Лексика традицiйноi матерiальноi культури у подiльськiй говiрцi

Курсова робота з культурологii

Лексика традицiйноi матерiальноi культури у подiльськiй говiрцi

Змiст

Вступ. Особливостi iсторичного розвитку та культури Подiлля

РЖ. РЖсторiя створення i розвитку легендарного мiста Умань тАУ частини колишнього Подiлля

РЖРЖ. Розповiдь про носiя iнформацii дослiджуваного регiонуВаВаВаВаВа

РЖРЖРЖ. Характеристика мовноi системи подiльськоi говiрки

1. Фонетичнi ознаки подiльськоi говiрки

2. Морфологiчнi особливостi мовноi системи подiльськоi говiрки

3. Особливостi лексичного складу

4. Лексика подiльськоi говiрки за походженням

5. Словник побутовоi лексики подiльськоi говiрки

Висновки

Бiблiографiя

Вступ.Особливостi iсторичного розвитку та культури Подiлля

Украiнська мова iдина, на сучасному етапi в нiй вiдсутнi будь-якi локальнi чи регiональнi вiдмiнностi, але в народному мовленнi можна простежити регiональнi особливостi мови, що пояснюiться позалiнгвальними чинниками. Самобутнiсть украiнського народу, його мови зумовлена специфiчнiстю його iсторичноi долi, що включала, зокрема, драматичнi сторiнки мiждержавного членування Украiни на окремi частини. Це пiдсилювалося особливостями традицiйноi етнокультурноi основи, котра навiть бiля своiх витокiв не була цiлiсною, а складалася з рiзних етноплемiнних об'iднань. Формування в iхнiх межах окремих земель та iнших етнотериторiальних утворень заклало основу для iсторико-етнографiчного районування. РЖ цей процес сягаi давнини: ще лiтописи вирiзняли такi райони, як Рустiя, Галицька земля, Холмщина, пiзнiше тАФ Червона Русь, Подол, Покуття, Сiвера, Волинь, Чернiгiвщина, Переяславщина, а вiдтак i Вкраiна, Запорiжжя, Мала Русь.

Перiод XтАФXIV ст.ст. характеризуiться дробленням давньоруськоi держави на окремi землi та князiвства. Основною одиницею районування стала земля тАУ територiально-полiтичне утворення, яке спочатку пiдлягало центральнiй владi, а в подальшому, зi здобуттям Влкняжого столуВ» поступово ставало незалежним. Основними з таких земель були Киiвщина, певною мiрою Переяславщина, а також Чернiгiвщина, Сiверщина, Галицька земля, Холмщина, Подiлля, Волинь, Прикарпатська Русь, Брацлавщина.

Здобуття окремими краями Украiни статусу землi означало не тiльки iхню певну сувереннiсть, а й специфiчнiсть культури та побуту iхнього населення, яке мало своi особливi закони та звичаi, нацiональнi права i переваги тощо, що, у свою чергу, не могло не накласти вiдбиток на лексичну систему народу того чи iншого регiону Украiни.

Етнографи та лiнгвiсти давно почали придiляти увагу вивченню специфiки певних регiонiв Украiни. Одним iз перших, хто спробував зрозумiти регiональне багатоманiття Украiни i, отже, зональну специфiку украiнськоi культури, був французький топограф Г. Левассер де Боплан. Вiн видiляв в Украiнi XVII ст. вiсiм регiонiв: Волинь, Подiлля, Покуття, Брацлавщину, Киiвщину, Сiверщину, Чернiгiвщину та Угорську Русь. Серед вiтчизняних дослiдникiв до цiii проблеми зверталися О. Шафонський, Я. Маркович. Деталiзовану картину етнорегiонального розвитку Украiни у першiй половинi ХРЖХ ст. подав лiнгвiст П. Бiлецький-Носенко. У ХХ ст. Це питання розробляв М. Сумцов.

Регiональнiсть в iсторичному розвитку Украiни позначилась i на розвитковi особливостей лексичноi системи. На сучасному етапi розвитку украiнська лiтературна мова характеризуiться унормованiстю, але украiнське, як i будь-яке iнше, усне народне мовлення, зберiгаючи спiльнiсть своii фонетичноi, граматичноi i лексичноi основи, характеризуiться бiльш-менш поширеними мiсцевими особливостями, тобто в ньому видiляються територiальнi, або мiсцевi, дiалекти. Територiальнi дiалекти сучасноi украiнськоi мови обтАЩiднуються в три великi групи: пiвнiчна, або подiльська, пiвденно-захiдна i пiвденно-схiдна. Кожен дiалект у свою чергу може членуватися на дрiбнiшi територiально виявленi мовнi рiзновиди тАУ говiрки.

