РЖсторiя мiста Коростень
Змiст
1. Загальнi вiдомостi та першi iсторичнi згадки
2. Мiсто Коростень в роки Киiвськоi Русi
3. Коростень в роки чужоземного правлiння
4. РЖсторiя мiста в ХХ столiттi
Висновок
Список лiтератури
Сьогоднi Коростень iндустрiальне мiсто обласного пiдпорядкування, з площею 3385,1 га., населенням 66,7 тис. чол. та розвинутою економiчною, соцiальною iнфраструктурою. Велика вузлова залiзнична станцiя.
Мiсто розташоване за 87 км на пiвнiч вiд Житомира, 60 км вiд кордону з республiкою Бiларусь та в 150 км вiд столицi Украiни Киiва.
РЖсторiя Коростеня сягаi в глибину тисячолiть. Ще в часи палеолiту одне з найбiльших у РДвропi родовищ кременя притягувало увагу людей. Тут знайденi кам'янi знаряддя, виготовленi бiльш, нiж 10 тисяч рокiв тому.
При археологiчних дослiдженнях територii мiста, початок яким покладено в 1887р. вiдомим iсториком В.Б. Антоновичем, знайдено залишки поселень неолiту, прадавнiх майстерень, де вироблялися знаряддя працi в епоху бронзи.
Першi ознаки перебування слов'янських племен у нашому краi вiдносяться до V-VРЖРЖ столiть нашоi ери. Тодi в долинi рiки Уж виникло декiлька невеликих слов'янських поселень. На основi одного з них, розташованого на високих гранiтних скелях, виникло мiсто Коростень, яке стало центром древлян - могутнього i багаточисельного схiднослов'янського племенi.
Мiсто стало центром древлян - могутнього i численного схiднослов'янського племенi. Як свiдчить лiтопис, вже на початку Х сторiччя РЖскоростень був могутньою фортецею. Обнесена мiцним частоколом з неотесаних багатовiкових дубових стовбурiв, фортеця була постiйною резиденцiiю князя Мала. Звiдси i виникла перша назва поселення РЖскоростень - з кори стiни.
РЖз створенням феодальноi держави Киiвська Русь древлянська земля одна з перших увiйшла до ii складу. Киiвський князь Олег пiдпорядкував i обклав даниною древлян 883 року, а в 907 роцi вони вже брали участь в переможному походi на Вiзантiю. Пiд управлiнням своiх князiв древляни наполегливо боролися за незалежнiсть вiд киiвських князiв. У 913 роцi, пiсля смертi князя Олега, вони вiдмовилися платити дань його спадкоiмцю РЖгорю. У 914 роцi РЖгор знову пiдкорив iх. Проте древляни продовжували боротьбу проти РЖгоря i його ставленикiв i пiзнiше. У 945 роцi, коли киiвський князь РЖгор вирiшив двiчi узяти дань з древлян, вони повстали, розбили княже вiйсько, а його самого стратили.
Дружина РЖгоря, княгиня Ольга, прославлялася мудрiстю i жiночими чарами, прийшла з вiйськом, щоб помститися за чоловiка, цiле лiто простояла пiд стiнами РЖськоростеня, але так i не змогла його узяти. РЖ лише хитрiсть допомогла iй здолати непокiрних древлян. Попросила вона з них "легку" дань: по три голуби i по три горобцi вiд кожного двору. Коли вимога Ольги була виконана, воiни княгинi прив'язали до пташиних хвостiв тлiюче вугiлля i вiдпустили iх вночi. Птахи повернулися в мiсто до своiх кубел - i згорiв РЖскоростень. РЖсторики до цих пiр сперечаються що послужило причиною пожежi, i декiлька версiй але мабуть достовiрно ми цього нiколи вже не дiзнаiмося, вiдоме тiльки що тодi РЖскоростень згорiв i на деякий час згадки про нього пропали.
Видатним явищем в оригiнальнiй iсторичнiй i художнiй лiтературi Киiвськоi Русi i лiтописи, в яких вiдображенi iсторичнi подii на територii сучасного Коростеня. Так, в РЖпатiiвськой лiтописi яскраво зображене повстання древлян в 945 роцi.
Пiсля роздiлу Русi в результатi створення в 1157 роцi Володимиро-Суздальського i Великого князiвства Московского (1260-70), РЖскоростень залишався пiд юрисдикцiiю киiвських князiв. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Пiсля перемог над Тевтонським Орденом у 1348 i 1370 рр. i потiснивши татар, великий князь литовський Альгiрдас Ольгед приiднуi цi землi до Великого князiвства Литовського.
Вигiдне розташування краю впродовж тривалого часу зумовлювало його перехiд в рiзнi воiводства, намiсництво, повiти, губернii. Литовський князь Олегард за вiрну службу подарував цi землi своiму воiну Тереху. У 1586 р. багатий магнат Прокоп Мержевiцкий, узявши в дружини одну iз спадкоiмиць Тереха, став власником маiтку РЖскоростень i добився вiд польського короля привласнення поселенню статуса мiста. 22 травня 1589г. Сигизмунд РЖРЖРЖ подарував РЖськоростеню Магдебурзьке право, хоча мiстечко було лише невеликою фортецею для захисту вiд набiгiв татар.
Украiна з ii багатими ресурсами - спокуса для багатьох держав: Польща - з заходу, Турцiя - с пiвдня, Литва i Швецiя - з пiвночi. У вiдповiдь в Украiнi зароджуiться вiйськово-полiтична одиниця - козацтво. В самому серцi феодальноi РДвропи виникаi невидана досi демократична структура - Запорiзька Сiч, яка бере на себе клопоти по захисту нацii, територii i православноi християнськоi вiри. На протязi вiкiв козаки ведуть жорстокi вiйни за незалежнiсть проти полякiв, туркiв i кримських татар. В 1649 роцi загiн козакiв пiд проводом Гераськи пiсля кровопролитного бою визволяi РЖскоростень вiд польськоi шляхти. Мiськi укрiплення були повнiстю зруйнованi. В 1654 гетьман Богдан Хмельницький на Переяславськiй Радй пiдписуi згоду з росiйським царем Олексiiм Михайловичем про перехiд Украiни пiд юрисдикцiю Росii. Однак з 1667 по 1795 землi РЖскоростеня продовжують знаходитися в складi полько-литовськоi Речи Посполитоi.
Вiдповiдно до угоди з Рiччю Посполитою у 1795 РЖскоростень переходить до Росiйськоi iмперii як центр РЖскоростенськоi волостi Овручського повiту Волинськоi губернii. Довгий час це було тихе непримiтне провiнцiйне мiстечко. Збереглась замiтка з газети "Волинськi iпархiальнi вiдомостi" вiд 1888, де про нього пишуть: "Нинi РЖскоростень - бiдне незначне мiстечко, населене iвреями i селянами-хлiборобами".
Новий могутнiй поштовх до вiдродження мiсту дало будiвництво залiзницi Киiв-Ковель у 1902. З цього часу перейменоване в Коростень воно вiдоме як важлива залiзнична станцiя. Згодом, з розширенням залiзницi Коростень перетворюiться у великий залiзничний вузол.
