Курсовая работа: Аудит использования трудовых ресурсов

Название: Аудит использования трудовых ресурсов
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: курсовая работа

Вступ

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші об'єкти,що хазяюють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довірчість цих відносин повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію. Вірогідність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастішедуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органом, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження вірогідності цікавлючої їхньої фінансової звітності.

Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами:

1) можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

2) залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації;

3) необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

4) часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

В умо­вах ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки від­бу­ли­ся по­мі­т­ні змі­ни в опла­ті пра­ці, яка за­ле­жить вже не тіль­ки від ре­зуль­та­тів пра­ці ро­бі­т­ни­ків, а й від ефектив­но­с­ті ді­я­ль­но­с­ті ви­ро­б­ни­чих під­роз­ді­лів.

Опла­та пра­ці – це за­ро­бі­ток, роз­ра­хо­ва­ний, як пра­ви­ло, в гро­шо­во­му ви­ра­же­ні, який за тру­до­ви­ми договорами вла­с­ник чи упо­в­но­ва­же­ний ним ор­ган ви­пла­чує за ви­ко­на­ну ро­бо­ту чи на­да­ні по­слу­ги.

Ура­ху­ван­ня пра­ці та за­ро­бі­т­ної пла­ти за­ймає од­не з центра­ль­них місць в си­с­те­мі об­лі­ку на під­при­єм­с­т­ві. За­ро­бі­т­на пла­та є ос­но­в­ним джереом до­хо­дів ро­бі­т­ни­ків фі­р­м, під­при­єм­с­т­в. Пра­ця пра­цю­ю­чих є необхід­ною скла­до­вою ча­с­ти­ною про­це­су ви­ро­б­ни­ц­т­ва, спо­жи­ван­ня та роз­по­ді­лу ство­ре­но­го про­ду­к­ту.

За­ро­бі­т­на пла­та – є ва­ж­ли­вим за­со­бом під­ви­щен­ня за­ці­ка­в­ле­но­с­ті пра­цю­ю­чих у ре­зуль­та­тах сво­єї пра­ці, її про­ду­к­ти­в­но­с­ті, збі­ль­шен­ня обсягів ви­ро­б­ле­ної про­ду­к­ції, по­ліп­шен­ня її яко­с­ті та асо­р­ти­ме­н­ту.

Збі­ль­шен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті су­с­пі­ль­ної про­ду­к­ти­в­но­с­ті обу­мо­в­ле­но, на сам пе­ред, збі­ль­шен­ням ви­ро­б­ни­ц­т­ва та по­ліп­шен­ням яко­с­ті ро­бо­ти.

В умо­вах пе­ре­хо­ду на­шої еко­но­мі­ки на ри­н­ко­вий ме­ха­нізм функціону­ван­ня, ва­ж­ли­ви­ми за­да­ча­ми ста­ли: при­ско­рен­ня на­у­ко­во-технічно­го про­гре­су, зни­жен­ня ви­трат жи­вої пра­ці, ме­ха­ні­за­ція трудомістких ро­біт, по­ліп­шен­ня ви­ко­ри­с­тан­ня тру­до­вих ре­сур­сів, зменшен­ня зби­т­ків ро­бо­чо­го ча­су.

Під­при­єм­с­т­во са­мо­стій­но, але від­по­ві­д­но до за­ко­но­дав­ст­ва, установлює шта­т­ний роз­клад , фо­р­ми і си­с­те­ми опла­ти пра­ці, преміювання. Ура­ху­ван­ня пра­ці і за­ро­бі­т­ної пла­ти - один із найважливіших і скла­д­них ді­ля­нок ро­бо­ти, що по­тре­бу­ють то­ч­них і операти­в­них да­них, у яких від­би­ва­єть­ся змі­на чи­се­ль­но­с­ті ро­бі­т­ни­ків, витра­ти ро­бо­чо­го ча­су, ка­те­го­рії робітни­ків, ви­ро­б­ни­чих ви­трат.

Тру­до­ві при­бу­т­ки ро­бі­т­ни­ка ви­зна­ча­ють­ся йо­го осо­би­с­тим тру­до­вим вне­с­ком з ура­ху­ван­ням кі­н­це­вих ре­зуль­та­тів ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва або фі­р­ми. Во­ни ре­гу­лю­ють­ся по­да­т­ка­ми і ма­к­си­ма­ль­ни­ми роз­мі­ра­ми не обмежу­ють­ся. Мі­ні­ма­ль­ний роз­мір опла­ти пра­ці вста­но­в­лю­єть­ся законодавством.

Не­об­хід­но ство­рю­ва­ти еко­но­мі­ч­но до­сто­ві­р­ну та об­гру­н­то­ва­ну інфор­ма­цію про ви­ко­нан­ня но­р­ма­ти­вів та ди­на­мі­ки по­ка­з­ни­ків про пра­цю, стежен­ня за до­три­ман­ням спів­від­но­шен­ня ро­с­ту про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці та заробі­т­ної пла­ти, за зме­н­шен­ням не­ви­ро­б­ни­чих ви­трат скри­тих та яв­них збитків ро­бо­чо­го ча­су, сти­му­лю­ван­ня пра­ці на під­при­єм­с­т­ві.

На ос­но­ві ці­єї ін­фо­р­ма­ції здій­с­ню­єть­ся ко­н­т­роль за ви­ко­нан­ням робо­чо­го ча­су на під­при­єм­с­т­ві, впро­ва­джен­ня про­гре­си­в­них ме­то­дів пра­ці, до­три­ман­ням пра­ви­ль­но­го спів­від­но­шен­ня між ро­с­том про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці та за­ро­бі­т­ної пла­ти.

На під­при­єм­с­т­ві об­лік чи­се­ль­но­с­ті ро­бі­т­ни­ків та слу­ж­бо­в­ців, їх заробі­т­ної пла­ти є до­ку­ме­н­та­ль­ним, до­сто­ві­р­ним та од­на­ко­вим у всіх галузях го­с­по­да­рю­ван­ня. Ро­бі­т­ни­ки ре­а­лі­зу­ють пра­во на пра­цю шля­хом заклю­чен­ня тру­до­во­го до­го­во­ру на під­при­єм­с­т­ві у від­по­ві­д­но­с­ті з За­ко­ном Укра­ї­ни кон­к­ре­ти­зу­ю­чи пра­ва та обов’яз­ки ро­бі­т­ни­ків, а та­кож опла­та за пра­цю, від­ра­ху­ван­ня у фо­н­ди, роз­ра­ху­нок при­бу­т­ко­во­го по­да­т­ку. У зв’яз­ку з цим на під­при­єм­с­т­ві ор­га­ні­зу­єть­ся опе­ра­ти­в­ний та бу­х­га­л­тер­сь­кий об­лік пра­ці та її опла­та.

Для то­го, щоб ви­ко­ну­ва­ти за­да­чі, які сто­ять пе­ред об­лі­ком, на під­при­єм­с­т­ві ство­ре­ні:

- ко­н­т­роль за чи­се­ль­ні­с­тю пе­р­со­на­лу та ви­ко­ри­с­тан­ням робо­чо­го ча­су;

- роз­по­діл за­ро­бі­т­ної пла­ти по об’єктах каль­ку­лю­ван­ня;

- пра­ви­ль­ність до­ку­ме­н­та­ль­но­го офо­р­м­лен­ня ви­ро­б­ки робо­чих та слу­ж­бо­в­ців;

- своє­ча­с­не утри­ман­ня сум по­да­т­ків та пе­ре­ра­ху­ван­ня їх до бю­дже­ту;

- пла­ну­ван­ня зві­тів про пра­цю.

- своє­ча­с­не на­ра­ху­ван­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти та до­по­мог, а також їх ви­да­ча;

На сьогоднішній день скла­д­ність си­ту­а­ції, яка скла­ла­ся з пи­тан­ня роз­ра­ху­н­ків з пра­цю­ю­чи­ми, по­яс­нює ак­ту­а­ль­ність ви­б­ра­ної те­ми.

Курсова робота виконується за даними приватного підприємства «Еководтехніка» .

1. Зміст аудиту розрахунків з оплати праці

1.1. Мета та завдання аудиту розрахунків з оплати праці :

Винагорода за працю є основним стимулом працівників, які здійснюють процес виробництва та виробляють матеріальні блага. Витрати на оплату праці як складова собівартості безпосередньо впливають на результати фінансово-господарської діяльності під­приємства, однак їх збільшення при нормальній організації вироб­ничого процесу є наслідком підвищення рівня продуктивності праці, якісних характеристик продукту, що виробляється, та доходу.

Реформа бухгалтерського обліку вплинула на облік розрахунків з оплати праці не лише в частині зміни рахунків, що беруть участь у відображенні операцій розрахунків з оплати праці. Суттєві зміни ме­тодології бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці пов'я­зані з новим підходом до класифікації витрат підприємства. Сьо­годні підприємства мають більше самостійності у виборі прийомів та напрямів власної облікової політики. Зокрема, це стосується са­мостійного вибору порядку ведення обліку витрат, створення резер­ву на оплату відпусток, вибору форм і систем оплати праці, що найбільш прийнятні для даного підприємства.

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, розрахунково-платіжній документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг:

- постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

- складання декларацій про доходи і бухгалтерської (фінансової) звітності;

- аналіз фінансово-господарської діяльності;

- оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта;

- консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського й іншого господарського законодавства;

-навчання;

-і ін.

Аудит - незалежна експертиза фінансової звітності підприємства наоснові перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку,відповідності господарських і фінансових операцій законодавству України,повноти і чіткості відображення у фінансовій звітності діяльностіпідприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку.

Мета аудита - рішення конкретного завдання, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.

Основною метою аудитора при перевірці оплати праці є визначеннясильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основне завдання аудита оплати праці - перевірка дотриманнянормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з її іправильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці.

Завдання аудитора :

1. Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити:

-наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції;

-відповідність показників аналітичного обліку із записами в Головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж саму дату.

2. При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен перевірити :

-дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства;

-своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції;

-чи затверджений штатний розклад на раді правління зборів акціонерів, засновників;

-правильність оплати по відрядним відпусткам робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт;

-правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставізатвердженого положення довільно-вольовим діям керівника).

До найважливіших завдань аудиту розрахунків з працівниками з оплати праці відносяться:

- перевірка правильності нарахування основної, додаткової заро­бітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат;

- перевірка обґрунтованості віднесення витрат на оплату праці на собівартість продукції або на витрати операційної діяльності, які не включаються до собівартості реалізованої продукції;

- вивчення правильності розподілу витрат на оплату праці між ви­дами готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) та по звітних періодах;

- перевірка своєчасності розрахунків з працівниками з оплати праці;

- перевірка правильності нарахувань на фонд оплати праці та утри­мань із заробітної плати та своєчасності їх сплати відповідним органам;

- перевірка стану обліку розрахунків з працівниками з оплати праці.

Джерелами інформації при перевірці розрахунків з оплати праці виступають наступні законодавчо-нормативні акти та документи:

Кодекс законів про працю України (КЗпП);

Закон України "Про охорону праці" від 14. 10. 1992 р. № 2694-ХИ;

Закон України "Про відпустки" від 15. 11. 1996 р. № 504/96-ВР;

Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообо­в'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. №2213-Ш;

Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне стра­хування" від 26. 06. 1997 р. № 400/97-ВР;

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витра­тами, обумовленими народженням і похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ;

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02. 03. 2000 р. № 1533-Ш;

Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з, громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92;

Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12;

П(С)БО 1,2,3,4,16, затверджені відповідними наказами Мінфіну України;

- нормативно-довідникова інформація з обліку праці і заробітної плати;

- колективна угода підприємства;

- первинні документи з обліку праці і заробітної плати (накази(Додаток–3,4,5,6,7), тру­дові угоди, контракти, особові картки, наряди, рапорти та ін.);

- облікові реєстри (журнали 3, 5, 5А (Додаток – 1),, розрахунково-платіжні відо­мості (Додаток–2), табелі обліку робочого часу, Головна книга(Додаток-8));

- фінансова звітність (ф. № 1,2, 3(Додаток–9,10)).

Послідовність аудиту заробітної плати показано на схемі 1.

Аудитор повинен розпочати роботу з вивчення організації і ефек­тивності праці та її охорони, з правильного застосування та дотри­мання умов оплати праці, економічної обґрунтованості норм виро­бітку тощо.

Аудитор повинен впевнитися в наявності на підприємстві колектив­ного договору — документа, у якому узагальнюються і деталізуються основні вимоги законодавства, встановлюються загальні для всіх про­фесій на підприємстві вимоги, у т. ч. з охорони праці, та узгоджуються питання, які відповідно до законодавства вимагають спільного рішення власника та трудового колективу (профспілкової організації).

Заробітна плата — це винагорода, яку виплачує підприємство працівнику за виконану ним роботу.

Методом вибіркової перевірки аудитор аналізує правильність нара­хування заробітної плати та інших виплат працівникам підприємства. Під час перевірки аудитор повинен встановити відповідність аналітич­ного обліку (особові рахунки (ф. № П-54, № П-54а), розрахунково-платіжні (Додаток-2), розрахункові, платіжні відомості (Додаток-11) (ф. № П-49, №П-51, №П-53) заробітної плати синтетичному по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці"(Додаток–12) .

Порядок проведення аудиту заробітної плати представимо на рис.1.1.


Рис.1.1. Аудит заробітної плати

При цьому необхідно порівняти залишок, який відображається в балансі по статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати пращ" (рядок 580) на 1-е число з даними розрахунково-платіжної або розрахункової відомості (Додаток-2,11), а суму заборгованості по розрахункових відомостях з сумами особових рахунків та з сумами платіжних відомостей, по яких заробітна плата виплачена працівникам.

Перевіряючи розрахунково-платіжні, платіжні відомості, аудитор повинен впевнитися, чи отримували певну суму грошей особи, вка­зані в платіжній відомості. Під час дослідження виплати заробітної плати за роботи за трудовими угодами аудитор повинен перевірити чи дійсно виконувалася така робота.

Крім того, дуже важливо перевірити правильність підрахунків підсумків до виплати на руки працівникам як по вертикалі, так і по горизонталі. На практиці часто мають місце такі випадки: при ариф­метичній перевірці правильності підсумків в розрахунковій відомості суми нарахованої заробітної плати вказані правильно, вірно відображені суми відрахувань і утримань, правильно визначена забор­гованість на кінець місяця. Однак, підраховуючи окремі суми в графі "Разом нараховано", аудитор з'ясовує, що в рядку "Разом" про­ставлена більша сума, таку саму різницю аудитор визначить при перевірці графи "До видачі" і рядка "Разом". Таким чином, при ариф­метичній перевірці даних розрахунково-платіжних відомостей аудитор розкриває крадіжки грошових коштів.

Аудитор повинен перевірити правильність розрахунку сум заробітної плати різним категоріям працівників та правильність віднесення цих сум на відповідні рахунки витрат.

Для цього аудитор порівнює первинні документи, що є підставою 1 для нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва, (при погодинній формі оплати праці: відомості про посадові оклади (штатний розпис), присвоєні розряди (накази), годинні тарифні став­ки (тарифна сітка) та кількість фактично відпрацьованого часу (табель обліку робочого часу); при відрядній формі оплати праці: інформацію про обсяг виробітку і розцінки за одиницю продукції (наряди, акти виконаних робіт, накладні на здачу продукції на склад) з розрахунко­во-платіжними відомостями (Додаток–2) та журналами 5 і 5А.

Аудитор повинен з'ясувати, чи не має у відомостях підставних осіб та приписок неви­конаних обсягів, які підтверджуються актами приймання або закрити­ми нарядами. Особливу увагу аудитор повинен звернути на витрачан­ня коштів на оплату вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з поточного або капітального ремонту, з'ясовуючи при цьому, які нор­ми та розцінки застосовувалися за виконані роботи.

Для перевірки правильності нарахування заробітної плати іншим категоріям працівників аудитор повинен проаналізувати штатний роз­пис де вказані посадові оклади або відповідні розряди робітників допоміжного, підсобного виробництва, збуту та ін. Правильність винесення сум нарахованої заробітної плати іншим категоріям пра­цівників аудитор перевіряє за журналами 5 і 5А.

Аудитор повинен особливо ретельно перевірити нарахування заробітної плати тимчасовим працівникам, з'ясувати доцільність та­ких затрат та впевнитися, що нарахування заробітної плати тимчасо­вим працівникам не здійснювалося на підставі фіктивних документів.

При дослідженні виплат додаткової заробітної плати (доплати, надбавки, премії, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством) аудитор повинен з'ясувати, чи існували (виконувалися) умови, за яких може бути виплачена додаткова за­робітна плата, перевірити наявність відповідних розпорядчих доку­ментів (Положення про преміювання, наказів, розпоряджень).

Ретельному дослідженню підлягають виплати, передбачені зако­нодавством про оплату праці за невідпрацьований на виробництві час. Аудитор вивчає дотримання порядку обчислення середньої за­робітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 08.02.1995 р. № 100 зі змінами і доповненнями у випадках:

· надання працівникам щорічної, додаткової, творчої відпустки;

· виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

· службових відряджень;

· вимушеного прогулу;

· забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездат­ністю та допомогою по вагітності і пологах;

· та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому аудитор перевіряє період, за який розраховується се­редня заробітна плата, виплати, що включаються до її складу, поря­док розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати.

Перевіряючи правильність нарахування додаткової заробітної плати та час відпустки важливо з'ясувати:

- її вид (основна, додаткова, творча, соціальна);

- правильність її оформлення (заява працівника, документи, що підтверджують право на додаткову відпустку, довідка-виклик на­вчального закладу, рекомендації вченої ради, наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П6) (Додаток–7) ;

- тривалість відпустки;

- правильність розрахунку виплат за час відпустки

ОВ = (В(12)/(365-ДСН)) х Ккв,

де: ОВ — сума відпускних;

В( 12)-виплати за 12 місяців, що передують відпустці;

ДСН — святкові і неробочі дні;

Ккв—календарні дні відпустки;

- правильність відображення розрахованих сум в бухгалтерському обліку.

При дослідженні останнього пункту аудитор повинен звернути увагу на наявність або відсутність в обліковій політиці підприємства рішення про створення резерву на оплату відпусток. Якщо на підприємстві створюється такий резерв, аудитор повинен перевірити правильність розрахунку щомісячної суми забезпечення відпусток;

РВ = ЗПфм * (ОВрп / ФОПрп) * КН,

де: РВ — резерв відпусток;

ЗПфм — фактична зарплата за місяць;

ОВрп—річна планова сума оплати відпусток;

ФОПрп—річний плановий фонд оплати праці;

КН — коефіцієнт нарахувань до фондів, який враховує нараху­вання на заробітну плату до цільових фондів і розраховується за формулою

КН = (100 + 32 + 1,9 + 2,9 + К) / 100,

де К — ставка збору до Фонду соціального страхування від нещас­ного випадку та профзахворювання.

Аудитор перевіряє правильність відображення в обліку сум ви­плат за відпустку при створенні резерву та при відсутності резерву.

При розгляді цього питання аудитор також повинен з'ясувати при­чини ненадання відпусток працівникам, особливо матеріально відпо­відальним особам.

При дослідженні правильності виплат допомоги у зв'язку з тим­часовою непрацездатністю та по вагітності і пологах аудитор пере­віряє наявність лікарняних листків, оформлення їх підписами і пе­чаткою, правильність встановлення стажу роботи, відповідного розміру і розрахунку допомоги:

Д = (В(6) / Др) * Крх * С ,

де Д – допомога в зв’язку з тимчасовою непрацездатністью;

В (6) — виплати за 6 місяців, що передують хворобі;

Др — кількість відпрацьованих днів за 6 місяців;

Крх — кількість робочих днів за лікарняним листом;

С - відсоток допомоги, що враховує стаж роботи. |

Особливу увагу аудитор повинен приділити правильності джерел виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на ви­робництві—за перші п'ять днів непрацездатності допомога повинна оплачуватися власником за рахунок коштів підприємства, почина­ючи з шостого дня непрацездатності до її відновлення — за рахунок Фондусоціального страхування, окрім ситуацій, в яких допомогу виплачують за рахунок Фонду соціального страхування з першого дня (при догляді за хворою дитиною, за хворим членом сім'ї, у зв'яз­ку з карантином тощо).

При дослідженні документів по нарахуванню основної, додатко­вої заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних ви­плат важливо встановити своєчасність та правильність утримань із заробітної плати сум прибуткового податку відповідно до шкали ста­вок, установленої Декретом Кабінету Міністрів України "Про при­бутковий податок з громадян" від 26. 12. 1992 р. № 13-92 зі змінами і доповненнями; збору до Пенсійного фонду (1%, 2% з сукупного оподатковуваного доходу за місяць, але не більше 2200 грн.); збору до Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою праце­здатності (0,25%, 0,5%); збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (0,5%); аліментів (виконавчі листи суду); переказів на особові рахунки в банку (заява працівника); відшкодувань завданих підприємству збитків (наказ керівника підприємства, виконавчий лист суду) та інших. При наявності у окремих категорій працівників пільг щодо оподаткування прибутковим податком аудитор повинен перевірити відповідні підтверджуючі документи.

Якщо підприємство сплачує працівникам дивіденди, аудитор по­винен перевірити правильність ведення обліку з нарахування і ви­плати дивідендів та з'ясувати, чи не утримало помилково підприєм­ство прибутковий податок з сум нарахованих дивідендів (дивіденди не включаються до сукупного оподатковуваного доходу громадян).

В тісному взаємному зв'язку з оплатою праці знаходяться нара­хування на фактичні витрати на оплату праці, які включають витрати на виплату основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі. Аудитор встановлює правильність обов'язкових нарахувань за встановленими законодавством нормами:

· на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування — 32°/ 4% — організації інвалідів, 1 % — операції з купівлі-продажу валю­ти, 5% — реалізація ювелірних виробів із золота, платини і дорогоцінного каміння, 3% — при відчуженні автомобілів;

· на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.— 2,9%

· на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на ви­падок безробіття—1,9%;

· на соціальне страхування від нещасного випадку та профзахворювання ставка залежить від класу професійного ризику.

Аудитор перевіряє своєчасність перерахувань відповідним фондам.

До типових, окрім вищеназваних, зловживань можливо віднести:

· завищення обсягів робіт в документах на оплату праці по відно­шенню до фактично виконаних;

· використання підставних осіб при виконанні тимчасових, сезон­них робіт;

· неправильне віднесення нарахованих сум заробітної плати на відповідні рахунки бухгалтерського обліку;

· застосування пільг при оподаткуванні прибутковим податком без наявності документів, що підтверджують пільги;

· несвоєчасність сплати нарахувань на фактичні витрати на оплату праці відповідним органам;

· заниження фактичних витрат на оплату праці з метою зменшення відповідних нарахувань та утримань із заробітної плати;

· несвоєчасність розрахунків з працівниками з оплати праці.

1.2.Організація і методика аудиту розрахунків з оплати праці:

1.2.1. Організація і методика аудиту нарахування оплати праці на підприємстві:

Аудиторська перевірка нарахування оплати праці здійснюється за такими напрямками:

1) формування та використання фонду оплати праці;

2) розрахунки з оплати праці.

Аудит обґрунтованості визначення, формування та використання фонду оплати праці включає:

• дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;

• вибір раціональних форм оплати праці;

• своєчасне впровадження прогресивних розцінок;

• обґрунтованість розміру фонду оплати праці в допо­міжних виробництвах;

• доцільність впровадження контрактної форми оплати праці;

• структуру джерел формування фонду оплати праці;

• ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

наявність та правильність оформлення документів та регістрів обліку, на підставі яких нараховувалась заробітна плата;

• правильність нарахування оплати праці готівкою та в натуральній формі.

На початковому етапі аудиторської перевірки з'ясо­вується правильність записів в особистих справах пра­цівників, наявності трудових книжок, штатного розкла­ду, правильності використання тарифних сіток, ставок, розцінок та надбавок при обчисленні заробітної плати; оформлення документів, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, контрактів, розрахункове - платіжних ві­домостей (Додаток–2) , відповідних записів у обліку).

При перевірці обґрунтованості, визначення фонду оплати праці, перш за все, аудитором з'ясовується до­тримання підприємством законодавчих та норматив­них актів з нарахування заробітної плати, а також ви­користання внутрішньогосподарських документів з оплати праці.

Аудитором аналізується доцільність і прогресив­ність форм і систем оплати праці. Під час аудиторсь­кої перевірки встановлюється правильність посадо­вих окладів і ставок з погляду віднесення підприємс­тва до відповідної групи щодо оплати праці. Дотри­мання відповідності посадових окладів і ставок вста­новлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкла­дом, нормативами за групами підприємств та розмі­рами реалізації продукції.

Метою аудиторської перевірки обґрунтованості визначення фонду оплати праці є виявлення резервів скорочення витрат на оплату праці та раціональність використання коштів.

Аудит розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах повинен здійснюватися на основі прогно­зних обсягів робіт, нормативів затрат часу, затвердже­них підприємством, а також посадових окладів, тариф­них ставок, положень з оплати праці. Аудитору слід па­м'ятати, що правильність застосування тарифних ставок потрібно перевіряти при погодинній оплаті праці, вико­нання кількісних і якісних показників роботи, норм і розцінок - при відрядній. Аудитору ретельно слід пере­вірити табель обліку використання робочого часу.

При його перевірці особливу увагу слід звернути на наявність вигаданих (підставних) осіб, яким нарахову­ють заробітну плату.

При перевірці контрактної форми оплати праці, аудитору слід враховувати, що контракт є особливою формою трудового договору з строком його дії від 1 до 5 років, в якому права, обов'язки і відповідаль­ність сторін, умови організації праці та припинення дії визначається за згодою сторін. При цьому аудитор повинен перевірити доцільність застосування контракт­ної системи оплати праці та умови контракту з матері­ального стимулювання, визначені Декретом і Законом "Про оплату праці" і Положенням про оплату праці підприємства.

З метою правильності визначення фонду оплати праці аудитору слід перевірити включення до нього різ­них доплат: за стаж роботи, звання мастера, клас квалі­фікації, суміщення професій, персональних надбавок, якість виконаних робіт тощо.

Важливим етапом аудиту є перевірка дотримання підприємством інструкції про кошти, що відносяться до фонду оплати праці та джерел формування фонду, а та­кож правильності та своєчасності відображення їх у об­ліку та фінансовій звітності.

При аудиторській перевірці необхідно порівняти відображення у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності коштів, спрямованих на оплату праці і отри­маних працівниками підприємств, як власниками цін­них паперів та вкладів у майно підприємства за таки­ми напрямками: витрати на оплату праці, що відно­сяться на собівартість продукції, а також експлуата­ційні витрати інших виробництв, які знаходяться на балансі основної діяльності; виплати у грошовій та на­туральній формах за рахунок нерозподіленого прибут­ку, з фондів спеціального призначення; доходи випла­чені працівникам за цінними паперами і вкладеними у майно підприємства.

Аудит правильності відображення в бухгалтерсько­му обліку витрат на оплату праці потрібно здійснювати за такими напрямками:

1) виплат із фонду оплати праці;

2) виплат за рахунок нерозподіленого прибутку, що за­лишається в розпорядженні підприємства.

При цьому аудитору потрібно особливу увагу зве­рнути на виплати із фонду оплати праці, які відносять­ся на собівартість продукції (в дебет рахунку 23 "Ви­робництво"), виплати за відрядними розцінками, окла­дами, тарифними ставками; доплати за роботу згідно із законодавством в особливо важких умовах праці, доплати за роботу в святкові дні, понад нормовані го­дини; виплати щорічних відпусток; компенсації за невідпрацьований час, процентні надбавки за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціаль­ністю на даному підприємстві), передбачені чинним законодавством; оплата праці робітників, що не пере­бувають у штаті підприємств, за виконання робіт згід­но з договорами громадське — правового характеру; заробітна плата за кінцевим підсумком роботи за рік; виплати різниці в окладах працівникам, працевлашто­ваним з інших підприємств із збереженням, протягом деякого часу, розміру посадового окладу на колиш­ньому місці роботи, а також при тимчасовому замі­щенні; оплата праці кваліфікованих робітників, керів­ників, що працюють без звільнення від основної роботи, з підготовки і підвищення кваліфікації працівників; пільгові години підлітків; вартість продукції, що вида­ється як натуральна оплата праці, доплата за шкідливі умови праці тощо.

При подальшій перевірці необхідно аудитору з'ясу­вати правомірність відображення в обліку та звітності наданих працівникам пільгових виплат; додаткових від­пусток понад ті, що передбачені законодавством; надба­вок до пенсій; виплат за путівки за рахунок підприємст­ва, надання матеріальної допомоги; дивідендів, процен­тів на акції.

Аудиторська перевірка обґрунтованості визначення фонду оплати праці обумовила необхідність з'ясування його використання згідно з обсягом виконаних робіт.

З метою, перевірки порівнюють розрахунковий (прогнозний) фонд оплати праці з фактичним, в резуль­таті чого визначають абсолютну економію або його пе­ревитрату; розраховують вплив факторів на відхилення (зміна чисельності працівників і середньорічного заро­бітку). Методику такого аудиту слід проводити з ура­хуванням темпів інфляції за офіційно встановленими коефіцієнтами.

При з'ясуванні перевитрат фонду оплати праці вста­новлюють їх причини.

Аудиторську перевірку використання фонду оплати праці потрібно здійснювати не лише в цілому на під­приємстві, а й за категоріями працівників та виробни­чим підрозділам.

Аудитору слід пам'ятати, що при перевірці фонду оплати праці позаштатного складу працівників він може витрачатися лише у межах затверджених сум і на цілі, передбачені кошторисом.

1.2.2. Організація і методика розрахунків з працівниками по оплаті праці

Одним із основних завдань аудиторської перевірки є аудит розрахунків з працівниками по оплаті праці.

Аудиторська перевірка обліку розрахунків з оплати праці здійснюється аудитором згідно типових форм, за­тверджених наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі" № 144 від 22.05.1996 р. на виконання заходів що­до реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики (див. ч. І, роз­діл 4, п. 4.1).

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор ке­рується "Кодексом Законів України", Законом України "Про оплату праці", затвердженим Постановою Верхов­ної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144 / 95 - ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до По­станови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50 / 97 - ВР), а також Інструкцією зі статистики заро­бітної плати, затвердженою наказом Міністерства стати­стики України від 11.12.1995 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народ­ному господарстві України, затвердженою наказом Мін­стату № 171 від 07.07.1995 р.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають перевірці, є:

• чисельність працівників, їхні професії та кваліфікація;

• витрати робочого часу у людино — годинах, люди­но - днях;

• кількість виготовленої продукції;

• розмір фонду оплати праці за категоріями працю­ючих, видами нарахувань;

• нарахування премій, відпускних;

• розмір відрахувань за їх видами та інші.

Виходячи з цих показників праці та заробітної пла­ти, аудитор повинен перевірити:

• дотримання законодавства щодо організації ведення бухгалтерського обліку;

• реальність відображення у первинних документах та формах звітності чисельності працівників та середньо спискової чисельності працюючих на підприємстві;

• правильність визначення обсягів виконання робіт;

• наявність у документах обліку осіб, що не брали участі у виконанні робіт;

• достовірність відображення у документах обліку виконання робіт;

• ідентичність даних аналітичного обліку з оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" у Головній книзі й ба­лансі на однакову дату та підписів у відомості й особовій справі;

• законність доплат і надбавок до основної заробітної плати;

• правильність підрахунків підсумків у первинних до­кументах, регістрах бухгалтерського обліку та фі­нансовій звітності;

• реальність віднесення витрат з оплати праці на собі­вартість продукції;

• відповідність даних відомостей на виплату заробіт­ної плати тарифікаційним спискам працівників і від­сутність у відомостях підчисток, необумовлених виправлень та підписів керівника та бухгалтера.

При аудиті, перш за все, аудитор проводить оцінку стану організації бухгалтерського обліку та ефективнос­ті внутрішньогосподарського контролю на підприємстві, яка впливає на обсяг аудиторської перевірки.

Перевірка здійснюється вибірковим методом. Ре­зультат перевірки — визначення зон найвищого ризику, що обумовлено: існуванням підприємства (наявний ри­зик), постановкою внутрішньогосподарського контролю (ризик контролю) і ризиком з вини аудитора (ризик не виявлення помилок).

При перевірці чисельності працівників підпри­ємства аудитор повинен звернути увагу на правиль­ність визначення середньоспискової чисельності та відображення її у фінансовій звітності згідно Інстру­кції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, № 171 від 07.07.1995 р.

Середньоспискова чисельність працівників на мі­сяць встановлюється шляхом підсумку числа праців­ників за кожний календарний день і діленням на повне число календарних днів у даному місяці. Фактична чи­сельність перевіряється шляхом співставлення наявно­сті трудових книжок працівників та табеля обліку ро­бочого часу.

Аудитору слід з'ясувати чи використовується праця інвалідів першої та другої групи. Якщо використовуєть­ся, необхідно перевірити чи є в наявності документи, що підтверджують інвалідність і трудові книжки цих пра­цівників. З метою контролю відпрацьованого часу ауди­тору потрібно перевірити правильність оформлення та­белів та підрахунки відпрацьованого часу.

Правильність визначення обсягів виконання ро­біт, наявність приписок аудитору необхідно перевіри­ти на основі розрахунків основної та додаткової

оплати праці (премій, доплат, надбавок) за категорія­ми працівників.

Достовірність обсягів виконання робіт, наявність приписок (на будівельних підприємствах) виявляють за допомогою порівняльного методу. При цьому обсяг ви­конаних робіт, вказаний у первинних документах з об­ліку праці порівнюють з технологічними картами, до­кументами на оприбуткування готової продукції, а та­кож проводять контрольні обміри.

Крім того аудитору необхідно перевірити розраху­нки виробітку за виконані роботи і надані послуги. При аудиторській перевірці слід переконатися у правомір­ності нарахованої заробітної плати на підприємстві в цілому та по окремим підрозділам.

Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати аудитору насамперед слід ретельно ознайомитися зі встановленими нормами для різних видів оплат.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розці­нки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встано­влюють самостійно у колективному договорі з дотри­манням норм і гарантій передбачених законодавством і угодами. Вибірковим методом аудитором проводиться перевірка правильності застосування тарифних ставок, розцінок та розрахунки сум нарахованої оплати праці, при виявленні порушень всі первинні документи потрі­бно перевіряти в суцільному порядку.

Перевірка документів спрямована на те, щоб вияви­ти реальність відображення робіт, правильність визна­чення їх обсягів, строків виконання, норми виробітку, суми нарахованої заробітної плати, включаючи доплати та надбавки. З цією метою поряд з перевіркою докумен­тів з обліку праці застосовується зустрічна перевірка ін­ших взаємопов'язаних документів і облікових записів (Положення про оплату праці, норми виробітку).

При виявленні сумнівних операцій опитуються від­повідні особи, надсилаються запити в інші організації.

Аудиторська перевірка оплати праці, що нарахована працівникам за встановленими окладами, повинна бути спрямована на відпрацьований працівником час і відпо­відність фактично одержаних сум окладу, штатному роз­кладу або наказу по підприємству.

Для нарахування основної заробітної плати праців­никам з погодинною оплатою праці аудитору необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним роз­кладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по під­приємству), а також дані табельного обліку відпрацьо­ваного ними часу за відповідний період, що ретельно перевіряються.

При нарахуванні основної заробітної плати праців­никам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім та­беля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за та­рифом, годинну тарифну ставку треба помножити на кі­лькість годин зміни. При цьому аудитор повинен переві­рити правильність розрахунків з оплати праці в первин­них документах та відповідність розрахованих сум в розрахункове — платіжних відомостях.


При аудиті виплат заробітної плати за трудовими угодами аудитору потрібно перевірити:

-обсяг виконаних робіт;

-правильність розцінок та сум, що сплачені після закінчення робіт;

-дотримання строків виконання робіт та відповідність їх обсягам робіт, що вказані в трудовій угоді;

-правильність і повноту проведення розрахунків за виконані роботи.

При виявленні забракованої продукції аудитор пере­віряє правильність її оплати. При цьому слід з'ясувати, з чиєї вини виник брак, тому що повний брак з вини пра­цівника не підлягає оплаті, а не з вини працівника опла­чується за рівнем, нижчим 2/3 тарифної ставки встанов­леного окладу або розряду.

При виплатах заробітної плати, що базується па мі­німальному розмірі, аудитору слід перевірити фактично нараховану суму оплати праці, маючи на увазі, що опла­та праці працівників не повинна бути нижчою від вста­новленого мінімуму заробітної плати.

Під час аудиторської перевірки аудитор повинен зо­середити увагу на обґрунтованості основних форм дода­ткової оплати - доплати за стаж, надбавки до тарифних ставок, доплати за класність, за ненормований робочий день, підвищених розцінках тощо.

При аудиті підвищених розцінок необхідно з'ясува­ти наявність положення, де вони мають місце та переві­рити їх обґрунтованість.

Перевіряючи правильність доплат за заміщення по­сади необхідно з'ясувати підставу для такої доплати, на­явність наказу керівника, тривалість заміщення понад 12 робочих днів і відсутності обов'язків заступника згід­но із штатним розкладом. Перевірка виплат премій, основних працівників та адміністративне — управлінського складу, ґрунтується на нормативах підприємства, якими затверджено поря­док преміювання і джерела його покриття. При цьому аудитору необхідно враховувати нормативи підприємст­ва, якими затверджено порядок преміювання працівни­ків та джерела його покриття. Аудитор повинен пам'ята­ти, що перевірку потрібно проводити у двох напрямках: преміювання працівників підприємства і адміністратив­не - управлінського апарату.

Аудит правомірності виплат премій за загальні по­казники в роботі, базується на встановленні достовірно­сті даних про кінцеві фінансові результати, досягненні прогнозного рівня валового доходу, реалізації продукції в цілому по підприємству та за окремими підрозділами.

Аудитор повинен перевірити правомірність відне­сення витрат по оплаті праці на собівартість продукції. При цьому слід керуватися Законом України "Про опо­даткування прибутку підприємств" та інших норматив­них документів.

Правомірність віднесення витрат на оплату праці обумовлює перевірку обґрунтованості затрат на оплату відпусток працівників.

При аудиторській перевірці слід враховувати, що нарахування резерву на оплату відпусток не носить обов'язкового характеру. Якщо на підприємстві згід­но з наказом про облікову політику рівномірний роз­поділ відпусток на протязі року, то фактичні витрати на оплату відпусток списуються на собівартість про­дукції по мірі надання працівникам відпусток. У ви­падках, коли сума нарахованих і сплачених відпуск­них працівникам у звітному періоді відноситься до наступного звітного періоду, вона повинна включати­ся до складу фактичних витрат на оплату праці у мі­сяці, що наступає за звітним.

Перевіряючи правомірність нарахування заробіт­ної плати і віднесення її на собівартість продукції, ау­дитору необхідно перевірити правильність відраху­вань до Пенсійного фонду, фонду соціального страху­вання та на випадок безробіття. Крім того пррі ауди­торській перевірці з'ясовується повнота та правомір­ність розрахунків за встановленими нормативами.

Наступним етапом аудиторської перевірки є прави­льність утримань із заробітної плати. Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випад­ках, передбачених законодавством України. Обов'язко­ві утримання включають прибутковий податок за шка­лою ставок податку (до 17 гривень не оподатковуєть­ся); Утримання до Пенсійного фонду (1 %, якщо зага­льна сума нарахованої заробітної плати становить до 150 гривень, 2 %, якщо сума більше 150 гривень); утри­мання на випадок безробіття (0,5 % від нарахованої су­ми); утримання за виконавчими листами. Загальний розмір утримань із заробітної плати не може перевищу­вати 20 %, а в особливих випадках - 50 % заробітної плати. В першу чергу перевіряється правомірність утримання прибуткового податку з кожного працюючо­го та загальної суми податку.

При цьому аудитор з'ясовує відповідність ставок прибуткового податку, встановлених постановою Ка­бінету Міністрів України, ставкам, що застосовують­ся в розрахунках утримань з заробітної плати з окре­мого працівника.

При перевірці правильності визначення сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню, отриманого як в натуральній так і в грошовій формі, аудитору необхід­но перевірити повноту оподаткування доходу і право­мірність застосування ставок оподаткування.

Особливу увагу аудитору слід приділити переві­рці повноти включення в оподаткований доход сум, що підлягають оподаткуванню (сум матеріальної до­помоги, що перевищує встановлений норматив; пра­вильності проведення перерахунків прибуткового податку по закінченні року і відповідних донарахувань або утримань). Аудитору слід пам'ятати, що не пізніше строку отримання коштів у банку на оплату праці, повинні перераховуватись до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за попередній місяць. При перевірці необхідно звірити суми платіжного доручення на перерахування до бю­джету прибуткового податку з фактично нарахова­них сумою податку.

Аудиторській перевірці підлягають суми утримані із заробітної плати за виконавчими листами, за письмо­вими дорученнями про переказ страхових внесків, від­шкодування матеріального збитку, заподіяного матеріа­льно відповідальними особами тощо.

Джерелами перевірки є розрахункові, платіжні ві­домості, книги особових рахунків, виконавчі листи та інші первинні документи. Крім цього, аудитор повинен перевірити своєчасність перерахування утриманих сум за призначенням.

При аудиторській перевірці оплати праці аудитору не­обхідно з'ясувати наявність депонованих сум у платіжних відомостях та реєстрах депонованих сум, які необхідно порівняти з книгами обліку розрахунків із депонентами.

Аудитору слід встановити відповідність невиплаченої суми, вказаної у книзі, з платіжними відомостя­ми на виплату депонованих сум і розрахунковою відо­містю та реальність виплати депонованих сум. З цією метою необхідно аудитору порівняти суми з реєстрів депонованих сум, платіжних відомостей, книг обліку розрахунків із депонентами та суми депонованої заро­бітної плати у видаткових касових ордерах. Крім того, необхідно в результаті аудиторської перевірки з'ясу­вати повноту та своєчасність перерахування депонова­них сум в бюджет.

На останньому етапі аудитору слід перевірити іден­тичність даних аналітичного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунка 66 "Розраху­нки з оплати праці" у Головній книзі й балансі на поча­ток та кінець звітного періоду (Додаток–8,9,12) .

З цією метою звіряють сальдо на перше число від­повідного місяця у Головній книзі й балансі з підсумко­вими сумами (сумами до видачі) розрахункове - платіж­них відомостей (Додаток–2,8,9) . Причинами розходжень можуть бути:

перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повто­рного списання грошових документів із внесенням ви­плат у дебет рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці";

зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення саль­до з одної розрахункової відомості в іншу.