ОбтАЩiктом нашого дослiдження стала подiльська говiрка як територiальний рiзновид пiвденно-захiдноi дiалектноi групи.

Предмет дослiдження тАУ особливостi номiнування предметiв традицiйноi матерiальноi культури у подiльськiй говiрцi, що i вiддзеркаленням особливостей iсторичного розвитку регiону колишнього Подiлля, традицiй i культури, економiчного становища регiону.

Подiльська говiрка поширена на територii колишнього Подiлля. На сучасному етапi цю територiю можна окреслити так: пiвденна частина Хмельницькоi i Вiнницькоi областей, частково схiдна частина Тернопiльськоi областi, пiвденно-захiднi райони Киiвськоi й захiднi райони Черкаськоi областей, а також пiвнiчно-захiдна частина Кiровоградськоi, пiвнiч Миколаiвськоi та пiвнiчний захiд Одеськоi областей.

Як iсторико-етнографiчний регiон Подiлля тАУ етнотериторiальне утворення, котре за iсторичною долею та етнiчним обличчям його населення i самобутнiм, що зафiксовано в iсторичних документах i вiдтворене в крайовiй символiцi, у людськiй памтАЩятi й, звичайно, в особливостях лексичноi системи.

Подiлля як окрема земля згадуiться у багатьох документах XIII тАУ XIV ст. пiд рiзними назвами: Подолля, Подоль, Подол тАФ так позначали тАЮнижнютАЭ частину Галицько-Руського князiвства, яка у бiльш раннi часи iменувалася ще тАЮРуссю долiшноютАЭ. Протягом наступних столiть назва землi змiнювалася, зберiгаючи, втiм, ключове поняття тАЮПодолтАЭ. РЖз 1434 р. Подiлля втрачаi свою самостiйнiсть i цiлiснiсть: одна його частина пiд назвою Подiльського воiводства увiйшла до складу Речi Посполитоi, а друга тАФ (Брацлавське воiводство) тАФ до Великого князiвства Литовського. Пiсля першого роздiлу Польщi Подiльське i Брацлавське воiводства вiдiйшли до Росii, перетворившись на областi, потiм тАФ намiсництва, а в 1797 р. тАФ на Волинську та Подiльську губернii. Такий стан зберiгався до 1917 p., пiсля ж громадянськоi вiйни Подiльська губернiя була скасована. На ii територii були створенi в 1932 р. Вiнницька, а в 1937 р. Кам'янець-Подiльська (з 1954 р. тАФ Хмельницька) областi Украiнськоi РСР. Захiднi землi Подiлля увiйшли до складу Польщi i в 1939р. були возз'iднанi з Украiною, утворивши Тернопiльську область. Як бачимо, нинiшнi адмiнiстративне утворення не зберегло традицiйноi назви ВлПодiлляВ», хоч вона i не зникла з народноi пам'ятi.

Слiд наголосити, що регiональна самосвiдомiсть населення рiзних районiв Подiлля i неоднозначною, що свiдчить, зокрема, про зональнiсть краю. Зазначенi явища тАФ результат постiйних змiн кордонiв регiону, i тут i така закономiрнiсть: тi землi, котрi весь час входили до складу власне Подiлля, стали ядром формування власне подiльськоi культури i головним чинником збереження крайовоi самосвiдомостi населення; i навпаки, землi, що час вiд часу вiдривалися вiд Подiлля, набули якостi перехiдних зон до культур сумiжних регiонiв: волинськоi, галичанськоi, буковинськоi, надднiпрянськоi.

Отже, можна сказати, що Подiлля тАУ один iз найцiкавiших регiонiв Украiни, вiдомий своiю винятковою геополiтичною роллю в життi Пiвденно-Захiдноi Украiни. Мiсцерозташування на перехрестi найважливiших торговельних шляхiв та на межi мiж християнським Заходом та мусульманським Сходом наводить на думку про подiбнiсть його iсторичноi долi до долi всiii Украiни, яка саме завдяки ключовому геополiтичному положенню в iвро азiйському просторi на декiлька столiть опинилася в епiцентрi полiтичних змагань видатних держав РДвропи та Азii. Аналогiчну модель iсторичного розвою демонструi й Подiлля, на теренi якого впродовж ХП-ХVIIРЖ столiть перетиналися полiтичнi iнтереси Литви, Польщi, Золотоi Орди, Туреччини, Росii. Усе це не могло не позначитися на культурi народу, який заселяв цi територii. Населення Подiлля зберiгаi певну етнiчну специфiку, що насамперед проявляiться в мiсцевiй говiрцi.

РЖ. РЖсторiя створення i розвитку легендарногомiста Умань тАУ частини колишнього Подiлля

Цiкаву iсторiю маi мiсто Умань Черкаськоi областi тАУ частина колишнього регiону Подiлля. Подiльська говiрка, яка зберiгаiться в народному мовленнi на територii Уманського району дала матерiал для написання даноi роботи.

Територiя сучасного Уманського i сусiднiх районiв, як i самоi Уманi, була заселена в дуже далекi часи. Археологiчнi розвiдки довели, що понад птАЩять тисяч рокiв тому тут були розташованi поселення трипiльськоi культури, в деяких iз них жило не менше тридцяти тисяч мешканцiв. У межах мiста теж i залишки двох поселень цiii давньоi цивiлiзацii, а також i iнших культур аж до ХРЖ столiття нашоi ери.

Мiсто Умань починаi свою iсторiю з давнiх часiв. Перша згадка про Уманщину i в лiтописi Супрасльського монастиря 1497 року. Географiчне розташування мiста визначило його статус як мiсто-фортецi. У 1576 роцi був створений Уманський козацький полк.

У 1609 роцi Умань перейшла у володiння старости Брацлавського, Вiнницького та Звенигородського тАУ Валентина Олексiя Калиновського. В Уманi у 1629 роцi була збудована неприступна фортеця iз ровами i валами.

У червнi 1648 року населення Уманi скинуло польських управителiв. З того часу Умань i Уманський полк вiдiгравали велику роль у нацiонально-визвольнiй вiйнi украiнського народу. Полк за часiв Богдана Хмельницького тАУ це не тiльки вiйськова, а й адмiнiстративна одиниця. Це був один з найбiльших полкiв Украiни. В 1648 роцi вiн нараховував 2949 козакiв, якi дiлились на 14 сотень, в 1650 роцi в полку вже було 3472 козаки.

В 1674 роцi мiсто було повнiстю зруйноване турками i татарами, населення знищено (на той час в мiстi мешкало близько 20 тисяч чоловiк). Частина населення, яка уцiлiла, переселилася на Лiвобережжя.

1726-1832 рр. тАУ мiсто належало польським магнатам Потоцьким. У 1726р. Уманщина стаi володiнням Франциска Сiлезiя Потоцького. Щоб залучити сюди бiльше людей, новосельцям давали привiлеi. РЖ знову завирувало життя. Умань знову у 1761р. перетворили в неприступну фортецю. Наймiцнiшим укрiпленням-фортецею було Старе мiсто, з якого було два виходи: тАЬБрама новомiськатАЭ в Нове мiсто, яке теж було укрiплене, i тАЬРакiвська браматАЭ.

З 1760 року в Уманi було запроваджено магдебурзьке право. У цей час Умань стаi культурно-просвiтительським мiстом. У 1764р. Потоцький заснував тут католицький монастир i католицьку духовну базилiанську школу на 400 учнiв. Цей перiод вiдображений двома памтАЩятками архiтектури: Базилiанським монастирем та мiською ратушею.

Не можливо обiйти увагою повстання 1768 року, що маi назву тАЬКолiiвщинатАЭ. Свого апогею це повстання набуло саме в Уманi.

тАЬКолiiвщинатАЭ була останнiм вибухом народного гнiву. Загони гайдамакiв пiд проводом М.Залiзняка i РЖ.Гонти винищили польську шляхту, яка ховалася у мiстi. Ця подiя вiдома в народi пiд назвою тАЮуманська рiзнятАЭ. Населення Уманщини пiсля повстання значно зменшилось, так в Уманi у 1797р. було 1354 мешканця.

У 1795 роцi в Умань на постiйне проживання переiхав власник мiста тАУ Щенсний Потоцький.

У 1796 роцi був закладений шедевр садово-паркового мистецтва тАУ парк тАЬСофiiвкатАЭ. За замовленням Станiслава Фелiкса Потоцького на честь своii дружини Софii в Уманi протягом 4 рокiв будувався парк, який на сьогоднi i перлиною серед паркiв РДвропи. РЖдея створення парку належала самiй Софii, яка була гречанкою, i взяла за основу мiфи та легенди стародавньоi Грецii. Вiдкриття парку вiдбулося в 1800 р. i названий був тАЮСофiiвкоютАЭ. Велика площа дендропарку вражаi тАУ 140 га. Майстри вiдтворили справжнi твори мистецтв: крутi та пологi схили, рiзнi за розмiром та формою, звисле русло рiчки Кам'янки з вiковими деревами по берегах. Серед майстрiв видiлився крiпак Зарембу, який був справжнiм майстром своii справи. Важкою працею крiпакiв, якi натягали великих валунiв та камiння, були створенi штучнi озера, гроти, водоспади. Майстри вдало поiднали рiзнi породи дерев i чагарникiв, пов'язавши iх iз рельiфом та ландшафтом. Пiсля смертi Потоцького парк вiдiйшов Софii. Будiвництво парку припинилося пiсля смертi Софii, а 1831 р цар Микола РЖ конфiскував парк i змiнив його назву на "Царицин сад". На сьогоднiшнiй день тАЮСофiiвкатАЭ тАУ нацiональний парк-музей Украiни.

В 1839 роцi Умань стала центром вiйськових поселень, мiстом вiйськовоi адмiнiстрацii, чиновникiв, купцiв i попiв.

У цей час почалась розбудова аристократичноi частини мiста iз забрукованими вулицями, камтАЩяними будинками. Мiсто в тi роки нагадувало тАЬКиiв в мiнiатюрiтАЭ.

Важливим iсторичним моментом у розвитку Уманi i розвиток хасидизму. Рабин Нахман iз Бреслава тАУ правнук засновника хасидизму Цадика Бешта тАУ останнi роки життя працював в Уманi, де i помер у 1811 роцi. Цадик Нахман був одним iз найбiльш впливових лiдерiв хасидизму i значно розвинув цей релiгiйний i духовний рух.

Поховали його за заповiтом на старовинному iврейському цвинтарi, де похованi жертви трагедii 1768 року. Вiн заповiв своiм послiдовникам, що, помолившись на його могилi, вони отримають духовне очищення i досконалiсть.

Пiсля закiнчення громадянськоi вiйни мiсто розвивалось як промисловий центр великого сiльськогосподарського району. Будуються новi промисловi пiдприiмства: будiвельних матерiалiв, легкоi, харчовоi, текстильноi промисловостi. Вiдкриваються новi учбовi та лiкувальнi заклади.

Пiд час Великоi Вiтчизняноi вiйни Умань першого серпня 1941 року окупували нiмецько-фашистськi вiйська. Окупанти спалили в мiстi близько птАЩятисот кращих будинкiв, зруйнували птАЩять великих корпусiв сiльськогосподарського iнституту, бiльшiсть шкiльних будинкiв i медичних закладiв, будинки пошти, телеграфу i телефонноi станцii, знищили мiську бiблiотеку, пограбували краiзнавчий музей i чудовий субтропiчний сад-оранжерею в парку тАЬСофiiвкатАЭ, у самому парку вирубали багато вiкових дерев, влаштували своi кладовище.

Нинi Умань i центром Уманського адмiнiстративного району Черкаськоi областi i вiдiграi роль мiжрайонного центру захiдноi частини областi. Мiста-побратими Уманi: Ботошань (Румунiя), Девiс (США), Ланцет (Польща), Мiлорд-Хейвен (Велика Британiя).

В Уманi народилися такi украiнськi вченi, як М.Ф. Бiляшiвський, Й.РЖ. Гiхман, РД.П. Дибан, Б.Г. Левитський.

У 1805 роцi в мiстi вiйськову службу вiдбував РЖ.П. Котляревський. Також Умань вiдвiдували такi вiдомi росiйськi та украiнськi письменники, як О.С. Пушкiн (у 20-х роках ХРЖХ ст.), О.М. Горький (1891), Леся Украiнка (1898). Тут пройшли дитячi та юнацькi роки украiнського поета М.П. Бажана.

