Контрольная работа: по Фінансовий менеджмент

Название: по Фінансовий менеджмент
Раздел: Рефераты по финансам
Тип: контрольная работа

Міністерство освіти і науки України

Одеський державний економічний університет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни

«Фінансовий менеджмент»

Виконала:

Студентка 5 курсу М-12 групи

Спеціальність «Економіка підприємства»

Спеціалізація «Економіка підприємництва на ринку товарів та послуг»

Заочного факультету

Королькова Валентина Євгенівна


План

1. Функції фінансового менеджменту.

2. Зміст і значення аналізу фінансових звітів. Мета і методи фінансового аналізу.

3. Управління довгостроковим фінансуванням.

Практичні завдання


1. Функції фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету та основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції діляться на дві основні групи, які визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:

1) функції фінансового менеджменту як керуючої системи;

2) функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

Функції і методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки:

І. Управління зовнішніми фінансами.

ІІ. Внутрішньовиробничий облік і контроль.

Управління зовнішніми фінансами складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управління матеріально-виробничими запасами та ін.) та залучення коротко- та довготермінових зовнішніх джерел фінансування.

Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:

- складання і аналіз фінансової звітності підприємства;

- оцінку поточного стану підприємства та перспективне планування;

- збирання й оброблення даних бухгалтерського обліку для управління фінансами;

- складання кошторису витрат, сплата податків тощо.

Рішення із фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довготермінові та короткотермінові) приймають для:

· раціоналізації структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;

· розроблення й оцінки інвестиційних проектів;

· визначення потреби у фінансових ресурсах;

· управління “портфелем” цінних паперів.

Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюють за допомогою:

- вироблення і реалізації політики раціонального поєднання власних і позичених коштів для забезпечення ефективного функціонування;

- вироблення і реалізація політики залучення капіталу на найвигідніших умовах;

- дивідендної політики;

- оцінки операцій злиття і поглинання підприємств.

Отже, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого періоду часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що їх приймають менеджери як індивідуально, так і колективно.

До кола конкретних питань, які мають вирішуватись у фінансовому менеджменті, відносяться:

1) Розробка фінансової стратегії підприємства.

2) Створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень по всім аспектам фінансової діяльності підприємства.

3) Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.

4) Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності фірми.

5) Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основним її напрямкам.

6) Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в галузі фінансової діяльності.

7) Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень.


2. Зміст і значення аналізу фінансових звітів.

Мета і методи фінансового аналізу

Фінансовий аналіз – це процес дослідження й оцінки, головна мета якого – розробка найбільш вірогідних передбачень й прогнозів майбутніх умов функціонування підприємств. Фінансовий аналіз включає питання аналізу фінансового стану, прибутку, реалізації продукції та її собівартості. Ці питання мають вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства.

При аналізі фінансових звітів використовуються різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять:

1) горизонтальний (часовий) аналіз;

2) вертикальний (структурний) аналіз;

3) трендовий аналіз;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів);

5) порівняльний аналіз;

6) факторний аналіз.

Методи можна узагальнити в дві основні групи:

1) неформалізовані:

- експертних оцінок;

- порівняльні;

- побудови системи показників;

- побудови системи аналітичних таблиць та ін.

2) формалізовані:

- ланцюгових підстановок;

- арифметичних різниць;

- балансовий;

- відсоткових чисел;

- простих і складних процентів;

- дисконтування та ін.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики:

- середніх та відносних величин;

- групування;

- індексний та ін.

Слід підкреслити, що основу фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту в цілому, складає аналіз фінансових звітів.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2) Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарчої діяльності й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантах використання ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про власний капітал (форма №3), звіт про рух грошових коштів (форма №4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Мета аналізу фінансових звітів – допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майбутньої діяльності фірми.

Аналіз фінансових звітів допомагає також вивчити ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспроможність підприємства.

При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан фірми в минулий час і в звітний період. Такий аналіз дозволяє визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми.

Масштаб і напрямок роботи при аналізі фінансових звітів залежать від конкретної мети аналізу.

Аналіз фінансових звітів починається з попереднього знайомства з компанією, далі проходить до поглибленого розгляду її діяльності та структури її фінансів, відображених в фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.

Аналіз фінансових звітів повинен дати відповіді на два запитання:

1) Чи має фірма прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік;

2) Чи спроможна фірма виконати свої зобов’язання і чи не приведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми в зв’язку з нестачею фінансових ресурсів.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

- попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

- аналіз фінансових результатів підприємства;

- аналіз обертання оборотних активів;

- оцінка потенційного банкрутства;

- аналіз доходності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об’єднуються у відповідні розділи.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Після того, як фінансові звіти проаналізовані, аналітик повинен зробити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.


