Органiзацiя охорони працi на прикладi закритого акцiонерного товариства "Ратнiвський молокозавод"

План

Вступ

РОЗДРЖЛ 1. Правове забезпечення охорони працi, гарантii прав працiвникiв на охорону працi

1.1 Поняття охорони працi

1.2 Охорона працi жiнок

1.3 Загальнi гарантii прав працiвникiв на охорону працi

Висновок до 1 роздiлу

РОЗДРЖЛ 2. Оцiнка стану охорони працi й ефективностi заходiв для ii полiпшення

2.1 Оцiнка стану охорони працi

2.2 Визначення соцiальноi ефективностi працеохоронних заходiв

2.3 Визначення витрат на заходи щодо охорони працi

Висновок до 2 роздiлу

РОЗДРЖЛ 3. Удосконалення органiзацii охорони працi на прикладi закритого акцiонерного товариства тАЬРатнiвський молокозаводтАЭ

3.1 ЗАТ Ратнiвський молокозавод та заходи по удосконаленню охорони працi на даному пiдприiмствi

3.2 Норми i правила з технiки безпеки i виробничоi санiтарii. РЖнструктаж i навчання працiвникiв правилам технiки безпеки i виробничоi санiтарii

3.3 Забезпечення працiвникiв спецодягом, спецвзуттям та iншими засобами iндивiдуального захисту

3.4 Нагляд i контроль за додержанням законодавства про охорону працi. Розслiдування та облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй

3.5 Розрахунок рiчноi економii вiд полiпшення охорони працi

Висновок до 3 роздiлу

Висновки

Використана лiтература

Вступ

Кожна людина, кожний iндивiд для забезпечення своiх життiво необхiдних потреб здiйснюi певний вид трудовоi дiяльностi. Така дiяльнiсть людини супроводжуiться потенцiйною небезпекою, може призводити до травм, захворювань. Погiршення самопочуття, iнших негативних наслiдкiв. Тому для мiнiмiзацii таких негативних явищ в процесi трудовоi активностi людини розробляються i закрiпляються державою методологiчнi основи, правовi бази охорони працi трудящих. Проблема захищеностi працюючого населення, удосконалення методiв органiзацii охорони працi на пiдприiмствi, в установi, органiзацii виступила потужним стимулом для написання даноi дипломноi роботи, саме в цьому полягаi актуальнiсть теми дипломноi роботи.

Загальними цiлями моii дипломноi роботи i:

- Ознайомлення з поняттям i суттю тАЬОхорона працiтАЭ для формування загальноi поняттiвоi бази.

- Визначення нових удосконалених методiв i засобiв створення безпечних умов працi з урахуванням специфiчних особливостей виробництв за профiлем спецiальностей;

- Професiйне орiiнтування в питаннях органiзацii виробничого процесу, що вiдповiдаi всiм нормам i правилам безпеки.

Методологiчною основою дипломноi роботи i науковий аналiз умов працi, технологiчних процесiв, трудових операцiй, органiзацii виробництва з метою поглиблення знань в сферi охорони працi, реальнiй обгрунтованiй оцiнцi охорони працi на пiдприiмствi, в установi та органiзацii в нашiй державi.

Предметом написання цiii роботи i органiзацiя охорони працi на пiдприiмствi, та дотримання державних гарантiй по охоронi працi та технiцi безпеки на даному пiдприiмствi.

Перед написанням своii роботи, передi мною виступило ряд завдань, якi вирiшуватиме моя робота. Отож, завданнями дипломноi роботи i:

1. Визначити поняття тАЬохорона працiтАЭ та ii органiзацiя в процесi виробництва.

2. Визначення нормативно-правовоi бази охорони працi в Украiнi.

3. Детальний розгляд та аналiз прав працiвникiв на охорону та захист свого здоровтАЩя в процесi своii трудовоi дiяльностi.

4. Вдосконалення методiв органiзацii охорони працi в процесi виробництва [30, c.89].

Людина та ii здоровтАЩя тАУ найбiльша цiннiсть держави. Держава повинна докладати багато зусиль, створюючи умови безпечноi життiдiяльностi людини як в навколишньому середовищi, так i в середовищi працi.

Закон Украiни тАЬПро охорону працiтАЭ визначаi: тАЬОхорона працi тАУ це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiiнiчних та лiкувально-профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоровтАЩя та працездатностi людини в процесi працiтАЭ.

Завдання охорони працi тАУ забезпечення безпечних, нешкiдливих i сприятливих умов працi через вирiшення багатьох складних завдань. Вирiшальне значення в розвтАЩязаннi цих завдань маi науково-технiчний прогрес. Використання досягнень науки та технiки сприяi пiдвищенню рiвня безпеки працi, культури та органiзацii виробництва, дозволяi полегшити працю, пiдсилити ii привабливiсть [5, c. 19].

Рiвень безпеки людини з розвитком цивiлiзацii постiйно зростаi. Розвиток науки i технiки, в цiлому збiльшуючи безпеку життiдiяльностi людини, привiв до появи цiлого ряду нових проблем.

Науковий аналiз виробничих травм доводить, що вони виникають головним чином внаслiдок втрати мiцностi та надiйностi робочоi технiки, небезпечного стану системи тАЬлюдина-машина-середовищетАЭ та ряду технiчних факторiв. До технiчних факторiв вiдносять насамперед надiйнiсть технiки (конструктивнi недолiки, технологiчнi, експлуатацiйнi порушення, руйнування деталей машин пiд дiiю корозii та корозiйного розтрiскування), органiзацiю управлiння охороною працi (документацiя, правовi норми, стандарти безпеки працi, методи навчання тощо), санiтарно-гiгiiнiчнi умови в примiщеннях та на робочих мiсцях (шкiдливi речовини в робочiй зонi, виробниче освiтлення, шум, вiбрацiя; iонiзуюче, електромагнiтне, ультрафiолетове, лазерне випромiнювання тощо).

Для вирiшення цiii проблематики використовують досягнення науки i технiки, якi прямо чи опосередковано забезпечують охорону працi, а також соцiологiю, право та економiку, технiчну естетику, ергономiку, iнженерну i соцiальну психологiю, фiзiологiю. Цi дисциплiни входять в комплекс наук, якi вивчаi людина в процесi трудовоi дiяльностi.

Сучасне виробництво вимагаi, щоб охорона працi базувалася на науково-технiчнiй основi. Останнiми роками характерне широке впровадження у виробництво напiвавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологiчних процесiв з програм керування. Енергетичнi функцii людини в системi тАЬлюдина-машинатАЭ значно спрощуються. Вони полегшують працю робiтникiв, роблять ii комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин i ходом технологiчних процесiв [15, c.56].

Метою дослiдження i розроблення заходiв вдосконалення охорони працi та технiки безпеки в процесi менеджменту на виробництвi.

Вiдповiдно до мети роботи було встановлено наступнi завдання:

1) обТСрунтувати соцiальне та економiчне значення охорони працi;

2) визначити, яким чином забезпечуiться безпека працi в Украiнi;

3) запропонувати заходи вдосконалення охорони працi та технiки безпеки на виробництвi.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ охорона працi, технiка безпеки на виробництвi.

Предмет дослiдження тАУ вдосконалення охорони працi та технiки безпеки в процесi менеджменту на виробництвi.

РОЗДРЖЛ 1. Правове забезпечення охорони працi, гарантii прав працiвникiв на охорону працi

1.1 Поняття охорони працi

Загальновiдомо, що економiчне зростання автоматично ще не веде до збалансованого економiчного i соцiального розвитку. Змiни, що вiдбуваються у структурi зайнятостi й попиту на робочу силу, як i до становища працiвника на робочому мiсцi, умов, його працi, ставлять пiдвищенi вимоги до безпеки працi. Особливо потерпають вiд цього тi групи працюючих, що вже перебувають у невигiдному становищi: жiнки, працiвники похилого вiку i неквалiфiкованi працiвники. Нi система освiти i пiдготовки, нi механiзм регулювання ринку працi, нi навiть соцiальнi кошти не становлять ефективного способу допомоги працюючим при зiткненнi iх з цими проблемами.

Тому поряд iз намаганням одержувати хоча б невелику, але пристойну заробiтну плату, трудящi надають важливого значення такому чинниковi, як охорона працi, можливостi самоудосконалення, просування по службi. Виробниче становище впливаi не тiльки на здоров'я працюючих, а й на iх фiзичний, соцiальний та психологiчний стан.

Враховуючи вище зазначене, Украiна закрiпила право на безпечнi та нешкiдливi умови працi в одним з конституцiйних прав людини i громадянина. Забезпечення цього права здiйснюiться за допомогою системи правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiiнiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв, що утворюють охорону працi.