РЖРЖ. Розповiдь про носiя iнформацii дослiджуваного регiону

Коноваленко Оксана Матвiiвна тАУ корiнна мешканка Уманського регiону розповiла про iсторiю мiста. Спираючись на особливостi ii мовлення нами була зроблена спроба визначити особливостi подiльськоi говiрки.

Оксана Матвiiвна народилася в 1934 роцi у селянськiй родинi. Коли iй виповнилося 13 рокiв, родина перебралася до мiста Умань, у якому панi Коноваленко мешкаi й по сьогоднiшнiй день у Звенигородському передмiстi. У панi Оксани тАУ довге й цiкаве життя, мiсцями з трагiчним забарвленням. Важким випробовуванням для багатьох мешканцiв Уманi стала Велика вiтчизняна вiйна. Фашисти розстрiляли 12 тисяч жителiв мiста, серед яких був i батько Оксани Матвiiвни, декiлька тисяч вивезли на примусову роботу до Нiмеччини, а саме мiсто було майже вщент зруйновано.

У хатi Оксани Матвiiвни пануi нацiональний дух. У будинку безлiч начиння, призначення якого й специфiчнi назви тлумачила господиня. Усi цi назви надихнули на створення невеличкого словника побутовоi лексики, до якого звернемося пiзнiше.

III. Характеристика мовноi системи подiльськоi говiрки

1. Фонетичнi ознаки подiльськоi говiрки

У данiй роботi дослiджуiться народне мовлення корiнних мешканцiв Уманi як збереження подiльськоi говiрки в пiвденно-захiднiй частинi Украiни. Приступаючи до вивчення особливостей лексичного складу подiльськоi говiрки, необхiдно, перш за все, визначитися iз самими термiнами говiрка, дiалект, бо цi поняття часто плутають або замiнюють одне одним, у той час, коли вони позначають абсолютно рiзнi поняття. РЖ.Г.Матвiяс пiд термiном говiрка розумii дiалектичну мiкросистему, яка характеризуiться iднiстю всiх елементiв фонетичного, акцентуацiйного, морфологiчного, синтаксичного, лексичного рiвнiв i охоплюi один або кiлька населених пунктiв [, 5]. Група структурно спорiднених i територiально сумiжних мiкросистем утворюi, на думку дослiдника, дiалектичну систему, що виражаiться термiном дiалект, або говiр [, 5]. Отже, подiльська говiрка тАУ дiалектична мiкросистема бiльш великого утворення тАУ пiвденно-захiдного дiалекту.

Як частинi пiвденно-захiдного дiалекту, подiльськiй говiрцi притаманнi як спiльнi риси всiii пiвденно-захiдноi групи, так i iндивiдуальнi особливостi фонетичноi, морфологiчноi, лексичноi систем.

Перш нiж перейти до розгляду власне лексики на позначення традицiйноi матерiальноi культури в подiльськiй говiрцi, варто означити фонетичнi ознаки, якi накладають вiдбиток на всю лексичну систему. Дослiдивши мовлення мешканцiв Уманi, можна зробити певнi узагальнення. Так, з фонетичного погляду для подiльськоi говiрки характернi такi специфiчнi риси:

- наявне вставне [л] пiсля [б, п, в] замiсть [j]: (|жаблтАЩячий, |риблтАЩячий, рип|лтАЩях, здо|роСЮлтАЩа);

- уживаiться вставне [н] пiсля [м] на мiсцi [j]: (|памнтАЩат′, м|нтАЩати, |т′iмнтАЩа, |втАЩiмнтАЩа);

- звукосполука [вн] у мовленнi мешканцiв Уманi нерiдко переходить у звукосполуку [мн]: (|рiмний, рiм|нтАЩати);

- у потоцi мовлення звукосполука [ст] часто передаiться як [стАЩцтАЩ]: (|гостАЩцтАЩi, гiстАЩцтАЩ, стАЩцтАЩi|на, пу|стАЩцтАЩiт′);

- у звукосполуках [стАЩвтАЩ], [цтАЩвтАЩ] звичайно вiдбуваiться повне ствердiння [в]: (стАЩ|вато, стАЩва|тий, цтАЩвах); а у сполуцi [зв] перед [j] нерiдко [в] втрачаiться: (зjа|зати, пiдла|зати);

- лiтнi мешканцi дослiджуваного регiону звикли вимовляти зубно-губний [ф] на мiсцi загальноприйнятоi сполуки [хв]: (фiст, |филя, фа|тати);

- зафiксоване також i явище переходу мтАЩяких зубних [д′], [н′] на кiнцi складу перед приголосними в [j]: (два|наjцтАЩaт′, молоj|цтАЩi, матi|ноjка, |соне jко).

