керівника, підвищення його кваліфікації, використовування різних форм матеріального і морального стимулювання). Принципи, на основі яких здійснюється організація праці менеджера: а) оптимальність (зі збільшенням результатів зменшуються витрати); б) плановість; в) науковість (вдосконалення діяльності); г) комплексність (сукупність і взаємодія всіх сторін управлінської діяльності); ґ) нормативність; д)зацікавленість і відповідальність (моральне й матеріальне стимулювання); е) взаємодопомога. До основних напрямів праці менеджера належать: · удосконалення форм розподілу і кооперації праці, раціональне використовування кадрів; · поліпшення організації робочих місць; · раціоналізація прийомів і методів праці; · поліпшення умов праці; · удосконалення організації інформації; · удосконалення нормування і стимулювання праці; · удосконалення підготовки і підвищення кваліфікації керівника; · творче ставлення до праці. Раціоналізація праці в органах управління припускає створення таких умов, за яких кінцева мета управління досягається зякнайменшими затратами праці. До плану організації праці (технічного розвитку та організації виробництва) входять: 1) прогресивні методи і прийоми праці; 2) нормування і оплата праці; 3) матеріальне й моральне стимулювання; 4)умови праці (організація праці й відпочинку, санаторно-гігієнічні заходи, технічна естетика); 5) розподілпраці; 6) організація робочих місць; 7) обслуговування робочих місць; 8) дисципліна праці; 9) підвищення кваліфікації та культурного рівня працівників. Основним критерієм оцінки ефективності праці керівника є результати праці колективу в цілому і кожного співробітника, зокрема. Даючи оцінку праці керівника, не можна обмежуватися тільки виробничо-економічними характеристиками праці, оскільки потрібно враховувати показники життєдіяльності колективу, тобто соціально-психологічні показники: збіг дій формального і неформального лідерів, згуртованість, психологічний клімат. 2. Види систем організації праці Елементи систем праці можуть створюватися за такими принципами: а) предметний (предмет праці); б) функціональний; в) технологічний (технологія переробки початкових компонентів). Елементи праці в суб’єкті управління: · контролюючий орган – облік і реєстрація параметрів праці; · задаючий орган – формування норм, стандартів, нормативів, технічних умов, що визначають зміни параметрів праці; · регулюючий орган – підтримка параметрів праці в заданих межах і умовах. Елементи об’єкта управління: · предмет праці – матеріальні ресурси, виготовлені людиною, використані в процесі праці; · засоби-знаряддя праці, механізми, організаційна техніка, засоби електронної обробки і передачі даних; · праця – доцільна діяльність людини (рис.1). Рис. 1 Організація праці менеджера (ОПМ) Зв’язки в системі ОПМ: · функціональні внутрішні зв’язки (забезпечують взаємодію елементів системи праці); · інформаційні зв’язки (регулюють вхідну і вихідну інформацію); · речові або матеріальні зв’язки (вхідні ресурси-матеріали, деталі, засоби, паливно-енергетичні ресурси). Крім того, в системах менеджменту розглядаються зв’язки (відносини), що виникають у процесі праці: · ієрархічні; · відносини людини і праці; · сили дії. Відповідно до розвитку економічних відносин змінюються види управління працею (табл. 1). Таблиця 1 Види управління працею
3. Характеристики та параметри трудових процесів Процес – просування, сукупність послідовних дій, явищ для досягнення результатів або розвитку чого-небудь. Трудовий процес – діяльність менеджера, працівника, направлена на видозміну і пристосування засобів і предметів праці для досягнення цілей системи. Принципи організації трудових процесів: а) пропорційність (усі учасники мають однакову трудову здатність, відсутність затримок процесів і простоїв агрегатів); б)спеціалізація (форма розподілу праці, відбиває повторюваність трудових процесів); в) прямоточність (відсутність зустрічних потоків елементів праці); г) ритмічність (характеризує випуск продукції за певний час); ґ)економічність (раціональне і безвідходне використовування елементів праці); д) профілактика (обслуговування трудових процесів для попередження відмов); ж) безперервність (попередження простоїв); з) паралель (поєднання трудових процесів у часі). Методи організації трудових процесів (ОПМ) з урахуванням поєднання їх в часі: · послідовний; · паралельний; · змішаний; · комбінований; · синхронний. 1) технологічні чинники праці: n – кількість трудових процесів; N – програма випуску; П – кількість виробів у товарному комплекті; Qi – трудомісткість i-го процесу; Rij – кількість j-го виду ресурсів на i-му процесі; Іij – інтенсивність споживання ресурсів: де Т – час випуску продукції; Розрізняють 3 групи параметрів (табл. 2): Таблиця 2Форми ОПМ
2) просторові: j= I – m , де m – кількість фронту робіт; І – номер фронту робіт; 3) часові: Тц – час циклу, проміжок часу на випуск готової продукції при виконанні комплексу процесів; Тi – тривалість i-го процесу; Tij – ритм i-го процесу на j-му фронті робіт; Кi , i+1 – крок процесу,проміжок часу між початками суміжних процесів; Ai , i+1 – темп процесу, проміжок часу між закінченнями суміжних процесів. деF – фундація часу на виконання замовлення, завдання; N – програма випуску виробів. Параметри – величина, що характеризує властивість процесу, може бути кількісною та якісною. 4. Контроль якості та ефективності в системі організаційного менеджменту Контроль – процес, направлений на попередження проблем і забезпечуючий досягнення цілей організації шляхом установлення стандартів праці, вимірювання параметрів процесів, порівняння їх із заданими і проведення коригувань за відхиленнями. Напрями контролю в ОПМ: · виконання завдань і робіт виконавцями; · якість роботи персоналу; · хід трудових процесів і дотримання технології; · якість і надійність товарів, що випускаються, продуктів, · послуг. Принципи контролю менеджера: 1) усування невизначеності; 2) попередження криз, неусувних явищ; 3) аналіз відмов, простоїв, помилок; 4) поширення трудового досвіду; 5) комплексність; 6) широта – на всіх етапах, фазах трудового процесу. Види контролю: а) попередній; б) поточний; в) заключний. Якнайповнішою за обсягом є японська система контролю якості, що являє собою 7 рівнів: · контроль продукції, робіт, послуг; · контроль початкової сировини; · якість трудових процесів; · рівень затрат і витрат; · якість системи управління; · якість задоволення потреб; · якість задоволення вимоги індивідуального споживача. 5. Висновки 1. Організація праці менеджера є невід’ємною складовою організації трудової діяльності, що підпадає під вплив ряду чинників, має певні задачі та потребує використання вдосконалених форм розподілу й кооперації праці. 2. Основні принципи, за якими створені елементи системи праці, поєднуються за допомогою зв’язків (відносин) в управлінні. 3. Контроль якості та ефективності в системі ОПМ потребує вимірювання параметрів трудових процесів та дотримання принципів контролю. ЛІТЕРАТУРА 1. Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с. 2. Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с. 3. Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с. 4. Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с. 5. Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с. 6. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с. 7. Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с. 8. Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с. 9. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 10. 2006. – 662 с. 11. Дмитренко Г.А., Якимчук В.В. Реструктуризация организаций: оценка управленческого и инженерного труда. – К.: Либідь, 2007. – 112 с. 12. Довгань Л.Є. Праця керівника, або практичний менеджмент. – К.: ЕксОб, 2008. – 384 с. 13. Дон Фуллер. Управляй и подчиняйся. – М.: Фонд экономики и менеджмента, 2007. – 344 с. 14. Друкер П.Ф. Эффективное управление: Пер. с англ. – М.: ФАИР-пресс, 1998. – 506 с. |