У науковiй лiтературi охорона працi розглядаiться як економiчна, соцiальна та правова категорii. Бiльше того, охорону працi як правову категорiю розглядають у широкому та вузькому. При вживаннi термiну Влохорона працiВ» вiдповiдно до його етимологiчного значення, тобто в широкому розумiннi, до його поняття вiдносять тi гарантii для працiвникiв, що передбачають усi норми трудового законодавства, наприклад норми, що забороняють власнику або уповноваженому ним органу звiльняти працiвникiв з роботи тодi, коли немаi пiдстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Цi норми становлять надзвичайно важливу гарантiю, спрямовану на охорону трудових прав працюючих. Або така гарантiя, як можливiсть розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу тiльки за попередньою згодою профспiлкового комiтету (ст. 43 КЗпП).

Проте термiн Влохорона працiВ» в чинному трудовому законодавствi вживаiться не в такому широкому, тобто буквальному, значеннi цих слiв, а в бiльш вузькому. У вузькому значеннi пiд охороною працi розумiiться сукупнiсть заходiв щодо створення безпосередньо в процесi роботи нормальних i безпечних технiчних i санiтарно-гiгiiнiчних умов для всiх працюючих.1

Наукою трудового права охорона працi розглядаiться також як iнститут трудового права, правовий принцип, елемент трудових правовiдносин та система законодавства [18, c. 123].

Охорона працi як iнститут трудового права i сукупнiстю правових норм, що регулюють вiдносини з охорони життя, здоров'я та працездатностi шляхом встановлення безпечних i нешкiдливих умов працi. До цього iнституту входять норми, що встановлюють загальнi вимоги охорони працi; профiлактичнi норми, спрямованi на попередження виникнення виробничого травматизму i професiйних захворювань; норми, що встановлюють обов'язки роботодавцiв та працiвникiв з питань охорони працi; норми, що мiстять додатковi заходи охорони працi окремих категорiй працiвникiв.

Сторони трудового договору надiленi комплексом взаiмних прав i обов'язкiв щодо створення безпечних i нешкiдливих умов працi. Тому охорону працi розглядають як елемент трудових правовiдносин. Працiвники мають право на безпечнi та нешкiдливi умови працi та охорону здоров'я в процесi професiйноi дiяльностi. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному пiдроздiлi i на кожному робочому мiсцi умови працi, що вiдповiдають вимогам нормативних актiв, а також забезпечити додержання прав працiвникiв, гарантованих законодавством про охорону працi. Цей обов'язок роботодавця i комплексом зобов'язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами i угодами.

Законодавством на працiвника також покладаються зобов'язання з охорони працi. Вiн зобов'язаний знати i виконувати нормативно-правовi акти з охорони працi, дотримуватись зобов'язань щодо охорони працi, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язковi медичнi огляди i спiвпрацювати з роботодавцем в органiзацii безпечних i нешкiдливих умов працi. Порушення працiвниками зазначених обов'язкiв вважаiться дисциплiнарним проступком, вiдповiдно роботодавець маi право застосувати до працiвника заходи дисциплiнарноi вiдповiдальностi.

В Украiнi прийнято ряд нормативно-правових актiв, якi регулюють порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування нормативних актiв про охорону працi (далi тАФ НПАОП), принципи iх прийняття та побудови1
.

Нормотворчий процес прийняття НПАОП маi плановий характер, оскiльки здiйснюiться на основi перспективного (п'ятирiчного) та поточного (рiчного) зведених планiв. Зведенi плани складаються шляхом узагальнення галузевих планiв нормотворчоi дiяльностi, що затверджуються мiнiстерствами, пропозицiй зацiкавлених органiзацiй, результатiв перевiрки нормативних актiв на вiдповiднiсть чинному законодавству, рiвню розвитку науки i технiки. На пiдставi зведеного та галузевих планiв формуються вiдповiднi роздiли з питань нормотворчоi дiяльностi у нацiональнiй та галузевих програмах полiпшення безпеки, гiгiiни працi та виробничого середовища.

Процес опрацювання та прийняття НПАОП базуiться на засадах науковостi, що передбачаi врахування досягнень науки (у тому числi мiжнародного досвiду) та залучення до нормотворчого процесу спецiальних науково-дослiдних установ та органiзацiй. З цiiю метою створена мережа головних i базових органiзацiй. На Нацiональний науково-дослiдний iнститут охорони працi покладено функцii головноi органiзацii Украiни, яка координуi роботу у цьому напрямi, надаi методичну допомогу фахiвцям базових органiзацiй, опрацьовуi проекти НПАОП. Базовi та головнi органiзацii створюються у бiльшостi галузей економiки згiдно з рiшеннями мiнiстерств, вiдомств, концернiв, корпорацiй та iнших об'iднань пiдприiмств. До розробки проекту нормативного акта можуть залучатися окремi органiзацii або творчi колективи, групи фахiвцiв. З метою профiлактики нещасних випадкiв Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань Украiни маi право брати участь у розробленнi законодавчих та iнших нормативних актiв про охорону працi.

