Еволюцiя Всесвiту

Реферат

На тему: ВлЕволюцiя ВсесвiтуВ»

План

Вступ

1. Основнi концепцii космологii

1.1 Припущення А. Ейнштейна

1.2 Висновки А.А. Фрiдмана

1.3 Емпiричний закон - закон Хаббла

1.4 Гiпотези Г.А. Гамова

1.5 Релiктове випромiнювання А. Пензiса i Р. Вiльсона

2. Модель гарячого Всесвiту

2.1 Космологiя Великого Вибуху

2.2 Подiл початковiй стадii еволюцii на ери

2.3 РЖнфляцiйна модель Всесвiту

3. Структура Всесвiту

3.1 Метагалактика

3.2 Галактики

3.3 Зiрки

3.4 Сонячна система

Список лiтератури

Вступ

Дивлячись на всiяне зорями небо, людина приходить у захват, не залишаючись байдужим до того, що бачить. ВлВiдкрилася безодня, зiрок повна. Зiркам числа немаi, безоднi - дна В», - цi прекраснi рядки М.В. Ломоносова, образно i найбiльш повно описують перше враження, яке вiдчуваi людина, милуючись заворожливою картиною зоряного неба.  Про зiрки складено безлiч вiршiв i пiсень. Зiрки й безкрайнiй небесний простiр завжди притягували i притягують всiх: i саму звичайну людини, i поета, i вченого. Але для вчених зоряне небо - не тiльки предмет захоплення i насолоди, але i захоплюючий, невичерпний об'iкт дослiджень.

У ясну погоду в безмiсячну нiч неозброiним оком можна спостерiгати на небосхилi до трьох тисяч зiрок. Але це лише невелика частина зiрок та iнших космiчних об'iктiв, з яких складаiться Всесвiт.

Всесвiт - це весь iснуючий матерiальний свiт, безмежний у часi i просторi i нескiнченно рiзноманiтний за формами, якi приймаi матерiя в процесi свого розвитку.

1. Основнi концепцii космологii

Протягом всiii iсторii цивiлiзацii людство прагне пiзнати навколишнiй свiт i зрозумiти, яке мiсце воно займаi у Всесвiтi. Всесвiт - найбiльша матерiальна система. РЗi походження цiкавить людей ще з давнiх часiв. Спочатку Всесвiт був Влпустий та порожiйВ» - так сказано в бiблii. Спочатку був вакуум - уточнюють сучаснi фiзики. Якi ж джерела походження Всесвiту? Як вона розвиваiться? Яка ii структура? На цi та iншi питання намагалися вiдповiсти вченi рiзних часiв. Проте навiть найбiльшi досягнення природознавства ХХ в. не дозволяють дати повнiстю вичерпнi вiдповiдi.

1.1 Припущення А. Ейнштейна

Тим не менше, прийнято вважати, що основнi положення сучасноi космологii - науки про будову i еволюцiю Всесвiту - почали формуватися пiсля створення в 1917 р. А. Ейнштейном першоi релятивiстськоi моделi, заснованоi на теорii гравiтацii i претендувала на опис всього Всесвiту. Ця модель характеризувала стацiонарний стан Всесвiту i, як показали астрофiзичнi спостереження, виявилася невiрною. 

1.2 Висновки А.А. Фрiдмана

Важливий крок у вирiшеннi проблем космологiчних зробив у 1922 р. професор Петроградського унiверситету А.А. Фрiдман (1888-1925). У результатi рiшення космологiчних рiвнянь вiн прийшов до висновку: Всесвiт не може, знаходиться в стацiонарному станi - вiн повинна розширюватися або звужуватися. 

1.3 Емпiричний закон - закон Хаббла

Наступний крок був зроблений в 1924 р., коли в обсерваторii Маунт Вiлсон в Калiфорнii американський астроном Е. Хаббл (1889-1953) вимiряв вiдстань до найближчих галактик (у той час званих туманностями) i тим самим вiдкрив свiт галактик. У 1929 р. в тiй же обсерваторii Е. Хаббл по червоному зсуву лiнiй у спектрi випромiнювання галактик експериментально пiдтвердив теоретичний висновок А.А. Фрiдмана про розширення Всесвiту i встановив Емпiричний закон - закон Хаббла: швидкiсть вiддалення галактики V прямо пропорцiйна вiдстанi r до неi, тобто V = Hr, де H - постiйна Хаббла. 

З плином часу постiйна Хаббла поступово зменшуiться - розбiжнiсть галактик сповiльнюiться. Але таке зменшення за спостережуваний промiжок часу мiзерно мале. Зворотного величиною постiйною Хаббла визначаiться час життя (вiк) Всесвiту. З результатiв спостереження випливаi, що швидкiсть вiддалення галактик збiльшуiться приблизно на 75 км \ с на кожен мiльйон парсек (1 парсек дорiвнюi 3,3 свiтлового року; свiтловий рiк - це вiдстань, яку проходить свiтлом у вакуумi за 1 земний рiк). При данiй швидкостi екстраполяцiя до минулого приводить до висновку: вiк Всесвiту становить близько 15 млрд. рокiв, а це означаi, що весь Всесвiт 15 млрд. рокiв тому був зосереджений в дуже маленькiй областi. Передбачаiться, що в той час щiльнiсть речовини Всесвiту була порiвнянною з щiльнiстю атомного ядра, i весь Всесвiт представляв собою величезну ядерну краплю. З якихось причин ядерна крапля опинилася в нестiйкому станi i вибухнула. Це припущення лежить в основi концепцii великого вибуху.

Множенням часу життя Всесвiту на швидкiсть свiтла визначаiться радiус космологiчного горизонту - межа пiзнання Всесвiту за допомогою астрономiчних спостережень. РЖнформацiя про об'iкти за космологiчний горизонтом до нас ще не дiйшла - ми не можемо зазирнути за космологiчний горизонт. Нескладний розрахунок показуi, що радiус космологiчного горизонту дорiвнюi приблизно 10 м. Очевидно, що цей радiус щомитi збiльшуiться приблизно на 300 тис. км. Але таке збiльшення мiзерно мало, порiвняно з величиною радiуса космологiчного горизонту. Для спостереження помiтного розширення космологiчного горизонту потрiбно почекати мiльярди рокiв.

У концепцii великого вибуху передбачаiться, що розширення Всесвiту вiдбувалося з однаковою швидкiстю, починаючи з моменту вибуху ядерноi краплi. В даний час обговорюiться й iнша гiпотеза - гiпотеза пульсуючого Всесвiту: Всесвiт не завжди розширювався, а пульсуi мiж кiнцевими межами щiльностi. З неi випливаi, що деякому минулому швидкiсть вiддалення галактик була меншою, нiж зараз, i були перiоди, коли Всесвiт стискалася, тобто галактики наближалися одна до одноi i з тим бiльшою швидкiстю, чим бiльша вiдстань iх роздiляло.

1.4 Гiпотези Г.А. Гамова

У мiру розвитку природознавства i особливо ядерноi фiзики висуваються рiзнi гiпотези про фiзичнi процеси на рiзних етапах космологiчного розширення. Одна з них запропонована наприкiнцi 40 х рр. ХХ ст. Г.А. Гамовим (1904-1968), фiзиком - теоретиком, емiгрував у 1933 р. з Радянського Союзу в США, i називаiться моделлю гарячого Всесвiту.  У нiй розглянутi ядернi процеси, що протiкали в початковий момент розширення Всесвiту в дуже щiльному речовинi з надзвичайно високою температурою. З розширенням Всесвiту щiльне речовина охолоджувалося.

З цiii моделi слiдуi два висновки:

- Речовина, з якоi зароджувалися першi зiрки, складалася в основному з водню (75%) i гелiю (25%);

- В сьогоднiшньому Всесвiту повинно спостерiгатися слабке електромагнiтне випромiнювання, яке зберегло пам'ять про початковий етап розвитку Всесвiту, i тому назване релiктовим.

1.5 Релiктове випромiнювання А. Пензiса i Р. Вiльсона

З розвитком астрономiчних засобiв спостереження, i зокрема, з народженням радiоастрономii, з'явилися новi можливостi пiзнання Всесвiту. У 1965 р. американськi астрофiзики А. Пензiас i Р. Вiльсон експериментально виявили релiктове випромiнювання. Релiктове випромiнювання - це фонове iзотропне космiчне випромiнювання зi спектром, близьким до спектру випромiнювання абсолютно чорного тiла з температурою близько 3 К.

У 2000 р. повiдомлялося: зроблено важливий крок на шляху розумiння самого раннього етапу еволюцii Всесвiту. У лабораторii iвропейських ядерних дослiджень в Женевi отримано новий стан матерii - кварк - глюонна плазма. Передбачаiться, що в такому станi Всесвiт перебувала в першi 10 мкс пiсля великого вибуху. До цих пiр вдавалося охарактеризувати еволюцiю матерii на стадii не ранiше трьох хвилин пiсля вибуху, коли вже сформувалися ядра атомiв.

2. Модель гарячого Всесвiту

Всесвiт - це сукупнiсть усього, що iснуi. Земля, Мiсяць, Сонце i всi планети i зiрки утворюють Всесвiт. Всесвiт повний великими i хвилюючими таiмницями i загадками, якi вченi намагаються розгадати. Багато висувають теорii щодо ii походження. Вони стверджують, що Всесвiт iснував не завжди, але мала свiй початок.

Виходячи з дослiджень зiрок i галактик, вченi помiтили, що вони вiдокремлюються один вiд одного з великою швидкiстю. Це дозволяi припустити, що в якийсь момент вони були з'iднанi. Досвiд, який пропонуiться для пояснення, яким був початок Всесвiту, полягаi в тому, що повiтряна куля розмальовують невеликими плямами. Коли куля надувають, вiдстань мiж плямами збiльшуiться, i плями також стають все бiльше. У цьому досвiдi плями являють галактики, а надування кулi - поширення Всесвiту.

2.1 Космологiя Великого Вибуху

Бельгiйський астроном Жорж Ламетр, що вивчав зiрки, висловив припущення, що 15 мiльярдiв рокiв тому Всесвiт була маленькою i дуже щiльною. Це стан Всесвiту вiн назвав Влкосмiчним яйцемВ». Вiдповiдно до його розрахункiв, радiус Всесвiту в первiсному станi був рiвний 10 см, що близька за розмiрами до радiуса електрона, а ii щiльнiсть становила 1910 / см, тобто Всесвiт представляв собою мiкрооб'iктiв мiзерно малих розмiрiв.

Вiд первiсного стану Всесвiт перейшов до розширення в результатi Великого вибуху, тобто вся матерiя, що входила до складу Влкосмiчного яйцяВ», вирвалася назовнi з великою швидкiстю i розлетiлася на всiх напрямках.

Сучаснi галактики були фрагментами цього ВляйцяВ», що вибухнуло. Зiрки галактик у свою чергу розвивалися, поки не прийняли сучасний стан. Зазвичай для визначення цього явища використовують англiйський вираз Big Bang, що означаi Влвеликий вибухВ».

Отже, в основi в основi сучасних уявлень про еволюцiю Всесвiту лежить модель гарячого Всесвiту, або ВлВеликого ВибухуВ».

Учень А.А. Фрiдмана Г.А. Гамов розробив модель гарячого Всесвiту, розглянувши ядернi реакцii, що протiкали на самому початку розширення Всесвiту, i назвав ii Влкосмологiiю Великого ВибухуВ».

Ключ до розумiння раннiх етапiв еволюцii Всесвiту - в гiгантському кiлькостi теплоти, що видiлилася при Великому Вибуху. У найпростiшому варiантi теорii гарячого Всесвiту передбачаiться, що Всесвiт виник спонтанно в результатi вибуху зi стану з дуже великою густиною i енергiiю. З розширенням Всесвiту температура падала вiд дуже великий до досить низькою, забезпечуючи виникнення умов, сприятливих для утворення зiрок i галактик. На протязi близько 1 млн. рокiв температура перевищувала кiлька тисяч градусiв, що перешкоджало утворенню атомiв, i, отже, космiчне речовина мало вигляд розiгрiтiй плазми. Лише коли температура знизилася, виникли першi атоми. Таким чином, атоми - це релiкти епохи, що настала через 1 млн. рокiв пiсля Великого Вибуху.

Ретроспективнi розрахунки визначають вiк Всесвiту в 13-15 млрд. рокiв. Як було сказано ранiше, Г.А. Гамов припустив, що температура речовини була велика i падала з розширенням Всесвiту. Його розрахунки показали, що Всесвiт у своiй еволюцii проходить певнi етапи, в ходi яких вiдбуваiться утворення хiмiчних елементiв i структур.

2.2 Подiл початковiй стадii еволюцii на ери

У сучаснiй космологii для наочностi початкову стадiю еволюцii Всесвiту дiлять на ери.

Ера адронiв (важких часток, що вступають у сильнi взаiмодii). Тривалiсть ери 0,0001 с, температура 10 градусiв за Кельвiном, щiльнiсть 10 см. У кiнець ери вiдбуваiться анiгiляцiя частинок i античастинок, але залишаiться деяка кiлькiсть протонiв, гiперонiв, мезонiв.

Ера лептонiв (легких частинок, що вступають в електромагнiтне взаiмодiя). Тривалiсть ери 10 с, температура 10 градусiв за Кельвiном, щiльнiсть 10 / см. Основну роль вiдiграють легкi частинки, що беруть участь в реакцiях мiж протонами i нейтронами.

Фотонна ера. Тривалiсть 1 млн. рокiв. Основна частка маси - енергii Всесвiту - припадаi на фотони. До кiнця ери температура падаi з 10 до 3000 градусiв за Кельвiном, щiльнiсть - вiд 10 р. / см до 1910 / см. Головну роль граi випромiнювання, яке в кiнець ери вiддiляiться вiд речовини.

Зоряна ера настаi через 1 млн. рокiв пiсля зародження Всесвiту. У зоряну еру починаiться процес утворення протозiрок i протогалактiк. Потiм розгортаiться грандiозна картина утворення структури Метагалактики.

2.3 РЖнфляцiйна модель Всесвiту

У сучаснiй космологii поряд з гiпотезою Великого вибуху обТСрунтовуiться iнфляцiйна модель Всесвiту, в якiй розглядаiться iдея творiння Всесвiту. Ця iдея маi складне обТСрунтування i пов'язана з квантовою космологiiю. У данiй моделi описуiться еволюцiя Всесвiту, починаючи з моменту 10 с пiсля початку розширення.

Вiдповiдно до iнфляцiйноi гiпотезою космiчна еволюцiя в ранньому Всесвiтi проходить ряд етапiв.

Початок Всесвiту визначаiться як стан квантовоi супергравiтацii з радiусом Всесвiту в 10 см (розмiр атома 10) Основнi подii в ранньому Всесвiтi розiгрувалися за нiкчемно малий промiжок часу вiд 10 с до 10 с.

У стадii iнфляцii створювалося сам простiр i час Всесвiту. Весь цей початковий перiод у Всесвiтi не було нi речовини, нi випромiнювання. Потiм стан помилкового вакууму розпалося, вивiльнити енергiю пiшла на народження важких частинок i античастинок, якi, проаннiгiлiрував, дали потужний спалах випромiнювання (свiтла), освiтившись космос. Так вiдбувся перехiд вiд iнфляцiйноi стадii до фотонiв.

Етап вiддiлення речовини вiд випромiнювання: що залишився пiсля анiгiляцii речовина стала прозорим для випромiнювання, контакт мiж речовиною i випромiнюванням пропав.

В подальшому розвиток Всесвiту йшло в напрямку вiд максимально простого однорiдного стану до створення дедалi бiльш складних структур - атомiв, галактик, зiрок, планет, синтезу важких елементiв в надрах зiрок, в тому числi i необхiдних для створення життя, виникнення життя i людини.

3. Структура Всесвiту

Всесвiту на самих рiзних рiвнях, вiд умовно елементарних частинок i до гiгантських надскупчень галактик, властива структурнiсть. Структура Всесвiту - предмет вивчення космологii, однiiю з важливих галузей природознавства, що знаходиться на стику багатьох природничих наук: астрономii, фiзики, хiмii та iн Сучасна структура Всесвiту i результатом космiчноi еволюцii, в ходi якоi з протогалактик утворилися галактики, з протозiрок - зiрки, з протопланетноi хмари - планети.

3.1 Метагалактика

Частина Всесвiту, доступна дослiдженню астрономiчними засобами, що вiдповiдають досягнутому рiвню розвитку науки, називаiться Метагалактики. РЖнакше кажучи, Метагалактика - охоплена астрономiчними спостереженнями частина Всесвiту. Вона знаходиться в межах космологiчного горизонту. Метагалактика являi собою сукупнiсть зоряних систем - галактик, а ii структура визначаiться iх розподiлом у просторi, заповненому надзвичайно розрiдженим мiжгалактичним газом i пронизуi мiжгалактичними променями. 

Вiдповiдно до сучасних уявлень, для Метагалактики характерна чарункова (сiтчаста, пориста) структура. Цi уявлення ТСрунтуються на даних астрономiчних спостереженнях, якi показали, що галактики розподiленi не рiвномiрно, а зосередженi поблизу кордонiв осередкiв, усерединi яких галактик майже немаi. Крiм того, знайденi величезнi обсяги простору, в яких галактик поки не виявлено.

Якщо брати не окремi дiлянки Метагалактики, а ii великомасштабну структуру в цiлому, то, очевидно, що в цiй структурi не iснуi якихось особливих, чимось видiляються мiсць або напрямiв i речовина розподiлено порiвняно рiвномiрно.

Вiк Метагалактики близький до вiку Всесвiту, оскiльки освiта ii структури припадаi на перiод, наступний за роз'iднанням речовини i випромiнювання. За сучасними даними, вiк Метагалактики оцiнюiться в 15 млрд. рокiв. Вченi вважають, що, мабуть, близький до цього i вiк галактик, якi сформувалися на однiй з початкових стадiй розширення Метагалактики.

3.2 Галактики

Головнi складовi Всесвiту - галактики. Галактика - гiгантська система, що складаiться з скупчень зiрок i туманностей, що утворять у просторi досить складну конфiгурацiю.

За формою галактики умовно подiляються на три типи: елiптичнi, спiральнi й неправильнi.

Елiптичнi галактики мають просторовоi формою елiпсоiда з рiзним ступенем стиснення. Вони i найбiльш простими за структурою: розподiл зiрочок рiвномiрно убуваi вiд центру.

Спiральнi галактики представленi у формi спiралi, включаючи спiральнi гiлки. Це найчисленнiший вид галактик, до якого належить i наша Галактика - Чумацький Шлях.

Неправильнi галактики не володiють вираженою формою, в них вiдсутнi центральне ядро.

Окрiм зiрок i планет галактики мiстять розрiджений газ i космiчну пил.

Чумацький Шлях добре видно у безмiсячну нiч. Вiн здаiться скупченням свiтяться туманних мас, що простягнулися вiд однiii сторони горизонту до iншоi, i складаiться приблизно з 150 млрд. зiрок. За формою вiн нагадуi сплюснутий кулю. У центрi його знаходиться ядро, вiд якого вiдходить декiлька спiральних зоряних гiлок. Наша Галактика надзвичайно велика: вiд одного ii краю до iншого свiтловий промiнь подорожуi близько 100 тис. земних рокiв. Бiльша частина ii зiрочок зосереджена в гiгантському диску товщиною близько 1500 свiтлових рокiв. На вiдстанi близько 2 млн. свiтлових рокiв вiд нас знаходиться найближча до нас галактика - Туманнiсть Андромеди, яка за своiю будовою нагадуi Чумацький Шлях, але значно перевершуi його за своiми розмiрами.  Наша Галактика, Туманнiсть Андромеди разом з iншими сусiднiми зоряними системами утворюють Мiсцеву групу галактик. На вiдстанi близько 30 тис. свiтлових рокiв вiд центру Галактики розташоване Сонце.

На сучасному етапi еволюцii Всесвiту речовина в нiй знаходиться переважно в зоряному станi. 97% речовини в нашiй Галактицi зосереджена в зiрках, що представляють собою гiгантськi плазмовi утворення рiзноi величини, температури, з рiзною характеристикою руху.

Вiк зiрочок змiнюiться в досить великому дiапазонi значень: вiд 15 млрд. рокiв, вiдповiдних вiком Всесвiту, до сотень тисяч - наймолодших. РД зiрки, якi утворюються в даний час i знаходяться в протозiрковiй стадii, тобто вони ще не стали справжнiми зiрками.

Народження зiрок вiдбуваiться в газово-пилових туманностях пiд дiiю гравiтацiйних, магнiтних та iнших сил, завдяки яким йде формування нестiйких однорiднiсть i дифузна матерiя розпадаiться на ряд згущенi. Якщо такi згущення зберiгаються досить довго, то з плином часу вони перетворюються на зiрки. Важливо вiдзначити, що вiдбуваiться процес народження не окремоi iзольованоi зiрки, а зоряних асоцiацiй.

3.3 Зiрки

Свiт зiрочок незвичайно рiзноманiтний. РЖ хоча всi зiрки - розпеченi кулi, подiбнi Сонцю, iх фiзичнi характеристики розрiзняються досить iстотно.  РД, наприклад, зiрки - гiганти i надгiганти. За своiми розмiрами вони перевершують Сонце.

Окрiм зiрок гiгантiв iснують i зiрки - карлики, значно поступаються за своiми розмiрами до Сонця. Деякi карлики менше Землi i навiть Мiсяця.

Розрiзняють також нейтроннi зiрки - це величезнi атомнi ядра.

Зiрки володiють рiзними поверхневими температурами - вiд кiлькох тисяч до десяткiв тисяч градусiв. Вiдповiдно розрiзняють i колiр зiрок. Порiвняно ВлхолоднiВ» зiрки з температурою +3 -4 тис. градусiв - червоного кольору. Наше Сонце з поверхнею, ВлнагрiтоiВ» до 6 тис. градусiв, маi жовтуватий колiр. Найгарячiшi зiрки - з температурою вище 12 тис. градусiв - бiлi i блакитнi.

Зiрки не iснують iзольовано, а утворюють системи. Найпростiшi зорянi системи - складаються з 2-х i бiльше зiрок. Зiрки об'iднанi також у ще бiльшi групи - зорянi скупчення.

3.4 Сонячна система

Сонячна система являi собою групу небесних тiл, вельми рiзних за розмiрами i фiзичнiй будовi.  В цю групу входять: Сонце, дев'ять великих планет, десятки супутникiв планет, тисячi малих планет (астероiдiв), сотнi комет, незлiченна безлiч метеоритних тел. Всi цi тiла об'iднанi в одну систему завдяки силi тяжiння центрального тiла - Сонця. Сонячна система i впорядкованою системою, що маi своi закономiрностi будови. РДдиний характер Сонячноi системи виявляiться в тому, що всi планети обертаються навколо сонця в одному i тому ж напрямку i майже в однiй i тiй же площинi. Сонце, планети, супутники планет обертаються навколо своiх осей в тому ж напрямку, в якому вони здiйснюють рух по своiх траiкторiях. Закономiрно i будова Сонячноi системи: кожна наступна планета вiддалена вiд Сонця приблизно в два рази далi, нiж попередня.

Сонячна система утворилася приблизно 5 млрд. рокiв тому, причому Сонце - зiрка другого поколiння. Сучаснi концепцii походження планет Сонячноi системи ТСрунтуються на тому, що потрiбно враховувати не тiльки механiчнi сили, але й iншi, зокрема електромагнiтнi. Вважаiться, що саме електромагнiтнi сили зiграли вирiшальну роль при зародженнi Сонячноi системи.

Вiдповiдно до сучасних уявлень, початкове газова хмара, з якого утворилися i Сонце, i планети, складалося з iонiзованого газу, схильного до впливу електромагнiтних сил. Пiсля того як з величезноi газовоi хмари засобами концентрацii утворилося Сонце, на дуже великiй вiдстанi вiд нього залишилися невеликi частини цiii хмари. Гравiтацiйна сила стала притягувати залишки газу до утворилася зiрку - Сонця, але його магнiтне поле зупинило падаючий газ на вiдстанi - як раз там, де знаходяться планети. Гравiтацiйна i магнiтнi сили вплинули на концентрацiю i згущення падаючого газу, i в результатi утворилися планети. Коли виникли найбiльшi планети, той же процес повторився в менших масштабах, створивши, таким чином, системи супутникiв. Висновок.

Всесвiт у широкому сенсi - це середовище нашого iснування. Тому важливе значення для практичноi дiяльностi людини маi та обставина, що у Всесвiтi панують незворотнi фiзичнi процеси, що вона змiнюiться з часом, знаходиться в постiйному розвитку. Людина приступив до освоiння космосу, вийшла у вiдкритий космiчний простiр. Нашi звершення набувають все бiльшого розмаху, глобальнi i навiть космiчнi масштаби. РЖ для того, щоб врахувати iхнi близькi та вiддаленi наслiдки, тi змiни, якi вони можуть внести в стан середовища нашого iснування, в тому числi i космiчноi, ми повиннi вивчати не тiльки земнi явища i процеси, але й закономiрностi космiчного масштабу.

Велике щастя для нас, що в первиннiй речовинi був надлишок протонiв над нейтронами. Завдяки цьому залишилися у Всесвiтi незв'язанi протони, i згодом утворився водень, без якого не свiтило б сонце, не було б води, не могла виникнути життя. Не було б життя, не було б i людства. 

Картина еволюцii Всесвiту, яка вiдкрилася перед нами, вражаi уяву i дивуi. Не перестаючи дивуватися, не слiд забувати, що все це вiдкрила людина - мешканець маленькоi порошинки, загубленоi в безмежних просторах Всесвiту, - планети Земля.

Список використовуваноi лiтератури

1. Лавриненко В.М., Ратнiков В.П., Концепцii сучасного природознавства. М. 2003

2. Карпенкiв С.Х., Концепцii сучасного природознавства: Пiдручник для вузiв. М. 2003

3. Петросова Р.А., Голов В.П., Сiвоглазов В.РЖ., Природознавство та основи екологii. М. 2000

4. Найдиш В.М., Концепцii сучасного природознавства. М. 2003

Вместе с этим смотрят:

Aerospace industry in the Russian province

РЖсторiя астрономii

РЖсторiя ракетобудування Украiни

РЖсторiя спостереження НЛО

Авиационно-космические отрасли в российской провинции