2. Морфологiчнi особливостi мовноi системи подiльськоi говiрки

Мовна система подiльськоi говiрки наряду з фонетичними особливостями характеризуiться певними вiдмiнностями вiд загальнолiтературноi норми в морфологiчнiй системi. Так, дiалектологи пiдмiтили той факт, що в схiдноподiльських i пiвденноподiльських говiрках iменники РЖРЖРЖ вiдмiни в родовому вiдмiнку однини нерiдко мають паралельнi закiнчення тАУи, -i. Це явище простежуiться у мовленнi населення дослiджуваного регiону. Одночасно можуть уживатися в мовленнi форми соли i солi, слабости i слабостАЩцтАЩi.

В усному народному мовленнi у формах першоi особи однини теперiшнього часу чергування голосних [д] тАУ [дж], [з] тАУ [ж], [т] тАУ [ч], [с] тАУ [ш] звичайно немаi (що суперечить лiтературним нормам): хо|д′у, во|з′у, кру|т′у, но|с′у. А в дiiсловах другоi дiiвiдмiни в третiй особi однини теперiшнього часу поряд iз широко знаними формами з особовим закiнченням тАУт зустрiчаються й форми типу |ходе, |носе, |просе.

3. Особливостi лексичного складу подiльськоi говiрки

Як i в будь-якiй дiалектнiй лексицi (а подiльська говiрка, як ми вже визначилися ранiше, - частина пiвденно-захiдноi дiалектноi групи), у лексицi подiльськоi говiрки можна видiлити два типи вiдмiнностей:

1) протиставнi, або спiввiдноснi, вiдмiнностi;

2) непротиставнi, або неспiввiдноснi.

Непротиставнi лексичнi дiалектнi вiдмiнностi полягають, як зазначали дослiдники, у наявностi в певному дiалектi слiв, яких немаi в iнших дiалектах, через те що вони не мають вiдповiдних предметiв чи понять. Основна маса непротиставних лексичних дiалектизмiв тАУ переважно термiнологiчна лексика, повтАЩязана зi спецiальними галузями господарства, специфiкою географiчного положення, матерiальноi культури. У подiльськiй говiрцi дослiджуваного регiону така лексика не представлена. Та й взагалi Уманський район не вiдрiзняiться якимись особливими галузями господарства чи специфiчною матерiальною культурою, як, наприклад райони Закарпаття, де чiтко простежуються непротиставна дiалектна лексика.

Що ж стосуiться протиставних лексичних дiалектних вiдмiнностей, то вони полягають у тому, що для позначення того ж самого предмета чи поняття в рiзних дiалектах вживаються рiзнi слова або слова з фонетичними вiдмiнностями.

Серед протиставних лексичних дiалектних вiдмiнностей можна видiлити кiлька рiзновидiв.

Перший рiзновид тАУ власне лексичнi, або словниковi лексичнi дiалектнi вiдмiнностi. Це таке явище, коли в рiзних дiалектах на позначення тiii самоi речi, поняття вживаються зовсiм рiзнi слова. Наприклад, на позначення картоплi мешканцi Уманського району вживають слова бульба, бараболя; загальнолiтературна номiнацiя кропи|ва передаiться такими варiантами, як кропива, коприва, жалива. Виникнення дiалектних слiв цього рiзновиду звичайно зумовлюiться поза лiнгвiстичними чинниками.

Другий тип лексичних дiалектних вiдмiнностей тАУ лексико семантичний. Цей тип вiдмiнностей проявляiться у словах, якi в рiзних дiалектах звучать однаково, але мають зовсiм вiдмiнне значення. Наприклад, у мовленнi мешканцiв дослiджуваноi територii гостинець тАУ великий битий шлях, у той час, як у лiтературному мовленнi й у пiвденно-схiднiй частинi дiалектiв це слово означаi тАЮподаруноктАЭ.

Третiй тип тАУ лексико-словотвiрнi лексичнi дiалектнi вiдмiнностi. Про цей тип вiдмiнностей можна говорити, коли при спiльнiй iз вiдповiдними словами iнших дiалектiв чи лiтературноi мови кореневiй морфемi дiалектне слово вiдрiзняiться словотвiрними афiксами або порядком компонентiв складних слiв. Так, можуть зустрiчатися рiзнi суфiкси в словах, однакових за лексичним значенням. Наприклад:

Подiльська говiрка :

Лiтературна мова:

|половин' тАУ

звидин'у|ки тАУ

дригу|н'iти -

полумтАЩя

зведенята

дрижати

ВаСлова можуть вiдрiзнятися префiксами:

Подiльська говiрка:

Лiтературна мова:

нара^|зу тАУ

^|нарушно тАУ

удурiти -

зразу

зручно

здурiти

Спостерiгаiться вiдмiннiсть за вiдсутностi чи наявностi афiкса:

Подiльська говiрка:

Лiтературна мова:

|заморока тАУ

на|сидячи тАУ

уто|рiк тАУ

пiй|мати тАУ

|вiтки тАУ

|тiльки -

морока

сидячи

торiк

спiймати

звiдки

стiльки

РЖ останнiй тАУ четвертий тип рiзновиду лексичних дiалектних вiдмiнностей тАУ лексико-фонетичний рiзновид. Пiд цим рiзновидом радимо розумiти лише слова-дiалектизми з особливим звуковим складом, спричиненим несистемними фонетичними явищами, що мають iндивiдуальний характер. Докладно фонетичнi особливостi дослiджуваного краю розглядалися вище, у роздiлi тАЮФонетичнi особливостi подiльськоi говiркитАЭ.

4. Лексика подiльськоi говiрки за походженням

За своiм походженням дiалектну лексику можна подiлити на 2 основних типи. У ii складi видiляються архаiчнi елементи та iнновацii.

Дiалектнi слова-архаiзми являють собою спiльнословтАЩянськi чи спiльносхiднословтАЩянськi слова, що зберiгаються в украiнських дiалектах до наших днiв, не ставши, однак, при цьому надбанням словникового складу новоi украiнськоi лiтературноi мови. На дiалектнi слова такого типу особливо багатi пiвденно-захiднi дiалекти, зокрема подiльська говiрка.

Так, багато в мовленнi населення Уманського регiону слiв спiльнословтАЩянського походження, якi квалiфiкуються тепер як дiалектизми, оскiльки вони залишаються поза словником лiтературноi украiнськоi мови. Наприклад: вуй, уй, |вуйко тАУ дядько (материн брат); стрий, ст|рийко тАУ дядько (батькiв брат) (порiвняймо зi ст.-сл. СТРЫИ); |вивiрка тАУ бiлка (пор. д.-рус. ВЕВЕРИЦА); лiтос', лiтус' тАУ торiк, минулого лiта (слова давньо-руського походження).

Оскiльки, ознайомившись з iсторiiю розвитку колишньоi територii Подiлля, ми побачили, що частина територii постiйно перебувала пiд владою польських магнатiв або перебувала у складi Польщi, то цiлком закономiрним i той факт, що значний шар лексики подiльськоi говiрки становлять слова-запозичення тАУ переважно полонiзми та германiзми.

Полонiзми:

|варТСа тАУ

|варТСи тАУ

вар|ТСатий тАУ

кобiта тАУ

стонга тАУ

хлоп -

губа

борода, пiдборiддя

товстошиiй, з гладким пiдборiддям

дружина

стрiчка

чоловi, селянин

Германiзми:

|вандри тАУ

|анцуг тАУ

|шустер тАУ

|ташка тАУ

ш|тимпиль тАУ

|файний тАУ

фриштико|вати тАУ

мандри

костюм

швець

сумка

марка

гарний

снiдати

5. Словник побутовоi лексики подiльноi говiрки

На основi проведених дослiджень мовлення населення Уманського регiону можна зробити певнi узагальнення щодо особливостей номiнування предметiв побуту, а вiдтак тАУ лексики традицiйноi матерiальноi культури у подiльськiй говiрцi. Взявши за основу результати опитувань, ми зробили спробу укласти невеличкий словни побутовоi лексики подiльськоi говiрки.