Законодавство Украiни передбачаi два самостiйних поняття щодо зупинення дii НПАОП у часi тАФ скасування i тимчасове припинення. Скасування НПАОП допускаiться лише у разi розробки i затвердження замiсть нього iншого нормативного акта або визнання недоцiльним подальше використання НПАОП. Припинення НПАОП застосовуiться як тимчасовий захiд з обов'язковим зазначенням строку припинення, допускаiться у виключних випадках, передбачених законодавством Украiни, з дотриманням спецiально встановленоi процедури. Рiшення про припинення чи скасування НПАОП приймаiться державним органом, що затвердив цей акт [2, c. 11].

Особливiстю законодавства Украiни про охорону працi i те, що значна частина питань з охорони працi регулюiться нормативними актами, прийнятими на конкретному пiдприiмствi, в установi, органiзацii. Порядок iх прийняття встановлюiться централiзованим законодавством1
.

1.2 Охорона працi жiнок

Рiвнi права i можливостi в одержаннi освiти, загальноi i спецiальноi пiдготовки призвели до того, що жiноча праця за своiю квалiфiкацiiю зрiвнялась з чоловiчою. Але крiм роботи на виробництвi жiнки багато сил i часу придiляють домашньому господарству i вихованню дiтей навiть за умови, що це повноцiнна сiм'я, в якiй i чоловiк. Тому об'iктивно жiнка не може нарiвнi з чоловiком брати участь у суспiльному виробництвi.

Поширена теорiя гармонiйного поiднання виробничоi працi з материнством i оманливою, оскiльки нею приховуiться експлуатацiя жiнки.

Громадська думка не схильна вважати, що жiнка взагалi не повинна працювати в суспiльному виробництвi. Навпаки, серед виробничих спецiальностей i багато професiй, якi традицiйно вважаються жiночими. Склались галузi народного господарства, де жiнки займають чiльнi мiсця. Це торгiвля i громадське харчування, охорона здоров'я i соцiальний захист населення, народна освiта.

Враховуючи фiзiологiчнi особливостi жiночого органiзму, законодавство про працю передбачаi низку обмежень у виконаннi певних робiт, а при деяких роботах встановлюi жiнкам пiльги i переваги. Для держави обидвi соцiальнi функцii жiнки: робота в суспiльному виробництвi i материнство тАФ i важливими. Яку з цих функцiй виконувати, маi вирiшити сама жiнка. Якщо жiнка вирiшила присвятити себе сiм'i, вихованню дiтей, то це заняття повинно визнаватись суспiльно корисним i давати право за певних умов на матерiальне забезпечення при досягненнi певного вiку.

Вимушене сумiщення сiмейних обов'язкiв з роботою на виробництвi не проходить безслiдно. Найвiдчутнiшим негативним наслiдком фактичного подвiйного навантаження жiнки i хронiчна перевтома, що призводить до зниження продуктивностi ii працi на виробництвi.

Держава намагаiться не допускати застосування працi жiнок на важких роботах i на роботах iз шкiдливими i небезпечними умовами працi. Тому держава закрiпила охорону працi жiнок в окремi правовi норми. Норми, що регулюють охорону працi жiнок, можна подiлити на двi групи:

1) тi, що регулюють охорону працi всiх працюючих жiнок;

2) тi, що регулюють охорону працi жiнок у зв'язку з iх материнством.

Кабiнет Мiнiстрiв Украiни постановою вiд 27 березня 1996 р. № 381 затвердив програму вивiльнення жiнок iз виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкiдливими умовами, а також обмеження використання iх працi у нiчний час на 1996-1998 р. Припинено, починаючи з 1996 р., прийняття на навчання жiнок за професiями, передбаченими Перелiком важких робiт та робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняiться застосування працi жiнок. Такий Перелiк затверджений наказом Мiнiстерства охорони здоров'я Украiни вiд 29 грудня 1993 р. № 256.

Забороняiться також залучення жiнок до пiдiймання i перемiщення важких речей. Граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей жiнками затвердженi наказом Мiнiстерства охорони здоров'я Украiни вiд 10 грудня 1993 р. № 241. Данi граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей жiнками наведенi у формi таблицi для iх детального вивчення i аналiзу.

Вагiтним жiнкам вiдповiдно до медичного висновку знижуються норми виробiтку, норми обслуговування або вони переводяться на iншу роботу, яка i легшою i виключаi вплив несприятливих виробничих чинникiв, iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою.

Жiнки при народженнi дитини i до набуття нею вiку трьох рокiв, у разi неможливостi виконання попередньоi роботи, переводяться на iншу роботу iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою.1

Вагiтнi жiнки i жiнки, що мають дiтей вiком до трьох рокiв, не можуть залучатися до роботи у нiчний час, до надурочноi роботи i направлятись у вiдрядження. Жiнки, що мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда, не можуть залучатись до надурочних робiт або направлятись у вiдрядження без iх згоди.

Не допускаiться нiчна робота й iнших жiнок, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликаiться особливою необхiднiстю i дозволяiться як тимчасовий захiд. Перелiк цих галузей й видiв робiт iз зазначенням максимальних термiнiв застосування працi жiнок у нiчний час затверджуiться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни.

Забороняiться вiдмовляти жiнкам у прийняттi на роботу i знижувати iм заробiтну плату з мотивiв, пов'язаних з вагiтнiстю або наявнiстю дiтей вiком до трьох рокiв, а одиноким матерям тАФ за наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда. При вiдмовi у прийняттi на роботу зазначеним категорiям жiнок власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повiдомляти iм причини вiдмови у письмовiй формi. Вiдмова у прийняттi на роботу може бути оскаржена у судовому порядку [6, c. 59].

Жiнкам надаються соцiальнi вiдпустки у зв'язку з материнством:

1) вiдпустка по вагiтностi i пологах тривалiстю 70 календарних днiв до пологiв i 56 календарних днiв пiсля (у разi ненормальних пологiв або народження двох чи бiльше дiтей тАФ 70 календарних днiв);

2) вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку;

3) додаткова вiдпустка працiвникам, якi мають дiтей, тривалiстю 7 календарних днiв (за наявностi декiлькох пiдстав тАФ 14 календарних днiв);

4) вiдпустки без збереження заробiтноi плати:

- матерi, що маi двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда, тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;

- для здiйснення домашнього догляду за дитиною тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше як до досягнення дитиною шестирiчного вiку;

- для догляду за хворою дитиною тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше 30 календарних днiв.

Днi вiдпустки по вагiтностi i пологах обчислюються сумарно i надаються жiнкам повнiстю незалежно вiд кiлькостi днiв, фактично використаних до пологiв.

Пiсля вiдпустки по вагiтностi i пологах жiнка, за своiм бажанням, може взяти вiдпустку по догляду за дитиною до досягнення нею вiку трьох рокiв. Ця вiдпустка надаiться без збереження заробiтноi плати. Але до досягнення дитиною вiку двох рокiв жiнцi виплачуiться допомога за рахунок коштiв державного соцiального страхування.

Час вiдпустки по догляду за дитиною зараховуiться як у загальний, так i в безперервний стаж i в стаж роботи по спецiальностi. Але цей час не зараховуiться до стажу, який даi право на щорiчну оплачувану вiдпустку.1

1.3 Загальнi гарантii прав працiвникiвна охорону працi

Встановлення гарантiй у нормативному порядку i однiiю з умов ефективноi реалiзацii прав громадянина i людини. Законодавство Украiни про охорону працi передбачаi комплекс гарантiй, спрямованих на реалiзацiю конституцiйного права на безпечнi i нешкiдливi умови працi. Позитивною рисою Закону Украiни ВлПро охорону працiВ» i те, що цьому питанню присвячено окремий роздiл.

Законодавство Украiни встановлюi загальнi гарантii права на безпечнi та нешкiдливi умови працi, що надаються всiм працiвникам, а також передбачаi додатковi гарантii для певних категорiй працiвникiв, що зумовлено пiдвищеними вимогами охорони iх здоров'я. До таких категорiй належать працiвники, якi працюють у шкiдливих i небезпечних умовах працi, неповнолiтнi особи, жiнки, особи з пониженою працездатнiстю тощо.

Згiдно зi ст. 5 Закону Украiни ВлПро охорону працiВ» умови трудового договору не можуть мiстити положень, що суперечать законам та iншим нормативно-правовим актам з охорони працi. Тому у разi включення до його змiсту умов, якi погiршують правове становище працiвникiв порiвняно iз законодавством про охорону працi, вони визнаються недiйсними.

Важливою гарантiiю охорони працi i надання працiвнику iнформацii про умови працi на пiдприiмствi i, зокрема, на робочому мiсцi. Крiм загальних питань з охорони працi роботодавець зобов'язаний проiнформувати громадянина про наявнi на майбутньому робочому мiсцi шкiдливi та небезпечнi виробничi фактори, якi ще не усунено. Водночас роботодавець повинен повiдомити майбутнього працiвника про можливi шкiдливi, негативнi наслiдки впливу виробничих факторiв на його здоров'я та ознайомити його з правом на вiдповiднi пiльги i компенсацiю за роботу в таких умовах. Причому законодавець визначаi форму виконаного роботодавцем обов'язку. Особа маi бути проiнформована роботодавцем пiд розписку. Оскiльки в законодавствi не встановлено виду документа, у якому майбутнiй працiвник розписуiться про одержання такоi iнформацii, то його форма визначаiться на конкретному пiдприiмствi, в установi, органiзацii. Цим документом може бути спецiальний журнал, окрема розписка. Пропонуiться такi записи робити в особовiй картцi, актi атестацii робочого мiсця1
.

Надання iнформацii працiвниковi про стан охорони працi маi системний характер. Роботодавець зобов'язаний iнформувати працiвникiв пiд час iх роботи на пiдприiмствi не лише про стан охорони працi, а й про причини аварiй, нещасних випадкiв i професiйних захворювань та про заходи, яких вжито для iх усунення та для забезпечення на пiдприiмствi умов i безпеки працi на рiвнi нормативних вимог.

Забороняiться укладати трудовий договiр з особами, яким за медичними висновками протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Переведення з метою захисту здоров'я i збереження працездатностi людини встановлюються у тих випадках, коли працiвники тимчасово або постiйно не можуть здiйснювати роботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди своiму здоров'ю виконувати iншу, легшу роботу. Поняття легшоi роботи визначаiться у кожному конкретному випадку, враховуючи фiзiологiчнi та психологiчнi можливостi працiвника належним чином виконувати роботу.

Переведення працiвника на легшу роботу можливе, якщо:

а) необхiднiсть переведення встановлюiться компетентними органами лiкувальних установ. Необхiднiсть переведення потерпiлого на iншу роботу, ii тривалiсть та характер визначаються лiкарсько-консультацiйною комiсiiю лiкувальноi установи за мiсцем проживання чи роботи працiвника (ЛКК) або медико-соцiальною експертною комiсiiю (МСЕК). Висновок про необхiднiсть тимчасового переведення на легшу роботу видаiться ЛКК, а переведення без обмеження строку тАФ МСЕК у разi, якщо встановлено стiйку втрату професiйноi працездатностi;

б) працiвник дав згоду на переведення. Законодавство вимагаi одержання згоди працiвника на переведення, що вiдповiдаi конституцiйним нормам про заборону примусовоi працi. Якщо працiвник вiдмовляiться вiд переведення на легшу роботу, то роботодавець може його звiльнити згiдно з п. 2 ст. 40 КЗпП Украiни як такого, що не вiдповiдаi займанiй посадi внаслiдок стану здоров'я, що перешкоджаi виконанню роботи;

в) на пiдприiмствi наявнi вакантнi мiсця, виконання робiт на яких i рекомендованими ЛКК або МСЕК. Ця умова передбачена у ст. 31 Закону Украiни ВлПро загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностiВ» вiд 23 вересня 1999 р. № 1105-ХРЖУ¹. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК термiн роботодавець не забезпечуi потерпiлого вiдповiдною роботою, Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань Украiни сплачуi потерпiлому страхову виплату у розмiрi його середньомiсячного заробiтку.

Право на одержання попередньоi роботи мають i тi працiвники, непрацездатнiсть яких настала внаслiдок трудового калiцтва чи професiйного захворювання. Мiсце роботи (посада) зберiгаються за ними до поновлення працездатностi або встановлення iнвалiдностi [13, c. 114].

Працiвники, переведенi на легшу, але нижчеоплачувану роботу, згiдно з вимогами ст. 170 КЗпП Украiни мають право на: одержання протягом двох тижнiв з дня переведення попередньоi середньоi заробiтноi плати; одержання попередньоi середньоi заробiтноi плати протягом всього перiоду переведення, якщо це передбачено законодавством. За працiвниками, шкода здоров'ю яких заподiяна трудовим калiцтвом чи професiйним захворюванням, i якi тимчасово переведенi на легшу, нищеоплачувану роботу, зберiгаiться середньомiсячний заробiток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стiйкоi втрати професiйноi працездатностi (ст.1 Закону Украiни ВлПро загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностiВ»); одержання допомоги згiдно з державним соцiальним страхуванням.

Законодавством Украiни передбачено гарантii у випадках виникнення загрози життю i здоров'ю працiвникiв, не створення роботодавцями вiдповiдних умов працi, що забезпечують iх безпеку та гiгiiну. До таких належать право працiвника вiдмовитися вiд виконання роботи у разi виникнення виробничоi ситуацii, що загрожуi життю i здоров'ю, право працiвника розiрвати трудовий договiр з власноi iнiцiативи, встановлення юридичноi вiдповiдальностi роботодавця за порушення законодавства про охорону працi. Зазначенi гарантii вiдображають змiст одного з державних принципiв у сферi охорони працi тАФ прiоритету життя i здоров'я працiвникiв та повноi вiдповiдальностi роботодавця за створення безпечних i нешкiдливих умов працi.

Дii працiвника, який вiдмовився вiд виконання дорученоi роботи з дотриманням пiдстав та порядку вiдмови, не вважаються порушенням трудовоi дисциплiни. За ним зберiгаiться мiсце працi, а за час простою, що виник не з його вини, виплачуiться середнiй заробiток.

У випадку невиконання роботодавцем зобов'язань щодо створення безпечних i нешкiдливих умов працi, порушення законодавства про охорону працi, умов колективного договору з цих питань працiвник маi право розiрвати трудовий договiр з власноi iнiцiативи. Роботодавець зобов'язаний розiрвати трудовий договiр у строк, визначений працiвником. Оскiльки звiльнення працiвника iз зазначеноi пiдстави вiдбуваiться не з його вини, то працiвниковi виплачуiться вихiдна допомога. Розмiр вихiдноi допомоги визначаiться у колективному договорi, але у будь-якому випадку не може бути менший тримiсячного заробiтку працiвника. У трудову книжку вноситься запис про пiдставу та причини звiльнення працiвника [15, c. 29].

Порядок накладення штрафiв залежить вiд виду правопорушень та суб'iктiв, якi застосовують штрафнi санкцii. Штрафи накладаються посадовими особами Державного комiтету Украiни з нагляду за охороною працi за:

- порушення нормативно-правових актiв Украiни з охорони працi;

- невиконання розпоряджень посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi з питань безпеки, гiгiiни працi та виробничого середовища.

Такi штрафи накладаються лише за пiдсумками перевiрки стану безпеки i умов працi на конкретному пiдприiмствi, в установi, органiзацii, що проводяться органами державного нагляду за охороною працi i застосовуються лише повноважними посадовими особами: головою та заступниками голови, начальниками територiальних управлiнь i начальниками державних iнспекцiй Державного комiтету Украiни з нагляду за охороною працi. Розмiри штрафiв цiii групи встановлюються у процентному спiввiдношеннi до величини мiсячного фонду заробiтноi плати пiдприiмства, установи, органiзацii. Незалежно вiд виду правопорушення, негативних наслiдкiв та iнших чинникiв розмiр штрафу не може перевищувати п'яти вiдсоткiв мiсячного фонду заробiтноi плати.

Застосування штрафiв до пiдприiмств, установ, органiзацiй розглядаiться як один з економiчних методiв, що стимулюi роботодавця створювати безпечнi та нешкiдливi умови працi, систему охорони працi, яка зменшуi рiвень травматизму на виробництвi. Кошти штрафних санкцiй спрямовуються на органiзацiю охорони працi на загальнодержавному, галузевому та регiональному рiвнях.

Важливою гарантiiю, встановленою у Законi Украiни ВлПро охорону працiВ», i запровадження соцiального страхування вiд нещасних випадкiв i професiйних захворювань, яким кардинально змiнено основи захищеностi працiвникiв на виробництвi. В Украiнi прийнято Закон ВлПро загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностiВ». Ним визначено систему, принципи та види соцiального страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, суб'iкти та об'iкти страхування, порядок вiдшкодування шкоди, заподiяноi застрахованому ушкодженням його здоров'я.

Характерною рисою цього виду соцiального страхування i його обов'язковiсть для осiб, якi працюють на умовах трудового договору (контракту). Працiвники вважаються застрахованими з моменту набрання чинностi Закону Украiни ВлПро загальнообов'язкове соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностiВ». Причому на статус застрахованих осiб-працiвникiв не впливаi фактичне виконання роботодавцями своiх зобов'язань щодо сплати страхових внескiв. Самi працiвники не несуть жодних витрат на страхування вiд нещасних випадкiв.

