Радiацiйна безпека
ПланВступ
1. Види радiоактивних частинок
2. Природнi джерела радiоактивного випромiнювання
3. Норми радiацiйноi безпеки
4. Бiологiчна дiя випромiнювання
4.1 Гостра i хронiчна променева хвороба
4.2 Опромiнення i репродуктивна функцiя людини
4.3 Онкогеннi наслiдки опромiнення людини
4.4 Опромiнення i тривалiсть життя людини
5. Режим радiацiйного захисту
5.1 Евакуацiйнi заходи
5.2 Застосування засобiв iндивiдуального захисту
5.3 Колективний захист населення при радiоактивному забрудненнi
Висновок
Список лiтератури
ВступНайнебезпечнiшими за наслiдками i аварii на АЕС з викидом в атмосферу радiоактивних речовин, внаслiдок яких маi мiсце довгострокове радiоактивне забруднення мiсцевостi на величезних площах.
На сучасному етапi розвитку нашого суспiльства, при створеннi та використаннi новiтнiх технологiй людина створюi реальнi небезпечнi ситуацii, що спричиненi аварiями. Використання радiоактивного палива та недбале ставлення до технiки безпеки роботи з радiоактивними речовинами створюi передумови виникнення аварiй на АЕС. Досить глобальних масштабiв ураження зазнали територiя Украiни та сусiднiх держав внаслiдок аварii на ЧАЕС.
Найбiльшою за масштабами забруднення навколишнього середовища i аварiя, яка сталася 1986 р. на Чорнобильськiй АЕС. Внаслiдок грубих порушень правил експлуатацii та помилкових дiй 1986 рiк став для людства роком вступу в епоху ядерноi бiди.
Ядерна катастрофа на ЧАЕС, що супроводжувалася глобальними викидами радiонуклiдiв у бiосферу, вiдбулася в густонаселеному регiонi РДвропейського континенту. Унаслiдок ii негативному впливу пiддалося i в даний час пiддаiться надзвичайно велика кiлькiсть населення; через радiоактивне забруднення мiсця iснування, природного середовища, а потiм - продуктiв харчування i питноi води. В Украiнi, наприклад, 74 району 12 областей забрудненi цезiiм-137 на рiвнi понад 1 кюрi на 1 км 2.
У квiтнi 1986 року внаслiдок аварii був практично повнiстю зруйнований 4 блок Чорнобильськоi АЕС. У навколишнi середовище було викинуто бiльше 300 МКi радiонуклiдiв з активноi зони реактора, що призвело до забруднення 50,5 тис. км територii Украiни, де проживаi бiльше 2,4 млн, осiб в 2218 населених пунктах. За масштабами забруднення навколишнього середовища радiонуклiдами i наслiдками для населення i економiки Украiни аварiю можна класифiкувати як .екологiчну i соцiально-економiчну катастрофу. Загальна площа земель 18 областей Украiни, забруднених радiоцезiiм понад 1 Кi/км2, складаi близько 42 тис. км2, площа угiдь, де вмiст стронцiю-90 перевищуi 0,15 Кi/км2 - близько 27, 5 тис. км2.
Досить гостро проблема радiацiйного захисту населення постала ще 19 рокiв тому, коли сталася аварiя на ЧАЕС.
Отже питання вiдносно забезпеченостi радiацiйного захисту на об`iктах досить актуальне i вiдношення до нього керiвництва органiзоване на досить високому рiвнi.
Проведемо аналiз радiацiйноi безпеки на прикладi мiськоi полiклiнiки № 2 м. Чернiгова.
Завдання:
- подати коротку характеристику радiоактивних частинок;
- проаналiзувати природнi джерела випромiнювання;
- розглянути норми радiацiйноi безпеки;
- охарактеризувати вплив радiацii на органiзм людини;
- проаналiзувати режим радiацiйноi безпеки на об`iктi, використання iндивiдуальних та колективних засобiв захисту.
1. Види радiоактивних частинокРадiоактивнi матерiали небезпечнi своiм iонiзуючим випромiнюванням. РЖонiзуюче випромiнювання буваi кiлькох видiв: альфа-випромiнювання i потоком ядер гелiю, бета-випромiнювання - це потiк швидких електронiв, гамма-випромiнювання - короткохвильове випромiнювання, близьке до рентгенiвських променiв. Завдяки високiй енергii радiоактивне випромiнювання здатне вiдривати електрони з iх орбiталей та створювати позитивно та негативно зарядженi iони.
РЖснуi чотири форми iонiзуючого радiоактивного випромiнювання.
Альфа-частинки складаються з двох протонiв i двох нейтронiв i являють собою ядра гелiю. У повiтрi вони перемiщуються на кiлька мiлiметрiв, у тiлi людини не проникають далi шкiри, але вдихуванi з повiтрям можуть ушкоджувати тканини легень.
Бета-частинки тАФ це електрони чи позитрони. У повiтрi вони розповсюджуються на кiлька метрiв, у тканинах людини - на кiлька мiлiметрiв.
Гамма-променi являють собою електромагнiтне випромiнювання, яке маi здатнiсть до iонiзацii. Нижня частина енергетичного спектру цих променiв називаiться рентгенiвськими променями. Проникаюча здатнiсть гамма-променiв дуже велика [2].
Нейтрони тАФ нейтральнi частинки, здатнi викликати iонiзацiю побiчно.
Енергетичною одиницею вимiру випромiнювання i кулон (Кл), що вiдповiдаi випромiнюванню, яке приводить до утворення в сухому атмосферному повiтрi iонiв iз зарядом у 1 Кл. Для цiii ж мети iнодi використовують рентген (Р). При цьому 1 Р дорiвнюi 2,58 тАв 10"4 Кл/кг. Одиницею для вимiру власне поглиненоi дози випромiнювання служать грей (Гр) чи рад, який дорiвнюi 10"2 Гр.
В екологи особливо зручний рад. Один рад - це доза випромiнювання, при якiй 1 м живоi тканини поглинаi 100 ергiв енергii.
Як одиниця активностi нуклiдiв виступаi бекерель (Бк), що вiдповiдаi такiй активностi радiонуклiда, при якiй за 1 секунду вiдбуваiться один розпад.
2. Природнi джерела радiоактивного випромiнюванняУ природi i багато джерел природного iонiзуючого випромiнювання. Радiацiю породжують радiоактивнi iзотопи багатьох елементiв, що знаходяться в складi гiрських порiд та мiнералiв. Головними з них i калiй-40 та вуглець-14. Несприятливiсть бiологiчноi дii радiоактивних речовин пов'язана не тiльки з iхньою разовою дiiю. Велика кiлькiсть радiонуклiдiв можуть акумулюватися в органiзмах на тривалий час. Так, стронцiй-90 накопичуiться в кiстках, йод-131 тАФ у щитовиднiй залозi, цезiй-137 включаiться в активний метаболiзм, витiсняючи азот. Чутливiсть рiзних органiзмiв до радiоактивного випромiнювання не однакова. За правилом Бергоньi i Трибондо, вiдкритим ще в 1906 роцi, у межах одного органiзму найбiльш чутливими i недиференцiйованi клiтини та тканини, якi характеризуються пiдвищеною ферментативною активнiстю. У тварин та людини це кровотворнi тканини та залози внутрiшньоi секрецii, у рослин - меристема.
Бiологiчна дiя випромiнювання залежить вiд розмiру дози, що дii за одиницю часу. Помiчено, що високi дози опромiнення, що дiють одноразово, менш шкiдливi, нiж низькi дози, що дiють тривалий час [11].
Середня доза iонiзуючого випромiнювання в сучасних iндустрiальних краiнах у середньому дорiвнюi 2,4 мЗв/рiк. Загальний фон радiоактивного випромiнювання на територii Украiни складаi 70-200 мбер/рiк. На поверхнi землi до 50% загального природного фону радiоактивного випромiнювання даi радон-222, що утворюiться при розпадi урану-238. Вiн i в рядi гiрських порiд, iхнi використання для отримання будiвельних матерiалiв привело до зростання концентрацii радону в жилих примiщеннях. Звичайна концентрацiя радону в повiтрi коливаiться вiд 1 до 20 Бк/м3, але в мiських помешканнях при використаннi будiвельних матерiалiв, що мiстять радон, вона пiдвищуiться до 20-69 Бк/м3. Припустимий рiвень радонового опромiнення складаi 200 Бк/м3. Перебування в зонi цього випромiнювання викликаi руйнацiю тканин легень i створюi умови для розвитку ракових захворювань. Зниження дози випромiнювання радоном досягаiться досить легко тАФ частим та активним провiтрюванням жилих та виробничих примiщень.
Проблема радiоактивного забруднення природного середовища загострилася пiсля винаходу ядерноi зброi та розвитку атомноi енергетики. Антропогенне радiоактивне забруднення довкiлля починаiться з урановидобувних та переробних пiдприiмств, якi спричинюють забруднення ураном-238 та торiiм-232. При виробництвi ядерноi зброi та роботi АЕС накопичуються вiдходи. За пiдрахунками Г. Жорпетте та Г. Стiкса (1990), до 1995 року обсяги низькорадiоактивних вiдходiв АЕС свiту складатимуть 370 тис. м3, а високорадiоактивних тАФ 3,8 тис. м3. 99,9% радiоактивних вiдходiв АЕС утримуiться у твелах реакторiв. До захоронення iх зберiгають 15-50 рокiв у спецiальних сховищах. Полiгони з вiдходами АЕС фактично втраченi для людства на термiн у 100 тисяч рокiв. Не вирiшуi проблему й захоронення радiоактивних речовин в океанах.
Яскравим прикладом небезпеки, створюваноi атомною енергетикою та атомним озброiнням, i аварiя на Чорнобильськiй АЕС у 1986 роцi. В ii результатi в навколишнi середовище були викинутi радiоактивнi iзотопи свинцю-239, цезiю-137, стронцiю-90, плутонiю-240. Усього в атмосферу надiйшло 77 кг радiоактивних речовин, що вiдповiдаi випромiненню в 1019 Бк або 50 млн. Кi (Нацiональна доповiдь Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища Украiни, Киiв, 1992).
Причина аварii мала комплексний характер: грубi помилки персоналу в поiднаннi з поганим державним наглядом за експлуатацiiю АЕС i недолiками конструкцii. Аварiя сталася внаслiдок проведення на дiючому реакторi експерименту, метою якого було визначити, чи вистачить накопиченоi енергii турбогенератора, що продовжуi обертатися пiсля зупинки реактора, для того щоб за 1 хвилину запустити аварiйний дизельний генератор, який даi енергiю для роботи насосiв водного охолодження реактора. Але при проведеннi експерименту реактор був переведений у важкокерований режим, вiдключенi тривожна сигналiзацiя й упущений момент зупинки реактора. Вiн вийшов з-пiд контролю i вибухнув [11].
Маса радiоактивних речовин була викинута на висоту близько 10 тисяч метрiв i внаслiдок перемiщення повiтряних мас охопила радiоактивним забрудненням площу, бiльшу за 10 тис. км2. Радiоактивнi речовини, що були викинутi пiд час аварii, потрапили у всi шари атмосфери i вiтром були рознесенi по всьому свiту. У нижнiх шарах атмосфери вiтер рознiс радiонуклiди на захiд вiд Чорнобиля, в середнiх шарах атмосфери, де була основна маса радiонуклiдiв, - на Бiлорусiю та Скандинавiю, а у верхнiх шарах - на Китай, Японiю та СРЖЛА. РЖз загального радiоактивного викиду в Украiну потрапило 25%, Бiлорусiю - 70%, Росiю та iншi краiни - 5%.
В Украiнi вiд наслiдкiв аварii постраждало 2,5 млн. людей, якi проживали в 11 областях. У Бiлорусii тiiю чи iншою мiрою ураженою виявилася територiя в 40 тис. км2, на якiй проживало 2,2 млн. людей. В Украiнi в зонi вираженого радiоактивного забруднення опинилося 169 населених пунктiв i два мiста тАФ Чорнобиль i Прип'ять.
За пiдрахунками Ж. Медведева (1992) лiквiдацiя наслiдкiв Чорнобильськоi аварii дорiвнювала вартостi 54 атомних реакторiв такого типу, як аварiйний. Таким чином, одна аварiя АЕС за вартiстю перекрила економiчнi переваги, якi надаi атомна енергетика.
Пiсля лiквiдацii аварii навколо аварiйного блоку Чорнобильськоi АЕС був споруджений об'iкт "Укриття", призначений для тривалоi консервацii блоку i запобiгання викидiв радiоактивних речовин. У даний час для безпеки населення Чорнобильська АЕС цiлком виведена з експлуатацii.
Однiiю з найбiльш гострих i невирiшених проблем атомноi енергетики i виробництва атомноi зброi i збереження вiдходiв. Деякi радiоактивнi вiдходи можуть залишатися активними впродовж мiльйонiв рокiв. Ряд технiчних прийомiв iх збереження пiсля iспитiв i вивчення були вiдкинутi. Закачування рiдких вiдходiв у свердловини на глибину в кiлька сот метрiв показало, що вони швидко мiгрують, досягають ТСрунту i ТСрунтових вод. Спостерiгаiться подiбна мiграцiя i при накачуваннi вiдходiв у старi шахти. Запропоноване збереження вiдходiв у льодовикових щитах украй небезпечне через мiграцiю льодiв i утворення айсбергiв з ядерними вiдходами. Дуже небезпечний i запуск iх у контейнерах у космос. Аварiя при запуску ракети може призвести до забруднення величезноi поверхнi планети, та й економiчно цей спосiб не вигiдний, оскiльки кiлькiсть вiдходiв надто велика [7]. Зовсiм неприпустимим i скидання контейнерiв з вiдходами в море, тому що пiсля iхньоi розгерметизацii ядернi вiдходи течiями будуть розноситися на великi вiдстанi.
У даний час заслуговують розгляду три способи.
1. Поховання в геологiчних формацiях, при яких вiдходи в спецiальних контейнерах розмiщуються на великiй глибинi в спецiальних iнженерних спорудженнях.
2. Поховання в товщi морського дна у свердловинах, пробурених на кiлька десяткiв чи сотень метрiв. Таке поховання забезпечуi iх надiйну i тривалу iзоляцiю. Практично неможливий i несанкцiонований доступ до таких мiсць збереження.
3. Поховання пiд земною корою, яка маi товщину в 20-70 км на сушi i 5-10 км пiд океанами, може виявитися цiлком надiйним способом, але вiн i неприпустимим у районах вулканiчноi активностi.
Поки що рiзнi краiни вирiшують збереження ядерних вiдходiв не однаково. Бельгiя, РЖталiя, Нiмеччина здiйснюють репроцесинг вiдходiв за кордоном, а збереження ведуть на своiй територii в шарах глини чи кристалiчних породах. США пiсля репроцесингу зберiгають вiдходи у вулканiчному туфi. Росiя самостiйно проводить репроцесинг, зберiгаi ядернi вiдходи в шарах вiчноi мерзлоти чи гранiту, а також надаi свою територiю для збереження вiдходiв iншим краiнам [7]. Репроцесинг - це радiохiмiчна переробка ядерного палива з видiленням iз нього урану, плутонiю i продуктiв iхнього подiлу. Не дивно, що навколо атомноi енергетики до сьогодення йдуть гострi дискусii. Але, незважаючи на побоювання з приводу небезпеки АЕС i труднощi з лiквiдацiiю вiдходiв, триваi активне будiвництво нових ядерних реакторiв (табл 1). На кiнець 1996 року у свiтi iх уже було 441, вони дають близько 18% усiii виробленоi енергii (табл. 2).
Таблиця 1. Кiлькiсть ядерних реакторiв за регiонами (травень 2003 р.)
| Дiючi | У стадii будiвництва | Будiвництво заморожено |
| Африка | 2 | 0 | 0 |
| США | 110 | 0 | 6 |
| Решта Пiвнiчноi Америки | 24 | 0 | 2 |
| Пiвденна Америка | 3 | 2 | 0 |
| Японiя | 52 | 2 | 0 |
| Решта Азii | 31 | 15 | 1 |
| Францiя | 56 | 4 | 0 |
| Решта Зах. РДвропи | 94 | 0 | 0 |
| Схiдна РДвропа | 20 | 4 | 6 |
| Росiя | 29 | 3 | 7 |
| Украiна | 13 | 2 | 3 |
| Решта колишнього СРСР | 5 | 0 | 0 |
| Разом | 439 | 32 | 25 |
Таблиця 2. Структура свiтового виробництва електроенергii (в млн. кВт/год)
| Викопне пальне | Гiдроресурси | АЕС | Геотермальнi та iн. | Разом |
| Свiт | 7669958 | 2376106 | 2167515 | 47131 | 12260710 |
| Африка | 281518 | 50531 | 7200 | 340 | 339589 |
| Пiвн. Америка | 2419646 | 641208 | 709994 | 30195 | 3873043 |
| США | 2236388 | 276463 | 610365 | 22676 | 3145892 |
| Пiвд. Америка | 97291 | 410479 | 8192 | | 515962 |
| Азiя | 2403166 | 526107 | 351498 | 9356 | 3290127 |
| Китай | 685153 | 151800 | 2500 | | 839453 |
| РЖндiя | 279000 | 70667 | 6800 | 52 | 356519 |
| Японiя | 550181 | 105470 | 249256 | 1798 | 906705 |
| РДвропа | 2237226 | 708654 | 1090631 | 5640 | 4042151 |
| Францiя | 35366 | 67894 | 368188 | | 471448 |
| Нiмеччина | 350656 | 21465 | 153476 | 124 | 525721 |
| Росiя | 662199 | 175174 | 119186 | 28 | 956587 |
3. Норми радiацiйноi безпеки
Мiра дii iонiзуючого випромiнювання в будь-якому середовищi залежить вiд енергii випромiнювання й оцiнюiться дозою iонiзуючого випромiнювання. Останнi визначаiться для повiтря, речовини i бiологiчноi тканини. Вiдповiдно розрiзняють: експозицiйну, поглинену та еквiвалентну дози iонiзуючого випромiнювання.
Експозицiйна доза характеризуi iонiзуючу спроможнiсть випромiнювання в повiтрi, вимiрюiться в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця тАФ рентген (Р); 1 Кл/кг = 3,88 х 103Р. За експозицiйною дозою можна визначити потенцiйнi можливостi iонiзуючого випромiнювання.
Поглинута доза характеризуi енергiю iонiзуючого випромiнювання, що поглинаiться одиницею маси опромiненоi речовини. Вона вимiрюiться в греях Гр (1 Гр=1 Дж/кг). Застосовуiться i позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр= 0,01 Дж/кг).
Доза, яку одержуi людина, залежить вiд виду випромiнювання, енергii, щiльностi потоку i тривалостi впливу. Проте поглинута доза iонiзуючого випромiнювання не враховуi того, що вплив на бiологiчний об'iкт однiii i тiii ж дози рiзних видiв випромiнювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття еквiвалентноi дози [7].
Еквiвалентна доза i мiрою бiологiчного впливу випромiнювання на конкретну людину, тобто iндивiдуальним критерiiм небезпеки, зумовленим iонiзуючим випромiнюванням. За одиницю вимiрювання еквiвалентноi дози прийнятий зiверт (Зв). Зiверт дорiвнюi поглинутiй дозi в 1 Дж/кг (для рентгенiвського та α, β-випромiнювань). Позасистемною одиницею служить бер (бiологiчний еквiвалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.
Основнi дозовiмежi опромiнення. Для кожноi категорii, що опромiнюiться встановлюються дозовi межi i припустимi рiвнi, що вiдповiдають основним дозовим межам. Додатковi обмеження iснують для жiнок репродуктивного вiку.
Дозу зовнiшнього опромiнення i попадання радiонуклiдiв в органiзм пiдчас атомних аварiй передбачити неможливо. Опромiнення персоналу пiд час аварiй вище дозових меж може бути лише тодi, коли немаi можливостi вжити заходi ii, що виключають iх перевищення, i може бути виправдане лише врятуванням людей, необхiднiстю запобiгти дальшому розвитку аварiй та опромiненню бiльше кiлькостi людей.
Обмеження опромiнення населення (категорiя В) зумовлюiться регламентацiiю та контролем радiоактивностi довкiлля. Цей порядок регламентуiться основними санiтарними правилами (ОСП-72/87). Опромiнення категорii i В не повинно бути вищим, нiж опромiнення категорii Б.
При пiдрахунку наслiдкiв аварii надзвичайно важливо визначити величину колективноi дози опромiнення, яку зiбрала в себе популяцiя - всi тi, на кого безпосередньо чи посередньо вплинуло опромiнення. У випадку Чорнобильськоi катастрофи така доза сягаi мiльйонiв людинобер.
Поняття ризику. Щоб викликати гостре пошкодження органiзму, дози опромiнення повиннi перевищувати певний рiвень. Якщо одноразово отримана доза опромiнення людини досягаi 400 бер, то в 50% випадкiв це призводить (без медичноi допомоги) до летального результату.
4. Бiологiчна дiя випромiнювання
Для оцiнки можливого впливу радiонуклiдiв на людину вирiшальне значення мають: швидкiсть надходження iх в органiзм, якiсний склад, рiвень сумарноi дози зовнiшнього i внутрiшнього випромiнювання, накопиченоi за той чи iнший iнтервал часу. При дозах, що не спричинюють гостроi чи хронiчноi променевоi хвороби, основного значення набувають можливi канцерогеннi й генетичнi наслiдки впливу радiонуклiдiв, але, на жаль, таких спостережень недостатньо, факти суперечливi i в судженнях про це емоцii часто переважають над статистичним аналiзом. З огляду на це, наведемо чiтко сформованi уявлення про вплив радiонуклiдiв на людину, яка проживаi на забруднених територiях, на ii потомство.
Якщо пiд час розгляду можливого впливу радiонуклiдних забруднень на мiкроорганiзми, рослини i тварини основну увагу придiляють стану популяцiй цих органiзмiв, то щодо людини наслiдки такого впливу розглядають в iншому аспектi. У цьому випадку основний iнтерес становлять не популяцiйнi, а iндивiдуальнi ефекти; недоля населення, що проживаi на певних забруднених територiях у цiлому, а стан здоров'я його окремих представникiв вiд людей старших поколiнь, якi вже давно вийшли з репродуктивного вiку, до ще не народжених нащадкiв батькiв, що зазнають опромiнення. Це значно утруднюi оцiнку впливу радiонуклiдiв на людину i визначення безпечних для неi доз випромiнювання [3].
Розглянемо особливостi зовнiшнього опромiнення людини, шляхи надходження радiонуклiдiв в органiзм, поглиненi дози випромiнювання при рiзних рiвнях забруднення територiй i вплив його в таких дозах на здоров'я людей.
При зовнiшньому опромiненнi людини можна майже цiлком вилучити радiонуклiднi джерела важких частинок, альфа- i бета-випромiнювання середнiх (помiрних) i низьких (менш нiж 1 МеВ) енергiй. Такi види випромiнювання не можуть проникати крiзь одяг i шкiрнi покриви людини. Тому можливими джерелами зовнiшнього опромiнення залишаються тiльки бета-випромiнювання високих енергiй i гамма-випромiнювання .
Стосовно внутрiшнього опромiнення людини вiд радiонуклiдiв (гарячих частинок) можна видiлити два основних шляхи iх надходження в органiзм: 1) разом iз пилом через органи дихання; 2) разом iз рiдиною та iжею через травний канал. Можливiсть надходження радiонуклiдiв в органiзм людини таким шляхом значною мiрою залежить вiд того, чи вжито будь-яких запобiжних заходiв ("чистота" напоiв i продуктiв харчування), чи нi. До ефективних запобiжних заходiв належить також використання спецiального одягу i взуття, що робить мiнiмальним потрапляння до органiзму радiонуклiдiв крiзь порiзи, подряпини, шкiру. У разi дотримання всiх запобiжних заходiв надходження радiонуклiдiв у органiзм можна знизити до 10 % i бiльше тiii iх кiлькостi, що потрапляi в органiзм людей за вiдсутностi такоi профiлактики. В останньому випадку можна вважати, що до органiзму буде надходити (особливо разом iз молоком i овочами) кiлькiсть радiонуклiдiв, яка подвоюi дозу випромiнювання вiд зовнiшнiх гамма-джерел. Тому потужнiсть поглиненоi дози випромiнювання зовнiшнiх джерел й iнкорпорованих радiонуклiдiв для людини, що постiйно перебуваi на забруднених територiях, становить близько 0,01тАФ0,02 Гр/рiк (1тАФ2 рад/рiк) за поверхневоi активностi радiонуклiдiв 3,7 тАв 1010 Бк/км2 (1тАФ5 Кi/км2). Очевидно, що такi слабкi дози випромiнювання не здатнi призводити до променевоi хвороби в людини, тим бiльше до смертi.
Ознаки гостроi променевоi хвороби внаслiдок загального одноразового опромiнення починають виявлятися в дорослих людей за поглинених доз 2 тАФ 2,5 Гр i бiльше, а в разi хронiчного опромiнювання тАФ 1,5 Гр. Летальний кiнець унаслiдок загального гострого зовнiшнього опромiнення спостерiгаiться при поглинених дозах, що перевищують 3тАФ3,5 Гр. Такi дози мали мiсце у воiнний час (у жителiв Хiросiми i Нагасакi) в аварiйних ситуацiях (у лiквiдаторiв, що працювали на даху четвертого блока ЧАЕС). Проте такi випадки i винятковими i належать до компетенцii не радiоекологiв, а фахiвцiв iз радiацiйноi медицини. За потужностi поглиненоi дози випромiнювання 10 Гр/рiк (що вiдповiдаi поверхневiй активностi радiонуклiдiв близько 3,7 тАв 1013 Бк/км2, або 102 Кi/км2, i нижче) можливi два види наслiдкiв (хоча немаi будь-яких вiдомостей про стан здоров'я людей, якi прожили на територiях iз таким ступенем забруднення майже рiк). По-перше, це хронiчна променева хвороба, по-друге, онкологiчнi захворювання, особливо в разi потрапляння радiонуклiдiв в органiзм, i генетичнi ефекти [13].
Вважають, що хронiчна променева хвороба може розвинутись за потужностi еквiвалентноi дози випромiнювання 0,001 тАФ 0,005 Зв/добу (0,1 тАФ 0,5 бер/добу) i сумарних доз 0,7 тАФ 1,0 Зв (70 тАУ 100 бер) i вище. Для цього потрiбно прожити не менше нiж рiк на територii iз забрудненням
радiонуклiдами понад 3,7 тАв 1012 Бк/км2 (102 Кi/км2), не вживаючи нiяких запобiжних заходiв. Своiрiднiсть хронiчноi променевоi хвороби полягаi в тому, що у тканинах, якi активно пролiферують завдяки iнтенсивним процесам клiтинного вiдновлення, тривалий час зберiгаiться нормальна структура. Водночас такi стабiльнi системи, як нервова, м'язова, серцево-судинна й ендокринна, вiдповiдають на хронiчний вплив складним комплексом фiзiологiчних реакцiй i повiльним наростанням дистрофiчних змiн у iх тканинах. Походження цих змiн та iхнi механiзми досi не вивчено. iх виявляють рефлекторним шляхом, у вiдповiдь на вплив рiзних подразникiв, у тому числi на додаткове опромiнення. Ступiнь i характер рiзних проявiв хронiчноi променевоi хвороби залежать вiд iндивiдуальних особливостей органiзму хворого i його пристосувальних реакцiй. Пiсля опромiнення настаi перiод вiдновлення тАФ переважання репаративних процесiв у найбiльш уражених йонiзуючим випромiнюванням тканинах, а також нормалiзацiя функцiонального стану iнших систем (наприклад, iмунноi), iнодi з тим чи iншим ступенем iхньоi недостатностi.
РЖнша форма хронiчноi променевоi хвороби може бути зумовлена тривалим опромiнюванням рiзних дiлянок тiла внаслiдок зовнiшнього впливу чи дii iнкорпорованих радiонуклiдiв iз вибiрковим розподiлом. Клiнiчна картина такоi форми променевоi хвороби може варiювати з переважанням локальних змiн уражених тканин над реакцiями загального характеру.
Якщо потужнiсть поглиненоi дози випромiнювання становить 0,001 Гр/добу (0,1 рад/добу) i менше, нiяких проявiв променевоi патологii виявити не вдаiться. Про це свiдчать результати медичного обстеження великих колективiв працiвникiв атомних пiдприiмств i населення, евакуйованого пiсля вибуху сховища радiоактивних вiдходiв у 1957 р. на Пiвденному Уралi, а також населення, яке проживаi на забруднених радiонуклiдами внаслiдок аварii на ЧАЕС територiях Украiни, Бiлорусi, Росii.
Розглянемо висновки щодо змiн в органiзмi залежно вiд потужностi еквiвалентноi дози при хронiчному опромiнюваннi, якi було зроблено групою лiкарiв пiд керiвництвом О. К. Гуськовоi, на основi результатiв обстеження 3220 опромiнених осiб i 612 осiб, якi нiколи не пiддавалися опромiненню [13].
За еквiвалентноi дози випромiнювання до 0,15 тАФ 0,3 Зв, або 15 тАФ 30 бер (потужнiсть дози менша нiж 2 * 10-4 Зв/добу, або 2-Ю"2 бер/добу), нiяких вiдмiнностей вiд контрольноi групи не виявлено. Якщо ж потужнiсть еквiвалентноi дози зростаi до 2 * 10-4 Зв/добу (2 * 10"2 бер/добу), а сумарна доза наближаiться до 0,3 тАФ 0,5 Зв (30тАФ50 бер), то приблизно в 2 рази частiше, нiж у контрольнiй групi, можуть спостерiгатися артерiальна гiпотензiя й помiрна брадикардiя. Частiше, нiж у контролi, i не завжди вiдповiдно до ступеня навантаження спостерiгаiться реакцiя кровообiгу на змiну положення тiла, фiзичне навантаження i тепловий вплив, а також на посилену вентиляцiю. Мають мiсце також деякi порушення капiлярного кровообiгу i потовидiлення. Змiнюються тип i амплiтуда реовазографiчних кривих. Отже, при наведених рiвнях доз нiяких специфiчних для опромiнення змiн в органiзмi людини не виявляють, хоча, вiрогiдно, збiльшуiться кiлькiсть осiб iз лабiльнiшою, нiж у людей, що не зазнали опромiнення, регуляцiiю кровообiгу. Цi змiни мають пристосувальний характер, чому вiдповiдають нормальнi загальне самопочуття i працездатнiсть, а також деякi об'iктивнi показники, що виявляють пiд час обстеження. Усе це даi пiдставу вважати, що в разi зовнiшнього хронiчного опромiнювання потужнiсть поглиненоi дози менша нiж 0,1 тАФ 0,35 Гр/рiк (10 тАФ 35 рад/рiк) на стан здоров'я людей не впливаi.
Починаючи з поглиненоi дози 0,7 тАФ 1,5 Гр (70 тАФ 150 рад), при загальному хронiчному опромiнюваннi поступово розвиваються деяке пригнiчення секреторних функцiй i ферментативноi активностi секрету травних залоз, змiни моторики шлунка i кишок. Це також реакцii невровiсцерального характеру, що поряд з iншими змiнами вегетативноi нервовоi системи не i характерними тiльки для променевого ураження. Такi вiдхилення добре компенсованi i не супроводжуються будь-якими розладами травлення. Якщо сумарнi еквiвалентнi дози при хронiчному опромiнюваннi перевищують 1,5тАФ4 Зв (150 тАФ 400 бер), розлади нервовоi регуляцii секрецii травних залоз змiнюються стiйким ii пригнiченням. Спостерiгаiться сухiсть у горлi внаслiдок згасання секреторноi дiяльностi залоз ротовоi порожнини; виникають вогнищевi субатрофiчнi процеси у слизових оболонках порожнини рота, шлунка i кишок. Нiяких порушень у загальному обмiнi речовин, у тому числi пов'язаних iз функцiiю печiнки, при дозах, менших нiж 4 Зв (400 бер), у разi хронiчного опромiнювання виявити не вдаiться [13].
У дiапазонi еквiвалентних доз 0,15 тАФ 0,7 Зв (15 тАФ 70 бер) функцiональнi порушення нервовоi дiяльностi мають рефлекторний характер, що часто супроводжуiться залученням до вiдповiдноi реакцii iнших систем (насамперед серцево-судинноi й ендокринноi), що вiдповiдають за адаптацiю. Всi особи, що зазнали загального хронiчного опромiнювання в дiапазонi потужностi поглинених доз 10-4 тАФ 5 * 10-4 Гр/добу (0,01тАФ0,05 рад/добу) чи еквiвалентних доз 0,05 тАФ 0,15 Зв/рiк (5 тАФ 15 бер/рiк), залишаються здоровими i працездатними, а частота окремих скарг i вiдхилень у загальному неврологiчному станi i не бiльшою, нiж у контролi. Ознаки деякоi функцiональноi недостатностi нервовоi дiяльностi спостерiгаються лише при пiдвищеннi потужностi еквiвалентноi дози в разi хронiчного опромiнювання i досягненнi загальноi еквiвалентноi дози до 0,7 тАФ 1,5 Зв (70 тАФ 150 бер).
У великоi кiлькостi осiб (понад 1000), якi обслуговували експериментальнi реактори й зазнавали протягом кiлькох рокiв опромiнювання за потужностi поглиненоi дози 0,001 тАФ0,01 Гр/рiк (0,1 тАФ 1 рад/рiк), не було виявлено будь-яких вiдмiнностей вiд контролю за показниками периферичноi кровi i порушень у станi кiсткового мозку. Деякi зрушення в картинi кровi зареiстровано лише в частини осiб, що зазнали опромiнювання дозою 0,001 Гр/добу (0,1 рад/добу) i бiльше. Значення таких вiдхилень вiд норми не з'ясовано. Багато вчених оцiнюють iх як такi, що перебувають у межах звичайноi фiзiологiчноi варiабельностi. При хронiчному опромiнюваннi за потужностi поглиненоi дози 0,001 тАФ0,01 Гр/добу (0,1 тАФ 1 рад/добу) iнодi виявляють ознаки посилення пролiферативноi активностi клiтин кiсткового мозку. Можливо, що це також стосуiться адаптивноi вiдповiдi органiзму на деструкцiю найбiльш радiочутливих клiтин кровотворноi тканини, звичайно iй властивоi.
Зазначенi зрушення у кровотворнiй тканинi стають стiйкiшими тiльки в разi збiльшення потужностi поглиненоi дози при хронiчному опромiнюваннi до 0,01тАФ0,1 Гр/добу (1 тАФ10 рад/добу), а загальноi дози тАФ до десяткiв грей (кiлькох сотень рад). Це стосуiться i лiмфатичних вузлiв, i еритробластичного кровотворення [3].
Таким чином, хронiчне опромiнювання за потужностi поглиненоi дози 0,0001 Гр/добу (0,01 рад/добу) протягом кiлькох рокiв не призводить до будь-яких змiн у кровотворнiй системi, адже кровотворна система належить до систем, у яких зменшення потужностi дози опромiнення завжди зумовлюi переважання вiдновних процесiв, завдяки чому малi вiдхилення в ii функцiях вiдбуваються без вiддалених патологiчних наслiдкiв.
Хронiчний вплив випромiнювання на статевi залози вiдомий в основному за результатами експериментiв iз рiзними лабораторними тваринами i значно меншою мiрою тАФ зi спостережень за людьми. Результати в обох випадках добре узгоджуються мiж собою.
Можна вважати, що в людини потужнiсть поглиненоi дози випромiнювання 0,001 Гр/добу (0,1 рад/добу) через 1тАФ2 роки призводить до змiни формули еякуляту i несталих дегенеративно-дистрофiчних явищ у виглядi атрофii яiчок. Сумарна доза досягаi в цих випадках 1тАФ2,25 Гр (100 тАФ 225 рад). Якщо потужнiсть дози становить 0,005 тАФ 0,1 Гр/добу (0,5тАФ10 рад/добу), можна очiкувати помiтного зниження кiлькостi активних сперматозоонiв у еякулятi i зменшення маси яiчок, що потiм змiнюiться поступовим вiдновленням нормального стану статевих залоз. Розвиток стiйкоi необоротноi чоловiчоi стерильностi можливий лише в осiб, що зазнали опромiнення на дiлянку яiчок (наприклад, пiд час променевоi терапii) унаслiдок поглинання дози до 30тАФ40 Гр. Проте, якщо рефлекторнi механiзми статевого акту в чоловiкiв цiлком сформувалися до опромiнення, вони iстотно не порушуються навiть у разi настання променевоi стерильностi. Причинами настання iмпотенцii звичайно i загальнi гормонально-нервовi розлади, що супроводжують хронiчне опромiнювання. Закономiрностi ураження i динамiки вiдновлення сперматогенезу вiдповiдають закономiрностям бiльшоi чутливостi до опромiнення менш зрiлих i менш диференцiйованих клiтин органiв, що формуються, i тканин [13].
На вiдмiну вiд сперматогенезу, при оогенезi практично всi яйцеклiтини, що мiстяться в яiчниках жiнок, виникають ще в ембрiональний перiод розвитку, а потiм лише дозрiвають. Тому, починаючи вiд потужностi поглиненоi дози випромiнювання близько 0,01 Гр/добу (1 рад/добу), вiдбуваiться лише зменшення кiлькостi первинних фолiкулiв яiчника, ступiнь якого помiтно не прогресуi внаслiдок щоденного зростання поглиненоi дози випромiнювання до 0,1 Гр (10 рад). Для виникнення жiночоi стерильностi сумарна поглинена доза випромiнювання для яiчникiв маi бути досить великою тАФ близько 10 Гр (1000 рад). Проте жiноча стерильнiсть набуваi необоротного характеру внаслiдок загибелi всiх первинних фолiкулiв, що мають приблизно однакову радiочутливiсть. Гормональнi порушення, що впливають на цикли розвитку первинних фолiкулiв, можуть спостерiгатися вже в разi потужностi поглиненоi дози випромiнювання 0,001тАФ0,01 Гр/добу (0,1 тАФ 1 рад/добу) i сумарноi дози у кiлька десятих грея (десяткiв рад). Це, очевидно, майже не впливаi на репродуктивну здатнiсть органiзму жiнок. Усi автори, що описують функцiю статевого апарату жiнок, якi зазнали хронiчного опромiнювання за потужностi поглинених доз 0,00001 тАФ0,0001 Гр/добу (0,001тАФ0,01 рад/добу) i сумарних поглинених доз близько 0,4 Гр (40 рад), констатують незначнi i порiвняно рiдкi змiни тривалостi менструального циклу без будь-яких iстотних вiдхилень у перебiгу вагiтностей, пологiв i часу настання клiмаксу. Стан немовлят у таких матерiв також не вiдрiзняiться вiд норми. Це пов'язане як iз внутрiшньоутробним "добором" ушкоджених яйцеклiтин, так i з досить високою iх стiйкiстю до опромiнення порiвняно, наприклад, з ембрiонами у вiцi 2тАФ3 мiсяцiв.
Розглянемо такi наслiдки опромiнення, як злоякiснi пухлини рiзного гiстогенезу, насамперед лейкоз.
Граничнi дози при загальному опромiненнi, а також такi, що найчастiше спричинюють лейкоз, дуже близькi за значенням для рiзних джерел зовнiшнього опромiнення. Що бiльша потужнiсть дози, то вища ймовiрнiсть розвитку лейкозу. Чiтка залежнiсть розвитку лейкозу вiд потужностi дози випромiнювання i, таким чином, першою особливiстю онкогенноi дii випромiнювання. У разi загального опромiнення розвиток пухлинних процесiв в органах кровотворення зумовлений як неспецифiчною онкогенною дiiю йонiзуючого випромiнювання, пов'язаною зi складними ендокринними перебудовами, так i безпосереднiм його впливом на репродукцiю клiтин кровi. Поiднання обох обставин пояснюi той факт, що лейкоз спостерiгаiться частiше вiд iнших, спричинених опромiненням злоякiсних новоутворень [3].
Як свiдчать дослiдження на пацюках, пiдвищення частоти лейкозу у кiлька разiв порiвняно з контролем слiд очiкувати за поглиненоi дози 5 тАФ 7 Гр у випадку одноразового загального опромiнення i не менше нiж 12 тАФ 15 Гр при фракцiонованому. Зi зменшенням
Вместе с этим смотрят:
РЖнформацiйнiсть як фактор ризику. Операцiя "Паганель"
РЖонiзуюче випромiнювання та його вплив на органiзм
Абсорбция. Предотвращение источников техногенной чрезвычайной ситуации
Аварii на хiмiчно небезпечних об'iктах
Авиационный шум и защита от него