Товариство "Просвiта"

Просвiти

Дипломна робота

ЗМРЖСТ

Роздiл 1. Виникнення Товариства "Просвiта" як украiнськоi просвiтницькоi органiзацii

Роздiл 2. Дiяльнiсть Товариства "Просвiта"

2.1 В перiод з 1868 по 1914

2.2 В перiод першоi свiтовоi вiйни, визвольних змагань украiнського народу та iх поразки

2.3 В перiод з 1929 по 1939

Роздiл 3. Характеристика Видань Львiвського Товариства "Просвiта"

Список використаних джерел

Додаток

РОЗДРЖЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ТОВАРИСТВА "ПРОСВРЖТА" ЯК УКРАРЗНСЬКОРЗ ПРОСВРЖТНИЦЬКОРЗ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ

"Весна народiв" 1848 р. не лише призвела до скасування панщини i створення зародкiв конституцiйного ладу в Австрiйськiй iмперii, але i сприяла розбудженню нацiональноi свiдомостi украiнського люду Галичини, Буковини, Закарпаття. "Головна Руська Рада" та "Собор руських учених" стали першими форумами украiнськоi громадськостi, якi поставили питання про державну самостiйнiсть украiнського народу, злу-ку iдинокровних братiв вiд "Сяну до Дону" та розвиток нацiональноi культури i освiти.

В тi часи розпочалась побудова у Львовi Народного Дому, який вiдкрито в 1857 роцi, утворювались культурнi осередки в Вiднi, Перемишлi, Коломиi, Станiславовi, Чернiвцях, iнших мiстах i мiстечках.

На жаль, бiльшiсть дiячiв украiнського вiдродження 40-50-х рокiв XIX столiття не витримували спротиву австрiйського полiцiйно-бюрократичного апарату та польськоi шляхти i пiддались слов'янофiльським впливам православноi великодержавноi Росii, розраховуючи на пiдтримку царського уряду. Живу народну мову у виданнях "Ставропiгiйського iнституту", "Галицько-Руськоi Матицi" замiнили на штучне "язичii", пояснюючи це необхiднiстю боронитись вiд нав'язуваного тодiшнiм намiсником Галичини Агенором Глуховським латинського абецадла та iнших колонiзацiйних впливiв.

Лише декiлька випробуваних патрiотiв з 1848 р. РЖван Гушалевич, Богдан Дiдицький, Йосип Заячкiвський, Степан Качала тАФ не пiддавались московському очаруванню i намагались займатись народною освiтою доступною для простого люду мовою. На щастя, iх пiдтримала студентська i учнiвська молодь, молода патрiотична iнтелiгенцiя, пробуджена "Кобзарем" Т. Шевченка.

На противагу "москвофiлам" зароджувався новий суспiльно-полiтичний рух тАФ "Народовцi-украiнофiли". В основу свого мислення i в програму своii дiяльностi народовцi ставили освiтню i органiзацiйну працю в народних масах, вживали в мовi i в письмi чисту народну мову та намагалися впроваджувати ii в лiтературний вжиток i товариське життя, пресу i театр, школу i науку.

Народовецька молодь захоплювалась не лише творами письменникiв з Великоi Украiни, вишиваними сорочками та гарасiвками, але i демократичними козацькими звичаями.

Пiсля короткого життя перших перiодичних народовецьких видань "Вечерницi" (1862 р.), "Мета" (1863 р.), "Нива" (1865 р.) з квiтня 1867 року почала вже постiйно виходити по кiлька разiв на мiсяць "Правда".

В 1861 роцi засновано Товариство "Руська Бесiда", яке стало пристановищем украiнськоi думки у Львовi, при ньому в 1864 роцi утворено театр.

В 1867 роцi заснували чеськi просвiтителi в Празi освiтнi товариство "Матиця люду", а в Краковi утворилось "Товариство приятелiв освiти люду" з фiлiiю у Львовi. Назрiвала необхiднiсть утворення украiнськоi освiтньоi установи, iнiцiатором якоi й став. о. Степан Качала. Його заклик пiдтримала народовецька молодь. На початку 1868 року було утворено органiзацiйний комiтет, до якого увiйшли професори гiмназii й учительськоi семiнарii Анатоль Вахнянин, Юлiян Романчук, Омелян Партицький, Олександр Борков-ський, урядники Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, студенти Андрiй Сiчинський, Олександр Огоновський.

Ще в березнi 1868 року створено статут майбутнього Товариства, але галицьке намiсництво його не затвердило. На щастя, в час перебудови Австрiйськоi монархii, викликаноi поразкою пiд Садовою вiд "пруського шкiльного вчителя", влада в столицi була бiльш поступовою, нiж на мiсцях, i 2 вересня 1868 року розпорядженням № 3491 вiденське мiнiстерство освiти прийняло статут до вiдома i дозволило заснувати Товариство "Просвiта".

8 грудня 1868 року у Львовi скликано Перший Загальний збiр Товариства "Просвiта", на якому було фактично започатковано дiяльнiсть цiii заслуженоi для Украiни громадськоi органiзацii. За григорiанським календарем, яким ще тодi, на вiдмiну вiд Росiйськоi iмперii, послуговувались на державному рiвнi в Австро-Угорщинi, 8 грудня 1868 року був вiвторок, але одночасно i День Непорочного зачаття Пресвятоi Богородицi у римо-католицькiй церквi. Це був вихiдний день для державних урядовцiв, учнiв i студентiв вищих шкiл та гiмназiй. Одночасно для греко-католицьких священикiв це був день, вiльний вiд обов'язковоi недiльноi служби. Отож, надiялися на те, що прийде багато учасникiв з-поза меж Львова.

На жаль, сподiвання не виправдалось, бо крiм 64 львiв'ян серед засновникiв був лише один представник з провiнцii тАФ о. Й. Заячкiвський, парох з села Лопянки коло Долини.

"Москвофiли", якi фактично розпоряджались тодi Народним Домом, не надали примiщення для проведення установчих зборiв Товариства, i тому Перший загальний збiр "Просвiти" вiдбувся в залi польськоi мiщанськоi Стрiльницi у Львовi при Курковiй вулицi (тепер вулиця М. Лисенка).

Серед 65 засновникiв найбiльше було молодих людей тАФ студентiв, урядовцiв, вчителiв, журналiстiв, до яких звертався представник старшого поколiння украiнських дiячiв о. Й. Заячкiвський: "Бiдна Украiна-мати, бiднi i ви, сини ii. Праця -це ваш капiтал, з котрого маiте сплатити довг народовi. Так, ви знаiте, i нарiд того свiдомий, що ваша нинiшня наука оплачуiться по найбiльшiй части тим мiзерним грошем, на котрий нарiд криваво працюi. А як доробитеся куска хлiба, щоби вас Бог охороняв вiд тоi сьогочасноi чуми, вiд огидного космополитизму, котрий i погибеллю всякiй народности,тАФ то держiться свойого народу,.. хоч як високо пiднесла би вас доля, не дайтесь вiдорвати вiд вашоi матерi тАФ вiд народу! Тодi лише ви будете сильнi в народi, а нарiд вами славний! О то просить вас нарiд моiми устами".

Студент Андрiй Сiчинський говорив у своiй промовi на зборах: "Кожний нарiд, що хоче добитися самостiйностi, мусить передусiм дбати про те, щоби нижчi верстви суспiльностi, народнi маси пiднести до тоi степенi просвiти, щоби ця народна маса почула себе членом нацiонального органiзму, вiдчула своi громадянське i нацiональне достоiнство й узнала потребу iснування нацii, як окремiшноi народноi iндивiдуальностi, бо нiхто iнший, а маса народу i пiдставою усього".

На голову новоствореного Товариства пропонували щирого народовця, енергiйного дiяча, професора академiчноi гiмназii отця доктора Омеляна Огоновського, однак вiн вiдпросився вiд вибору з огляду на брак часу, а на своi мiсце запропонував молодого, але загально вiдомого музиканта, диригента та письменника, теж професора академiчноi гiмназii Анатоля Вахнянина, голову органiзацiйного комiтету. До речi, Омелян Огоновський очолював "Просвiту" вiд 1877 до 1894 року.

До керiвного органу Товариства, так званого видiлу, обрано професорiв академiчноi гiмназii Олександра Борковського, Омеляна Огоновського та Юлiяна Романчука, професора учительськоi семiнарii Омеляна Партацького, студента унiверситету РЖвана Комарницького, урядникiв Михайла Коссака та Корнила Сушкевича, докторанта прав Максима Михаляка, художника i письменника Корнила Устияновича. Майже всi вони вiдiграли важливу роль не лише в самiй "Просвiтi" (троi були в рiзний час головами Товариства), але й в украiнському суспiльному життi взагалi.

РОЗДРЖЛ 2. ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ ТОВАРИСТВА "ПРОСВРЖТА"

2.1 В перiод з 1868 по 1914 рр.

Успiшне проведення першого Загального зiбрання було вiдзначено в полiтичному життi Галичини як велика перемога народовського руху. До "Просвiти" потягнулася молодь, натхненна тiiю обставиною, що завдяки iхнiй енергii вдалося втiлити в життя iдеi революцii 1848 року. Зiбрання вiтали украiнськi, а також чеськi, сербськi та словацькi народовськi органiзацii. Несхвальне вiдгукнулася про щойно народжене Товариство москвофiльська газета "Слово", назвавши його "польською iнтригою".

Дiяльнiсть "Просвiти" регламентувалася статутом Товариства, змiни в котрий вносилися в разi необхiдностi. Згiдно з першим статутом, "Просвiта" була науково-просвiтницькою органiзацiiю. Крiм освiчення народу шляхом збирання та видання всiх здобуткiв усноi словесностi.. i всього, що даi можливiсть вивчити народ та його iсторiю, Товариство повинно було "видавати популярнi перекази з усiх галузей науки, якi вiдповiдали б поняттям народу та його потребам". Напрямки дiяльностi Товариства, викладенi в першому статутi, не передбачали залучення до його роботи широких народних мас. Та й просвiтницька дiяльнiсть з майже поголовне неписьменним народом не була в ньому передбачена. Обмеженiсть кола членiв "Просвiти" зумовлювалася також високим вступним та щомiсячними членськими внесками. Бажаючi стати членом нового Товариства повиннi були заплатити 4 крони, а потiм щомiсячно виплачувати ще 1,04 крони. Якщо врахувати, що на той час за 2 крони можна було придбати вiвцю, стане зрозумiлим, що iнiцiатори створення Товариства розраховували тiльки на заможну iнтелiгенцiю, яка повинна була працювати для народу, але ще не з народом.

Недолiки статуту виявилися одразу пiсля початку роботи, i вже друге загальне зiбрання (26 травня 1870 р.) приймаi другий статут, запропонований комiсiiю пiд головуванням доктора К. Сушкевича та Ю. Романчука.

Головнi змiни полягали в обмеженнi наукового характеру дiяльностi Товариства, яку вирiшили зосередити у Товариствi iм. Т. Шевченка (згодом НТШ), заснованому в 1873 роцi.

РЖз змiною статуту вiдпала необхiднiсть у збираннi та виданнi етнографiчних матерiалiв, для чого було створено спецiальну етнографiчну секцiю. Упорядкований за 2 роки етнографiчний матерiал "Просвiта" так i не видала. 1871 року, не дочекавшись заснування у Львовi науковоi органiзацii, вiдправила до Киiва, де вiн був використаний М. Бучинським, який працював у "Юго-Западном отделе русского географического общества".

За своiю структурою Товариство "Просвiта" спочатку було одноступеневою органiзацiiю (1868тАФ1870 рр.). Пiсля прийняття другого статуту, крiм Головного Видiлу, що працював у Львовi, Товариство могло розповсюджувати свою дiяльнiсть на райони, де повиннi були створюватися самостiйнi вiддiли, надiленi правами проводити власнi збори. Створення новоi структури повинно було сприяти залученню нових членiв до лав Товариства. З цiiю метою статутом передбачалося зниження вступного внеску до 2 крон, а щомiсячного тАФ до 0,5 крони. Крiм того, всi члени Товариства мали право одержувати 2 примiрники кожного видання "Просвiти" за половину номiнальноi вартостi.

У вереснi 1869 року на внесок доктора К. Сушкевича "Просвiта" подала петицiю до Сейму з проханням субсидувати просвiтницьку дiяльнiсть Товариства. Завдяки старанням вiце-маршала Сейму Ю. Лаврiвського, "Просвiта" в 1870 роцi одержала вiд держави 2 тисячi крон допомоги на видання книжок. Допомога вiд держави була великою матерiальною та моральною пiдтримкою Товариства, що вставало на ноги.

Можливiсть купувати книжки за пiвцiни не викликала рiзкого притоку членiв до Товариства, бо вступний та щомiсячний внески залишалися досить високими не лише для селян, але й для народних вчителiв, яких хотiв об'iднати Головний Видiл.

Основним напрямком дiяльностi "Просвiти" вiд початку й до кiнця залишалося книгодрукування. Приступаючи до видання книжок для народу, необхiдно було вирiшити питання тематики та правопису. Ще на першому Загальному зiбраннi було вирiшено видавати книжки чистою украiнською мовою без польських, росiйських та церковнослов'янських слiв, в простому й доступному стилi. Перейти ж до фонетичного правопису "Просвiтi" вдалося лише в 1898 роцi, хоча його переваги були зрозумiлими ще вiд початку. Застосування етимологiчного правопису було необхiдним для пiдтримки авторитету Товариства, бо його використання залишалося престижним в регiонi, а крiм того, обов'язковим для вивчення в школi. Пiдтвердженням цьому i той факт, що пiсля переходу до фонетичного правопису "Просвiта" втратила в приростi нових членiв. Якщо в 1897 роцi до Товариства вступило 1333 члени, то в 1898 тАФ1137, а в 1899 тАФ всього 944.

Друга проблема, яка вимагала вирiшення до початку видавничоi дiяльностi тАФ це стиль викладу матерiалу. Загальнi положення не викликали сумнiвiв, але труднощi були у вiдсутностi людей, котрi вмiли б викладати популярно. Перший взявся за цю справу професор вчительськоi семiнарii О. Партицький. Весною 1869 року вiн уклав "Читанку для сiльських людей" пiд назвою "Зоря". Це був збiрник рiзноманiтних за змiстом статей, оповiдань, байок, в кiнцi якого було вмiщено роздiл "всячина" та "лiкарський порадник". Про те, що перша книжечка була вдала в усiх вiдношеннях, свiдчить той факт, що весь тираж (2000 прим.) було розпродано упродовж двох тижнiв. Першого липня 1869 року О. Партицький повiдомив про те, що тираж "Зорi" розiбрано, наче в одну мить". В листi вiд 6 липня 1869 р. заслужений просвiтитель О. Барвiнський писав своiму братовi з м. Бережан: "Висилаю тобi грошi за продаж "Зорi".. Тут дуже за "Зорею" питають. Сiльськi вчителi i навiть селяни приходять до мене, а я змушений вiдправляти iх нi з чим, бо не маю жодного примiрника. Таким чином, скажи, щоб як можна скорiше 70 примiрникiв прислали".

Натхненнi успiхом, просвiтителi видають другу книжку С. Качали "Що нас губить, а що помочи може?". Написана вона в формi дiалогiв про згубний вплив пияцтва, необхiднiсть органiзацii громадських кас взаiмодопомоги, комор i т. п.

8 зв'язку з великим попитом, книжка С. Качали упродовж 5-ти рокiв перевидавалася тричi (загальний тираж ii досягнув 9 тис. примiрникiв) i розiйшлася з тим же успiхом.

В наступних виданнях тАФ "Катехизм для дiтей" К. Се-лецького та "Народний календар" (за редакцiiю О. Партиць-кого), тираж збiльшився до 3 тисяч, поряд iз збiльшенням обсягу.

Успiховi перших видань сприяла добра редакторська пiдготовка. Крiм О. Партицького, редакцiiю книжок займалися Володимир Шашкевич (син Маркiяна Шаиiкевича, засновника "Руськоi Трiйцi") та буковинський письменник, що став класиком украiнськоi лiтератури, Юрiй Федькович. Книжка Ю. Федьковича "Село Фармазони" перевидавалася 4 рази в 1873, 1874, 1884 та 1933 роках i користувалася незмiнним успiхом. Крiм неi, "Просвiта" видала твори Ю. Федьковича в 2-х томах в серii "Украiнське письменство", а в 1934 роцi вшанувала пам'ять одного з перших своiх редакторiв випуском книжки В. Сiмовича "Юрiй Федькович. Життя та дiяльнiсть" з додатком реферату РЖ. Брика "Федькович у "Просвiтi".

Першi 5 рокiв були перiодом найбiльшого попиту покупцiв, якщо врахувати, що у зв'язку з високими внесками "Просвiта" нараховувала в своiх лавах досить мало членiв: 1869тАФ 100, 1870 рiктАФ204, 1872 рiктАФ145, 1874 рiктАФ289.

Розповсюдження власних видань було пов'язано з численними труднощами. Своii книгарнi "Просвiта" не мала, тому продаж книжок здiйснювали самi члени Товариства. В 1872 роцi "Просвiта" через австрiйський уряд звернулася з листом в росiйське мiнiстерство закордонних справ з проханням дозволити продаж своiх видань на Надднiпрянськiй Украiнi i одержала вiдмову.

Ситуацiя змiнилася з прийняттям нового статуту в 1876 роцi. Згiдно iз затвердженими ним правилами, кожний член "Просвiти" одержував за рахунок мiсячного внеску в середньому бiля 4 книжок, якi розсилалися поштою. Таким чином, вiдпала необхiднiсть розповсюдження книжок по регiону. Враховуючи умови, в яких доводилося дiяти Товариству, нова форма розповсюдження була явищем прогресивним, бо дозволяла знайти споживача в найвiддаленiших вiд Львова селах. Для залучення бiльшоi кiлькостi членiв новий статут передбачав зменшення щомiсячних членських внескiв з одночасною лiквiдацiiю вступних. Причому вперше застосовуiться дифе-ренцiйний пiдхiд до майбутнього споживача. Селяни та городяни повиннi виплачувати по 2 крони в рiк, а для iнтелiгенцii сума внеску збiльшена до 4 крон.

До цього часу, а саме до травня 1874 року, "Просвiта" видала 81628 книжок, з них було продано 29436 примiрникiв.

Розсилання книжок поштою всiм членам Товариства, як основна форма розповсюдження, збереглося до 1914 року.

Зменшення розмiру щомiсячних внескiв призвело до досить великого притоку нових членiв до Товариства. Якщо до цього часу кiлькiсть щорiчно вступаючих обмежувалася 2тАФЗ сотнями чоловiк, то в 90-х роках ситуацiя докорiнно змiнилася. Зокрема, в 1890 роцi прибуло 770 нових членiв, а в 1897тАФ1333. Однак, розсилання книжок поштою мало й своi негативнi наслiдки, а саме: унеможливлювало контроль за попитом. Заплативши 2 або 4 крони, споживач одержував 10тАФ12 книжок рiзних за змiстом, не маючи можливостi вибору.

Та все ж головним недолiком в органiзацii видавничоi дiяльностi "Просвiти" 70тАФ90-х рокiв була вiдсутнiсть плановоi системи видання книжок. За iнiцiативою Головного Видiлу не раз складали й публiкували програму випуску книг, проте вона не втiлювалася в життя.

Окрiм продажу, а пiзнiше тАФ розсилання поштою, "Просвiта" досить велику кiлькiсть книжок безкоштовно передавала в лiкарнi, тюрми, церковнi братства та iншi органiзацii. Книги друкували спецiально для премiй, як заохочення культурно-просвiтницькоi роботи в районi. Зокрема, тiльки в 1883 роцi з цiiю метою було видруковано 18 назв книжок, тиражем 50тАФ100 примiрникiв. А на кiнець 1903 року було обдаровано 380 органiзацiй, якi одержали 23 тисячi книжок загальною вартiстю 4 тисячi крон.

Розсилати своi видання Товариство намагалося також за межi Галичини, з метою налагодження систематичного книгообмiну.

Насамперед погляд просвiтителiв був спрямований на так звану Велику Украiну, яка знаходилася в складi Росiйськоi iмперii. Недивлячись на те, що украiнське населення Надднiпрянщини мало набагато менше умов для розвитку нацiональноi культури, поодинокi книговидавцi всiляко намагалися пiдтримувати книгообмiн, про що свiдчить той факт, що лише за 1886 рiк "Просвiта" одержала з Украiни 119 книжок.

Ще 1873 року Головний Видiл Товариства звернувся з листом до уряду в Будапештi з проханням про використання пiдручникiв, якими користуються в украiнських школах Галичини i на Закарпаттi. Пiсля дворiчного листування з угорським мiнiстерством "Просвiта" одержала вiдповiдь, в якiй говорилося про неможливiсть такого обмiну.

Багато зробив для встановлення дiлових контактiв з украiнським Закарпаттям РЖ. Я. Франко завдяки особистiй дружбi з письменником Ю. Жатковичем.

Тiсний контакт зав'язала "Просвiта" з Буковиною. Завдяки спiвпрацi з професором Чернiвецького унiверситету доктором С. Смаль-Стоцьким тут вiдкриваються украiнськi читальнi, яких пiдтримували галицькi видання. За великi заслуги в царинi просвiтництва серед буковинського народу Товариство "Просвiта" iменувало доктора С. Смаль-Стоцького своiм почесним членом (1925 р.).

Дiяльнiсть будь-якоi органiзацii багато в чому залежить вiд ii голови. Вiд 1870 до 1873 року рiшенням другого Загального зiбрання "Просвiта" обираi головою вiце-маршала Крайового Сейму Ю. Лаврiвського. З цього часу дiяльнiсть Товариства набуваi полiтичного забарвлення. Яскравий представник та керiвник народовського спрямування, Ю. Лаврiвський активно займаiться громадською роботою i прилучаi до неi очолюване ним Товариство.

60тАФ70-i роки XIX ст. в Галичинi насиченi безлiччю полiтичних подiй. В 1861 роцi Австрiя знову стала на конституцiйний шлях. "Коронним краям" австрiйськоi монархii надавались окремi статути i виборна ординацiя до Крайового Сейму.

Але замiсть вирiшення давно вже назрiлих нацiональних питань висувалося право охорони iнтересiв громадських станiв. Таким чином, тiльки заможнi верстви суспiльства та землевласники одержували новi права. Це призвело до того, що в першому Галицькому Сеймi бiльшiсть голосiв (101 з 150) було вiддано польськiй шляхтi. Спочатку Сейм перевiв на польську мову всю початкову освiту в регiонi, а з часом тАФ i унiверситет, дiловодство в судах та адмiнiстрацii.

За такоi ситуацii Ю. Лаврiвський намагався досягти взаiморозумiння з польською стороною в Сеймi, бо звернення до самого монарха Франца-Йосифа РЖ не привело до бажаного результату. Цi спроби дали привiд "москвофiлам" звинуватити народовцiв у догiдництвi перед поляками. Для оборони позицiй Ю. Лаврiвський починаi видавати власну газету "Основа", хоча трибуною народовцiв була i залишалася "Правда", що виходила щотижня вiд 1868 року за редакцiiю професора О. Пар-тицького.

Розкол стався i в самiй "Просвiтi", що призвело до вiдмежування Товариства вiд полiтики свого голови. Про це свiдчить той факт, що постановою Головного Видiлу вiд 1 червня 1872 року повiдомлення про дiяльнiсть "Просвiти" вирiшено було публiкувати не в "Основi", а в "Правдi", бо "Основа" не i органом народовськоi партii.

Велику роботу провiв Ю. Лаврiвський в справi утвердження самостiйностi украiнськоi мови та лiтератури. Разом з Головним Видiлом вiн пiдготував чимало звернень до мiнiстерства освiти у Вiднi, на частину з яких отримано позитивну вiдповiдь.

Зокрема, вiд 1867 року затверджено украiнську мову навчання в чотирьох початкових класах академiчноi гiмназii. Але в цiлому справа украiнiзацii освiти посувалася досить повiльно. В 1907 роцi, тобто через 40 рокiв пiсля початку боротьби, з 66 середнiх шкiл Галичини було тiльки 6 гiмназiй, а реальних торговельноi або промисловоi украiнськоi школи не було зовсiм. Можливо, щоб заповнити прогалину в освiченнi украiнського народу, "Просвiта" в 1871 роцi починаi вести перший курс украiнськоi мови тАФ читання i правопис для службовцiв. Курс мови вiв учитель народноi школи при гiмназii Адам Федорович.

Перiодично "Просвiта" влаштовувала музично-декламаторськi вечори, щорiчно з академiчною молоддю тАФ вечорницi на честь Т. Шевченка, М. Шашкевича, а в 1873 роцi Головний Видiл зайнявся пiдготовкою до святкування 25-рiчного ювiлею вiдмiни панщини. Таким чином, можна сказати, що "Просвiта" стояла бiля керма культурного та громадського життя украiнцiв Галичини, залучаючи в першу чергу до цiii працi молодь, що мало велике виховне значення. "Просвiта" зав'язуi активне листування з Сеймом та його виконавчим органом тАФ Крайовим Комiтетом про надання кредитiв на видавничу дiяльнiсть та iншi цiлi.

Завдяки старанням свого голови Товариство змiцнюi матерiальне становище. Якщо на 1871 рiк Крайовий Комiтет виплатив йому 1 тис. ринських (2 тис. крон), то вже в 1872 роцi тАФ 2 тис. ринських (4 тис. крон), а в 1873 роцi тАФ5 тис. ринських (10 тис. крон), що на той час було вiдчутною матерiальною допомогою.

Завдяки державним дотацiям Товариство знайшло можливiсть винайняти примiщення, завести канцелярiю, взяти на роботу адмiнiстратора, а головне тАФ оплачуваного редактора популярних видань.

Саме в цей час засновуiться стипендiальний фонд для бiдноi шкiльноi молодi, що, очевидно, стало можливим також завдяки державнiй допомозi.

Та все ж головна частина дотацiй iшла на видання книжок i, в першу чергу, на випуск пiдручникiв для украiнських шкiл.

Про необхiднiсть випуску та значення пiдручникiв для початкових шкiл говорити не доводиться. Одним з аргументiв переводу навчального процесу в Галичинi на польську мову була саме вiдсутнiсть пiдручникiв. За лiквiдацiю цiii суттiвоi прогалини береться Товариство "Просвiта". Головний видiл склав анкету, вiдiбрав окремi комiтети спецiалiстiв, котрi повиннi були зайнятися опрацюванням термiнологii та упорядкуванням оригiнальних чи перекладних пiдручникiв. Оскiльки це процес досить довгий, Товариство потурбувалося про переклад викладу деяких предметiв i видання його лiтографським способом. В 1870 роцi Головний Видiл випустив звернення до спецiалiстiв писати пiдручники та надсилати iх до Товариства, де буде докладено всiх зусиль щодо виплати гонорару.

Для досягнення якiсно високого рiвня укладання пiдручникiв "Просвiта" налагодила зв'язок майже з усiма регiонами компактного проживання украiнцiв.

Для спiвпрацi з надднiпрянськими просвiтителями необхiдно було подолати значнi перепони. Царський уряд настiльки боявся проникнення нацiонально-демократичних iдей з Галичини, що в 1892 роцi департамент полiцii видав таiмний циркуляр, який забороняв в'iзд до Росii Франка, Павлика, Шлея, а в 1898 роцi тАФ Гнатюка та його друзiв, тому що iхньою метою могло бути "встановлення стосункiв з киiвськими студентами в справi як соцiальноi, так i украiнськоi пропаганди".

Але просвiтяни все ж знаходили можливiсть для спiвробiтництва. Незабаром рукописи пiдручникiв почали надходити i з Великоi Украiни.

З часом вдалося домогтися оплати працi авторiв, котру взяло на себе австрiйське мiнiстерство освiти.

Згiдно зi "Списком видань Товариства "Просвiта" РЖ. Ка-линовича, вiд 1869 до 1876 року вийшло 22 пiдручники загальним тиражем 15100 примiрникiв, з них видрукувано 300 лiтографським способом. Це були першi пiдручники украiнською мовою для гiмназiй i народних шкiл, видання яких маi велике значення не тiльки в iсторii "Просвiти", але й в iсторii украiнського культурного розвитку в цiлому. В. Барвiн-ський на Загальному зiбраннi Товариства в 1879 роцi сказав: "Одним з найтяжчих i важливих досягнень нашоi народноi боротьби за iснування було вiдкриття украiнськоi гiмназii. Це було першим дiйсним визнанням того принципу, що наша мова маi право володарювати в усiх школах на Украiнi. Але це була тiльки основа, право. Необхiдно це право вибороти власними руками, а саме: подбати про шкiльнi пiдручники. А це велика, важка праця, за час якоi необхiдно майже все тiльки-но створювати. Ця справа тАФ одна з найбiльших наших здвигiв.. Ми сьогоднi ще не можемо собi уявити всiii важливостi цього факту. Але iсторiя запише його з таким притиском, як в свiй час хрещення Русi".

Великi заслуги Товариства "Просвiта" на грунтi шкiльного книговидання були також вiдзначенi на Украiнi.

Вiд 1876 року видання шкiльних пiдручникiв переходить до Наукового товариства iм. Т. Шевченка. З часом вирiшення шкiльних та педагогiчних проблем перебираi створене 1881 року "Руське Педагогiчне Товариство" (пiзнiше "Украiнське Педагогiчне Товариство").

Окрiм об'iктивних труднощiв, з котрими зустрiчаiться будь-яка нова справа, видавцям украiнських шкiльних пiдручникiв довелося переборювати iдеологiчнi перепони. Року 1874 в Коломиi зусиллями РЖ. Наумовича створюiться конкурентне просвiтницьке Товариство москвофiльського спрямування пiд назвою "Общество им. М. Качковского". Щоденна москвофiльська газета "Прикарпатская Русь" писала: "Замiсть природноi нацiонально-руськоi школи австрiйський уряд, недивлячись на постiйнi масовi та гучнi протести руського населення, силомiць накинув йому антируську, так звану "украiнську" школу,тАФ з потворним псевдомалоруським штучним жаргоном викладання i найбезглуздiшим, так званим фонетичним правописом..". Успiхи розвитку мережi украiнських учбових закладiв оцiнювалися москвофiлами як оплутування Галичини "вiд початкових училищ до унiверситетських кафедр включно, цiлою мережею згубних гнiзд i розсадникiв мазе-пинськоi агiтацii..".

Вiд 1873 року, пiсля смертi Ю. Лаврiвського, "Просвiта" на Загальному зiбраннi вибираi третього голову, котрим став молодий, високоосвiчений землевласник Володислав Федорович. Чотири роки пiд орудою В. Федоровича вiдзначенi в iсторii "Просвiти" поворотом вiд полiтичноi дiяльностi до освiчення народу, розширення географii дiяльностi Товариства. В своiй iнаугурацiйнiй промовi, виданiй "Просвiтою" 1874 року коштом О. К. Селецького окремою брошурою, голова сказав: "Про економiчне значення освiти найкраще сказав Мон-тескьi, а саме: що культуру краю визначаi не ступiнь родючостi землi,тАФ а ступiнь освiченостi громадян. Та й полiтиком може бути лише освiчена людина.. Отже нам, русинам, необхiдно в першу чергу усвiдомити, що скiльки голiв завоюiмо для освiти, стiльки ж осiб скаже, що ця земля тАФ Русь, а вони Русини. Нехай же полiтикою русинiв тепер стане праця над освiченням народу. Тiльки власна дiяльнiсть допоможе вибороти для себе нашi права". Недивлячись на вiдсутнiсть вiдповiдного положення в статутi, "Просвiта" в 1875 роцi вiдкриваi першу фiлiю в селi Бортниках бiля Ходорова i бере пiд свою опiку першу читальню в селi Денисовi на Тернопiльщинi.

Членами першоi фiлii, створеноi з iнiцiативи Маркила Же-лехiвського, були здебiльшого селяни. З часом вони стали першими представниками широких селянських мас, що взяли участь в Загальному зiбраннi Товариства (15 червня 1876 р.). На вiдкриття фiлii зi Львова прибули професор А. Вахнянин, професор О. Партицький, доктор В. Ганкевич.

Слабкою стороною в органiзацii "Просвiти" була концентрацiя роботи у Львовi i поганий зв'язок з провiнцiями Галичини. Тут просвiтницька робота велася в уже iснуючих читальнях, iсторiя зародження котрих сягаi в середину XIX ст. Читальнi на Галицькiй землi створювалися при церковних братствах. Перша така читальня для городян виникла в Коломиi в 1848 роцi. У Львовi першу читальню при духовнiй семiнарii органiзував ii вихованець В. Ковальський (1849 р.). Органiзацiйно вона копiювала читальнi Вiдня, де В. Ковальський проходив стажування, i Праги, куди Львiвський семiнарист був скерований делегатом вiд галицьких украiнцiв на Слов'янський конгрес. На час зародження Товариства в Галичинi досить успiшно вже дiяло достатньо культурних осередкiв, в основному пiд назвою "Руська читальня". Недолiком в iхнiй роботi була вiдсутнiсть iдиного центру та координацii мiж собою.

Частину осередкiв взяла пiд свою опiку "Просвiта" (у 1881-1885 роках тАФ320), але органiзацiйно вони iй не належали. Назрiла необхiднiсть в органiзацii власних читалень зi своiми статутами. У виданiй "Просвiтою" в 1884 роцi книжцi "Про закон о товариствах i право збору" Костя Антоновича (псевдо доктора К. Левицького) читаiмо: "Сама тiльки книжка не дасть освiти, для неi необхiдне ще живе слово, потрiбнi провадарi цього слова! Нам неодмiнно потрiбнi просвiтницькi основи, потрiбнi нам читальнi в усiх селах нашоi Галичини, в усiх селищах та мiстах". Для втiлення цiii iдеi необхiдно було внести змiни до статуту Товариства. Крiм того, в 1890 роцi члени "Просвiти" наполягають на тому, щоб Товариство займалося не тiльки освiченням народу, але i його економiчним пiднесенням. В результатi Загальне зiбрання "Просвiти" вiд 25 березня 1891 року схвалюi новий статут, проект якого уклав доктор К. Левицький, а намiсництво рескриптом вiд 18 серпня 1891 року затверджуi нововведення.

На основi нового статуту Товариство дiстало право органiзовувати "Читальнi "Просвiти", якi можуть проводити курси для неписьменних, голоснi читання, вечорницi, ставити театральнi вистави, а також мати свою позичкову касу, створювати земельно-господарськi промисловi спiлки, утримувати громадськi комори. Допомагати в роботi, а також контролювати дiяльнiсть читалень повиннi фiлii "Просвiти".

Як методичний посiбник для втiлення в життя настанов нового статуту Товариство видаi книжечку "Що повинна робити "Просвiта" на основi нового статуту?" (1892 р., 32 с.) i "Статут: Перший для читалень "Просвiти", схвалений Головним видiлом Товариства "Просвiта" у Львовi, дня 24 сiчня 1894 р." (1894 р., с. 2).

Завдяки закладенiй в статутi можливостi органiзувати власнi фiлii та читальнi, "Просвiта" невдовзi виростаi в найбiльш значне в регiонi Товариство, що охопило своiю дiяльнiстю всi ланки культурного та економiчного життя Галичини. Про це свiдчить вiдкриття фiлiй та читалень, якi вкрили своiю мережею всi найбiльш вiддаленi вiд Львова регiони Галичини.

З вступом в дiю четвертого статуту "Просвiта" стаi за своiю структурою трьохступеневою органiзацiiю: 1. Головний Видiл у Львовi; 2. Районнi вiддiли (фiлii); 3. Читальнi. Вищим контролюючим органом Товариства залишаiться Загальне зiбрання, тобто з'iзд делегатiв вiд фiлiй та читалень з метою затвердження напрямкiв дiяльностi Товариства, внесення змiн до статуту та iн. Загальне зiбрання скликаiться раз на 3 роки (при необхiдностi тАФ позачергово). Головний Видiл складався з голови, 6 заступникiв, 15 членiв правлiння.