3. Управління довгостроковим фінансуванням

Коли підприємство здійснює довгострокові проекти, воно вдається до зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел належать: реалізація підприємством власних активів та реінвестування отриманого прибутку. До зовнішніх відносяться: довгострокові позики, лізинг, облігації та акції.

Довгострокова позика - це заборгованість, термін погашення якої більше одного року. Найпоширенішим видом довгострокової позики є іпотека, тобто використання в якості застави якого-небудь майна (зазвичай нерухомості). В основному, джерелом довгострокових позик є комерційні банки, але також їх можуть надавати страхові компанії і пенсійні фонди. Так як у довгостроковій перспективі підвищується ризик, процентні ставки по довгострокових позиках високі.

Також фірма може вдатися до довгострокової оренди з правом викупу (лізингу). Найбільш часто лізинг використовується при придбанні різного устаткування, засобів транспорту і т.п.

Підприємство може отримати необхідну грошову суму у різних вкладників, якщо випустить свої облігації. Вони представляють собою боргові зобов'язання підприємства виплатити власникові цієї облігації її вартість плюс відсотки. Номінальна вартість облігації називається її гідністю. Термін погашення облігації звичайно становить десять або більше років. Облігації теж бувають забезпечені і незабезпечені. У забезпечених облігацій гарантією є майно. Незабезпечені облігації (дебентури) гарантуються тільки репутацією підприємства. Процентна ставка за облігаціями залежить від надійності підприємства. Менш надійна компанія зазвичай пропонує більш високі процентні ставки по облігаціях. Облігації таких компаній називаються "непридатними". А облігації компаній, які входять у привабливу для інвестицій категорію, є найбільш надійними.

Облігації бувають також серійними і строковими. Борг за серійними облігаціями погашається серіями через певні проміжки часу, а термін погашення термінових облігацій закінчується в один час. Для полегшення погашення свого боргу компанії створюють спеціальний фонд погашення, з якого щорічно виділяється певна сума для виплати боргу за облігаціями. Якщо підприємство залишає за собою право викуповувати облігації раніше терміну їх погашення, то такі облігації називаються відзивним. Також компанія може визначити можливість викупу облігацій за свої акції. Такі облігації називаються конвертованими.

Власники акцій компанії юридично є її співвласниками, власниками. Акціонер при входженні в частку отримує сертифікат акцій, тобто документ, що підтверджує право власності акціонера. Умовна номінальна ціна акції називається номінальною вартістю. Сукупність усіх акцій, які були запущені в продаж, називається статутним капіталом. Прибуток розподіляється серед акціонерів у формі дивідендів. Підприємство може випускати два види акцій: привілейовані і звичайні. Власники привілейованих акцій мають право отримати дивіденди в першу чергу. Однак привілейовані акції не є "голосують", тобто їх власники не грають ніякої ролі в ухваленні рішень, що стосуються компанії. Тримачі звичайних акцій отримують дивіденди в останню чергу, але вони мають право брати участь у справах компанії, наприклад, у виборі рад директорів, прийняття рішень про великих покупках і т.п. Ціна на привілейовані акції звичайно стабільна, а ціна звичайних акцій може різко змінюватися.


Практичне завдання

Ситуація 7

Оборотність заборгованості покупців за договорами на наступний рік – 60 днів, запасів – 50 днів, кредиторської заборгованості – 50 днів. Витрати на реалізовану продукцію складають 90% виручки від реалізації, у тому числі матеріальні – 60%.

Який планований приріст виручки від реалізації забезпечить однакове зростання оборотних активів та кредиторської заборгованості, тобто не призведе до недостачі джерел фінансування. Прийняти приріст виручки від реалізації за х.

Рішення


Список литературы

1. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? Изд. 2-е – М.: Финансы и статистика, 1997 г.

3. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К., НИКА – Центр “Єльга – М”. 2001г.

4. Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. – Київ: «Молодь», 1997р.

5. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Основы финансового инвестирования, VFE FOUNDATION. К., 1997г.

6. Мертенс А. Инвестиции – К.: Киевс. Инвест. Агенство, 1997г.

7. Пересада А.А.Інвестиційний процес в Україні.К.: “Видавництво Лібра”, ТОВ, 1998г.

8. Фінансовий менеджмент: навч.- метод. посібник для самостійного вивчення дисціплини / А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач та інш. –К.: КНЕУ, 2001 р.