Словник побутовоi лексики подiльськоi говiрки

Ба|няк тАУ

ба|дя, бадi|йа тАУ

близнюки, близ′нята тАУ

деркач, драпак(ч) тАУ

дiжечка, кадушка, цеберка тАУ

кара|фiн, кара|фiнка, ка|рафка тАУ

кварта тАУ

кiш, кошик тАУ

ковганка тАУ

коновка, манiрка тАУ

корок тАУ

криса (и) тАУ

пiк|на дi|жа тАУ

пра|ник тАУ

праска, прасовня, утюг тАУ

ринка тАУ

|ринка, |риночка, |горшчик, горш|чок

сiкач тАУ

скатерка тАУ

соломтАЩяник тАУ

солярочка, сiлярниця тАУ

|тертка тАУ

|тиква тАУ

фi|ранка тАУ

це|бер тАУ

чара тАУ

чавунний горщик;

велике деревтАЩяне вiдро, яким витягають воду з криницi-журавля;

два злiпленi докупи горщики з великим вухом угорi;

старий стертий вiник;

хатня дiжка для питноi води;

графин;

металева посудина з вушком для пиття води;

сплетена з лози невелика посудина з дужкою вгорi для зберiгання або перенесення чого-небудь;

деревтАЩяна ступка, у якiй розтирали сало для засмаження страви;

бляшана посудина для олii;

пробка, якою закривають пляшку;

верхнi краi миски, горщика;

хлiбна дiжа; широка низька дiжа;

пряник;

праска;

глибока черептАЩяна посудина напiвсферичноi форми з широким отвором;

тАУгорщик для кiмнатних квiтiв;

знаряддя, яким сiчуть капусту, мтАЩясо;

скатерть;

кiш iз соломи для зберiгання зерна;

невелика посудина для солi, яку подають до столу;

кухонне начиння для подрiбнювання овочiв;

велика глиняна посудина з вузькою шийкою;

коротка занавiска на вiкнi;

деревтАЩяна помийниця, низька широка дiжка;

сковорода

Висновки

Отже, дослiдивши народне мовлення Уманського регiону, можна зробити певнi висновки щодо особливостей подiльськоi говiрки. Подiльська говiрка входить до групи пiвденно-захiдного дiалекту, тому для неi притаманнi як спiльнi для всiii пiвденно-захiдноi групи риси, так i регiональнi особливостi. Легко помiтити взаiмозвтАЩязок iсторичного розвитку колишньоi територii Подiлля й формування мовноi системи подiльськоi говiрки. Спираючись на iсторичний розвиток регiону, можна пояснити значну кiлькiсть полонiзмiв та германiзмiв у лексичному складi подiльськоi говiрки.

Маi певнi особливостi й фонетична та морфологiчна система мови подiльськоi говiрки, що позначаiться на лексичному складi.

Особливостi мовноi системи, якi збереглися з давнiх часiв на територii колишнього Подiлля збереглися переважно в мовленнi лiтнiх людей. Однак, цi особливостi наклали вiдбиток на розвиток сучасного мовлення регiону. Загальнолiтературнi норми, поiднуючись iз дiалектними особливостями, утворюють особливий колорит лексичного складу подiльськоi говiрки.

Бiблiографiя

1. Бевзенко С.П. Украiнська дiалектологiя. тАУ К.: Вища шк., 1980.

2. Жовтобрюх М.А. Украiнська лiтературна мова. тАУ К.: Наук. думка, 1984.

3. Жовтобрюх М.А., Русанiвський В.М., Скляренко В.Г. РЖсторiя украiнськоi мови. Фонетика. тАУ К., 1979.

4. История Украинской ССР. тАУ К., 1982. тАУ Т.2.

5. Мартинова Г. До визначення подiльсько-середньонадднiпрянськоi дiалектноi межi // Украiнський дiалектологiчний збiрник. Кн. 3. тАУ К.: Довiра, 1997. тАУ С.145 тАУ 153.

6. Матвiяс РЖ.Г. Деякi питання термiнологii в украiнськiй дiалектологii // Украiнська дiалектна лексика. Збiрник наукових праць. тАУ К.: Наук. думка, 1987. тАУ С. 3 тАУ 9.

Вместе с этим смотрят:

"Нивхи"

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii