РЖсторична довiдка про Рiвне

ПЛАН

РЖсторична довiдка про мiсто Рiвне

Геральдика мiста

Пам'ятки iсторii та культури

Список використаноi лiтератури

РЖсторична довiдка про мiсто Рiвне

Рiвне. Бiльше семи вiкiв пролетiло над ним. РД в iсторii цього старовинного украiнського мiста i радiснi сторiнки, i трагiчнi. Не раз на нього нападали вороги. Не раз будiвлi Рiвного спалахували страшним вогнем. Але нi кому не вдавалося знищити мiсто. Працьовитi руки його жителiв вiдбудовували знищене. Рiвне розросталось, i нинi воно перетворилося у адмiнiстративно-економiчний центр Рiвненськоi областi, що входить до складу незалежноi Украiни.

Першi поселення на територii сучасного мiста з'явилися дуже давно. Зокрема, тут виявлено залишки поселень первiсноi людини-кроманьйонця, заснованi понад 15 тисячолiть тому. Давнiшi поселення зустрiчаються на околицях мiста, центральна ж частина його була заселена пiзнiше. Перша вiдома писемна згадка про Рiвне як один з населених пунктiв Галицько Волинського князiвства датована 1283 роком. Це запис латинською мовою у польськiй хронiцi ВлРочнiк капiтульний краковскiВ». Але лише з ХV столiття Рiвне регулярно фiгуруi в iсторичних джерелах. З другоi половини ХIV ст. Рiвне перебувало пiд владою литовських князiв. У грамотi 1434 року воно згадуiться в числi iнших волинських поселень як власнiсть луцьких шляхтичiв Дичкiв. А в документi, датованому 22 груднем 1461 р., йдеться про його продаж: Iвашко Дичко продав Рiвне "за 300 кiп широких грошей чеськоi лiчби" князевi Семену Васильовичу Несвiцькому, представнику русько-литовськоi династii Гедимiновичiв.

Пiсля смертi князя в 1479 р. Рiвне стало власнiстю його дружини Марii, яка стала iменувати себе княгинею Рiвненською. За ii наказом на одному з насипних островiв рiчки Устi, яка роздiлялася на два рукави, було збудовано замок iз дубових колод та обнесено його оборонними ровами. Будучи оточеним водою, замок сполучався з рештою поселення iдиною дорогою з мостом через непрохiднi болота i ставки. Разом з тим княгиня стала запрошувати сюди ремiсникiв, майстрiв, поселенцiв, якi поступово обживали сусiднi iз замком вулицi. Первiсне мiсто нагадувало у планi трикутник, вiдповiдно й мiськi вулицi розходилися у три боки. У Рiвне можна було в'iхати з боку Киiва, Острога та Дубного. Звiдси й символ давнього мiського герба тАФ брама, вiдкрита для в'iзду на три боки. У 1492 р. польський король та великий князь литовський Казимир Ягайло надав мiстечку Магдебурзьке право. З 1518 р. по 1621 р. воно перебувало у власностi князiв Острозьких. У 1531 р. Рiвне з околицями та ближнiми селами вiдiйшло до Iллi Острозького. У 1538 р. вiн одружився з позашлюбною дочкою короля Сигiзмунда I Беатою Костелецькою, не проживши пiсля цього й року i не дочекавшись народження своii доньки. Згiдно з пiдписаним ним духовним заповiтом Рiвне переходило в управлiння дружини, але не у власнiсть. Це стало причиною трагедii його доньки Гальшки Острозькоi, яку мати, людина аморальна й розбещена, прагнула насильно вiддати замiж, щоб тим самим позбавити ii прав на володiння. Ця iсторiя набула свого часу широкого розголосу, ставши пiзнiше поширеною темою у низцi творiв польськоi, украiнськоi та росiйськоi лiтератур.

У переписi 1629 р. зафiксовано, що в Рiвному i 505 будинкiв та проживаi понад 3 тисячi мешканцiв (у Киiвi в той час було 18 тисяч мешканцiв). Але надалi трагiчнi подii тАФ вiйни, пожежi та епiдемii зумовили зменшення кiлькостi населення.

В останнiх роках ХIV та на початку ХV ст. краiм прокотилися хвилi селянсько-козацьких повстань пiд проводом Косинського, Лободи, Наливайка. Занепокоiнi зростанням козаччини, королiвськi урядники в 1625 роцi вели в Рiвному переговори з козаками щодо укладення угоди з Рiччю Посполитою. Влiтку 1651 р. край став центром визвольних змагань украiнцiв пiд проводом Богдана Хмельницького. В ходi боiв мiсто не раз переходило з рук в руки. У 1667 р. в результатi Андрусiвськоi угоди полякiв з Московiiю Рiвне у складi Волинських земель вiдiйшло до Речi Посполитоi. Цього ж року в мiстi лютувала страшна чума.

Всi цi подii вiдчутно вплинули на зменшення кiлькостi населення та процес занепаду мiста, посиленого ще й великою пожежею 1691 року.

Тодi Рiвне було волосним центром Луцького повiту Волинського воiводства. Цiкаво, що за планом, виконаним в 1765 роцi варшавським архiтектором Таушером, воно складалося з чотирьох частин (центральноi частини, передмiстя Острозького, Волi (економii або комiсарiату), передмiстя Дубенського), мало 370 будинкiв.

Макет Рiвного, що виготовлений працiвниками обласного краiзнавчного музею у вiдповiдностi до плану архiтектора Таушера (1765

рiк)

В ходi московсько-шведськоi вiйни Рiвне в 1706 р. було зайняте вiйськами Карла ХII, який також побував у мiстi. У другiй половинi ХVII та на початку ХVIII ст. Рiвне належало до володiнь рiзних магнатiв тАФ Замойських, Конiцпольських, Валiвських, а з 1723 р. надовго, майже на пiвтора столiття, переходить у власнiсть польських шляхтичiв Любомирських. У ХVIII ст. князi Любомирськi були найбагатшим магнатським родом на Волинi, а часами i в цiлiй Польщi. З приходом Любомирських розпочалися значнi змiни в життi мiста. Було вiдбудовано рiвненський замок, який перебував тодi в руiнi та запустiннi. Палацовий комплекс, зведений на Замковому островi, утвореному течiiю рiчки, вражав своiю пишнотою. Навколо палацу був розбитий розкiшний парк з алеями та класичними скульптурами. Збудований спочатку у стилi пiзнього бароко, палац Любомирських згодом тричi змiнював свiй вигляд вiдповiдно до вiянь iвропейськоi моди (останню, особливо вишукану, перебудову в стилi французького ампiру здiйснено в 1815 р.). За князя Станiслава Любомирського, багатство та вплив якого дозволяли йому в перiод безкоролiв'я у 1764 р. претендувати на королiвський престол, при дворi утримувався великий, добре озброiний загiн та близько 4-х тисяч осiб челядi.

Покровительство Любомирських iвреям, якi на той час зазнавали утискiв у сусiднiх iвропейських краiнах, зумовило iх масове переселення до Рiвного. З часом вони заселили один iз районiв мiста, що суттiво i на довгi роки позначилося на нацiональному та релiгiйному життi мiста.

Всього в 1765 р. в мiстi було 683 споруди, в тому числi 313 в передмiстях, якi облаштовувалися за нацiональною та соцiальною ознакою (були нiмецька та iврейськi вулицi, квартали мiських урядникiв, духiвництва, ремiсникiв, тощо).

У 1792 р. в Рiвному побував нацiональний герой Польщi генерал Тадеуш Костюшко, який приiздив до тодiшньоi господинi рiвненського палацу Людвiки Любомирськоi тАФ предмету свого юнацького кохання.

У 1793 р. вiдбувся другий подiл Польщi, i до мiста увiйшли росiйськi вiйська пiд командуванням М.Кречетнiкова. В результатi розробленого нового адмiнiстративного подiлу волинських земель Рiвне набуло статусу повiтового центру в складi новоутвореного Волинського намiсництва (згодом губернii). Статус повiтового мiстечка дещо пожвавив мiсцеве життя. Сюди приiздили i облаштовувалися чиновники повiтових установ, створювалися елементарнi побутовi зручностi (кiнний транспорт, пошта i т.п.).

Коли Рiвне перейшло до Фридерика Любомирського, який певний час був волинським вiце-губернатором, для нього збудували особняк в iншому мiсцi. А палац Любомирських з тих пiр, залишившись пусткою, почав занепадати i повiльно руйнуватися, доки зовсiм не зник у I-й половинi ХХ столiття.

В 1837 р. неподалiк палацу Любомирських розпочалося спорудження гiмназiйного корпусу. У Рiвненськiй гiмназii в 1844-1845 рр. працював старшим викладачем iсторii видатний украiнський iсторик, письменник та громадсько-полiтичний дiяч Микола Костомаров, а в 1866-1871 рр. в нiй навчався вiдомий письменник-гуманiст Володимир Короленко.

У 1857 р. через мiсто пролягла шосейна дорога Киiв-Брест, а в 1873 р. залiзнична колiя мiж цими мiстами. З'явилася зазiзнича станцiя Рiвне.

У 1906 р. в мiстi з'явився перший музей, а в 1912 р. введено в дiю першу електростанцiю. Цього ж року рiвняни вперше побачили в небi над мiстом полiт моноплана.

Пiд час I свiтовоi вiйни Рiвне тривалий час було прифронтовим мiстом. В 1916 р. перед наступом росiйських вiйськ його вiдвiдали iмператор Микола II та генерал О.Брусилов.

В перiод з 1917 р. по 1920 р. мiсто почергово перебувало пiд владою австро-нiмецьких, польських та бiльшовицьких окупацiйних вiйськ. У квiтнi травнi 1919 р. у Рiвному тимчасово працював уряд Украiнськоi Народноi Республiки та були розмiщенi вiйська Директорii на чолi з головним отаманом С. Петлюрою.

19 вересня 1920 р. Рiвне зайняли польськi вiйська, i воно до вересня 1939 р. перебувало у складi Польськоi держави як повiтовий центр Волинського воiводства. Незважаючи на репресii з боку польськоi влади, в мiстi продовжувалося украiнське культурне життя, активно працювали громадськi органiзацii нацiонально-патрiотичного спрямування тАФ "Просвiта" (до закриття у 1929 р.), "Пласт", Союз украiнок та iншi, а також нелегальнi органiзацii, найбiльшi i найвпливовiшi з яких тАФ ОУН та КПЗУ.

У вереснi 1939 р. вiдповiдно до пакту Молотова-Рiббентропа захiдноукраiнськi землi вiдiйшли до СРСР. Цього ж року Рiвне набуло статусу обласного центру новоутвореноi Рiвненськоi областi у складi УРСР.

Пiд час фашистськоi окупацii мiсто було перетворене на своiрiдну ВлстолицюВ» окупованих украiнських земель. З вересня 1941 року тут розмiстилися ВлРайхскомiсарiат УкраiнаВ» та резиденцiя гауляйтера. З листопада почалися масовi страти iвреiв та винищення в'язнiв концтаборiв Рiвного. Пiсля терористичних актiв М. Кузнiцова проти високопоставлених нiмецьких офiцерiв фашисти масово розстрiлювали заручникiв тАФ в'язнiв тюрми. Не зважаючи нi на що, в мiстi вiдроджувалися украiнськi громадськi та нелегальнi органiзацii, воно перетворилося на один iз центрiв украiнського нацiонально-визвольного руху. Було засновано газету "Волинь", головним редактором якоi став вiдомий письменник Улас Самчук. Газета стала рупором нацiонального вiдродження. Довкола неi гуртувалися вiдомi дiячi украiнського руху опору, зокрема, такi як Олена Телiга, Олег Ольжич, Нiл Хасевич та iншi. Розгорнуло свою дiяльнiсть видавництво ВлВолиньВ», виходили ще два украiнськi перiодичнi видання - журнал ВлУкраiнський хлiборобВ» та дитячий часопис ВлОрленяВ».

В Рiвному також активно дiяло кiлька радянських пiдпiльних органiзацiй.

В лютому 1944 р. мiсто було звiльнено вiд фашистiв. Але до спокою в краi ще було далеко. В перiод з 1944 по 1950 роки тривали масовi репресii проти украiнськоi iнтелiгенцii, учасникiв нацiонально-визвольного руху, проходили "чистки" серед мирного населення. В центрi мiста на тому ж мiсцi, де фашисти у 1942-1943 роках проводили публiчнi страти, спiвробiтники НКВС у сiчнi 1945 року влаштували публiчну страту воякiв Украiнськоi Повстанськоi Армii. Нова влада також енергiйно взялася органiзовувати масову мiграцiю до мiста своiх кадрiв тАФ управлiнцiв, службовцiв, робiтникiв.

В 1950 роцi було завершено вiдбудову зруйнованого вiйною господарства. А 60-80-тi роки стали перiодом iнтенсивного зростанння та розбудови мiста, в результатi чого кардинально змiнилося обличчя мiста. Збудовано новi житловi квартали в центрi мiста, з'явилися новi мiкрорайони. Значно зросло населення мiста. Збудовано багато нових потужних пiдприiмств, зокрема, таких як гiгант легкоi iндустрii Украiни тАФ Рiвненський льонокомбiнат, гiгант хiмiчноi промисловостi тАФ хiмiчне пiдприiмство "Азот" та ряд iнших великих пiдприiмств. Споруджено немало закладiв освiти, науки, культури. У 1997 роцi вiдкрито аеровокзал мiжнародного класу.

В кiнцi 80-х рокiв з початком реальних послаблень у внутрiшнiй полiтицi радянського режиму пiд час перебудови в Рiвному вiдроджуiться нацiонально-визвольний рух. В 1988 роцi створено першi осередки Товариства украiнськоi мови iм. Тараса Шевченка, дещо пiзнiше утворено першi осередки Народного Руху Украiни. На початку 1990 року в мiстi було проведено ряд масових акцiй. 22 сiчня через мiсто пролiг символiчний "ланцюг" iднання. Напередоднi перших демократичних виборiв до мiсцевих рад пiд синьо-жовтими прапорами пройшли масовi мiтинги рiвнян. 9 березня 1990 року в день народження Тараса Шевченка бiля Свято-Воскресенського собору було встановлено перший флагшток iз синьо-жовтим прапором, який згодом неодноразово намагалися зламати, а прапор зiрвати. Але його щоразу вiдновлювали.

На березневих виборах до мiськоi ради бiльшiсть здобули представники нацiонально-демократичних сил, що зумовило подальшi демократичнi перетворення в мiстi. На цей час переважну частину населення мiста вже становили вихiдцi iз сiл Рiвненщини та iнших областей Украiни. Вони розбудовували мiсто в 60-80-х роках, працювали на споруджених своiми односельцями та земляками пiдприiмствах, але почувалися дещо чужими в цьому мiстi, в органах влади та бiльшостi установ якого панувала росiйська мова, а iхня рiдна украiнська часто служила своiрiдним iндикатором, який виказував iхнi сiльське походження. Нерiдким було зверхнi ставлення до людини, яка розмовляла не росiйською мовою. В 1990 роцi в коридорах мiськоi влади знову залунала украiнська мова. Завдяки зусиллям нового мiського керiвництва вона повернулася у школи, дитячi садочки та дитячi позашкiльнi установи. Багатьом мешканцям мiста тАФ украiнцям тАФ було повернуте право навчати своiх дiтей рiдною мовою.

16 червня 1990 року, у днi, коли громадськiсть Рiвненщини та всiii Украiни вперше за багато рокiв вiдкрито i урочисто вiдзначала рiчницю битви пiд Берестечком, над адмiнбудинком мiськоi ради замайорiв синьо-жовтий прапор. При вiдкриттi сесiй мiськоi ради звучав нацiональний гiмн "Ще не вмерла Украiна", задовго до законодавчого затвердження його музичноi редакцii.

Мiська влада порушила клопотання про повернення мiстовi його украiнськоi назви i 11 червня 1991 р. було ухвалено вiдповiдну Постанову Президii Верховноi Ради УРСР, в якiй було сказано: ВлЗ урахуванням правил украiнського правопису надалi iменувати мiсто Ровно тАФ Рiвне, а Ровенську область тАФ РiвненськоюВ». У днi серпневого путчу 1991 р. проходила позачергова п'ята сесiя мiськоi ради, на якiй обговорювали питання дiй мiськоi влади в умовах оголошеного комунiстичними реваншистами надзвичайного стану. А вiдразу ж пiсля провалу путчу 25 серпня 1991 р. в мiстi було демонтовано пам'ятник Ленiну. Згодом колишню центральну площу Ленiна, на якiй вiн стояв, було перейменовано на майдан Незалежностi. Перейменовано було також бiльше сотнi мiських вулиць, якi носили iмена росiйських завойовникiв, дiячiв комунiстичного руху, географiчних об'iктiв Росii. Деяким вулицям було повернуто iхнi колишнi та iсторичнi назви, iншi було названо на честь дiячiв украiнськоi лiтератури, культури та нацiонально-визвольного руху. 17 травня 1994 року було демонтовано та перенесено в iнше мiсце пам'ятник "легендарному розвiднику" (за твердженням радянськоi пропаганди) або ж "радянському терористу" (за твердженнями деяких iсторикiв) Миколi Кузнецову, який стояв перед адмiнбудинком мiськоi ради. На постаментi цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак "Загиблим за Украiну", а колишню площу Кузнiцова перед адмiнбудинком мiськоi ради було перейменовано на майдан Магдебурзького права. 22 травня 1999 року на майданi Незалежностi вiдбулося урочисте вiдкриття пам'ятника Т.Шевченку.

Отже, протягом вiкiв адмiнiстративно-територiальний подiл територii, на якiй розташоване мiсто Рiвне, пройшов складний i нелегкий шлях. Адже ця територiя входила до складу Украiнськоi Держави (РЖХ ст. - 1341), Козацьке-гетьманськоi держави (1648 - кiнець ХVIII ст.), державного вiдродження Украiни (1917-1920 рр.). В останнi перiоди територiя мiста була пiд пануванням iноземцiв-загарбникiв (польських, росiйських, нiмецьких, росiйсько-бiльшовицьких), якi, захопивши наш край, встановлювали свiй окупацiйний режим, спрямований на запровадження й утримування своii влади.

Геральдика мiста

Герб мiста Рiвне

Сучасний герб мiста затверджений в 1990р. В лазуровому полi тАФ башта срiбного кольору з входами до неi з трьох сторiн, що стоiть на зеленiй землi. Башта символiзуi мiсто; лазуровий колiр тАФ красу, вiчнiсть, срiбний тАФ чистоту, зелений тАФ надiю i радiсть.

Герб мiста Рiвного тАФ старовинний. Точна дата його створення та першого застосування невiдома. Невiдомий i його автор. В останнiй чвертi ХVШ столiття пiсля входження Правобережноi Украiни, а в ii складi i Волинi, до Росiйськоi iмперii вiн був затверджений як герб повiтового центру тодiшньоi Волинськоi губернii. Вживався цей герб у Рiвному до вересня 1939 року. Герб i символом мiського самоврядування, який знаменуi надання мiсту певних прав. Герб являi собою лазурного кольору щит французькоi форми, тобто чотирикутник з загостренням внизу. На нижнiй сторонi щита (приблизно 1/6 площi) смужка зеленого кольору, на яку своiю основою спираiться зображення башти срiбного кольору з входами у неi з трьох сторiн. Башта символiзуi мiсто Рiвне, у яке в'iзди з трьох сторiн (зi сторони Клеваня, Тучина, Здолбунова). З четвертоi сторони у давнину мiсто омивалося порiвняно багатоводною тодi рiчкою Устя.

Прапор мiста Рiвне

Розпорядженням голови мiськоi ради 17 березня 1993 р. затверджено прапор мiста Рiвного. Прямокутне полотнище, яке складаiться з трьох горизонтальних смуг блакитноi, зеленоi та бiлоi, зi спiввiдношенням iх ширин як 5:1:5, на двох верхнiх смугах на вiдстанi 1/3 довжини прапора вiд древка зображений герб мiста.

Прапор мiста i одним з символiв мiського самоврядування. Прапор Рiвного створено за чинними канонами з використанням гами кольорiв iсторичного герба мiста (автор тАФ архiтектор Л. Закревський). Триколiрне полотнище прапора тАФ прямокутноi форми з вiдношенням сторiн 2:3 (ширина до довжини). Прапор маi три повздовжнi смуги: голубу (5 частин), зелену (1 частина) та срiбно-бiлу (5 частин). З лiвого боку полотнищ, на третину довжини голубоi та зеленоi смуг, вписано зображення iсторичного герба мiста у срiбно-бiлому виконаннi. Кольори прапора символiзують: голубий тАФ красу та величнiсть; зелений тАФ надiю, радiсть, достаток, щедротнiсть; срiбно-бiлий тАФ невиннiсть i чистоту.

Герб мiста Ровно

27 березня 1969 р. рiшенням мiськвиконкому затверджено радянський герб мiста: у щитi червоний перев'яз справа, у верхньому блакитному полi тАФ зображення пiвшестернi, розгорнутоi книги i реторти, у нижньому зеленому синя квiтка льону. Автори проекту тАФ В.Герасименко, В.Дзiвак i О.Кузьмич.

Проект гербу мiста 1857 р

У 1857р. Б.Кене розроблений проект нового герба мiста: у лазуровому полi зображенi три з'iднаних срiбних вежi з вiдчиненими воротами. У вiльнiй частинi тАФ герб Волинськоi губернii. Щит увiнчаний срiбною мiською короною з трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрiвською стрiчкою. Затвердження не отримав.

Герб росiйського перiоду

Герб росiйського перiоду затверджений 22 сiчня 1796 р. У горiшнiй частинi перетятого щита герб Новоград-Волинський; у долiшнiй тАФ в лазуровому полi троi ворiт в срiбних з'iднаних баштах на знак в'iзду до Рiвного з трьох сторiн.

Герб 1642 року

РЖз геральдичних словникiв стаi вiдомо, що у гербi Лелiва тАФ шестикутна зiрка золотого кольору, а пiд нею на блакитному полi золотий пiвмiсяць рогами догори. Лелiва була характерною ознакою багатьох слов'янських народiв, складаi герб РЖлiрii, а також багатьох польських, украiнських, росiйських i бiлоруських родiв. Вона також входила до герба князiв Острозьких. РЖз iсторii Рiвного вiдомо, що в 1642 роцi воно належало Замойським. Володарка мiста, Катерина Замойська, походила з роду Острозьких, була донькою Олександра i внучкою Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозьких. Тому природньо, що складова частина герба Острозьких, а саме Лелiва, стала символом на печатцi Рiвного.

Герб Срженява (роду Любомирських)

Любомирськi- могутнiй магнатський рiд герба Срженява, якi увiйшли в iсторiю Подiлля i Брацлавщини XVIII столiття як володарi "Узбережжя Днiстра". Герб Срженява тАФ на червоному полi бiла рiчка, яка звиваiться по викривленiй лiнii з правого верхнього до нижнього лiвого кутка. Пiд шоломом i короною, мiж двома трубами, на кожнiй з яких по чотири дзвiночки, виходить лев.

Пам'ятки iсторii та культури.

Вул. Драгоманова, 17