Члени читалень "Просвiти" за користування РЗРЗ бiблiотекою платили невеликi щомiсячнi внески. Далеко не всi вони були дiйсними членами Товариства. Ця рiзниця була досить великою i збiльшувалася з роками. Вiд такого роздвоiння членства "Просвiта" нiчого не втрачала в iдеологiчному планi, але програвала матерiально. Членськi внески упродовж всього часу iснування Товариства не забезпечували його потреби. За 40 рокiв дiяльностi "Просвiта" одержала 222348 крон, а вiд 1909 до 1920 рокутАФ142623 крони вiд своiх дiйсних членiв. Бiльш вагомим джерелом доходiв були добродiйнi пожертви. З метою iхнього збiльшення Товариство пiд час святкування свого 40-рiччя засновуi спецiальний фонд пiд назвою "Дар "Просвiтi". Така акцiя незабаром приносить плоди. Щорiчно Товариство одержуi чималi суми вiд заможних украiнцiв краю. Згiдно з даними, наведеними в рiчних звiтах Товариства, вiд 1908 до 1920 р. загальна сума пожертв у фонд "Дар "Просвiтi" склала 174195,5 крон.

Третiм джерелом доходiв "Просвiти" були грошi, одержанi вiд продажу власних видань. На жаль, пiдрахувати iх немаi можливостi, бо Товариство не завжди видiляло виторг вiд продажу власних видань, а обмежувалося фiксуванням кiлькостi проданих книжок. Залишилися свiдчення, що "Просвiта" за рахунок виторгу вiд продажу видань покривала органiзацiйнi видатки. Частина iх йшла на платню службовцям i ремонт примiщень. Це свiдчить про високу рентабельнiсть видавничоi дiяльностi Товариства. З цифрових даних, що маiмо, наведемо такi: а) за час вiд 15 травня 1874 до 27 травня 1875 року продано 29436 книжок; б) вiд 1 квiтня 1876 до 1 квiтня 1877 року продано 22734 книги на суму 2507 крон; в) вiд 1 вересня 1879 до 31 грудня 1880 року продано 17409 книжок. Згiдно зi Звiтом про дiяльнiсть Товариства вiд 1.01.1896 до 31.12.1897 р." до кiнця 1897 року видано 362 назви книг, а продано бiльше 2 млн. примiрникiв.

Основним джерелом використання книжок до першоi свiтовоi вiйни залишалася бiблiотека. З метою розповсюдження свого впливу "Просвiта" безкоштовно давала книжки в читальнi краю. В 1876 роцi Головний Видiл приймаi постанову, згiдно з якою книжки будуть безкоштовно передаватися тiльки тим читальням, що вступили в члени Товариства. Для них "Просвiта" друкувала та розсилала статути. Власнi читальнi (вiдкритi пiсля 1891 р.) Товариство регулярно забезпечувало книжками та перiодичними виданнями.

Крiм розповсюдження книжок по всiх повiтах Галичини "Просвiта" вiд самого початку своii дiяльностi вирiшуi створити велику бiблiотеку у Львовi. Це повинна бути нацiональна наукова бiблiотека, яка маi й архiв. На заклик "Просвiти" чимало украiнцiв офiрували своi видання i навiть цiлi бiблiотеки. Багато галицьких та зарубiжних товариств поспiшили вступити в книгообмiн зi щойно створеною бiблiотекою.

Крiм подарункiв, Головний Видiл "Просвiти" закуповував для своii бiблiотеки необхiднi книжки, а особливо рукописи, автографи письменникiв та iн.

Значно збiльшилася бiблiотека, коли у 1871 роцi до неi приiдналися книжковi фонди Товариства "Руська Бесiда", "Побратим" та редакцii газети "Правда".

Досить цiннi матерiали до бiблiотеки "Просвiти" надходили з Надднiпрянськоi Украiни, вiд П. Кулiша, М. Костомарова, О. Бiлозерського, О. Кониського та iн. Серед них були автографи та рукописи таких письменникiв, як Т. Шевченко, Марко Вовчок, М. Костомаров, Л. Боровиковський, Д. Мордо-вець, РЖ. Нечуй-Левицький, РЖ. Тобiлевич, Г. Глiбов, Б. Грiнченко. Для того, щоб уявити собi цiннiсть зiбраноi "Просвiтою" бiблiотеки, вкажемо на наявнiсть в нiй таких релiквiй як переклад П. Кулiша на украiнську мову "Дон Жуана" Бай-рона, рукописи Варфоломiя Шевченка, княгинi Варвари Рiпнiноi, польськоi письменницi Е. Ожешко, росiйських письменникiв М. Салтикова-Щедрiна, С. Чалова та iн. О. Кониський подарував бiблiотецi рукописи з документами про село Перехо-довку та хутiр Кониських за описом Рум'янцева 1769 року. З релiквiй галицьких просвiтителiв у архiвi "Просвiти" зберiгалися автографи М. Устияновича, подарованi його сином Корнилом, а також "РДвангелii" у перекладi Маркiяна Шаш-кевича. Цю книгу Головний Видiл придбав у сина поета тАФ Володимира.

В а

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры