Выборы в европарламент

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Днiпропетровський нацiональний унiверситет

РЖсторичний факультет

Кафедра полiтологii

КУРСОВА РОБОТА

тАЬВИБОРИ ДО РДВРОПАРЛАМЕНТУтАЭ

Виконала:

студентка групи

РЖП-02-1

Бiла Олена

Керiвник:

викл. Кривошеiн В.В.

2002

ЗМРЖСТ

Вступ..................................................... 3

Роздiл 1 Мiсце РДвропарламенту в загальнiй структурi РДвропейського Союзу..............................................5

1.1 Хронологiя розвитку РДвропарламенту........................5

1.2 Структура РДвропарламенту.................................7

1.3 Функцii та повноваження РДвропарламенту.................... 10

Роздiл 2 Правовi засади виборiв до РДвропарламенту............... 15

2.1 Порядок виборiв до РДвропарламенту......................... 15

2.2 Особливостi виборiв членiв РДвропарламенту у краiнах-учасницях РДС ............................................................. 22

Роздiл 3 Аналiз досвiду останнiх виборiв до РДвропарламенту....... 24

Висновки................................................... 29

Список використаноi лiтератури ............................... 31

ВСТУП

Мiждержавна iнтеграцiя тАУ один з найважливiших чинникiв сучасного етапу iсторичного розвитку. РЖнтернацiоналiзацiя економiчноi дiяльностi, рiст мiжнародних економiчних, наукових та культурних взаiмозвтАЩязкiв, створення iнформацiйних мереж, необхiднiсть спiльних зусиль у розвтАЩязаннi глобальних проблем людства, формування системи загальнолюдських цiнностей тАУ все це сприяi подоланню бартАЩiрiв у мiжнародному спiвробiтництвi. В полiтичних колах бiльшостi держав вiдбуваiться усвiдомлення хибностi iдеологii нацiональноi iзольованостi та самодостатностi в межах державних кордонiв, штучного вiдокремлення своii держави вiд мiжнародного спiлкування. Правове оформлення iнтеграцiйнi процеси отримують у множинi угод держав, що укладаються на двох- або багатостороннiй основi, про створення рiзноманiтних обтАЩiднань та органiзацiй. До таких органiзацiй i належить РДвропейський Союз (РДС).

Одна з основних структур цiii органiзацii тАУ РДвропейський Парламент (РДП). Вiн, вiдповiдно до законодавства РДС, представляi народ краiн-членiв РДвропейського Спiвтовариства.

Темою цiii курсовоi роботи i тАЬВибори до РДвропарламентутАЭ. Актуальнiсть роботи полягаi в тому, що для РДвропарламенту iснуi велика перспектива розвитку: з кожним роком росте його вплив серед iнших iнституцiй РДС, змiнюiться його статус, все бiльше i бiльше РДвропарламент освоюi новi повноваження. Також не можна недооцiнювати i те, що РДвропарламент тАУ перша i iдина на сьогоднi структура мiжнародноi органiзацii, яка складаiться з депутатiв, що обираються населенням, а не з з представникiв, призначуваних вiд кожноi краiни-учасницi ii президентом або урядом.

Мета роботи тАУ вивчити та дослiдити порядок виборiв до РДвропарламенту, визначити роль виборчоi системи РДП в контекстi iнтеграцiйного процесу iвропейських краiн. Для цього були поставленi наступнi завдання: простежити хронологiю розвитку виборчоi системи, проаналiзувати особливостi виборiв в краiнах-учасницях РДС, окремо зупинитись на останнiх виборах до РДП та на iхньому прикладi висвiтити переваги та недолiки iснуючоi виборчоi системи до РДвропейського Парламенту.

Для розкриття теми була використана наступна лiтература: офiцiйнi видання представництва РДвропейськоi Комiсii в Украiнi, книга Хартли Т.К. тАЬОсновы права Европейского Сообщества: введение в конституционное и административное право Европейского СообществатАЭ, пiдручники Топорнiна Б.М. тАЬЕвропейское правотАЭ, Кашкина С.Ю. тАЬПраво Европейского СоюзатАЭ та тАЬОсновы права Европейского оюзатАЭ, словник-довiдник з права РДС, рiзноманiтнi статтi та iн. Також був використанiй i офiцiйний сайт РДвропарламенту, який надав найсвiжiшi данi щодо останнiх подiй в РДвропарламентi.

Робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв та висновкiв. Перший роздiл присвячений аналiзу мiсця та ролi РДвропарламенту у загальнiй структурi РДвропейського Союзу. В цьому ж роздiлi розглядаiться структура РДвропарламенту, його основнi функцii та повноваження, а також представлена хронологiя розвитку РДП. Другий роздiл присвячений вивченню порядку виборiв до РДвропарламенту, а також особливостей виборiв до РДП в краiнах-учасницях РДС. В третьому роздiлi представленi данi останнiх виборiв до РДП, розглянутi позитивнi та негативнi сторони даноi виборчоi системи, висвiтленi перспективи розвитку РДвропарламенту.

Роздiл 1

МРЖiЕ РДВРОПАРЛАМЕНТУ В ЗАГАЛЬНРЖЙ СТРУКТУРРЖ РДВРОПЕЙСЬКОГО СПРЖВТОВАРИСТВА

1.1 Хронологiя розвитку РДвропарламенту

Попередником нинiшнього Европарламента була Загальна асамблея РДвропейського об'iднання вугiлля та стали. Створення РДОВС 15 липня 1952 р. закрiпила Паризька угода, яку пiдписали шiсть iвропейських краiн: Бельгiя, Францiя, ФРН, Нiдерланди, РЖталiя та Люксембург. Повноваження Загальноi асамблеi РДОВС, однак, були досить обмеженi: вона здiйснювала слабкий контроль за дiяльнiстю Верховного органа i саме загальне спостереження за деякими iншими справами РДОВС. Збитковим для Асамблеi виявився порядок ii формування: депутати вiд держав-членiв не обиралися населенням, а призначалися, хоча в статтi 20 Договору про РДОВС встановлювалося, що Асамблея складаiться з представникiв народу. Визначеним сурогатом запланованих виборiв стало своiрiдне "вiдряджання" в Асамблею депутатiв нацiональних парламентiв держав - членiв РДОВС (за рiшенням самих парламентiв).

Характерно, що заснованi в 1957 р. РДЕС i РДвратом сприйняли квазiпарламентський зразок РДОВС. Однак було вирiшено не створювати у кожнiм спiвтовариствi свою власну асамблею, а мати одну на всiх. Вона стала офiцiйно iменуватися РДвропейською парламентською асамблеiю. Щоб додати iй бiльшого авторитету, хоча б на словах пiдкреслити ii подiбнiсть з нацiональними парламентами, депутати Асамблеi вже в 1962 р. прийняли рiшення про iншу ii назву - "РДвропейський парламент". Однак в офiцiйних документах iнших iнститутiв спiвтовариств така назва прижилася не вiдразу. Тiльки з вступом у силу РДдиного iвропейського акта така назва стала загальновживаною.

Але це був успiх "мiсцевого значення". Реальноi вiддачi не вийшло, оскiльки повноваження РДвропарламенту залишилися обмеженими.

РДвропарламент знаходився й у вiдомiй мiрi знаходиться сьогоднi в тiнi iнших iнститутiв. Нi його повноваження, нi реальна роль у механiзмi керування дотепер не дають основ для того, щоб вiдводити йому верхню сходинку в реальноi iiрархii iнститутiв. Не випадково в багатьох пiдручниках i довiдкових виданнях спочатку говориться про Раду i Комiсiю, а лише потiм про РДвропарламент.

Статус РДвропарламенту довгий час залишався одним з найслабкiших аргументiв на користь iдеi про поступове просування спiвтовариств на шляху до державноi моделi (федерацiя) або до союзу держав (конфедерацiя). Аналогii з нацiональними парламентами, як правило, не вийшло. Правда, в останнi роки ствновище стало трохи змiнюватися. Статус РДвропарламенту, нехай i незначно, усе-таки був пiдвищений, чому сприяв закладенийу ньому iз самого початку демократичний потенцiал. У Маастрихтському договорi РДвропарламент названий першим.

Посилення "парламентського" характеру РДвропарламенту вiдповiдаi не тiльки вимогам демократii. Це аргумент на користь укрiпленния державних початкiв у розвитку самого РДвропейського Союзу. Адже парламенти, як вiдомо, iснують тiльки в державах (як унiтарних, так i федеративних), i характерною рисою iхнього механiзму керування. Як свiдчить iсторичний досвiд, парламенти можуть бути й у конфедерацiях, у той час як мiжнароднi органiзацii навiть всесвiтнього масштабу (як, наприклад, Органiзацiя Об'iднаних Нацiй) або регiональнi (типу Органiзацii американських держав) не мають парламентiв. РЗхнi асамблеi або аналогiчнi органи складаються не з депутатiв, що обираються населенням, а з представникiв, призначуваних вiд кожноi краiни-учасницi ii президентом або урядом.

Тому вже сама iдея створення в спiвтовариствах парламентськоi установи вiдбила iхню вiдмiннiсть вiд мiжнародних органiзацiй. РЖстотно i те, що ця iдея була висунута ще тодi, коли iнтеграцiя робила першi кроки.

1.2 Структура РДвропарламенту

РДвропейський Парламент тАУ це асамблея представникiв 370 мiльйонiв громадян Союзу. Парламент нинi складаiться iз 626 членiв, якi обираються з 15 краiн-членiв РДС. З огляду на перспективу розширення РДвропейського Союзу Амстердамський договiр обмежив кiлькiсть парламентарiiв числом 700.

РДвропарламент працюi в сесiйному порядку. Сесii, як правило, продовжуються протягом року. Сесiю варто вiдрiзняти вiд засiдання РДвропарламенту: засiдання в бiльшостi випадкiв - це проведення щомiсяця загальних зборiв депутатiв. Воно може продовжуватися кiлька днiв.

Парламент зазвичай збираiться на пленарнi засiдання в Страсбурзi. Брюссель i звичайним мiсцем засiдань його 20 комiтетiв, якi готують питання для пленарних засiдань та полiтичних груп. Секретарiат парламенту перебуваi в Люксембурзi.

Перше засiдання вiдкриваi найстарший депутат, а потiм керiвництво бере у своi руки знову обраний президент. Вiн, а також його заступники i квестори обираються шляхом таiмного голосування. Кандидатури на цi посади пропонуються тiльки вiд iменi фракцii або групи, що налiчуi не менше 29 депутатiв. Тiльки в тому випадку, якщо число кандидатiв не перевищуi числа посадових осiб, що обираються, припускаiться вiльне висування кандидатiв. У Регламентi РДвропарламенту вiдзначаiться, що при формуваннi органiв необхiдно приймати до уваги iнтереси справедливого представництва держав-членiв i полiтичних течiй.

Президент (голова) РДвропарламенту вiдповiдно до Регламенту керуi роботою парламенту i його органiв. Вiн надiляiться всiма повноваженнями, необхiдними для того, щоб головувати на засiданнях парламенту i забезпечувати його дiяльнiсть. Президент вiдкриваi, перериваi i закриваi засiдання. Вiн стежить за дотриманням Регламенту, забезпечуi порядок, надаi слово, припиняi обговорення питання, повiдомляi голосування, повiдомляi про його результати. Вiн передаi в комiтети iнформацiю, що стосуiться iхньоi дiяльностi. [1, с.№ 33]

Регламент вiдокремлюi виконання Президентом посадових функцiй вiд його звичайноi депутатськоi дiяльностi. Вiн може брати слово пiд час обговорення як Президент тiльки для того, щоб пояснити положення справ i повернути учасникiв до сутi питання. Якщо ж вiн захоче взяти участь у дискусii власне кажучи справи, то маi вiдмовитися вiд головування i повернутися до нього тiльки пiсля завершення свого виступу або iншоi участi в дискусii. [1, с.№ 33]

В даний момент РДвропарламент маi 14 голiв. Якщо голова вiдсутнiй або бере безпосередню участь у дискусii, його обов'язку тимчасово виконуi один з його заступникiв. Разом iз Президентом РДП обираiться i Вiце-Президент.

Президент, Вiце-Президент та Квестори входять до складу Бюро, яке Парламент обираi на перiод двох з половиною рокiв. РДвропарламент обираi зi свого середовища також п'ять квесторiв. РЗхнi призначення полягаi в тому, щоб вiдповiдно до вказiвок РДвропарламенту займатися адмiнiстративними i фiнансовими справами. Разом з головою i вiце-головами квестори входять у Президiю РДвропарламенту, але на вiдмiну вiд них мають тiльки право дорадчого голосу. При рiвностi голосiв у Президii вирiшальним стаi голос голови.

Президiя РДвропарламенту виконуi задачi, покладенi на неi Регламентом. Вона може також вирiшувати визначенi фiнансовi, органiзацiйнi й адмiнiстративнi справи депутатiв, органiзацiй при парламентi, його секретарiатi та iнших органiв. Президiя вирiшуi питання, зв'язанi з проведенням засiдань, встановлюi штатний розклад для Генерального секретарiату РДвропарламенту, розробляi проект бюджету РДвропарламенту, даi вiд iменi РДвропарламенту вказiвки квесторам, призначаi генерального секретаря РДвропарламенту i т.д. [1, с.№ 35]

Важливу роль у РДвропарламентi вiдiграi Конференцiя голiв (Президентiв). До неi входять голова РДвропарламенту i голови фракцiй (голову фракцii може представляти ii член). Депутати, не вхiднi в жодну з фракцiй, направляють зi свого середовища двох представникiв на засiдання Конференцii голiв. Цi представники не одержують права голосу. В основу дiяльностi Конференцii голiв покладена iдея досягнення консенсусу. Якщо його не вдаiться досягти, проводиться голосування з урахуванням кiлькостi депутатiв фракцiй.

Конференцiя приймаi рiшення з питань органiзацii роботи парламенту i з питань планування законодавства, вiдносин iз iнститутами й органiзацiями поза РДвропейським союзом. Вона представляi свiй проект порядку денного засiдань парламенту. Особливо варто вiдзначити, що Конференцiя надiлена правами, що дозволяють iй визначати склад i компетенцiю комiтетiв, тимчасових слiдчих комiсiй, Змiшаного парламентського комiтету. Крiм того, Конференцiя представляi Президii РДвропарламенту пропозицii фракцiй за рiшенням адмiнiстративних i бюджетних питань. [2, с.№ 32]

Ще один орган РДвропарламенту - це Конференцiя голiв комiтетiв. До неi входять голови всiх комiтетiв РДвропарламенту - як постiйних, так i тимчасових. Конференцiя самостiйно обираi свого голову. Найважливiше у ii дiяльностi полягаi у розробцi пропозицiй з питань, якi стосуiться як комiтетiв, так i порядку денного пленарних засiдань РДвропарламенту. Президiя РДвропарламенту, а також Конференцiя голiв можуть доручати Конференцii голiв комiтетiв виконання окремих задач. [2, с.№ 32]

У числi органiв РДвропарламенту i також Конференцiя голiв мiжпарламентських груп. Подiбно Конференцii голiв комiтетiв вона сама обираi свого голови. Схожа i iхня дiяльнiсть.

Особливоi уваги заслуговуi питання про фракцii РДвропарламенту. Навiть розмiщення депутатiв у залi засiдань здiйснюiться не по краiнах, а по фракцiях. Невипадково мiсця для депутатiв визначаються не секретарiатом i навiть не Президiiю, а Конференцiiю голiв. Якщо дотримуватися Регламенту, то фракцiя - це об'iднання депутатiв по iхнiй партiйнiй приналежностi. При цьому депутат може складатися тiльки в однiй партii. Установлено, що для утворення фракцii з депутатiв однiii держави необхiдно мати 29 членiв. Якщо мова йде про депутатiв iз двох держав, то мiнiмальне число членiв знижуiться до 23 депутатiв, iз трьох держав - до 18 депутатiв, з чотирьох i бiльш держав - до 14 депутатiв. Це зроблено для того, щоб пiдтримати депутатiв, що складаються в партiях, хоча i невеличких, але дiючих у декiлькох краiнах.

Утворення фракцii зовнi виглядаi як досить простий процес: потрiбно тiльки офiцiйно заявити про це головi РДвропарламенту. У заявi варто вказати назву фракцii, ii склад i склад Президii. Але на практицi утворення фракцii далеко не проста справа. Адже в РДвропарламентi представлено дуже багато рiзних полiтичних партiй. Багато хто з них складаються усього з декiлькох депутатiв. Немаi жодноi партii, що мала би бiльшiсть у РДвропарламентi. Тому партii поiднуються одна з одною, укладаючи найчастiше "шлюб з розрахунку". РЖдеологiчнi i полiтичнi розбiжностi вимушено вiдступають на заднiй план: головноi i проблема - бути або не бути.

Комiтети РДвропарламенту органiзованi i дiють в основному по зразках парламентськоi демократii.

1.3. Функцii та повноваження РДвропейського Парламенту

Критика РДвропейського союзу за "дефiцит демократii" аргументуiться в першу чергу слабкими повноваженнями РДвропарламенту. Звичайно, не можна скидати з рахункiв змiни, що трапились за останнiй час. Хоча як i ранiше РДвропарламент не може iнiцiювати нове "законодавство", його вплив на "законодавчий процес" у рамках РДвропейського союзу помiтно зросло. Розширилися його консультативнi i наглядовi функцii. В цiлому РДвропарламенту додалися скорiше функцii обмежуючого, негативного характеру. РЖ все-таки пiдстави для докорiв спiвтовариств i всього РДвропейського союзу в малiй авторитетностi РДвропарламенту зберiгаються. Досить звернутися до аналiзу його повноважень по основних напрямках дiяльностi.

РДвропейський Парламент надаi можливiсть для вiльних дискусiй. Вiн маi наглядову функцiю, а також бере участь у законодавчому процесi.

Парламент подiляi законодавчу функцiю з Радою: бере участь у розробленнi директив i постанов, пропонуi поправки, якi подii Комiсii для включення до ii пропозицiй.

РДдиний РДвропейський Акт, який внiс поправки до договорiв, запровадив процедуру двох читань у Парламентi й двох у Радi. Вiдома як процедура спiвпрацi, вона надаi Парламенту бiльшоi ваги в широкому колi полiтичних питань, зокрема щодо iдиного ринку. Процедуру спiвпрацi було скасовано Амстердамським договором (за винятком кiлькох випадкiв у роздiлi про економiчний i валютний союз) задля того, щоб спростити законодавчi процедури й розширити процес спiльного ухвалення рiшень.

Маастрихтський договiр надав Парламентовi ще бiльших повноважень, надiляючи його правом спiльного з Радою ухвалення рiшень в окремих питаннях: свобода пересування для трудящих, свобода започаткування комерцiйноi дiяльностi, свобода надавати послуги, iдиний ринок, освiта, дослiдна дiяльнiсть, охорона довкiлля, трансiвропейськi мережi, охорона здоровтАЩя, культура та захист прав споживачiв. Парламент нинi може вiдхилити спiльну позицiю Ради й зупинити законодавчий процес, який обумовлюi абсолютну кiлькiсть голосiв, хоча Договором передбачено узгоджувальну процедуру. [8, с.№ 341]

Амстердамський договiр посилив роль РДвропейського Парламенту, поширивши процедуру спiльного iз Радою ухвалення рiшень на новi сферi, такi, якi, як охорона здоровтАЩя, транспортна полiтика, свобода пересування осiб, певнi пункти в соцiальнiй полiтицi та питаннях зайнятостi. Вiднинi акт щодо процедури спiльного ухвалення рiшень (Стаття 249, колишня Стаття 189b) вимагаi схвалення Радою i Парламентом або вiдсутностi протидii останнього.

Сфера обов'язкових консультацiй з РДвропарламентом розширюiться i стосуiться тепер всiляких областей дiяльностi РДвропейського союзу. До того, що було записано з цього приводу в Римських договорах 1957 р. (вiльний рух товарiв, загальна аграрна полiтика, транспортна полiтика, угоди про асоцiйоване членство в РДвропейському союзi) iз прийняттям РДдиного iвропейського акта додалося небагато нового - соцiальне i економiчне зближення, технологiчнi дослiдження, екологiя. Маастрихтський договiр пiшов далi, включивши в сферу обов'язкових консультацiй ряд нових питань. Амстердамський договiр залишив умови i порядок проведення консультацiй без змiн. [3, с.№ 112]

Обов'язковi консультацii, що фактично являють собою процедуру одержання згоди РДвропарламенту, стали вже традицiiю. Нинi вони регулярно проводяться з проблем виборiв депутатiв у РДвропарламент, мiжнародних договорiв РДвропейського союзу з третiми краiнами. Вiдчуваючи потребу в пiдтримцi з боку РДвропарламенту, Рада i Комiсiя стали звертатися до нього за консультацiiю навiть тодi, коли порядок прийняття того або iншого правового акта такоi консультацii не потребуi. Необов'язковi консультацii значною мiрою стали символом нових вiдносин мiж iнститутами РДвропейського союзу. [8, с.№ 342]

Нарештi, РДдиний РДвропейський Акт вимагаi згоди Парламенту в питаннях мiжнародноi спiвпрацi, щодо угод про асоцiйоване членство i всiх подальших розширень Спiвтовариства. У Маастрихтс було вирiшено, що згода Парламенту вимагаiться також у питаннях про iдину виборчу процедуру, свободу пересування й мiсця проживання, Структурних фондiв. Амстердамський договiр також обумовлюi, що парламентська згода необхiдна й для вжиття заходiв щодо якоiсь з держав-членiв РДС за серйозне постiйне порушення основних прав. [1, с.№ 10]

Парламент також подiляi з Радою бюджетнi повноваження. Вiн може затвердити бюджет або вiдхилити його, як це вже бувало в минулому. Якщо таке вiдбуваiться, вся процедура повторюiться спочатку.

Бюджет готуiться Комiсiiю. Потiм вiн узгоджуiться Радою i Парламентом тАУ двома гiлками бюджетноi влади. Тимчасом як думка Ради маi бiльшу вагу в тАЬобовтАЩязковихтАЭ, особливо сiльськогосподарських видатках, Парламенту належить останнi слово в тАЬнеобовтАЩязковихтАЭ видатках, якi вiн може змiнювати у встановлених Договором межах. Парламент повнiстю використовуi своi бюджетнi повноваження для впливу на полiтику. Амстердамський договiр залишив бюджетнi повноваження, так само як i процедуру прийняття бюджету, без помiтних змiн. Разом з тим варто сказати, що реальний авторитет РДвропарламенту в бюджетних справах вирiс. Це наслiдок загального пiдвищення ролi РДвропарламенту в системi iнститутiв i iнших органiв РДвропейського союзу.

Однiiю з суттiвих функцiй РДвропарламенту i, звiсно, надання полiтичного iмпульсу. Зрештою, вiн i, так би мовити, важелем полiтичних i нацiональних почуттiв, що репрезентуi 373 мiльйони чоловiк. Часто це сприяi виробленню новоi полiтики та розвитку або змiни iснуючоi. Проект Договору про РДвропейський Союз, схвалений 1984 року, став каталiзатором, який в результатi привiв держави-учасницi на шлях до РДдиного РДвропейського Акта. Саме Парламент пiдтримав скликання двох мiжурядових конференцiй з питань економiчного й валютного союзу та полiтичного союзу. Представлений двома спостерiгачами, вiн узяв помiтну участь у переговорах про амстердамський договiр. Його слiд ще бiльшу залучати для вироблення подальших поправок до договорiв. [4, с.№ 9]

Нарештi, парламент i органiзацiiю, яка здiйснюi демократичний контроль за дiяльнiстю Спiвтовариства. Вiн затверджуi призначення Голови Комiсii та може звiльнити його чи ii, виявивши недовiру, пiдтриману бiльшiстю в двi третини його складу. Щороку вiн також висловлюiться й голосуi щодо програми Комiсii.

Амстердамський договiр обумовлюi, що РДвропарламент маi розробляти план органiзацii виборiв до нього згiдно iз загальним виборчим правом, вiдповiдно до тАЬспiльних для всiх держав-членiв принципiвтАЭ. Парламент наглядаi за здiйсненням спiльноi полiтики, використовуючи iнформацiю, викладену в звiтах, що iх подаi Суд аудиторiв. Вiн також контролюi повсякденне впровадження цiii полiтики шляхом усних i письмових запитiв до Комiсii i Ради.

Ущербнiсть РДвропарламенту в сферi законодавства, традицiйноi найобтАЩiмнiшоi та найважливiшоi функцii будь-якого парламенту, давно вже стала нормою в усiх дискусiях, що стосуiться реформи iнститутiв спiвтовариств. Сам РДвропарламент не раз висловлювався за те, щоб мати широкi i дiючi повноваження в цiй сферi. Однак дотепер справи до кардинальних змiн не дiйшло - в принципi "законодавство" залишаiться привiлеiм Ради

Роздiл 2

ПРАВОВРЖ ЗАСАДИ ВИБОРРЖВ ДО РДВРОПАРЛАМЕНТУ

2.1 Порядок виборiв до РДвропейського Парламенту

Авторитет РДвропарламенту якоюсь мiрою пiдвищився пiсля того, як вiн став подiбно всiм iншим парламентам обиратися населенням. Принципове рiшення про це було прийнято на засiданнi РДвропейськоi ради в Римi 1-2 грудня 1975 р. РДвропейська рада назвала навiть дату перших виборiв - травень - червень 1978 р. Вiдповiдно до цього рiшення Рада розробила положення про вибори, що одержали потiм схвалення в державах-членах. Вони були оформленi у видi Акта про введення загальних i прямих виборiв депутатiв РДвропейського парламенту, що вступив в силу 8 жовтня 1976 р. Положення цього Акту замiнили статтю 138 Договору про РДЕС i вiдповiднi статтi iнших установчих документiв. У такий спосiб була визначена правова база для проведення перших виборiв до РДвропарламенту в 1978 р.

Зараз виборче право iвропейських спiвтовариств як i ранiше сконцентровано головним чином у цьому Актi, який доповнювався i змiнювався тричi: у 1985, 1993, 1994 р. Змiни цi були пов'язанi з розширенням складу спiвтовариств. Дiюча редакцiя Акта про введення загальних i прямих виборiв депутатiв РДвропейського парламенту затверджена рiшенням Ради вiд 1 сiчня 1995 р. Але Акт аж нiяк не i вичерпним документом. Розробити iдиний порядок проведення виборiв у всiх державах-членах поки не вдалося. Мабуть, така задача виявилася набагато складнiше, нiж це могли передбачати тi, хто ii ставив. Дотепер конкретний порядок проведення виборiв у РДвропарламент у кожнiй державi-учасницi визначаiться нею самою. Рiзноманiття пiдходiв при цьому зберiгаiться, i тому депутати РДвропарламенту обираються на рiзних, часом протилежних пiдставах. Переважна бiльшiсть краiн (крiм Великобританii, де за виключенням Пiвнiчноi РЖрландii дii мажоритарна система) використовували до останнього часу ту або iншу модифiкацiю пропорцiйноi виборчоi системи. [8, с.№ 324]

На додаток i розвиток положень, закрiплених в Актi про введення загальних i прямих виборiв депутатiв РДвропарламенту, у державах-членах розробленi й прийнятi своi виборчi закони.

Амстердамський договiр пiдтримав принцип загального i прямого виборчого права. РДвропарламенту доручено розробити пропозицii про проведення виборiв на основi цього принципу у всiх державах - членах РДвропейського союзу. Можливо, буде встановлений iдиний порядок для всiх держав-членiв або ж Рада виробить за згодою РДвропарламенту загальнi умови, якi будуть рекомендованi державам-членам для iх прийняття у вiдповiдностi зi своiми конституцiйними встановленнями.

Чисельнiсть депутатiв постiйно зростала. Загальна асамблея РДОВС нараховувала в 1952 р. 78 членiв. Парламентська асамблея iвропейських спiвтовариств складалася в 1958 р. з 142 членiв, а пiсля приiднання до спiвтовариств Великобританii, РЖрландii i Данii вже з 198 членiв. Напередоднi перших прямих виборiв депутатiв населенням була встановлена нова вихiдна цифра: 410 мандатiв. Для Грецii в 1981 р. були передбаченi ще 24 мiсця. У 1987 р., коли в спiвтовариства вступили РЖспанiя i Португалiя, склад РДвропарламенту зрiс на 84 мiсця i склав 518 депутатiв. [8, с.№ 324] Пiсля воззтАЩiднання Нiмеччини склад РДвропарламенту був збiльшений, причому додатковi мiсця були данi не тiльки Нiмеччинi, - хоча головним чином iй. Загальна чисельнiсть РДвропарламенту досягла 567 депутатiв. РЖ нарештi, новiтнi розширення РДвропейського Союзу (вступ у нього Австрii, Фiнляндii i Швецii) додало на початку 1995 р. РДвропарламенту 58 мiсць. В даний момент у РДвропарламентi 625 мiсць. Амстердамський договiр встановив лiмiт збiльшення числа депутатiв РДвропарламенту. Вiдтепер РДвропарламент не може нараховувати бiльш 700 депутатiв. [8, с.№ 325]

Звертають на себе увагу нормативи представництва держав-членiв у РДвропарламентi. Спочатку цi нормативи були затвердженi рiшенням Ради вiд 20 вересня 1976 р. напередоднi прямих виборiв депутатiв населенням. В основу розподiлу мандатiв мiж державами-членами iз самого початку був закладений головний критерiй - чисельнiсть населення, що, однак, не завжди точно визначало питому вагу тiii або iншоi держави в спiвтовариствах. В цей розподiл потiм вносилися змiни, що випливали за прийомом нових членiв i возз'iднанням Нiмеччини.

В даний момент число депутатiв, що обираються населенням, по краiнах таке. Бiльше всiх депутатiв у Нiмеччини - 99. Францiя, РЖталiя, Великобританiя мають по 87 депутатiв. Далi випливаi РЖспанiя - 64 депутата. Голландiя одержала 31 мандат. Бельгiя, Грецiя, Португалiя обирають по 25 депутатiв. Австрiя i Швецiя розпоряджаються кожна 21 мандатом. Данiя i Фiнляндiя посилають у РДвропарламент по 16 депутатiв, РЖрландiя - 15. Найменше депутатiв обираi Люксембург - 6. Амстердамський договiр оговорюi, що у випадку змiни наведеного розподiлу мандатiв, число депутатiв вiд краiн повинне забезпечувати належне представництво народiв держав, об'iднаних у РДвропейський Союз.

Зiставлення кiлькостi депутатських мiсць з чисельнiстю населення показуi, що великi краiни виявилися пропорцiйно гiрше представленi, нiж малi. Якби принцип пропорцii був послiдовно витриманий, то Нiмеччина мала б 137 депутатських мiсць, Великобританiя - 98, Францiя - 97 i т.д. У той же час Люксембурговi було б вiдведене всього одне мiсце, а РЖрландii - 6, Данii i Фiнляндii - по 9 мiсць. Сьогоднi на одне мiсце депутата РДвропарламенту в Нiмеччинi приходиться 817 000 чоловiк, а в Люксембурзi - 65 000. Вiдхiд вiд буквального проходження принциповi пропорцiйностi був обумовлений прагненням послабити можливий диктат великих краiн. У визначених випадках малi краiни, обтАЩiднавшись одна з одною, а ще краще одержавши пiдтримку однiii з великих краiн, здатнi вiдстоювати своi iнтереси. [8, с.№ 323]

Питання про забезпечення вiдповiдного представництва держав-членiв у РДвропарламентi на майбутнi розглядалось на Мiжурядовiй конференцii 1996-1997 р. Конкретнi нормативи не були визначенi, але в Амстердамському договорi з'явилося положення про те, що у випадку змiни дiючих установ, число депутатiв вiд кожноi держави-члена маi забезпечувати вiдповiдне представництво народiв держав, об'iднаних у РДвропейський Союз.

Вибори в РДвропарламент проводяться пiсля закiнчення птАЩятирiчного термiну повноважень дiючого складу депутатiв. Визначення часу виборiв входить у компетенцiю Ради, яка зобовтАЩязана, однак, попередньо заслухати думку РДвропарламенту. Конкретна дата виборiв у кожнiй державi-членi (в межах вiд четверга до недiлi в тиждень, установлений для виборiв) встановлюiться нею самою. Якщо вибори в державi-членi проводяться в два тури, то перший тур маi бути намiчений саме в даний промiжок часу.

Разом з тим в Амстердамському договорi звернена увага на виконання депутатами своiх обов'язкiв у РДвропарламентi. У новiй редакцii пункту 5 статтi 138 Договору про РДвропейський Союз записано, що РДвропарламент пiсля одержання думки Комiсii i схвалення Ради, прийнятого одноголосно, визначить директиви i загальнi умови, що стосуються виконання депутатами своiх обовтАЩязкiв.

Однак значення виборiв у РДвропарламент не варто перебiльшувати. У цiлому вони ще уступають у престижi виборам до нацiональних парламентiв. Про це свiдчать показники участi виборцiв у голосуваннi. РЗхнi зiставлення з пiдсумками нацiональних виборiв говорить не на користь виборiв у РДвропарламент. РД кiлька причин, що пояснюють таке положення. Об'iктивно iвропейськi iнтереси уступають за своiм значенням для виборцiв нацiональним i навiть регiональним, локальним iнтересам. Не менш iстотно i те, що головну роль на виборах до РДвропарламенту, як i на виборах у нацiональнi парламенти, грають нацiональнi полiтичнi партii. РДвропейських полiтичних партiй практично немаi, а координацiя дiяльностi нацiональних партiй, близьких по iдеологii i головних цiлям, по-справжньому не налагоджена навiть пiсля введення прямих виборiв до РДвропарламенту.

В цiлому ж перехiд до виборiв депутатiв РДвропарламенту безпосередньо населенням зiграв важливу роль. Такi вибори сприяли пiдвищенню престижу, легiтимностi РДвропарламенту - як загальнополiтичноi, так i правовоi. Змiнилося спiввiдношення "сил" iнститутiв. Претендуючи на статус представникiв населення РДвропи, депутати РДвропарламенту стали не тiльки бiльш активними, але й бiльш агресивними стосовно Ради i Комiсii. Та обставина, що депутати РДвропарламенту представляють не нацiональнi парламенти своiх краiн, а безпосередньо виборцiв, робить iхнi думки бiльш незалежними пiд час обговорення i вирiшення проблем розвитку. Депутати незалежнi вiд нацiональних парламентiв, що не можуть нi визначати iхньоi дii, нi вiдзивати або змiщати iх у випадку розбiжностей.

Прямi вибори в РДвропарламент привнесли чимало нового й у характеристику спiвтовариств i РДвропейського Союзу. У них з'явився свiй "народ", що здiйснюi одну з найважливiших функцiй - обрання своiх представникiв у парламентську установу. Таким чином, усталюються, одержують додатковi пiдстави державнi ознаки РДвропейського Союзу, подiбнi тим, що вiдрiзняють державу в ii класичному розумiннi. РЖ хоча це поки тiльки одна з декiлькох ознак i поряд з нею зберiгаються багато iнших ознак, властивi мiжнародним органiзацiям, прямi вибори депутатiв РДвропарламенту населенням явно пiдбадьорили прихильникiв перетворення РДвропейського Союзу у федеративний державний союз.

Депутати РДвропарламенту обираються на п'ять рокiв. Цей термiн обчислюiться з вiдкриттям першого пiсля виборiв засiдання парламенту. Черговi вибори проводяться протягом останнього року п'ятирiчного термiну, на який обираiться РДвропарламент. Якщо проведення чергових виборiв у встановлений термiн виявиться неможливим, нова дата виборiв повинна бути визначена одностайно Радою за пропозицiiю РДвропарламенту.

Для того, щоб взяти участь у виборах як виборець (активне виборче право) або кандидат (пасивне виборче право), громадянин повинний бути включений у список виборцiв - зареiстрований як кандидат . З цiiю метою, виходячи з принципу рiвностi, особа , що володii громадянством iншоi краiни РДС, що проживаi в державi, де проводяться вибори, повинна представити такi ж документи, що потрiбнi вiд громадян цiii краiни РДвропейського Союзу. Крiм того, "краiна-учасниця проживання" може вимагати додатковоi документацii, що включаi для виборця: "дiйсне посвiдчення особи" i "формальну декларацiю", з iнформацiiю про його громадянство, мiсце проживання в краiнi проживання; для виборiв у РДвропарламент вiд виборця може бути потребовано вказати дати, коли вiн проживав за межами "рiдноi краiни учасницi" i зробити заяву про те, що не був позбавлений там виборчих прав. [10, с.№ 514] У будь-якому випадку, однак, якщо мова йде про вибори в РДвропарламент, потенцiйний виборець не буде зареiстрований при вiдсутностi декларацii про громадянство i мiсце проживання, про мiсце (виборчий округ) на територii "рiдноi краiни учасницi", де вiн був востаннi внесений у виборчий список, i заяви про те, що вiн буде голосувати винятково на територii "краiни-учасницi проживання". Подiбнi вимоги встановленi i для кандидатiв. Кандидат у депутати РДвропарламенту зобов'язаний також представити довiдку, вiд "компетентних адмiнiстративних органiв своii держави, яка засвiдчуi, що вiн не був позбавлений права балотуватися кандидатом у цiй краiнi або що данi органи не мають вiдомостей про подiбну поразку в правах". Виборець/кандидат, що представив усю необхiдну документацiю, повинний завчасно бути проiнформованим компетентною владою держави РДС, де вiн буде голосувати/балотуватися, про прийняте рiшення. [12, с.№ 498]

Депутати РДвропарламенту здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до принципу "вiльного мандата". Вони не зв'язанi нi з наказами виборцiв, нi з вказiвками фракцiй. У виборчому законодавствi та у Регламентi РДвропарламенту особливо оговорюiться, що депутати РДвропарламенту голосують особисто та окремо. Вони не зобов'язанi виконувати нiчиi доручення та iнструкцii. Нерiдко "вiльний мандат" витлумачуiться бiльш широко - як повна вiдсутнiсть залежностi депутатiв вiд виборцiв. Пiдтвердження нерiдко шукаiться у вiдомiй формулi: депутат представляi не тiльки своiх виборцiв, а й весь народ. Однак ця формула може бути оскаржена навiть у нацiональних масштабах i тим бiльше не обов'язкова в рамках РДвропейського Союзу. Можуть сказати, що парламентське право РДвропейського Союзу не передбачаi вiдкликання депутата, але настiльки ж вiрно i те, що воно таке вiдкликання безпосередньо не забороняi.

Виборче право РДС не обмежуiться досить детальним регулюванням нацiональним правом держав-членiв питання про можливостi сумiщення депутатом РДвропарламенту цiii посади з iншими посадами. В Актi про введення загальних i прямих виборiв депутатiв РДвропарламенту утримуються докладнi правила на цей рахунок. Характерно, що, крiм загального прагнення пiдвищити авторитет i змiцнити самостiйнiсть РДвропарламенту, чiтко виявляiться iдея подiлу влади. Немаi обмежень у заняттi посад у представницьких установах держав-членiв, але поставленi твердi бар'iри на шляху, що веде до злиття з iншою владою, особливо з виконавчою владою. [12, с.№ 499] Так, депутат РДвропарламенту може бути одночасно депутатом парламенту держави-члена, але встановлена несумiснiсть мандата депутата РДвропарламенту iз заняттям наступних посад:

- члена уряду держави-члена;

- члена Комiсii;

- суддi, генерального адвоката або канцлера Суду iвропейських спiвтовариств;

- члена Палати аудиторiв;

- члена Консультативного комiтету РДОВС або члена Економiчного i соцiального комiтету РДЕС i РДвратому;

- члена комiтету або iншого

Вместе с этим смотрят:

"Держава" Платона

Cовременная концепция евразийства

Presidential еlections in the USA

РЖсторiя i теорiя полiтичних партiй

РЖсторiя свiтовоi полiтичноi думки