На початку ХХ столiття в РЖскоростенi жили вже понад три тисячi чоловiк. У ньому було декiлька невеликих пiдприiмств: меблева, механiчна i шкiряна майстернi, фарфоровий завод. Мiсто стало мiсцем багатьох подiй в роки революцii i громадянськоi вiйни. Пiд час першоi росiйськоi революцii робiтники РЖськоростеня пiдтримали страйк. А в листопадi 1917 року вони разом з революцiйними солдатами встановили Радянську владу (На цей час мiсто перейменували в Коростень).18 листопада 1917г. черговий по станцii Л.М. Табукашвiлi на мiтингу, який вiдбувся на Барачнiй площi оголосив про встановлення радянськоi влади.12 лютого 1918 р. на засiданнi Маленькоi Ради в Коростенi затверджений закон про введення в Украiнськiй Народнiй Республiцi нового григорiанського (нинi чинного) календаря, про перехiд на середньоiвропейський час, затверджений як герб УНР знак Киiвськоi Держави - тризубець. В кiнцi лютого до мiста увiйшли кайзерськi вiйська. З 15 липня 1918г. Коростень - один з центрiв Всеукраiнського страйку залiзничникiв. Пiсля вiдступу нiмцiв з Украiни в наступний 1918г. мiсто звiльнили вiйська УНР.18 лютого в Коростень увiйшла дивiзiя Червоноi Армii.15 березня 1919 року до мiста знов увiйшли вiйська УНР.7 квiтня 1919 року до мiста увiйшли Богунський i Таращанський полки Червоноi Армii.26 квiтня 1920 року мiсто було захоплене Польськими вiйськами.20 червня Коростень звiльнили частинi 1-iй Кiнноi Армii, але у вереснi поляки знову захопили мiсто.12 жовтня пiсля багатоденного бою Червона Армiя остаточно звiльнила мiсто. У 1921 роцi захоплення Коростеня було основною метою походу Украiнськоi Повстанськоi Армii пiд керiвництвом генерал хорунжого Ю. Тютюнника. У нiч на 7 листопада на околицях мiста зав'язався вiдчайдушний чотиригодинний бiй - остання битва громадянськоi вiйни на Украiнi. У березнi 1923 року Коростень став селищем мiського типа, а з 1 сiчня 1926 року йому привласнений статус мiста. У 1926 роцi було побудоване примiщення драматичного театру iм. РЖ. Франко, в 1927 - 1929 роках на базi колишнiх майстерень Остермана побудований завод "Жовтнева кузня", в 1928 роцi пiсля реконструкцii почав працювати фарфоровий завод. У 1930 роцi вiдкрилися двi середнi спецiальнi учбовi установи - медичний технiкум i технiкум радянського будiвництва, два вечiрнiх робочих факультети - Киiвського машинобудiвного iнституту i Харкiвського iнституту iнженерiв залiзничного транспорту.
У грiзному 1941 роцi коростенцi пiднялися на боротьбу з фашизмом. У першi днi вiйни мiсто, а особливо станцiя пiддавалися безперервним нальотам нiмецьких бомбардувальникiв, але залiзничний вузол не зупиняв своii роботи. Пiсля кровопролитних боiв частини 5-оi армii генерала М.РЖ. Потапова вiдступили схiднiше, i з 7 серпня 1941 року для Коростеня настали чорнi днi окупацii. На територii мiста i району дiяли групи пiдпiльникiв i партизан. Гiтлерiвцi жорстоко розправлялися з патрiотами. За час окупацii в Коростенi було розстрiляно 16733 чоловiк, 15 повiшене, 1803 людини вивезено до Нiмеччини. Населення мiста за роки вiйни зменшилося в 14 разiв.17 листопада 1943 року Коростень був звiльнений. Але нiмецьке командування не могло змиритися з втратою такого важливого опорного пункту i в ходi контрнаступу ворог знову оволодiв мiстом.28 грудня частини 13-оi армii генерал-лейтенанта М.П. Пухова повторно i остаточно звiльнили Коростiнь вiд загарбникiв. Жителi мiста поважають i пам'ятають своiх визволителiв. Про це свiдчать пам'ятки: величнi Кургани Слави на честь визволителiв мiста, братськi могили воiнiв Радянськоi Армii, якi полягли в боях за Коростень, бюст двiчi Героя Радянського Союзу, Народного Героя Югославii, генерал-лейтенанта Семена Антоновича Козака. Безсмертним пам'ятником героiзму наших бiйцiв стало i пiдземелля староi фортецi пiд рiчкою Уж. Тут в листопадi 1943 року в оточеннi гiтлерiвцiв тримав смертельну оборону радянський гарнiзон.
За роки Великоi Вiтчизняноi вiйни Коростень кiлька разiв переходив з рук в руки. Багато раз згадувався в оперативних зведеннях Совiнформбюро, згiдно наказу Верховного Головнокомандуючого №44 18 листопада 1943 року, в 23 години 30 хвилин Москва вiд iменi Батькiвщини салютувала нашим доблесним вiйськам, що звiльнили мiсто Коростень, дванадцятьма артилерiйськими залпами iз ста двадцяти чотирьох знарядь. Шести з'iднанням i частинам, що вiдзначилися в боях за звiльнення мiста, було привласнене найменування тАЬКоростенських".
Жителi мiста нiколи не забудуть i подвигiв казаха Обдули Усенова, який пiд час звiльнення Коростеня цiною свого життя перегородив шлях ворожим танкам, i росiйського льотчика РЖвана Полякова, який таранив фашистський лiтак в повiтряних боях за Коростень. Обом посмертно привласненi звання Героiв Радянського Союзу. У пiсля вiйськовi роки почалося вiдновлення майже зовсiм зруйнованого мiста. До травня 1945 року повнiстю приступив до роботи залiзничний вузол, фарфоровий завод.
У 1947 роцi знову почав випуск продукцii завод "Жовтнева кузня". У 1949 роцi побудований завод "Торфмаш" (з 1961 року "Коростеньхиммаш"). У 1960 роцi був зданий в експлуатацiю завод залiзобетонних шпал, а в 1964 роцi - бавовнопрядильна фабрика. У 1966 роцi вiдкрили дитячу спортивну школу, а в 1970 роцi Будинок культури залiзничникiв на 850 мiсць. Подii нашого складного часу не обiйшли Коростеня.
У квiтнi - травнi 1986 року мiсто Коростень з населенням 72 тисячi чоловiк потрапив в зону радiоактивного забруднення у зв'язку з аварiiю на Чорнобильськiй АЕС, законодавчо визначену як зона добровiльного гарантованого вiдселення. Коростень найбiльший населений пункт на територii зон потерпiлих вiд аварii на ЧАЕС.
Сучасний Коростень - чудовий куточок украiнського Полiсся на Житомирщинi - великий транспортний вузол Пiвденно-Захiдноi залiзницi, iндустрiальне мiсто обласного пiдпорядкування з населенням 66 тис. чол., розвинутою економiчною, соцiальною iнфраструктурою. Славиться своiми цiнними породами природного гранiту, канiфольними смолами i чудовою неповторною порцеляною.
Сьогоднi коростенцi маi не тiльки свою символiку: герб, гiмн, прапор, а й своiрiдну мiсцеву конституцiю - "Статут територiальноi громади мiста Коростеня", документ, який гарантуi всiм членам територiальноi громади мiста право участi у мiсцевому самоврядуваннi. Нинi Коростень веде полiтику розширення власних можливостей економiчного соцiального розвитку.
Мiсто будуi житло i дороги, створюi новi пiдприiмства, навчальнi й соцiальнi заклади. Коростенцi впевненi, що iнтелектуальний i виробничий потенцiал мiста ще не вичерпано, що у Коростеня перспективне майбутнi. А найголовнiше те, що незмiнною залишилася любов коростенцiв до свого мiста, iх великий оптимiзм i впевненiсть у доброму майбутньому Коростеня. Саме завдяки цим прекрасним якостям коростенцiв мiсто росте й розвиваiться. РЖ сьогоднi, громада маi якiсно змiнений пiдхiд до управлiння соцiальним та економiчним розвитком мiста, високий рiвень послуг. В 2006 роцi Коростень став одним iз 6-ти мiст Украiни, яке отримало сертифiкат якостi за мiжнародними стандартами ISO 9001: 2000. Такi змiни в управлiнськiй дiяльностi дають пiдстави з упевненiстю сказати: Коростень - найкраще мiсто у свiтi. РЖ хоч сказано це з позицiй "мiсцевого патрiотизму", але саме з любовi й поваги до свого мiста, до своii "малоi батькiвщини" починаiться любов до Батькiвщини Украiни. Тож хай живе i розвиваiться Коростень!
1. тАЬКнига про Коростень" В. Москаленка та В. Нечипоренка. К., 2000
2. " onclick="return false">
3. " onclick="return false">
4. " onclick="return false">
Вместе с этим смотрят:
"Нивхи"
32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)
4 capitals of Great Britain
About Canada
Description of Canada