Якщо роботодавець постiйно порушуi нормативнi акти про охорону працi, внаслiдок чого зростаi ризик настання нещасних випадкiв i професiйних захворювань, пiдприiмство може бути вiднесене до бiльш високого класу професiйного ризику, i вiдповiдно розмiр страхового внеску збiльшуiться. Цей розмiр збiльшуiться також шляхом встановлення надбавки за високi рiвнi травматизму, професiйноi захворюваностi та неналежний стан охорони працi.

У випадку органiзацii роботодавцем системи управлiння охороною працi, що забезпечуi низький рiвень травматизму, професiйноi захворюваностi, йому надаiться знижка щодо розмiру страхового внеску. Проте роботодавець позбавляiться цього права, якщо протягом календарного року вiн був пiдданий штрафним санкцiям за порушення законодавства про охорону працi [29, c. 58].

Соцiальне страхування вiд нещасного випадку чи професiйного захворювання маi цiльовий характер використання коштiв. Вони спрямовуються на сплату соцiальних послуг та виплат, якi здiйснюються Фондом соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань Украiни. До них належать, наприклад, виплати: втраченого заробiтку; одноразовоi допомоги; на медичну та соцiальну допомогу; за моральну шкоду; пенсii по iнвалiдностi потерпiлому; пенсii у зв'язку з втратою годувальника; дитинi, яка народилася iнвалiдом внаслiдок травмування на виробництвi або професiйного захворювання ii матерi пiд час вагiтностi.

Висновок до 1 роздiлу:

Центральне мiсце у системi законодавства Украiни про охорону працi займаi Закон Украiни ВлПро охорону працiВ» вiд 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХП, а Законом Украiни вiд 21 листопада 2002 р. № 229-РЖУ його викладено у новiй редакцii. Вiн мiстить дев'ять роздiлiв, що встановлюють загальнi положення з охорони працi, гарантii прав працiвникiв на охорону працi, органiзацiю охорони працi на виробництвi, стимулювання охорони працi, державне управлiння охороною працi, державний нагляд i громадський контроль за охороною працi, вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про охорону працi. Окремий роздiл присвячено нормативно-правовим актам з охорони працi, який визначаi види, порядок опрацювання, прийняття та iх скасування.

За сферою дii нормативнi акти про охорону працi подiляються на мiжгалузевi та галузевi. До державних мiжгалузевих нормативних актiв про охорону працi належать акти загальнодержавного користування, дiя яких поширюiться на всi пiдприiмства, установи, органiзацii незалежно вiд iх вiдомчоi належностi та виду трудових вiдносин. До державних галузевих нормативних актiв про охорону працi належать акти, дiя яких поширюiться на пiдприiмства, установи, органiзацii, що вiдносяться до певноi галузi економiки.

РОЗДРЖЛ 2. Оцiнка стану охорони працi й ефективностi заходiв для ii полiпшення

2.1 Оцiнка стану охорони працi

Оцiнка стану охорони працi й ефективностi заходiв для ii полiпшення i однiсю з основних задач керування охороною працi. Усi види господарськоi дiяльностi так чи iнакше впливають на рiвень забезпечення охорони працi, пiдвищуючи чи знижуючи його.

У свою чергу стан охорони працi безпосередньо впливаi на показники господарськоi дiяльностi пiдприiмства.

Належний рiвень охорони працi забезпечуiться шляхом:

- доведення параметрiв виробничого середовища до норматив них значень (технiчнi i технологiчнi рiшення);

- захисту працiвникiв вiд впливу небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв.

Трудоохороннi заходи, що плануються i запроваджуються щодо сфери iхнього застосування належать до трьох рiвнiв:

- макрорiвень тАФ у масштабах держави;

- мезорiвнiв - галузi, великi фiрми, корпорацii;

- мiкрорiвень тАФ пiдприiмства, цехи, робочi мiсця.

Тут будуть розглядатися заходи в основному рiвня пiдприiмств, органiзацiй (мiкрорiвень).

Ва,

де ВатАФ коефiцiiнт рiвня додержання правил охорони працi;

Вместе с этим смотрят:

РЖнформацiйнiсть як фактор ризику. Операцiя "Паганель"

РЖонiзуюче випромiнювання та його вплив на органiзм

Аварii на хiмiчно небезпечних об'iктах

Анализ вредных и опасных факторов на примере деятельности реставраторов произведений Графики Всероссийского художественного научно-реставрационного центра имени академика И.Э. Грабаря

Анализ государственных нормативных требований охраны труда, установленных действующим законодательством