Характеристика риб рiчки Уж

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

ХАРАКТЕРИСТИКА РИБ РРЖЧКИ УЖ

Ужгород тАУ 2005

ЗМРЖСТ

ВСТУП

1. Огляд лiтератури

2. Фiзико-географiчна характеристика р. Уж.

3. Матерiали та методика роботи.

4. Огляд iхтiофауни рiчки УЖ.

Висновки

Лiтература

ВСТУП

Група тварин, якi називаються у повсякденному життi тАЮрибамитАЭ, включають всiх хребетних, якi дихають зябрами i мають парнi кiнцiвки у виглядi плавцiв. З точки зору зоолога-систематика, ця група не представляi iдиного цiлого. Вона включаi в себе три класи, з яких один тАУ круглоротi (сюди вiдносяться мiноги i мiксини) разом з групою давно вимерлих панцирних риб тАУ яка вiдноситься до особливоi гiлки безщелепних, а два iнших тАУ хрящовi риби (акули, скати, химери) i кiстковi - до гiлки щелепноротих того ж пiдтипу хребетних.

Риб вiдносять до типу хордових (Chordata), пiдтипу хребетних (Vertebrata), або черепних (Craniata). Це надзвичайно рiзноманiтна група водних хребетних тварин, в якiй налiчуiться вiд 20 до 22 тисячi видiв (Линденберг, 1971), що обтАЩiднуiться за сучасними поглядами у два самостiйнi класи: хрящовi (Chondrichthyes) та кiстковi (Osteichthyes) риби.

Причому слiд мати на увазi, що тАЮiнвентаризацiятАЭ риб ще далеко не закiнчена i щорiчно в спецiальнiй лiтературi публiкуються десятки описiв нових видiв, головним чином з числа риб, якi заселяють глибини Свiтового океану i маловивченi водойми тропiчноi зони.

З давнiх-давен i до наших днiв ловля риби маi велике господарське значення в життi i економiцi багатьох народiв. Бiологiчнi (i перш за все) рибнi ресурси морiв i внутрiшнiх вод, все бiльш повно використовуються людиною для задоволення потреб в бiлковiй iжi.

Говорячи про риби, не можна не згадати про чисельну армiю риболовiв-любителiв, якi i лiтом i зимою годинами проводять з вудочкою, спiнiнгом або з пiдводною рушницею на рiчках, озерах, водосховищах i морських узбережжях. Надзвичайно поширилось в нашiй краiнi i захоплення акварiумним розведенням екзотичних риб, завезених iз тропiчних водойм Пiвденноi Азii, Африки i Америки.

На Украiнi i багато найрiзноманiтнiших водойм тАУ великих i малих рiчок, заплав, лиманiв, озер, штучних водоймищ i ставкiв; суходiл обмивають води Азовського й Чорного мopiв. РЗx населяють близько 200 видiв риб, з яких близько половини мають промислове значения.

Риби надзвичайно цшний продукт харчування, який характеризуеться високою калорiйнiстю i багатим вмiстом потрiбних людському органiзму бiлкових речовин. Рибнi запаси пiдлягають збереженню и рацiональному господарському використанню, що в межах краiни важко здiйснити без o6iзнaнoстi широких верств населения з рибами та ix бiологiiю. В минулому широкi дослiдження фауни риб Украiнськоi РСР дозволили створити значну фаунiстичну, рибоводну i рибогосподарську лiтературу.

Вивченню риб УРСР, iх систематицi, екологii, промислу, рибництву
присвячено понад 2,5 тис. праць, опублiкованих переважно в piзних пepioдичних виданнях, недоступних масовому читачу.

Так як це питання було недостатньо дослiдженим, ми вирiшили уточнити це питання i тому темою нашоi курсовоi i тАЮРЖхтiофауна рiчки УжтАЭ. Метою нашоi роботи i вивчення рiзноманiтностi видового складу рiчки Уж.

Основнi завдання наших дослiджень:

1. Дослiдити найбiльш домiнуючi за чисельнiстю види у рiчцi Уж.

2. Вивчити розподiл видiв риб по течii рiчки Уж.

3. ЗтАЩясувати залежнiсть чисельностi видiв риби вiд екологiчних параметрiв рiчки Уж.

1.ОГЛЯД ЛРЖТЕРАТУРИ

1.Взагалi iнтерес до iхтiофауни рiчок Закарпаття виник, мабуть, з тих пiр, як стали скорочуватись запаси риб.

2. По iхтiофаунi рiк Закарпаття першi i найбiльш повнi вiдомостi знаходили i В.Владикова (1926), який описав 45 видiв риб, якi зустрiчаються в рiчках областi i головнi способи та знаряддя iх лову.

3.В.А Колюшев (1946) писав про промисловi риби Закарпаття.

В.РЖ. Жаднi (1950) вивчав життя прiсноводних риб: поширення, живлення та розмноження.

В.С Костомаров (1919- 1936) вивчав водойми Закарпаття i iх значення для рибоводства.

П.Й Павлов (1980) створив першу монографiчну працю про всiх риб, що населяють водойми Украiни. Вiн i його спiвробiтники та учнi зiбрали оригiнальнi матерiали з систематики, екологii i морфологii видiв риб.

Л.С.Берг (1949) досконало вивчав морфологiю i систематику риб, якi заселяли водойми СССР. Велику увагу звернув на пiдвиди рiзних видiв риб.

Пiд керiвництвом академiка Л.А. Зiнкевича i завдяки професорам А.Г.Баннiкову, Н.А Гладкову, А.П Кузякiну, А.В. Мiхеiву, С.П Каумову, Ф.П. Правдiну i Т.С. Рассу була створена енциклопедiя 4 том частина 1 (1971), в якiй описана велика кiлькiсть видiв риб, якi заселяють цiлий свiт, в тому числi i види, якi водяться на Закарпаттi. В нiй описанi деякi нюанси з екологii цих риб.

РЖ.РЖ. Колюшев (1949) склав визначник риб Закарпатськоi областi.

Е.А. Веселов (1977) склав посiбник для вчителiв по визначенню видiв риб, якi водяться, як в прiсних так i в морських водоймах.

О.П. Маркевич i РЖ.РЖ Короткий (1954) вивчав прiсноводнi риби УРСР.

В.А. Мовчан (1953) займався питанням рибного господарства при комплексному використаннi малих рiчок Украiнськоi ССР.

В.РЖ. Помсарчук (1953) вивчав риб Закарпатськоi областi.

А.А.Протасов (1946) займався вивченням iхтiофауни рiчок Закарпатськоi областi.

Е.К. Власова (1954) вивчала риби Закарпатськоi областi, описала 45 видiв риб.

2. ФРЖЗИКО-ГЕОГРАФРЖЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РРЖЧКИ Уж.

Великий вплив на формування рiчковоi системи маi рельiф. Украiнськi Карпати розташованi на головному вододiлi, звiдки рiчки стiкають в Балтiйське i Чорне моря. До басейну Балтiйського моря належить басейн Вiсли, який заходит в межi Украiнських Карпат верхiвтАЩям рiчки Сян. До басейну Чорного Моря вiдносяться басейн Днiстра i Дунаю. Головнi притоки Дунаю тАУ Тиса Прут, Сирет. Взагалi вся рiчкова система Закарпатськоi областi належить до Басейну рiчки Тиси.

Рiчка Уж починаiться бiля Пiднiжжя Вододiльного хребта на 5 км схiднiше Ужоцького перевалу, маi два витоки (Уж i Ужок), якi беруть початок вiдповiдно на висотах 1250 i 100 м н. р. м. Протiкаючи паралельно до державного кордону, нижче мiста Ужгорода, вона перетинаi його i незабаром на територii Словаччини впадаi в рiчку Лаборець тАУ праву притоку Латорицi (яка в свою чергу вливаiться в р. Бо дрог, а остання на територii Угорщини тАУ в Тису). Загальна довжина р. Уж 133 км, а площа водозбору 2750 кв. км (в межах Украiни тАУ 107 км i 2010 кв. км).

По своiм гiдрологiчним особливостям рiчка Уж, як i всi рiчки областi дiляться на три частини. Верхня тАУ типово гiрська на висотi 450-500м i вище, середня, на висотi 250-500 м i нижня 90-250 м над рiвнем моря.

В гiрськiй частинi рiчки долина вузька або зовсiм вiдсутня, особливо в мiстах, де рiчка прорiзаi корiннi породи Полонинського i Вулканiчного хребтiв. Ширина русла верхньоi течii рiчки вiд 2 до 5-10 м. Глибина вiд декiлькох сантиметрiв до 1 м. Швидкiсть течii вiд 0,5 до 50 м/сек., в залежностi вiд кута нахилу. В середнiй течii русло розширюiться до 15 тАУ 20 м, вiдповiдно збiльшуiться i глибина. Швидкiсть течii сповiльнюiться до 2 м/сек. РЖ менше (р. Уж в районi перечила). В мiсцях де рiчка виходить не рiвнину, (нижче мiста Ужгорода), швидкiсть течii зменшуiться до 0,4 м/сек. Русло розширюiться до 30-50 м. Глибина збiльшуiться до 3 м i бiльше, утворюючи невеликi ями.

Структура дна: в верхнiй течii тАУ дно камтАЩянисте, або вкрите крупною галькою. Русло часто загромаджене крупними валунами. В середнiй течii перекати чергуються з плесами. В нижнiй течii дно камтАЩянисте.

На протязi року рiвень води рiзко змiнюiться пiд час весняних i осiннiх паводкiв i також пiсля дощу. Вода може пiднiматися на 2-3 м. Крига утворюiться не ранiше грудня i тримаiться бiля берега не довше 30-40 днiв. Повнiстю рiчка замерзаi пiд час сильних морозiв, але на сильнiй течii майже не вкриваiться крига, при цьому вона утворюiться на днi на камiннi.

Рослиннiсть розвинута досить слабо. Це в основному мохи (Fatinalis, Hydrohypnum, Scoponia i iншi), водоростi (Hydrurus, Ulotrix, Spirohira, Nosrok i iншi). Зустрiчаються заростi осоки (Carex sp.) вербняки i топольники.

3. МАТЕРРЖАЛИ МЕТОДИКА.

Для написання курсовоi роботи послужили особистi спостереження за рибами рiчки Уж, а також матерiали зiбранi в наслiдку аналiзу лiтературних даних. Основна увага зверталась на виявлення видового складу риб рiчки Уж. Вивчення iхтiофауни проводили вiдловом риб, який здiйснювали за допомогою вудилищ, спiнiнгiв, банок i гачкiв.

Для вiдлову риб вудилищами використовували телескопiчнi вудилища довжиною 3-4 м; волосiнь дiаметром 0,16-0,20 мм, гачки №4; грузила-дробiнки i поплавки з пiнопласту i гусиного пера.

При ловi на вудилище з гусиним пером, грузила не ставились для того, щоб вiдловлювати риб в верхнiх шарах води. При цьому використовувались насадки: кiмнатнi i сiрi мтАЩяснi мухи, коники, гусiнь, личинки одноденок i веснянок, дощовi червтАЩяки. Цим методом вiдловлювали яльця, головня, жереха, верховодку, бистрянку.

При ловi на вудилище з пiнопластовим поплавком грузила ставились для того, щоб вiдловлювати з середнiх i нижнiх шарiв води. При цьому використовувались насадки: дощовi червтАЩяки, мамалига, плоди вишнi, мальок риб. Цим методом ловились марена, пiскар, головень, пiдуст.

Для вiдлову риб спiнiнгом використовували телескопiчний спiнiнг довжиною 2,5 м, волосiнь дiаметром 0,20-0,30 мм, гачки № 4-6; доннi грузила вагою 15-20 г i дзвiночок у якостi сигналiзатора. Цим методом вiдлов проводили бiля самого дна. Насадки: дощовi червтАЩяки, плоди вишнi, мамалига i живець. Живець насаджували на два гачки: один за губи, iнший тАУ за хвiст. Вiдловлювали цим методом головня, окуня, йоржа, марену, пiдуста.

Вiдлов проводили також сачком, для того щоб зловити голянiв i гальцiв, якi на ввудочку майже не ловляться.

Спiйману рибу фiксували в 4 % формалiнi.

Велику допомогу у визначеннi риб нам надали визначники: РЖ.РЖ. Колюшев /1949/, Е.А. Веселов /1977/. В курсовiй були використанi фотографii О. Štěpánek i B. Istvan.

4.ОГЛЯД РЖХТРЖОФАУНИ РРЖЧКИ УЖ.

Згiдно даних Е.К.Власовоi (1948-1954) в водоймах Закарпатськоi областi водиться 45 видiв риб, якi вiдносяться до 11 родин. Згiдно тих же даних в р. Уж водяться наступнi види риб (табл.1).

КЛАСС КРУГЛОРОТРЖ (Cyclostomata)

Родина мiноговi (Petromyzonidae)

ВЕНГЕРСЬКА МРЖНОГА тАУ Lampetra danphordi (Regan).

Зустрiчаiться майже на всiй протяжнiй протяжностi гiрських рiчок: в багатьох струмках областi , вiдсутня в рiвниннiй частинi рiчок. Живе на дiлянках рiчок i струмкiв з швидкою течiiю, холодною i чистою водою i камтАЩяним дном. Абсолютна довжина в середньому складаi 22 см (18,5-26,5) за Власовою Е.К. По своiй екологii венгерська мiнога займаi промiжне положення мiж непаразитичними мiногами i типовими паразитичними мiногами. Пiсля метаморфоза вона живиться паразитуючи на рiзних видах риб, однак не здiйснюi вiддалених нерестових мiграцiй, подiбно непаразитичним мiногам. Все життя цiii мiноги проходить в рiчках, де вона нереститься i живе, як на стадii личинки, так i пiсля метаморфозу.

В Закарпаттi мiногу не ловлять i не використовують в iжу, оскiльки вважають ii неiстiвною.

КЛАС КРЖСТКОВРЖ РИБИ (Osteichtyes)

Родина Осетровi (Acipenseridae)

СТЕРЛЯДЬ тАУ Acipenser ruthenus (Linne).

Мiсця де зустрiчаiться - це глибокi ями з пiщаним, глинистим дном або дном з дрiбною галбкою, де вони знаходять личинок комах, якими живляться.

Це надзвичайно цiнна риба. Зустрiчаiться рiдко. В рiчцi Уж вiдловлювалася В. С. Костомаровим в р-нi Перечина i Е.К Власовою в груднi 1953 р. Бiля с. Ворочево.

Довжина досягаi 1 м. Частiше зустрiчаiться вiд 30 до 50 см i вагою вiд 1 до 3 кг. Довжина екземплярiв зiбраних Е.К Власовою досягали довжини 41-48 см.

Родина лососевi (Salmonidae)

СТРУМКОВА ФОРЕЛЬ тАУ Salmlo Trutta morpha fario (Linne).

Воlиться в всiх гiрських рiчках i струмках пiднiмаiться високо проти течii. За даними Е.К. велика кiлькiстm форелi зустрiчаiться в лiвiй притоцi рiчки Уж тАУ р. ТуртАЩi. Живе за перекатами з навислими над водою гiлками дерев.

Живиться комахами, якi падають з навислих над водою дерев, iхнiми личинками, рачками, молюсками, крупнi форелi можуть живитися дрiбною рибою (голян, бички) i пуголовками жаб. За Власовою струмкова форель живиться: дорослi комахи, жуки, стрекози, мухи i т.п. тАУ 20 %; бокоплави тАУ 13,4 %; веснянки i одноденки тАУ 13 %; молюски тАУ 2,2 % i iнше 0,4 %.Абсолютна плодючiсть самок при масi тiла 84,8 г i довжинi тiла 17,4 см складаi 1648 iкринок, розмiром 2-2,5 мм (Власова). Крiм струмковоi форелi в рiчцi Уж рiдко зустрiчаiться завезена з Пн. Америки райдужна форель тАУ Salmo irrideus Gibbons.

Ловлять форель вудочкою, спiнiнгом i руками з-пiд камiння.

Родина ВтАЩюновi (Cobitidae)

ЩИПРЖВКА тАУ Сobitis taenia (Linne).

Дрiбнi (до 13 см) рибки з сильно стиснутим з бокiв тiлом. Луска дуже дрiбна, не помiтна простим оком. Над оком знаходиться висувний двохроздiльний кiстяний шип. Забарвлення тiла барвисте. Основний колiр свiтло-жовтий, з двома рядами темних плям по бокам i рядом круглуватих крупних плям на хребтi. В основi хвоста з кожного боку знаходиться кругла чорна пляма. Спосiб життя донний. Населяi середню та нижню течiю рiчки. Зустрiчаiться в струмках. Тримаiться мiсць з тихою течiiю, пiщаним або мулистим дном.

ЩИПРЖВКА ГРЖРСЬКА тАУ Cobitis aurata (Filippi).

По зовнiшньому вигляду схожа на звичайну щипiвку, але вiдрiзняiться вiд неi бiльш яскравим забарвленням, трохи меншою величиною (до 10 см) i наявнiстю шкiряного кiля позаду спинного плавця. Зустрiчаiться в переднiй i верхнiй течii рiчки. На вiдмiну вiд звичайноi щипiвки тримаiться камтАЩянистого дна. В 1948 роцi пiсля спаду паводковоi води добуто на березi Ужа в районi Ужгорода (ботанiчний сад унiверситету) 20 щипiвок гiрських довжиною вiд 0,6 до 8,2 см. (Власова).

ВтАЩЮН - Misgurnus fassilis (Linne).

Невеликi рибки, до 25 см довжиною. Тiло округле, трохи стиснуте з бокiв, покрите дрiбною лускою. Шкiра багата слиззю. Всi плавцi заокругленi. Спина забарвлена в жовто-бурий колiр з чорними краплинками. Боки i черево жовтi. По боках тiла з кожного боку тягнеться чорно-бура смужка, що починаiться позаду ока i доходить до хвоста. Зверху i знизу цiii смужки простягаються ще двi вузенькi смужки. Зустрiчаiться в рiвниннiй частинi рiчок, але, в основному, в сильно замулених зарослих рослиннiстю струмках, заливних ставках i ямах.

Родина окуневi ( Pereidae)

Риби цiii родини характеризуються наявнiстю двох спинних плавцiв, переднi з яких складаються з двох колючих променiв. Другий спинний плавець маi переважно м'якi променi й кiлька колючих. Черевнiплавцiрозташовуютьсяпiдгрудними.Тiлопокритедрiбноi,мiцносидячоюлускоюiззазубренимикраями.

ОКУНЬ тАУ Perca fluviatilis (Linne) . Тiло окуня довгасте, помiрковано стисле з бокiв. Воно покрито дрiбною, лускою, краi якоi мають шипики. Луска i й на щоках. Рот широкий, на кiстках ротовоi порожнини i кiлька рядiв щетинковидних зубiв. Назадньому краi зябрових кришок розташованi гострi шипи. Черевнi плавцi також мають колючi променi. Бiчна лiнiя повна.

Колiр тiла зеленувато-жовтий з темними поперечними смугами. Спина темно-зелена, черево бiле. Колючий спинний плавець блакитнувато-червоного кольору iз чорною плямою на перетинцi мiж двома останнiми променями. М'який спинний плавець зеленувато-жовтий. Груднi плавцi жовто-червонi, черевнi, анальний i хвостовий - яскраво-червонi.

Тримаiться окунь бiля берегiв, що поросли кущами, на невеликому плинi або в затоках, старицях, а також поблизу всiляких споруджень( палi, мости й т. п.) у руслi рiки. Його зграйки, що складаються переважно з особин близьких розмiрiв, ведуть вiдносно осiлий спосiб життя. Бiльшi особини тримаються поодинцi.

Окунi харчуються рiзноманiтною iжею. Вони полюють на бичкiв, густеру, плотву, уклею, верховодку, щипiвку, поiдають рiчкових ракiв, жаб, молюскiв, п'явок, личинок комах.

Перед розмноженням зграi окуня укрупнюються. Для зимiвлi вони йдуть на бiльш глибокi мiсця, продовжуючи зберiгати зграйнiсть.

ЙОРЖ СМУГАСТИЙ - Acerina sehraetser (Linne).

Тiло стисло з бокiв. Воно покрито дрiбною, лускою, краю якоi мають зубчики. Голова непокрита лускою. Бiчна лiнiя повна. Рот невеликий, висувний. Очi бiльшi. Спинний плавець один, що злився iз двох. Його передня частина, що злегка пiднiмаiться надзадньою, складаiться з колючих променiв, задня-зм'яких. Колючi променi i також у черевному й анальному плавцях.

Йорж веде придонний спосiб життя. Вiн тримаiться у вiдносно глибоких мiсцях з пiщаним або трохи замуленим дном як в озерах, так i у рiках, де уникаi дiлянок iз сильним плином.

Статевозрiлим стаi на другому-третьому мiсяцi життя. Нереститься при температурi води 5-16 ºС на твердих пiщаних ТСрунтах серед рослинностi, на глибинах до 1,5м. Росте йорж вiдносно повiльно. Харчуiться йорж донними органiзмами, личинками й лялечками комах, хробаками, дрiбними рачками, водянi ослики й iншi.

ЧРЖП ВЕЛИКИЙ тАУ Aspro zingel (Linne).

Тiло веретеноподiбне i трохи стиснуте. Забарвлення жовтувато-сiре з темними плямками i чотирма бiльш або менш вираженими поперечно-косими смугами. Луска дрiбна, щiльна. Груди голi. Довжина до 45 см, маса до 1 кг.

Заселяi нижню i середню течiю рiчки Улюбленi мiсця тАУ глибокi ями. Кiлькiсть його невелика. Екземпляр добутий в Ужi 15 червня 1950 р., (Власова), мав довжину тiла 22 см, шлунок був заповнений рибними залишками.

ЧРЖП МАЛИЙ - A. streber (Siebold).

Вiдрiзняiться вiд великого чопа бiльш довгим хвостовим стеблом, меншою довжиною (до 18 см), наявнiстю 5 косих темних смуг на тiлi i голою передньою частиною черева.

Заселяi середню течiю рiчки, замiняючи попереднiй вид по течii.

Родина бичковi (Cottidae)

БИЧОК ПРЖДКАМЕНЩИК - Cottus gobio (Linne).

Невеликi (до 10 см) рибки з голим веретеноподiбним тiлом i великою стиснутою головою. Кiстки зябровоi кришки з шипами. Шкiра слизиста, забарвлення тiла сiрувато-буре з чотирма темними широкими поперечними смугами, що охоплюють спину i боки.

Розповсюдженi в нижнiй i середнiй течii рiчки.

БИЧОК СЕРЕДНРЖЙ тАУ Cottus poecilopus (Neckel).

Вiдрiзняiться вiд Cottus gobio бiльш довгими черевними плавцями, на яких знаходяться 5-15 темних поперечних смуг.

Населяi верхню течiю рiчки, гiрськi струмки. Служить основною iжею для форелi. Довжина тiла коливаiться вiд 9,5 до 11,5 см.

Родина харiусовi (Thimmalidae)

У риб родини харiусових i жировий плавець, але вiд щирих лососевих вони вiдрiзняються по дуже високому спинному плавцi. Родина харiусовi риби у водах Украiни представлено iдиним видом - харiусом.

ХАРРЖУС тАУ Thymalus thymalus (Linne).

Тiло харiуса подовжене, струнке. Воно вкрите досить великою лускою, що дрiбнiша на черевцi, нiж з бокiв тiла, а на горлi й бiля грудних плавцiв може зовсiм бути вiдсутньою. Рот нижнiй, поперечний, невеликий. Зуби на щелепах ледве помiтнi. Спинний плавець дуже високий, подовжений, особливо в самцiв. На початку хвостового стебла над анальним плавцем розташований маленький жировий плавець. Груднi й черевнi плавцi маленькi.

Забарвлення тiла харiуса змiнюiться залежно вiд вiку й пори року. Спина сiро-зелена, засiяними чорнуватими плямами. Збоку тiла ясно-сiрi з рожевим вiдтiнком. На них розкиданi поздовжнi буруватi смужки. Черевце срiблисто-бiлого кольору. Парнi плавцi жовтi. Непарнi плавцi фiолетовi з темними плямами й смужками. Молодi особини мають iз бокiв тiла поперечнi темнi плями, якi з вiком риб зникають.

Харiус - риба швидких вод. Вiн волii триматися в невеликих рiчках iз чистою, прозорою холодною водою, звивистим руслом, iз частими бистринами й кам'янистими перекатами, що перемежовуються з ямами на закрутах. Якщо у верхiв'я рiки переважають пороги й водоспади, то тут спостерiгаiться крайня границя поширення харiуса. Незважаючи на те, що харiус дуже вимогливий до чистоти води i ii насиченостi киснем, вiн може пристосовуватися до перебування у водах, що перетерплюють значнi коливання температури й вмiсту кисню. Про це свiдчить те, що в нижнiх границь свого поширення вiн живе в одному середовищi з маренами, щуками, й iншими рибами.

Харiус веде осiлий спосiб життя. Великi особини тримаються поодинцi , молодi утворять зграйки до 10 штук. Сховавшись вiд сильноi течii за каменями, палею або iншим яким-небудь предметом, вiн час вiд часу вискакуi за пливучими мимо комахами й iншими об'iктами на поверхнi води, пiсля чого знову повертаiться на вихiдне мiсце. У ранковi й вечiрнi годинники вiн може наближатися до берега, якщо поблизу i спокiйний плин. Зимуi харiус бiля тих же мiсць, де перебуваi й влiтку. Для цього вiн вибираi бiльше глибокi мiсця.

Нересту харiуса передуi хiд вверх по течii. Статеве дозрiвання в нього наступаi в трьохрiчному вiцi при розмiрах тiла близько 20-23 см. РЖкру вiдкладаi в мiлких мiсцях з швидкою течiiю i твердим дном. У самок довжиною 22-23 см налiчувалося вiд 1,5 до 4,8 тис. iкринок.

Найбiльше iнтенсивно харiус росте в першi два-три роки життя - до настання полового дозрiвання.

Харчуiться харiус рiзноманiтною iжею. Вiн охоче поiдаi всiляких комах, що падають на поверхню води. Значну частку в його харчуваннi становлять придоннi органiзми - личинки комах, переважно струмковики, а також черви. РЖнодi вiн може поiдати iкру риб, що вiдкладають ii на каменi.

Родина Щуковi (Esocidae)

ЩУКА тАУ Esox lucius.

Щука маi подовжене стрiловидне тiло, бiльшу й довгу голову iз сильно витягнутим рилом i широкою пащею. Обидвi щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довша верхньоi. РД iклоподiбнi зуби. За допомогою зубiв щука лише втримуi здобич, але не пережовуi ii - вона проковтуi ii цiлком. Зуби в щуки непостiйнi. Вони випадають i замiнюються новими, причому випадають не всi вiдразу, а поступово; вiдслуживши певний строк зуб випадаi, а поруч з'являiться iнший. Очi в щуки розташованi на верхнiй частинi голови, що дозволяi iй оглядати великий простiр, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко вiдсунутий назад i розташовуiться над анальним. Тiло покрите дрiбною лускою, що заходить на щоки й зябровi кришки.

Забарвлення тiла щуки пiддаiться значним змiнам. Звичайно спина чорного кольору, збоку свiтлiше, а черевна частина бiла iз сiрими плямами. Збоку щуки засiянi невеликими бiлувато-жовтими й темними плямами; зливаючись, вони утворять рiзноi ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темнiше, нiж у мiлких, зарослих водяними рослинами. РЗi молодь у порiвняннi зi старими особинами забарвлена в бiльш свiтлi тони. Спинний, анальний i хвостовий плавцi жовтувато-сiрi з бiльшою кiлькiстю темних плям. Груднi й черевнi плавцi жовтувато-червонi.

Щука тримаiться в рiзних мiсцях водойми. У рiчках щука живе як серед прибережних заростей, так й у бiльш глибоких мiсцях. Останнi властиво бiльшим особинам.

Щука веде переважно осiлий спосiб життя. Однак вона може полювати не тiльки пiдстерiгаючи здобич, але й активно шукати ii, для чого перiодично пересуваiться по певнiй територii.

Частiше риба може стояти на тому самому мiсцi нерухомо, тiльки злегка рухаючи спинним i хвостовим плавцями. З появою жертви вона робить три-чотири рiзких зустрiчних до жертви рухи, а iнодi й кидок за жертвою, пiсля чого знову повертаiться на старе мiсце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний перiод ii скупчень не спостерiгаiться. У жовтнi - листопадi щука вiдходить вiд берегiв на глибини. У мiру охолодження води вiд берегiв вiдходять й iншi риби. Щука пересуваiться за ними, не припиняючи харчування. У результатi цього в глибоких ямах виникають ii зграi, якi зберiгаються протягом всiii зими.

Ще пiд кригою (у березнi - квiтнi) щука починаi пiдходити до берегiв на мiлководнi дiлянки, заплави, у затоки, балки, де i мiсця, придатнi для нересту. Починаi вона нереститися при температурi води близько 4-6В°, найбiльше iнтенсивно нереститься при температурi 7-13В°. На мiсцях нересту щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торiшньоi, а iнодi й новоi трав'янистоi рослинностi, часто засiяно листами, гiлками, стеблами торiшнiх рослин. Нерест ii вiдбуваiться як у стоячiй водi, так i на слабкому плинi.

Глибина на нерестовищах щуки не перевищуi 0,3-1,2 м.

Звичайно вона нереститься на самих дрiбних, тiльки що залитих прибережних дiлянках заплави, глибина яких iнодi не бiльше 5 см.

У мiру пiдвищення рiвня паводкових вод щука вiдкладаi iкру на нових мiлких дiлянках.

Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять i бiльше самцiв. РЖкрометання вiдбуваiться бурхливо. Пiд час нересту чутнi сплески води. При цьому в риб добре виднi над водою спини й спиннi плавцi. Пiд час iкрометання щуки гублять усяку обережнiсть, плаваючи майже бiля нiг людей, що стоять у водi. Нерест вiдбуваiться з однаковою iнтенсивнiстю протягом цiлоi доби, якщо немаi вiтру й температура води не перевищуi 15-16В°.

У вiтряну погоду нерест спостерiгаiться лише в мiсцях, захищених вiд сильних хвиль. Самки, вiдкидавши iкру, вiдразу ж iдуть у бiльше глибокi мiсця, а самцi частiше залишаються на нерестовищах. Вiдпливши трохи вбiк вiд самки, що йде, вони приiднуються до iнших груп риб, що нерестяться. Тому на нерестовищах спостерiгаiться деяка перевага самцiв над самками. Самцi щуки вперше можуть брати участь у розмноженнi вже в однорiчному вiцi. Основна iхня маса дозрiваi у вiцi двох рокiв. Самки дозрiвають у двох-трирiчному вiцi. Плодючiсть щуки залежить вiд ii розмiрiв. Так, у щуки при довжинi тiла 25 см i вазi 155 г виявлено 1,6 тис. iкринок, а в самки довжиною тiла 91 см i вагою 10 кг - 197 тис. iкринок.

Викиданi iкринки спочатку приклеюються до рослин, однак через кiлька годин пiсля заплiднення iхня клейкiсть втрачаiться, i вони вiльно лежать на днi серед кущiв i рiзних залишкiв рослин. У результатi цього iкринки добре захищенi вiд поiдання iх хижаками. Цьому ж сприяi й забарвлення iкринок - вона подiбна з кольором торiшньоi рослинностi. Застряглi серед кущiв, залишкiв рослин i коренiв, iкринки в меншiй мiрi пiддаються замуленню, нiж тi, якi попадають на дiлянки, позбавленi рослинностi. РЖкрометання серед рослинностi сприяi також i тому, що личинки на якийсь час "пiдвiшуються" на рослини й проходять так названу стадiю спокою, а пiзнiше вони тут ховаються. До того ж у цих мiсцях рясно розвиваiться дрiбний рачковий планктон, що служить iжею для молодi щуки.

Нерестовища щуки вiдвiдують багато видiв риб - густера, окунь, плотва, йорж й iншi. Вони поiдають викидану iкру щуки, що несприятливо позначаiться на чисельному вiдтвореннi ii потомства.

РЖкра в щуки велика - до 2,5 - 3 мм у дiаметрi. Розвиток зародкiв триваi довго: залежно вiд температури води вiн триваi протягом 1,5 - 2 тижнiв. Вийшовши з iкри личинки мають жовтковий мiшок, довжина iх не менше 6-7 мм. До розсмоктування жовткового мiшка вони ховаються серед заростей. Личинки й мальки тримаються бiля дна. Пiсля розсмоктування жовткового мiшка щурята харчуються тваринними органiзмами, що живуть у водi, - рачками, мотилем. Приблизно через мiсяць пiсля народження вони починають поiдати рибу. У першi роки життя самцi й самки щуки ростуть однаково, а в наступнi - самки ростуть швидше самцiв.

Родина Короповi (Cypridae)

РИБЕЦЬ тАУ Vimba vimba (Linne).

Подiбний лящу, але маi бiльш видовжене i низьке тiло, рот нижнiй, пiвмiсячний, дуже видаiться рило. Позаду плавця тягнеться ясноь помiтний кiль. Восени i взимку маi блакитно-сiру спину i срiблясто-бiле черево. Спинний i хвостовий плавцi червонуватi, з чорними кiнцями. З наближенням нересту спина стаi чорною, середина черева тАУ червоною. Груднi, черевнi i анальний плавцi стають яскраво-червоними. У самцiв на головi i тiлi зтАЩявляються бiлi зерноподiбнi бугорки. Довжина до 40 см, вага до 1 кг. За В.Владиковим цей вид водиться в нижнiй течii рiк i був зловлений в червнi 1948 р. В р. Уж, бiля Оноковцiв довжиною тiла 13,5 см.

ЧЕХОНЬ тАУ Pelecus cultratis (Linne).

Бiчна лiнiя маi декiлька згинiв. По всiй довжинi черева тягнеться гострий кiль, непокритий лускою. Луска дрiбна, рот верхнiй, груднi плавцi дуже довгi. Спина сiрувато-бура, боки i черево срiблясто-бурi. Груднi, черевнi i анальний плавцi з червонуватим вiдтiнком. Довжина до 40 см вага до 1 кг. За Владиковим чехонь не i постiйним видом в рiчцi, а заходить в невеликiй кiлькостi пiд час нереста в нижню течiю.

ЛИН тАУ Tinca tinca (Linne).

Маi досить високе тiло, вкрите дрiбною, щiльною лускою. Спина червонувато-зелена, боки оливково-зеленi з золотистим блиском, черево сiрувато-бiле, очi червонi, краi всiх плавцiв, окрiм хвостового, округленi. Довжина до 50 см, вага до 2 кг. За Власовою заселяi тiльки заплавнi водойми.

КАРПАТСЬКА МАРЕНА тАУ Barbus meridionalis petenyi (Heckel).

Вiдрiзняiться вiд звичайного вусача тим, що маi дрiбнiшi розмiри (до 30 см), спинний плавець не виiмчастий i немаi зазубреного променя. Забарвлення буро-сiре з темно-бурими плямами на спинi. Заселяi верхню i середню течiю.

ГРЖРЧАК тАУ Rhodeus sericeus (Pallas).

Дрiбнi (до 8 см.) рибки з високим тiлом стиснутим з бокiв. Луска, вiдносно величини риб, крупна. Бiчна лiнiя неповна. Спина зеленувата. Боки i черево темно-срiблястi. По боках, в заднiй частинi тiла вузька зеленувато-синя смужка. У самцiв в час нересту боки тiла i черево червонуватi з фiолетовим вiдтiнком. На кiнцi рила з кожного боку трикутний або пiвмiсячний простiр, покритий бiлими бугорками. У самок в цей час позаду анального отвору розвиваiться трубочка тАУяйцеклад, довжиною iнодi бiльшою, нiж довжина тiла. Розповсюджений в середнiй i нижнiй течii. Живе в неглибокiй, спокiйнiй водi, серед крупних каменiв i водноi рослинностi.

КАРАСЬ тАУ Carassius carassius (linne).

Заселяi нижнi течii рiк, заливи, старицi, болота, заплавнi водойми з великою кiлькiстю рослинностi i добре прогрiтою водою. Небагаточисельнi.

Вони виносять низькi температури, низький вмiст кисню в водi. Вони не гинуть при вмерзаннi в лiд, якщо не промерзнуть тканиннi рiдини iх тiла.

Нерестяться карасi пiзною весною тАУ на початку лiта. Але початок iкрометання можливий при температурi води 14 В°С,а розпал нересту тАУ при 17-19 В°С.РЖкра липка розмiром 1 мм. Плодовитiсть сягаi 400 тис. РЖкринок.

Ростуть карасi повiльно.

Живляться мiлкими придонними органiзмами: рачками, личинками комарiв, червтАЩяками i водною рослиннiстю.

САЗАН тАУ Cyprinus carpio (Linne).

Тiло вкрите крупною суцiльною лускою. Спина темна з зеленуватим або блакитним вiдтiнком. Боки жовто-золотистi. Черево бiлувате. Плавцi темнi, крiм хвостового, що маi червонувато-бурий колiр. Може досягати довжини 80 см i 154 кг ваги. Зустрiчаiться в нижнiй течii не в великих кiлькостях. В 1948 р. Зловленi в р. Уж бiля пiшохiдного мiського мосту 10 однорiчних коропiв довжиною 5-7 см.(Власова).

ПЛРЖТКА тАУ Rutilus rutilus (Linne).

Тiло плiтки овальне, стисле з бокiв. Воно вкрите досить дрiбною щiльною лускою. Спинний плавець невеликий, усiчений. Анальний плавець слабо виiмчастий.

Забарвлення плiтки мiнливе - в одних водоймах вона яскраво забарвлене, в iнших - переважають темнi тони, що залежить вiд умов перебування. РЗi спина темно-зелена, збоку блискучо-срiбляста, черевце майже бiле. Спинний i хвостовий плавцi зеленувато-сiрi iз червонуватим вiдтiнком, груднi плавцi прозорi, черевнi й анальний - рожевi. Райдужна оболонка ока золотаво-жовта iз червоною плямою.

Плiтка населяi самi рiзноманiтнi водойми. У рiках вона переважно тримаiться далеко вiд сильноi течii - у заводях. Густих заростей уникаi.

З настанням холодiв, як i переважна бiльшiсть мирних риб, вона збираiться у великi зграi й перекочовуi в глибоководнi заводi з повiльною течiiю. Тут тримаiться протягом всiii зими, у вiдлизi окремi ii особини мо

Вместе с этим смотрят:

G-белки и их функция

Австралопитеки - обезьянолюди или человекообезьяны?

Адаптация микроорганизмов в экстремальных условиях космоса

Адвентивна флора Чернiгiвськоi областi: iсторiя формування та сучасний стан

Адсорбция ионных и неионных поверхностно-активных веществ (ПАВ)