Полiтологiя
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
ХАРКРЖВСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
Кузь О.М., Брунько П.В., Вихрова В.РЖ., Дзiндра Л.Ф., Дубровська РЖ.М., Жеребятнiкова РЖ.В., Зубрiва Н.В. Сахань О.М.
ПОЛРЖТОЛОГРЖЯ
Навчальний посiбник
Автори:
Кузь Олег Миколайович
Брунько Петро Володимирович
Вихрова Вiкторiя РЖванiвна
Дзiндра Лiдiя Федорiвна
Дубровська РЖлаiда Михайлiвна
Жеребятнiкова РЖрина Володимирiвна
Зубрiва Надiя Володимирiвна
Сахань Олена Миколаiвна
Вiдповiдальный
за випуск
Кузь Олег Миколайович
Харкiв, ХНЕУ, 2004
УДК
К 89
ББК 66.01
Рецензенти: Клiмова Г.П. тАУ доктор фiлософських наук, професор кафедри соцiологii i полiтологii Нацiональноi юридичноi академii Украiни iменi Ярослава Мудрого (м. Харкiв)
Гнатюк Л.В. тАУ кандидат фiлософських наук, професор кафедри фiлософii та соцiологii Сумського нацiонального аграрного унiверситету
Затверджено на засiданнi кафедри фiлософii i полiтологii. Протокол № 4 вiд 26.11.2003 р.
Кузь О. М., Брунько П. В., Вихрова В. РЖ., Дзiндра Л. Ф., Дубровська РЖ. М., Жеребятнiкова РЖ. В., Зубрiва Н.В., Сахань О. М.
Полiтологiя. Навчальний посiбник / Кузь О. М. (теми: 1; 4; 20); Брунько П. В. (теми: 14; 16; 19); Вихрова В. РЖ. (теми: 13; 17); Дзiндра Л. Ф. (теми: 7; 9); Дубровська РЖ. М. (теми: 2; 3; 6); Жеребятнiкова РЖ. В. (теми: 5; 8; 11; 12); Зубрiва Н. В. (теми: 10; 18); Сахань О. М. (теми: 15; 21) тАУ Харкiв: Вид. ХНЕУ, 2004. тАУ (Укр. мов.).
Видання мiстить необхiдний академiчний матерiал, що виступаi основою подальшого, бiльш детального вивчення вiдповiдних тем. Окрiм базових, стандартних тем навчальний посiбник збагачено дослiдницьким матерiалом iз сучасних напрямкiв полiтологiчного знання тАУ полiтичного маркетингу, полiтичного менеджменту, полiтичноi глобалiстики.
Рекомендуiться студентам усiх спецiальностей.
Вй Харкiвський нацiональний економiчний унiверситет
Вй Колектив авторiв 2004
Змiст
Вступ тАж.....тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.....4
Роздiл РЖ. Теоретико-методологiчнi пiдвалини полiтичноi науки .......6
Тема 1. Полiтологiя як наука i навчальна дисциплiна ..тАжтАжтАжтАжтАж..6
Тема 2. РЖсторiя полiтичних вчень ...........................31
Тема 3. Полiтична думка Украiни ...........................61
Роздiл РЖРЖ. Полiтика i влада ....................................76
Тема 4. Полiтика як соцiальне явище ........................76
Тема 5. Полiтична влада ..................................90
Тема 6. Особистiсть i полiтика ............тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж104
Тема 7. Полiтичнi елiти. Полiтичне лiдерство ..тАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж.118
Тема 8. Соцiальнi групи як субтАЩiкти полiтики тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж132
Роздiл РЖРЖРЖ. Механiзм формування i функцiонування полiтичноi влади 49
Тема 9. Полiтична система суспiльства тАж...........тАжтАжтАжтАжтАж.149
Тема 10. Полiтичний режим ......тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..164
Роздiл IV. РЖнституцiональнi основи полiтики .................183
Тема 11. Держава як полiтичний iнститут ..........тАжтАжтАжтАж..183
Тема 12. Полiтичнi партii та виборчi системи ................201
Тема 13. Вибори та виборчi системи .......................214
Роздiл V. Не iнституцiональнi основи полiтики .................231
Тема 14. Полiтична свiдомiсть i полiтична iдеологiя ............231
Тема 15. Полiтична психологiя ............................260
Тема 16. Полiтична культура i соцiалiзацiя ...................274
Роздiл VI. Полiтичнi процеси .................................292
Тема 17. Сутнiсть полiтичного процесу i його рiзновиди ........292
Тема 18. Полiтична модернiзацiя й полiтичний розвиток ........303
Тема 19. Полiтичнi конфлiкти i кризи .......................321
Тема 20. Мiжнароднi полiтичнi процеси .....................342
Тема 21. Полiтичний менеджмент .........................365
Лiтература .................................................379
Навiть тодi, коли ми не цiкавимося полiтикою, полiтика цiкавиться нами.
У. Черчiлль
Вступ
Рекомендоване видання i навчальним посiбником, що складаiться з 21 теми i вiдповiдаi програмi курсу тАЬПолiтологiятАЭ для студентiв економiчного унiверситету всiх спецiальностей усiх форм навчання. Даний посiбник за темами i змiстом вiдповiдаi вимогам галузевого стандарту Мiнiстерства освiти i науки Украiни.
Полiтика тАУ це важливий компонент людськоi культури. РЗi призначення в тому, щоб у сприятливому напрямi орiiнтувати суспiльний розвиток. З моменту виникнення людськоi цивiлiзацii полiтика безперервно втручалася в життя людей, навiть далеких вiд неi змiнювала обличчя й умови iснування цiлих народiв.
Сутнiстю полiтичного життя, його фактичним змiстом виступають полiтичнi вiдносини, тобто вiдносини людей, спiльнот, органiзацiй i обтАЩiднань щодо соцiального управлiння i влади, реалiзацii соцiально-полiтичних потреб та iнтересiв. Сферою, цариною полiтичних вiдносин i все, на що впливають управлiння i влада: економiка, соцiальне життя, право, культура. Тобто полiтичнi вiдносини охоплюють не тiльки полiтичну, а й усi iншi сфери життя суспiльства тАУ економiчну, соцiальну, правову, духовну.
Полiтичнi знання i культура потрiбнi сьогоднi не тiльки державним дiячам, лiдерам партiй та iнших органiзацiй, але й будь-якiй людинi, незалежно вiд ii професiйноi приналежностi i фаху, оскiльки, перебуваючи у суспiльствi, вона неминуче взаiмодii з оточуючими ii iнститутами i державою. Тому свiдомий розвиток полiтичноi культури як мистецтва цивiлiзованого спiвiснування людей у iдинiй державi тАУ турбота всього сучасного суспiльства, важлива умова його добробуту.
Запропонований навчальний посiбник маi за мету ознайомити студентiв з широким спектром фундаментальних полiтологiчних знань. Вiн базуiться на навчальних посiбниках, пiдручниках, довiдковiй лiтературi як захiдного, так i вiтчизняного походження, що вже пройшли апробацiю у навчальному процесi й отримали схвальнi вiдгуки науковцiв та освiтян, а також на власному багаторiчному досвiдi викладання курсiв полiтологii, полiтичноi соцiологii, конфлiктологii, який мають автори цього видання.
Роздiл РЖ. Теоретико-методологiчнi пiдвалини полiтичноi науки
Тема 1. Полiтологiя як наука i навчальна дисциплiна
Теорiя без методу, який ii контролюi та розширюi, тАУ марна, а метод без теорii, яка приводить до його осмисленого викорис-тання тАУ даремний.
К. фон Байме
1. Предмет та функцii полiтологii.
2. Структура полiтичноi науки.
3. Методи полiтичноi науки.
1. Предмет та функцii полiтологii
Полiтика нерозривно переплетена з iсторiiю людства, вона була i i ii складовою частиною з того самого моменту, коли людство вийшло за межi свого первiсного стану. Кожна окремо взята людина протягом усього життя в тiй чи iншiй формi маi справу з полiтичними явищами. Саме цим унiверсальним значенням i обумовлюiться iнтерес до полiтики.
Вивченням полiтики займалися ранiше й займаються сьогоднi цiлий ряд суспiльних наук: соцiальна фiлософiя, соцiологiя, теорiя держави i права, соцiальна психологiя, полiтична економiя та iн. З огляду на те, як росло значення держави в господарському й громадському життi, пiдвищувалась i полiтична активнiсть мас, а також, беручи до уваги введення загального виборчого права на межi минулого ХХ столiття та виникнення великих полiтичних партiй, виникла необхiднiсть в окремiй галузi знань, яка б спецiально займалася дослiдженням полiтики.
Сучасного змiсту полiтична наука набуваi у другiй половинi XIX ст., тодi ж вона набуваi i рис самостiйноi галузi знань. Приблизно в цей же час вiдбуваiться становлення полiтологii як самостiйноi навчальноi дисциплiни, з'являються учбовi й науковi центри. Так, при Лондонському унiверситетi наприкiнцi XIX ст. була заснована Лондонська школа економiки i полiтичних наук. У 1857 р. Ф. Лiбером у Колумбiйському унiверситетi була вiдкрита перша в iсторii Америки кафедра полiтичноi науки. Пiзнiше приклад Колумбiйського унiверситету був розповсюджений у РДльському, Гарвардському, Принстонському та iнших унiверситетах США. У 1903 р. була заснована Американська асоцiацiя полiтичних наук. Систематичного характеру iвропейськi науковi дослiдження у галузi полiтичних наук набули в другiй половинi ХРЖХ ст. у звтАЩязку зi створенням спецiалiзованих дослiдницьких центрiв: Гуманiстичноi школи полiтичних наук у Парижi (1872 р.), Школи полiтичних наук в РЖталii (1875 р.), Лондонськоi школи економiки i права (1895 р.).
Особливо швидкими темпами полiтична наука у США та краiнах Заходу почала розвиватися пiсля Другоi свiтовоi вiйни. Цьому чимало сприяв Мiжнародний колоквiум з питань полiтичноi науки, який вiдбувся у 1948 р. в Парижi з iнiцiативи ЮНЕСКО. На ньому був прийнятий документ, котрий визначив змiст полiтичноi науки та ii основнi проблеми. Було вирiшено, що основними проблемами дослiдження i вивчення полiтичноi науки i: 1) полiтична теорiя (в тому числi iсторiя полiтичних iдей); 2) полiтичнi iнститути; 3) партii, групи, суспiльна думка; 4) мiжнароднi вiдносини.
Власне кажучи, Мiжнародний колоквiум у Парижi пiдбив пiдсумки тривалоi дискусii полiтологiв з питань, чи i полiтологiя загальною, iнтеграцiйною наукою про полiтику у всiх ii проявах, яка включаi в себе як складовi частини полiтичну соцiологiю, полiтичну фiлософiю, полiтичну географiю та iншi полiтичнi дисциплiни, чи мова повинна йти про декiлька полiтичних наук. Колоквiум прийняв рiшення вживати термiн тАЮполiтична наукатАЭ в однинi. Тим самим вiдбулося конституювання полiтичноi науки як самостiйноi науковоi i навчальноi дисциплiни. Вже у 1949 р. пiд егiдою ЮНЕСКО була створена Мiжнародна асоцiацiя полiтичноi науки. А згодом полiтологiя як навчальна дисциплiна була введена в програми провiдних унiверситетiв США та Захiдноi РДвропи. На теренах колишнього Радянського Союзу i, зокрема в Украiнi, не iснувало незалежноi, автономноi науки про полiтику, а ii предмет дослiдження було тАЮрозподiленотАЭ мiж соцiальною фiлософiiю, тАЮнауковим комунiзмомтАЭ та iсторiiю КПРС. Руйнацiя радянськоi системи призвела до звiльнення простору полiтичноi науки (полiтологii).
Вузловими проблемами сучасноi полiтологii вважаються: полiтична влада, ii сутнiсть i структура; полiтичнi системи i режими сучасностi; форми правлiння i державного устрою; полiтична стабiльнiсть i полiтичний ризик; партiйнi та виборчi системи; полiтичнi права i свободи людини й громадянина; громадянське суспiльство i правова держава; полiтична поведiнка та полiтична культура особистостi; полiтична комунiкацiя i засоби масовоi iнформацii; релiгiйнi та нацiональнi аспекти полiтики; засоби i методи врегулювання полiтичних конфлiктiв та криз; мiжнароднi полiтичнi вiдносини; геополiтика; полiтична глобалiстика тощо.
Загальновизнаним i те, що ядро проблематики полiтичноi науки становлять процеси формування, функцiонування i розподiлу державноi влади, боротьби за владу, включаючи вплив та участь у цiй боротьбi, а також вивчення органiзацiй, що здiйснюють владу або впливають на неi.
Таким чином, полiтологiя (гр. рolitika тАУ державнi й суспiльнi справи, i logos тАУ слово, поняття, вчення) тАУ це наука про полiтику, владу й полiтичнi процеси.
Полiтологiя маi свiй специфiчний об'iкт дослiдження. Мова йде про пiзнання й теоретичне осмислення полiтики як соцiального явища, внутрiшнiх механiзмiв i закономiрностей, якi керують процесами та явищами у полiтичному життi суспiльства.
Багатозначнiсть термiна тАЮполiтикатАЭ, можливiсть рiзних способiв ii рефлексiйного осягнення призводить до дискусiйностi уявлень про предмет полiтологii. Дослiдники трактують цю проблему по-рiзному.
1. Полiтологiя тАУ наука, що традицiйно займаiться дослiдженням держави, партii та iнших iнститутiв, котрi здiйснюють владу в суспiльствi або впливають на неi. Тобто, це знайшло вiдображення в англо-американському словнику полiтичного аналiзу, до нинiшнього етапу розвитку ii предметний змiст включаi тАЮуправлiння на нацiональному та мiсцевому рiвнях; порiвняльний (cross-national) аналiз; полiтику i полiтичну поведiнку; полiтичну теорiю; публiчно-адмiнiстративну дiяльнiсть i органiзацiйну поведiнку; мiжнароднi вiдносинитАЭ. У цьому випадку полiтологiя тАУ лише одна з наук про полiтику (поряд з полiтичною соцiологiiю, полiтичною фiлософiiю, полiтичною психологiiю i iн.). РЖстотним недолiком такоi тАЮвузькоiтАЭ трактовки полiтологii i фактичне заперечення загальноi науки про полiтику, що iнтегруi всi полiтичнi знання в iдину систему.
2. Полiтологiя тАУ iдина наука про полiтику. Однак вона включаi не всi знання про цю сферу громадського життя, а лише тi, котрi спираються на виключно науковi, переважно емпiричнi методи. До змiсту полiтичноi науки не входять такi загальнотеоретичнi дисциплiни, якi спираються на нормативно-цiннiсний пiдхiд: полiтична фiлософiя, полiтична етика, iсторiя полiтичних iдей тощо. Ця точка зору представлена бiхевiористами (Чарльз Меррiам, Гарольд Лассуелл, Пол Лазарсфельд). Логiчним наслiдком бiхевiористичноi позицii i подiл полiтичних знань на двi частини: на нормативнi знання, пов'язанi з цiнностями й оцiнками, вимогами i побажаннями, i на виключно науковi знання, заснованi на фактах. Такий пiдхiд зазнаi критики вiдносно протиставлення цих двох видiв знання i стовно вiдлучення нормативних теорiй вiд науки. Частина дослiдникiв не погоджуються з тим, щоб тАЮсучаснатАЭ полiтична наука порвала з полiтичною фiлософiiю тАЮминулоготАЭ. Така тАЮморальнатАЭ реакцiя представлена в роботах Клода Левi-Стросса, Фiлiппа Бенетона, Алана Блума, Роберта Нозiка, Джона Ролса. На iхню думку, полiтична фiлософiя грекiв, описана Арiстотелем та розвинута вченими середньовiччя, базувалася на простих постулатах:
людина тАУ це полiтизована тварина, для якоi природно жити в суспiльствi;
метою будь-якого суспiльства i тАЮдобробуттАЭ його членiв, але в суспiльствi панують чвари та антагонiзми, якi i породженням спiльного життя;
полiтика тАУ це органiзована влада, що керуi людьми i пiклуiться про загальний добробут;
полiтична наука тАУ це наука про тАЮправильне управлiннятАЭ, i в цьому вона наближаiться до фiлософii.
3. Полiтологiя тАУ загальна, iнтегральна наука про полiтику у всiх ii проявах, що включаi весь комплекс наук про полiтику i ii взаiмини з людиною i суспiльством: полiтичну фiлософiю, полiтичну соцiологiю, полiтичну психологiю, теорiю полiтичних iнститутiв тощо. Полiтологiя у цьому значеннi аналогiчна економiчнiй науцi, соцiологii, фiлософii й iншим iнтегральним наукам, що обтАЩiднують вiдповiднi комплекси знань про тi чи iншi сфери життiдiяльностi. Широке бачення полiтичноi науки даi можливiсть оцiнити ступiнь розвиненостi окремих субдисциплiн, зафiксувати питому вагу, реальний вплив тих чи iнших дисциплiн на всю структуру наукового полiтичного знання. Перевагою тАЮширокоготАЭ трактування полiтичноi науки i не тiльки простота розумiння, пряма вiдповiднiсть категорii тАЮполiтологiятАЭ значенню цього термiна тАУ загальна наука про полiтику, тАУ але й орiiнтацiя насамперед на iнтеграцiю найрiзноманiтнiших полiтичних знань i, таким чином, тАУ на одержання цiлiсноi картини обтАЩiктiв, що дослiджуються.
Отже, полiтологiя i iдиною, iнтегральною наукою про полiтику, ii взаiмодiю з особистiстю i суспiльством. Розвиток сучасноi полiтологii вiдбуваiться на основi диференцiацii, розширення ii предметноi структури. Вона i сукупнiстю теоретичних наук та емпiричних дослiд-жень, взаiмодii з мiждисциплiнарними напрямами й сумiжними науками у вивченнi полiтики (рис.1.1.).
Цiлком iмовiрно, що так званi тАЮширокетАЭ й тАЮвузькетАЭ розумiння предмета полiтологii у певному сенсi зовсiм не суперечать одне одному, складаючи скорiше два тАЮконцентричних колатАЭ накопичення полiтичних знань, нiж антиномiю мiж ними. У широкому значеннi полiтологiя (як полiтична наука) мiстить у собi все полiтичне знання, представляючи комплекс дисциплiн, що вивчають полiтику, тодi як у бiльш чiткому значеннi полiтологiя (або загальна теорiя полiтики тАУ полiтична теорiя) пов'язана лише зi специфiчною групою закономiрностей вiдносин соцiальних суб'iктiв iз приводу влади i панування, дослiджуючи особливий тип механiзмiв вiдносин i взаiмодiй мiж пануючими i пiдвладними тАУ тими, хто керуi, i тими, ким керують.