Визначення статi, лiкування та розтин кролiв

Реферат

На тему: Визначення статi, лiкування та розтин кролiв

1. Визначення статi у кролiв

Стать у кролiв визначають за зовнiшнiми статевими ознаками. Проте через порiвняно просту будову i деякi видовi особливостi форми статевих органiв, зовнiшнi iх ознаки, особливо у молодих кролiв, важко визначити.

Для визначення статi рекомендують керуватися такими ознаками. Закрiпивши кроля у лежачому положеннi черевом догори (краще мiж колiнами, притримуючи його за заднi кiнцiвки), взяти однiiю рукою за хвiст, корiнь якого притиснутий до статевих органiв, а другою вiдтягнути вiд нього вперед шкiрний анально-статевий придаток, що звичайно прикриваi знизу статевi органи i анус, взявшись пальцями за його вкриту шерстю дiлянку. Тодi пiд коренем хвоста виявиться вiдхiдниковий отвiр, а спереду i знизу вiд нього тАФ захованi в складках зовнiшнi статевi органи. Щоб краще було видно, iх оголюють. Для цього двома пiльцями беруть за краi складок, що ховають статевi органи, i злегка натискують на них, водночас вiдтягуючи iх дещо наперед з тим, щоб захованi в них частини вивернулися назовнi. Пiсля цього стаi видно оголенi зовнiшнi статевi органи, за якими можна визначити стать.

Самка: вертикальна статева щiлина невеликих розмiрiв, з нижнього ii кута вивернутий великий, конiчноi форми, двороздiльний клiтор, що знизу наполовину заповнюi статеву щiлину.

Самець: незначних розмiрiв конусоподiбний м'ясистий вiльний кiнець статевого члена спрямований назад i донизу, на кiнцi його видно великий косо розташований отвiр сечовiдвiдного каналу (через значнi розмiри, особливо у розтягнутому станi, його можна сплутати iз статевою щiлиною самки, а комiчний кiнець статевого члена тАФ з клiтором). Крiм того, додатковими ознаками дорослого самця i потовщений стволик статевого члена, який лежить горизонтально пiд коренем хвоста всерединi шкiрного придатка, що прикриваi зовнiшнi статевi органи (його можна легко прощупати), мiшечки мошонки, якi вмiщують сiм'яники, розташованi знизу таза, наперед вiд оголених пахвинних кишеньок, вони невеликi i в кроля легко виходять з мошонки, ховаючись у пахвиннi ходи.

У молодих кролiв мошонка вкрита волоссям. При виходi з неi сiм'яникiв оголену мошонку дорослих самцiв можна сплутати iз пахвинними кишеньками, якi i також i в самки.

2. Операцii на сечостатевих органах

Кастрацiя тАФ штучне припинення функцii статевих залоз. Вона може бути проведена рiзними методами. Найчастiше кастрацiю виконують оперативним видаленням статевих залоз.

Видалення статевих залоз призводить до ТСрунтовних змiн в обмiнi речовин тварин i у зв'язку з цим до морфологiчних вiдхилень в iх розвитку. Кастрованi кролi краще вiдгодовуються, iх м'ясо стаi нiжним i жирнiшим, а у самцiв воно позбавлене специфiчного запаху i смаку; полiпшуiться якiсть шерстi.

Якщо статевi залози видаляють повнiстю, кастрацiю самцiв називають орхiдектомiiю.

Показання i протипоказання до кастрацii. Кролiв каструють для запобiгання бiйкам, а отже, й закусам, для усунення спорiдненого, а також передчасного парування при сумiсному утриманнi самцiв i самок, для бiльш ефективноi вiдгодiвлi, з лiкувальною метою при пораненнях та iн.

Кастрацii не можна проводити, якщо в господарствi серед кролiв i гострозаразнi захворювання. Кастрацiя протипоказана при загальному ослабленнi органiзму, пiдозрiннi на iнфекцiйне захворювання, наявностi пнiйно-некротичних вогнищ поблизу статевих залоз, при гострих ii запаленнях. Кастрацiю можна виконувати в будь-якому вiцi тварини. Кролiв краще каструвати в 1,5тАФ2,5-мiсячному вiцi.

Фiксацiя та способи операцii. Перед освоiнням технiки кастрацii треба мати уявлення про побудову статевих органiв кроля.

Сiм'яники розмiщенi за межами черевноi порожнини в мошонцi. Зовнi вона вкрита шкiрою, яка щiльно зростаiться з м'язово-еластичною оболонкою. Кожна половина мошонки вистелена фасцiiю. З нею рихло з'iднана загальна пiхвова оболонка. Вона являi собою мiшкоподiбне випинання черевини, в якому й знаходиться сiм'яник. У заднiй частинi його загальна пiхвова оболонка та фасцiя мiцно зв'язанi мошонковою зв'язкою.

У молодих самцiв сiм'яники легко змiщуються у широкi й короткi пахвиннi ходи (дiаметр 0,8 см, довжина 1 см). Вони i безпосереднiм продовженням пiхвовоi порожнини сiм'яника. Ось чому при кастрацii не рекомендуiться розрiзати загальну пiхвову оболонку. При порушеннi ii цiлостi вiдкриваiться доступ у черевну порожнину i виникаi небезпека випадiння кишечника через широкi пахвиннi ходи. Крiм того, завдяки великiй ширинi пахвинних каналiв сiм'яники кролiв вiльно зусиллям кремайстрiв можуть перемiщатися у черевну порожнину. Тому при кастрацii кролiв фiксують на спинi, захопивши попарно груднi i тазовi кiнцiвки.

РД два способи кастрацii: вiдкритий i закритий. При вiдкритому способi розрiзають загальну пiхвову оболонку, а при закритому ii не порушують.

Вiдкритий спосiб. Вiдсiкання сiм'яникiв пiсля розтину мошонки та перев'язки сiм'яних канатикiв.

Перед операцiiю стерилiзують (кип'ятiнням) нитки та iнструмент (ножицi, скальпель), ретельно миють милом руки, обрiзають нiгтi. Кiнцi пальцiв змазують розчином йоду. Кастрацiю провадять двi особи. Помiчник лiвою рукою тримаi переднi ноги кроля, а правою заднi. Операцiйне поле змазують 5-процентним розчином йоду.

Встановлено, що кролi часто втягують сiм'яники в черевну порожнину. В подiбних випадках треба пiдняти тварину за переднi кiнцiвки, пiсля чого сiм'яники вийдуть з пахвинних ходiв у мошонку. Захопивши останню великим i вказiвним пальцями лiвоi руки, вiдтягують ii i сiм'яник до себе. У задньому верхньому кiнцi мошонку розсiкають разом iз загальною пiхвовою оболонкою i вилущують сiм'яник. Потiм розрiзають мошонкову зв'язку. Сiм'яний канатик перетягують лiгатурою (тонкою шовковою або шпульковою ниткою № 10). Для перев'язки канатика застосовують кастрацiйну петлю (рис. 45).

Потiм ножицями або скальпелем вiдсiкають сiм'яник на вiдстанi 2тАФ3 мм вище мiсця перев'язки. У такий же спосiб видаляють i другий сiм'яник. Ранки змазують йодом або засипають порошком бiлого стрептоциду.

Вiдкривання сiм'яникiв пiсля розрiзу мошонки та перекручування сiм'яного канатика.

Операцiю проводять у тiй же послiдовностi, що й у попередньому випадку. Однак сiм'яного канатика не перев'язують, а перекручують й рiзким рухом обривають разом iз яiчком.

Закритий спосiб кастрацii. Вiдсiкання сiм'яникiв пiсля розрiзу тканин мошонки без порушення пiхвовоi оболонки та накладання лiгатури на сiм'яний канатик.

Операцiю проводять так само, як i при вiдкритому способi, але пiхвову оболонку не розтинають. Лiгатуру накладають на сiм'яний канатик, вкритий загальною пiхвовою оболонкою.

Видалення сiм'яникiв разом з мошонкою (перкутанний метод).

Для роботи потрiбнi ножицi, шовковi або сировi нитки (№ 4 або № 5) та розчин йоду.

Попередньо нитки намотують на скляну паличку i кип'ятять у водi. Кролiв фiксують i обробляють йодом операцiйне поле. Потiм захоплюють мошонку, трохи вiдтягують ii i разом iз сiм'яниками, що знаходяться в нiй, перев'язують бiля основи. Це дуже вiдповiдальний момент. Перев'язку треба робити обов'язково кастрацiйною петлею, щоб нитка не ослабла, що трапляiться при зв'язуваннi вузла звичайним способом. Краще застосовувати петлю з подвiйноi сировоi нитки.

Якщо операцiю проведено правильно, то через вiдсутнiсть доступу кровi мошонка i яiчка вiдмирають i через 4тАФ6 днiв вiдпадають.

При слабкому перев'язуваннi виникають ускладнення. Мошонка набрякаi i розвиваiться запалення. Тварини втрачають апетит i захворюють. У подiбних випадках треба негайно накласти нову кастрацiйну петлю, а старi нитки зняти.

Проведення кастрацii вимагаi певних навикiв. Петлю треба затягти так, щоб припинити доступ кровi по судинах i одночасно не пошкодити шкiри мошонки. Це досягаiться лише практикою.

Краще каструвати кролiв закритим способом. Вiн запобiгаi випаданню кишечника, запаленню очеревини внаслiдок проникнення мiкробiв у черевну порожнину, що трапляiться при видаленнi сiм'яникiв вiдкритим способом.

3. Грижi та iх лiкування

Пiд грижею розумiють змiщення нутрощiв пiд шкiру разом з вистеляючою парiiтальною очеревиною через природний або патологiчний отвiр черевноi стiнки тАФ зовнiшня грижа живота.

За своiм походженням грижi подiляють на природженi i набутi. Природженi грижi виникають внаслiдок незарощення пупкового кiльця або надмiрно широкого пахвинного (пiхвового) каналу. Природженi грижi автор спостерiгав при близькоспорiдненому розведеннi кролiв. Набутi грижi i наслiдком травм.

За локалiзацiiю зовнiшнi грижi живота подiляються на пупковi, пахвинно-мошонковi, (iнтравагiнальнi), черевнi, промежиннi; за ступенем змiщеностi iх вмiсту на вправнi грижi, вмiст яких легко перемiщуiться в черевну порожнину, i невправнi, вмiст яких не перемiщуiться через зрощення з грижовим мiшком.

У кролiв звичайно спостерiгаються вправнi пупковi грижi (рис. 46).

Анатомiчними ознаками iх i грижовi ворота (кiльце) тАФ отвiр, через який виходять нутрощi; грижовий мiшок тАФ вип'ячена очеревина; грижовий вмiст тАФ петлi кишечника, сальник, сечовий мiхур та iн.

Лiкування. Пiсля мiсцевого знеболювання i поздовжнього розрiзу шкiри видiляють грижовий мiшок, перекручують його навколо поздовжньоi осi i перев'язують лiгатурою. Кiнцi лiгатури проводять голкою через краi грижових ворiт зсередини назовнi. Не зав'язуючи цих ниток, краi грижових ворiт з бокiв вiд перев'язаного мiшка з'iднують додатковими стiбками шва. Пiсля стягування i зав'язування ниток перев'язаний грижовий мiшок повнiстю занурюiться i фiксуiться мiж краями грижових ворiт. Шкiру зашивають вузлуватим швом. Якщо грижовий дефект великий, то операцiю слiд провести за методом, запропонованим РЖ. Ф. Бутом, iз застосуванням латки з синтетичних пластмас (капронова, лавсанова та iншi сiтки).

Пiсля знеболювання розрiзають шкiру, вiдокремлюють серозно-фасцiальний грижовий мiшок i вправляють у черевну порожнину разом з його вмiстом. Потiм поверх грижових ворiт до навколишнiх тканин пришивають латку з синтетичноi сiтки i на шкiру накладають вузлуватий шов.

4. Способи введення лiкарських речовин

Оральне введення лiкарських речовин у виглядi розчинiв або водяних суспензiй проводять за допомогою тонкого еластичного зонда (резинового катетера). Фiксовану тварину тримають головою догори. Один кiнець резинового зонда змочують вазелiном або глiцерином i вводять у ротову порожнину через отвiр вставленого за зуби зiвника. Голову при цьому трохи закидають назад. Зонд по стравоходу просуваiться легко. За допомогою лiйки або шприца, прикрiпленого до iншого кiнця зонда, рiдину вливають у шлунок. Перед початком введення необхiдно перевiрити, чи не потрапив зонд у трахею, для чого його слiд перетиснути. Якщо крiль починаi задихатися, значить зонд знаходиться не в стравоходi, а в трахеi. Тонкий гумовий зонд можна вводити у шлунок через нiс.

Порошкоподiбнi речовини можна давати кролям з натертою морквою або буряками.

РЖнтраназальне введення. Голову кроля пiднiмають догори. У порожнину носа вводять тоненький ТСудзиковий зонд або сечовий катетер, з'iднаний iз шприцом. РЖнтраназально кролю можна ввести до 1 мл рiдини.

Ректальне введення. Попередньо звiльняють ампулу прямоi кишки вiд фекальних мас, для чого ставлять очисну клiзму. За допомогою сечового катетера, введеного у пряму кишку на глибину 4тАФ5 см, вводять розчин, пiдiгрiтий до температури тiла тварини. У пряму кишку кроля можна вводити 5тАФ10 мл рiдини.

Нашкiрне введення. На поголенiй шкiрi спини або черева роблять подряпини скарифiкацiйною голкою або наждачним папером. На пiдготовлену дiлянку шкiри аплiкують матерiал чи препарат, який дослiджують.

Внутрiшньо шкiрне введення. Мiсцем внутрiшньо-шкiрноi iн'iкцii може бути дiлянка шкiри спини або черева, звiльнена вiд шерстi. У товщу шкiри тонкою голкою дослiджуваний роз чин вводять до утворення здуття. Внутрiшньошкiрно вводять 0,1 мл розчину.

Пiдшкiрне введення. Перед iн'iкцiiю вистригають шерсть на дiлянцi майбутнього уколу та дезинфiкують ii розчином йоду з ефiром. Пальцями лiвоi руки беруть шкiру в зморшку i бiля ii основи роблять прокол. Пiдшкiрне введення кролю краще проводити в бiк або в дiлянку спини. Можна вводити не бiльше ЗО мл рiдини.

Внутрiшньом'язове введення. Перед уколом вистригають шерсть i дезинфiкують шкiру. РЖн'iкцiю роблять у мускули стегна. Можна вводити 8тАФ12 мл.

Внутрiшньочеревне введення. РЖн'iкцiю проводять у заднiй третинi черева, трохи вiдступивши вiд серединноi лiнii. У мiсцi майбутнього уколу вистригають шерсть, шкiру дезинфiкують розчином йоду або спиртом. Пальцями лiвоi руки беруть у зморшку черевну стiнку i в ii основi роблять прокол, спрямовуючи голку паралельно зморшцi, можна проколювати черевну стiнку вертикальним проколом, але тодi гострий кiнець голки слiд сточити. Пiд час внутрiшньочеревного введення голова тварини повинна знаходитися нижче тулуба, щоб внутрiшнi органи та кишечник змiстилися до дiафрагми. Внутрiшньочеревно можна вводити до 30 мл розчину.

Внутрiшньовенне введення. РЖн'iкцiю проводять у крайову вушну вену, яка проходить по тонкому краю вуха на зовнiшнiй його поверхнi. По ходу вени вистригають шерсть. Вухо злегка масажують i протирають спиртом для створення посиленого кровообiгу. Помiчник перетискаi вену бiля основи вуха, експериментатор бере вухо кроля в лiву руку i правою вводить голку шприца у судину. Прокол вени треба починати в мiру можливостi ближче до верхiвки вуха, оскiльки при частих iн'iкцiях можлива облiтерацiя судини в мiсцi уколу. Пiсля проколу вени голку, що знаходиться у судинi, фiксують мiж великими i вказiвним пальцями лiвоi руки. Пiсля цього помiчник припиняi стискувати вену, а експериментатор, тримаючи шприц у правiй руцi, проводить iн'iкцiю. Дорослим кролям можна вводити внутрiшньовенно до 20 мл рiдини, але при введеннi великих доз необхiдно вести контроль за диханням i роботою серця.

5. Розтин кроля

Перед розтином кроля фiксують черевом догори з вiдведеними в сторони кiнцiвками.

Розтин черевноi порожнини. Дiлянку майбутнього розрiзу змочують водою за допомогою ватного тампоната розгладжують або розчiсують шерсть в боки вiд середньоi лiнii. Потiм скальпелем розрiзають шкiру по середнiй лiнii живота, починаючи з рiвня дна таза до мечоподiбного вiдростка грудноi кiстки, який можна прощупати i далi по середнiй лiнii грудноi кiстки та нижнiй поверхнi шкiри аж до нижньоi щелепи.

При розрiзi шкiри треба стежити за тим, щоб не прорiзати наскрiзь тонкий шар черевних м'язiв. Розрiзану шкiру вiдокремлюють вiд пiдшкiрноi клiтковини тупим боком скальпеля, звiльняючи боковi дiлянки тiла. Потiм приступають до розтину черевноi порожнини, для чого скальпелем або ножицями розрiзають тонкий шар черевних м'язiв вздовж черева по добре помiтнiй бiлiй лiнii. Розрiз починають ззаду (наперед вiд дна таза) i продовжують до мечовидного вiдростка. При цьому треба стежити за тим, щоб не прорiзати нутрощiв, iнакше вмiст шлунково-кишкового тракту зiпсуi всю картину розтину. Для цього, прорiзавши черевну стiнку, в подальшому рекомендуiться просовувати пальцi через прорiз у черевну порожнину i вiддiляти ними нутрощi вiд черевноi стiнки, яку прорiзають. Черевнi стiнки пiсля розтину вiдтягують в сторони за допомогою ранових гачкiв або скобок для того, щоб можна було достатньо оголити внутрiшнi органи. Це треба робити обережно, щоб не змiстити органи у черевнiй порожнинi. Якщо боковi стiнки заважають огляду глибокорозмiщених органiв, пiд час iх вивчення роблять боковi поперечнi розрiзи черевних стiнок, найкраще позаду ребер, не пошкоджуючи дiафрагми.

З поверхнi розiтнутi черевнi нутрощi являють таку картину. Позаду вiд мечовидного вiдростка виступають кiнцi трьох лопатей печiнки, за ними косо уперед розмiщений шлунок. До нього прилягаi незначна складка черевного сальника, що тягнеться уперед (вгору).

Позаду шлунка двi третини черевноi порожнини майже цiлком, за винятком задньоi ii дiлянки, займаi величезна слiпа кишка, яку легко впiзнати за ii поперечними перехватами. Вона спiралеподiбно загорнута майже в однiй площинi i праворуч, позаду шлунка, дещо вiдсунута лiворуч. У цьому невеликому трикутному просторi у правому кутi видно петлi тонких кишок, що тягнуться назад, праворуч вiд черевноi стiнки.

Величезна слiпа кишка роздiляiться на три частини: середню, лiву й праву. Мiж середньою i правою частинами дугоподiбно розташована велика ободова, кишка, яку легко вiдрiзнити за ii рiзко вираженими кишеньками. Переднiй кiнець ii викривляiться лiворуч до черевноi стiнки, де заглиблюiться i переходить у петлi малоi ободовоi кишки. Праворуч вiд ободовоi, мiж нею i правим поворотом слiпоi видно прямолiнiйно розмiщений кiнцевий вiдросток клубовоi кишки. Центральна (найбiльша) частина слiпоi кишки направлене уперед. Бiля переднього кiнця великоi ободовоi кишки вона рiзко викривляiться, утворюючи заворот i тягнеться назад уздовж черевноi стiнки, майже до таза. Тут слiпа кишка знову утворюi дугоподiбний вигин i косо йде уперед i дещо лiворуч, досягаi шлунка i, звужуючись, направляiться лiворуч пiд черевну стiнку, де заглиблюiться i переходить у кiнцевий придаток (апендикс).

У самому задньому кутi черевноi стiнки видно невеличкий сечовий мiхур, розмiри якого залежать вiд наповнення.

Невеликий простiр мiж сечовим мiхуром та заднiм контуром слiпоi кишки у самки займають петлi рогiв матки. Тут же видно кiлька завиткiв кiнцевоi петлi дванадцятипалоi кишки.

Розтин грудноi порожнини треба провадити пiсля вивчення i видалення органiв, розмiщених у черевнiй порожнинi.

Розтинати грудну порожнину можна двома методами. Μетод прямого розтину шляхом екстирпацii грудноi кiстки полягаi у тому, що боковi стiнки грудноi клiтки розрiзають скальпелем або ножицями, починаючи вiд пророщення дiафрагми (на рiвнi зрощення кiсткових ребер iз хрящовими). Розрiз роблять через усi ребра. Всi боковi розрiзи можна робити лише пiсля попереднього розсiкання очеревини на ii межi з останнiм ребром (якщо такий розрiз не був зроблений ранiше при розтинi черевноi порожнини). Внаслiдок указаних двох поздовжньо-косих розрiзiв вiдсiкаiться грудна кiстка з реберними хрящами. Бiля шиi захоплюють переднiй край вiдрiзаноi трикутноi дiлянки i, вiдтягуючи його, пiдрiзають, обережно вiддiляючи зсередини прирослi до нього м'якi дiлянки. Таким чином, пiднiмаiться перед i зад нижньоi дiлянки грудноi клiтки. Коли вона буде пiднята, треба пiдрiзати дiафрагму, яка утримуi ii, i остаточно вiдокремити дiлянки. Пiд нею виявляються органи грудноi порожнини, якi добре видно через достатньо широкий розрiз.

Цим методом можна користуватися у тих випадках, коли цiкавить лише загальне розмiщення грудних органiв i головною метою i iх вилучення.

Метод бокового розтину. Проводять, як у попередньому випадку, наскрiзний поздовжньо-косий розрiз боковоi реберноi стiнки починаючи ззаду, але тiльки з того боку, який хочуть розiтнути. Потiм розiтнута реберна стiнка пiдрiзаiться з другого боку вгору, вздовж хребта, починаючи спереду. Пiсля цього вона вiддiляiться шляхом пiдрiзання зсередини м'яких частин, а бiля заднього кiнця тАФ краiв дiафрагми. При цьому широко оголюiться вся бокова сторона грудних нутрощiв у природному положеннi.

Всю передньонижню частину грудноi порожнини займаi велике серце; основа його з великими судинами, що вiдходять вiд серця, направлена вперед i вгору, а загострена верхiвка тАФ назад i вниз i- майже впираiться у купол дiафрагми. Серце одягнене у тонкий чохол тАФ серцеву сумку.

Спереду серця та дуги аорти, в сильно звуженiй переднiй частинi грудноi порожнини, лежить велика лопатева, з домiшками жировоi тканини зобна залоза. Ступiнь ii розвитку та переродження у жирову тканину дуже змiнюiться залежно вiд вiку.

Легенi займають великий верхнiй кут грудноi порожнини i лежать в основному на опуклiй дiафрагмi (ii куполi). При розтинi грудноi порожнини легенi спадаються.

Легенi складаються з легеневоi губчасто-еластичноi паренхiми блiдо-рожевого кольору. На iх поверхнi помiтнi маленькi комiрчастi часточки. Лiва легеня (як i права) маi часточкову структуру. Вона складаiться в основному з двох великих часток: найбiльша тАФ дiафрагмальна частка лежить позаду на куполi дiафрагми, а попереду неi вiдокремлена глибокою щiлиною косо лежить вузька серцева частка, частково прикриваючи серце. На ii верхньопередньому кiнцi помiтний направлений вперед виступ тАФ це залишок редукованоi зрослоi лiвоi верхiвковоi частки (ступiнь ii розвитку в кроля дуже варiюi).

Використана лiтература

1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., "Урожай", 1976, стр. 152 (на украинском языке).

Вместе с этим смотрят:

Cостояние полезащитных лесных полос в северном Приднестровье

РЖнтегрований захист озимоi пшеницi

РЖнтенсифiкацiя та ii економiчна ефективнiсть у сiльському господарствi

РЖнфекцiйнi захворювання тварин

РЖсторiя селекцiйноi роботи по виведенню нових сортiв мтАЩякоi озимоi пшеницi