Сiльське житло Подiлля

Змiст

Словник термiнiв

Вступ

Роздiл РЖ. Розвиток подiльського житла у ХРЖХ тАУ ХХ ст.: планування та конструкцiя

Роздiл РЖРЖ. Подiльський двiр та характеристика його господарських будiвель

Роздiл РЖРЖРЖ. Декоративне оформлення та художнi оздоблення житла

Роздiл РЖV. РЖсторичний розвиток iнтертАЩiру житла

Висновки

Список використаних джерел та лiтератури

Додатки

Словник термiнiв

Божник тАУ кут хати, на стiнах якого розмiщували iкони.

Сволок тАУ брус, на якому тримаiться стеля в хатi.

Ванькир тАУ спецiально видiлене мiсце в хатi для заняття промислом та приготування iжi.

Вiнкiль тАУ тип обтАЩiднання житла з господарськими будiвлями, якi розмiщуються пiд кутом один вiдносно одного.

Сохи тАУ деревтАЩянi стовпи, якi утримували дах в землянковому i напiвземлянковому житлi.

Крокви тАУ балки, що складали основу конструкцii даху, на якi набивалися поздовжнi лати.

Платви тАУ поздовжнi балки, що клалися поверху стiн, до яких крiпились крокви.

Слуп тАУ дерево з природним вiдгалуженням гiлля, яке використовували для пiдтримки виносiв даху.

Балабушки тАУ маленькi глинянi частинки, якi клали у вогонь, для приготування з них фарби, що використовувалась при декорi хати.

Закоминок тАУ вузький простiр мiж комином i стiною сiней.

Запiчок тАУ широкий простiр мiж комином i стiною сiней.

Гари тАУ рiвчаки мiж деревтАЩяними стовпами каркасу.

Дилi тАУ колоте дерево яке вкладалося в гари.

Вальки тАУ короткi деревтАЩянi кiлки на якi намотувалася глина змiшана з соломою, пiсля чого iх вкладали в гари.

Тиблi тАУ деревтАЩянi кiлочки, що набивалися на кiнцях крокв.

Затилля тАУ зовнiшня стiна хати, що не декорувалася.

Фриз тАУ пiддашок, що огинав хату, на якому робилися основнi декоративнi елементи.

Призьба тАУ елемент стiни, що вiддiляв ii вiд землi робився для захисту стiни вiд негоди.

Лежанка тАУ мiсце на печi, що використовувалось як лiжко.

Затула тАУ кришка, якою закривали челюстi печi.

Челюстi тАУ отвiр в печi, через який господиня закладала страви для приготування.

Вступ

Украiнське село вiдоме своiю мальовничiстю, органiчним розташуванням у ландшафтi, особливою психоемоцiйною атмосферою. Власне воно колись i уособлювало собою Украiну, було нiби ii вiзитною карткою, а може й символом. Народна будiвельна творчiсть тАУ явище iсторичне, багатовимiрне, яке розвивалося у руслi поступу загальнолюдськоi цивiлiзацii. Воно постiйно вiдчувало вплив рiзних факторiв суспiльного, соцiально-економiчного, морального характеру, вибираючи на вiкових шляхах найцiннiше, формуючи принципи i тенденцii масового житлового будiвництва. Вони i визначили зовнiшнiй вигляд, регiональну багатоварiантнiсть, функцiональну життiздатнiсть подiльськоi оселi.

На перший погляд про традицiйну подiльську хату ми знаiмо нiби багато, але водночас ще i мало. Своi слово про неi сказали етнографи, архiтектори, iсторики. У наш час ii дослiдженням найбiльше займаються етнографи та iсторики архiтектури. Але слiд зауважити, що перiод другоi половини ХХ тАУ поч. ХХРЖ ст. не зовсiм дослiджено. Через що дана тема набуваi великоi актуальностi i маi великi перспективи i на подальшi дослiдження. В данiй роботi автор на основi ряду iсторичних, етнографiчних праць робить спробу узагальнити i систематизувати наявний матерiал, охарактеризувати розвиток подiльського житла протягом ХРЖХ тАУ ХХ ст.

Найбiльш повним, науково обТСрунтованим дослiдженням з даноi теми i праця Т. Космiноi ВлСiльське житло Подiлля: кiнець ХРЖХ-ХХ ст.В»¹ Це перше широко узагальнююче дослiдження народноi архiтектури подiльськоi iсторико-етнографiчноi зони в якому розглядаiться народне будiвництво як в iсторично-етнографiчному, так i в iсторично-практичному аспектах: iсторiя населення краю, особливостi мiсцевих та природних умов, мiжетнiчнi взаiмини украiнцiв iз сусiднiми народами. Цiкавi фактичнi подробицi про народне житло Подiлля[1]
мiстяться в працях видатного етнографа А. Данилюка.² Тут вiн висвiтлюi рiзноманiтнi питання повтАЩязанi з будiвництвом, плануванням, архiтектурними особливостями, як подiльського так i украiнського народного житла загалом.

Засоби художнього оформлення подiльськоi хати розглянуто в працях М. Задорожного, М. Станкевич,³ Н. Зозулi.⁴ Вагомий вклад у справу вивчення архiтектурно-художнiх особливостей народного житла Украiни загалом, i Подiлля зокрема зробили своiми ТСрунтовними працями вiдомi дослiдники В. Самойлович⁵ та В. Струманський.⁶ В. Самойловичем вперше були видiленi для Украiни ХРЖХ-поч. ХХ ст. шiсть основних типiв житла, окресленi ареали iх побутування. Врахувавши локальнi особливостi народноi архiтектури, вiн видiлив Подiлля як окремий регiон, пiдкресливши характер декору житла, полiхромнiсть його розписiв, пластичну обробку соломтАЩяних дахiв.

Узагальнюючий матерiал з даноi теми мiститься в працях таких вчених-етнографiв, як В. Борисенко,⁷ В. Наулко,⁸ А. Пономарьова,⁹ С. Макарчука,¹⁰ Г. Лозко,¹¹ С. Павлюка¹² вони подають характеристику народного житла Подiлля в контекстi народного житла всiii Украiни.

Завершуючи знайомство з подiльським народним житлом, хотiлося б наголосити що дана робота i лише верхiвкою того унiкального iсторичного явища пiд назвою подiльська хата. РЗi генетичне корiння сягаi у глибину вiкiв. Напевне, тiльки маючи такi прекраснi символи, наш народ зберiг й до сьогоднi свою iсторiю, культуру i щедру душу.

Метою роботи i прослiдкувати i виявити характернi особливостi подiльського житла на рiзних етапах, зтАЩясувати та охарактеризувати його основнi риси. Вiдповiдно робота складаiться iз вступу, чотирьох роздiлiв та висновкiв.

У першому роздiлi ВлРозвиток подiльського житла у ХРЖХ тАУ ХХ ст.: планування та конструкцiяВ» розглядаються конструктивнi типи подiльських хат, плани iх будiвництва в iсторичному розвитку, з урахуванням ареалу поширення.

У наступному роздiлi ВлПодiльський двiр та характеристика його господарських будiвельВ» йдеться про класифiкацiю забудови вiдкритого подiльського двору, характеризуються господарськi будiвлi за iх функцiiю i описуються окремо взятi господарськi будiвлi.

Дуже цiкавий за своiм змiстом третiй роздiл ВлДекоративне оформлення та художнi оздоблення житлаВ», в якому розглядаються рiзнi питання декоративного оформлення та художнього оздоблення житла. На зiбраному матерiалi тут розкриваiться одвiчне прагнення народу до краси. Характеризуiться оздобленя декоративними тканинами, зокрема рушниками, керамiкою, пiдводками та обмазкою окремих частин стiн, долiвки кольоровими глинами.

У четвертому роздiлi ВлРЖсторичний розвиток iнтертАЩiру житлаВ» розглядаються характернi риси iнтертАЩiру подiльського житла, i його iсторичний розвиток.

Роздiл РЖ. Розвиток подiльського житла у ХРЖХ тАУ ХХ ст.: планування та конструкцiя

На будь-якому етапi розвитку суспiльства головною функцiiю житла було i буде тАУ захист людини вiд впливiв зовнiшнього середовища, тобто функцiя суто утилiтарна. Вона в свою чергу завжди залежить вiд клiматичних умов i географiчних особливостей тiii чи iншоi територii Украiни. Це i i передумовою для деяких специфiчних локальних рис житла i його планування не лише в певно видiлених етнографiчних зонах (Подiлля, Слобожанщина, Полiсся та iн.), але i в зменшених одиницях тАУ в обсязi окремих сiл.

Планування традицiйного народного житла Подiлля, пройшло довгий шлях свого розвитку тАУ вiд найпростiшого однокамерного до широко поширеного у ХРЖХ ст. дво- та трикамерного. Територiя Подiлля вiдома тим, що тут розкопано найдавнiше двохкамерне житло в схiдних словтАЩян, воно датоване VРЖ тАУ VРЖРЖ ст.¹

У ХРЖХ на початку ХХ ст. типом житла найбiднiшого населення Подiлля були землянки i напiвземлянки. Будувалися вони переважно пiд горбом. По периметру прямокутноi чи квадратноi форми ями, глибиною до двох метрiв; клалися стiни з каменю заввишки 0,5 метра над рiвнем землi. Зверху дах засипався землею.² Найбiльш примiтивнi землянки i напiвземлянки були переважно однокамернi, хоча зустрiчалися дво тАУ i трикамернi. Будувалася в них i пiч яка розташовувалася переважно в кутку проти входу, або навiть у центрi. Дим виводився через отвiр у даху. Попiд стiнами робили лави.

У другiй чвертi ХХ ст. цей тип житла зовсiм зник. Тепер його можна побачити тiльки в музеях.

Хата бiльш заможних селян тАУ середнякiв являла собою наземне трикамерне житло двох видiв: у пiвнiчних районах побутував варiант комора + сiни + хата, в пiвденних тАУ хата + сiни + хатина або хата + сiни + хата тАУ тАЬдвi хати через сiнитАЭ а або тАЬ хата на двi половини тАЭ.¹ Рiдко зустрiчалось двокамерне житло типу тАУ сiни + хата, але iснував подвоiний тип плану у декiлькох варiантах: сiни + хата + хата + сiни; хата + сiни + сiни + хата i хата + сiни + хата + сiни.²

Проте слiд зазначити, що заможнiсть господаря виявлялась скорiше в характерi експлуатацii житлових камер. У бiднякiв, коли в одному дворi, жило декiлька сiмей, обидвi хати використовували звичайно, як житлове примiщення, тодi як бiльш заможний господар, будуючи хату на двi половини лише для своii сiмтАЩi, мав змогу одну з них видiлити як парадну, святкову.

Пiвнiчний варiант традицiйного трикамерного планування (комора + сiни + хата) на початку ХХ ст. зазнаi змiн: в сiнях видiляiться кухня, а також встановлюють перегородку, що вiддiляi простiр хати вiд печi до причiлковоi стiни.³ Таким чином видiлявся ванькир, в якому готували обiд, займалися промислом. Створення такого примiщення давало змогу зробити хату чистiшою.

У пiвденному варiантi трикамерного типу iнодi обидвi хати, мали ванькири. Проте, якщо друга хата була перетворена на парадне примiщення, то ванькир, звичайно, був у нiй зайвий.

Як правило, ванькир займав меншу половину ширини всiii хати ( близько 2 м) тодi як чиста хата мала приблизно 3м ширини.

На початку ХХ ст. виникають нетиповi видозмiни традицiйних планувальних типiв трикамерного житла, у звтАЩязку з будiвництвом в хатi печi для випалювання керамiки. Умови роботи гончарiв були дуже важкi: працювати доводилося головним чином в хатi, що викликало велику вологiсть, в примiщеннi весь час стояла пара. Щоб цьому запобiгти, гончарi змушенi були робити невеликi отвори у стiнах (кагли). Також для зменшення вологостi, вони встановлювали горни в коморi, так щоб топка виходила за межi хати.

Особливiстю традицiйних планувальних типiв житла захiдних районiв Подiлля, слiд вважати широке побутування у трикамерному типi сiней з наскрiзними дверима. Тодi як у житлi схiдних районiв такий прийом застосовувався рiдко.

У пiвнiчних районах Подiлля у бiдного населення переважало обтАЩiднання дво- або трикамерного житла господарським будiвлями пiд спiльним дахом. Таке планування було поширене в пiвденних та захiдних районах у безземельних селян. РЖнколи житла були обтАЩiднанi з господарськими будiвлями пiд кутом (такi будiвлi мали назву тАЬв вiнкiльтАЭ).¹

Варiантом дво тАУ i трикамерних жител може бути подiльське житло з прибудовами тАЬпритултАЭ, тАЬпричептАЭ або тАЬприбокiвтАЭ. Такий спосiб будiвництва був широко поширений в районах Захiдного Подiлля i майже вiдсутнiй на Схiдному Подiллi. У пiвденних районах Подiлля було поширене трикамерне житло з прибудовою тАЬпiддашшятАЭ по фасаднiй стiнi.

Отже, серед планувальних типiв житла, на територii Подiлля можна видiлити такi групи:

Традицiйнi: земляночного та напiвземляночного типу (одно-, дво-, трикамернi); наземнi без зовнiшнiх прибудов: (дво-, трикамернi); наземнi iз прибудовами (дво-, трикамернi).

Подвоiнi: наземнi одно- i двокамернi житла, що обтАЩiднанi одним дахом.

Житла обтАЩiднанi з господарськими спорудами: однолiнiйнi, кутовi.²

В першiй чвертi ХХ ст. починаi зтАЩявлятися поперечно передiлене житло; кухня з пiччю видiляiться поперек усiii хати перегородкою вiд жилоi кiмнати, яка тепер розташовуiться в один ряд за кухнею. Сприяла появi такого типу житла невелика ширина хати, обмежена можливостями конструкцii. Проте великого поширення цей тип не набув, оскiльки вхiд у парадне примiщення йшов через кухню.

До середини ХХ ст. сiльське житло Подiлля залишалося переважно традицiйно трикамерним з входом по центру (сiни, прихожа). Кухня з пiччю уже видiлялась на цей час в окреме примiщення, яке займаi мiсце тАУ при тильнiй пiвнiчнiй стiнi тАУ з входом через сiни або кiмнату.

У другiй половинi ХХ ст. змiнюiться характер прибудов. Якщо ранiше вони були ознакою певних районiв Подiлля, а ганки були характернi лише для заможних верств, то в цей час, масового поширення набула прибудова заскленоi веранди, яка мала вигляд розвинутого ганку.

У 70 тАУ 80 рр. у подiльському селi зтАЩявляiться все бiльше двоповерхових будинкiв та будинкiв, споруджених за масовими проектами.¹ Щоправда планувальнi схеми, пропонованi архiтекторами iндивiдуальним забудовникам у деяких випадках не вiдповiдали специфiцi сiльського побуту.²

Для сучасного етапу iндивiдуального сiльського житлового будiвництва характерна поява планувальних вирiшень житла у двох рiвнях тАУ мансарднi будинки. Це примiщення сезонне, воно використовуiться лише влiтку. Проте, iнколи мансарднi примiщення утеплюються i використовуiться увесь рiк.³

Важливе мiсце в плануваннi житлового будинку вiдiгравала в ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. традицiйна сiльська пiч: тАЬдобра щедра пiч твоя, що пахла стравами, печеним хлiбом, печеними i сушеними яблуками, i сухим насiнням, зiллям, корiннямтАЭ, - як писав Олександр Довженко, поступово вiдходить в iсторiю.⁴ Хiд цивiлiзацii нестримний i, мабуть, невiдворотний, тому невдовзi про неi дiзнаватимуться тiльки з художнiх творiв. Та генетична памтАЩять завжди повертатиме нас до доброго вогню в печi родинноi хати бiля якого народжувались i виростали цiлi поколiння наших предкiв.

Пiч зтАЩявилася дуже давно: це слово загальнословтАЩянське. Воно повтАЩязане iз словами печера i пещись, попеченii. Пiч тАУ це насамперед вогонь, вогнище. А воно в оселi вiдiгравало роль не лише тАЬосередкутАЭ тепла, а й духовну згуртовуючу.⁵

Пiч розмiщувалася у кутку бiля входу. Тут господиня готувала iжу, зтАЩясовувала своi стосунки з невiсткою, навчала дочку житейськоi мудростi та умiння поратися бiля горщикiв тощо.

[2]
Найчастiше пiч робили з глини. Спочатку щiльно убивалася, втрамбовувалася своiрiдна платформа для печi, потiм зверху змащували тонким шаром глини. Далi лiпили саму пiч попередньо залишивши мiсце для припiчка.

На початку ХХ ст. при виведенi печi почали застосовувати цеглу. Склепiння дещо пiднiмали по вiдношенню до задньоi стiнки печi, дно печi (тАЬчерiньтАЭ) навпаки опускали. Таким чином створювався хороший протяг. Пiсля просихання склепiння, викладали стiнки печi глиною або цеглою. В переднiй стiнi залишали отвори, куди закладали деревтАЩянi палицi тАУ основу комина. Простiр мiж комином i стiною сiней мав назву закоминок, а якщо вiн досить широкий - тАЬзапiчоктАЭ. Печi були дуже масивними займаючи майже третю частину i без того малоi житловоi площi хати.¹ Бiля печi, коли житло було одне, ставили паралельно грубку. Якщо була в хатi ще свiтлиця, то грубку ставили тiльки там. Груба виконувала обiгрiвальну функцiю. Початок цьому процесу поклала нова конструкцiя лежанки, яка дiстала окрему топку. Згодом у лежанку почали вбудовувати плити. При наявностi плити грубку могли ставити перпендикулярно до печi, тодi вона ставала перегородкою мiж житловою частиною хати i ванькиром.

Вогонь у печi вважався священним: до нього вiдчувалася особлива увага тАУ кожна господиня повинна ставитися до нього обережно, з повагою, про нього не можна говорити щось неприiмне, з вогнем не можна гратись.²

Зi змiною соцiально-економiчних умов життя сiльськоi родини, змiнюiться конституцiя печi ii розмiр. Поява в селi мiсцевого обiгрiву сприяi зменшенню кiлькостi традицiйних печей i iх виносу до лiтнiх примiщень. Лiтнi кухнi в кiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. були характерною ознакою житлового комплексу лише пiвденних районiв Украiни. Цей процес безперечно покращив гiгiiнiчнi якостi житла i разом з тим дав змогу мати традицiйну пiч для приготування страв.³

Отже, планування парадного житла протягом iсторичного розвитку зазнавало певних видозмiн, якi вiдбивали характер соцiально-економiчних перетворень у [3]
побутi сiльськоi родини. Якщо до ХХ ст. цей процес торкався переважно заможних верств селян, то у ХХ ст. вiдбулося масове удосконалення всiх типiв сiльського житла.

Подiльська хата зберегла в своiй конструкцii багато архаiзмiв. Не випадково видатний росiйський археолог В.А. Городцов писав, що теперiшнi украiнськi хати тАУ мазанки тАУ це тiльки полiпшений варiант трипiльськоi глиняноi будiвлi.¹ СловтАЩяни заснували тут деревтАЩяне будiвництво. Воно було напiвземлянкове. Але уже за часiв Киiвськоi Русi поступово починають переважати мiсцевi традицii, повтАЩязанi з широким використанням глини. Почався зворотний процес тАУ вiд деревтАЩяноi хати до глиняноi хати тАУ мазанки, яка збереглася до наших днiв.

Багатi традицii Подiлля використанням мiсцевих будiвельних матерiалiв i технiк. Цiкаво, що будiвництва тут брали матерiали, якi i пiд руками,² це не могло не позначитися на технiцi зведення житла.

Оскiльки Подiлля займаi лiсостепову територiю Украiни, то найбiльшого поширення тут набули зрубна i стовпово-каркасна технiка будiвництва.³ Але спочатку у житлах зовсiм не було фундаменту. Лише згодом його почали укладати на камiння або деревтАЩянi торчi.

З метою захисту стовпiв каркасу вiд ТСрунтових вод iх задовбували у пiдвалини, на якi вживали переважно дуб. З кiнця ХРЖХ ст., на пiдвалини почали використовувати добре просмолену сосну.

На початку ХХ ст. починаi створюватися стрiчковий периметральний фундамент з каменю (гранiту, плитняку або цегли) тАУ це тАЬхати на фундаментiтАЭ, тАЬна пiдмуркутАЭ.⁴ В деяких районах одначе помiтне застосування каменю в спорудженi стiн або окремих частин.

Характер рельiфу дiлянки забудови певною мiрою обумовлював наземне виведення високого пiдмурку, з використанням пiдвального примiщення пiд хатою або пiд iншими будiвлями двору для господарських цiлей. Загалом сiльське житло Подiлля, як украiнцiв, так i iнших етнiчних груп, майже до кiнця 60-х рокiв ХХ ст. не отримало вертикального розвитку. Що пiдтверджуiться даними обстеження О. [4]
Марзiiва, за якими лише 0,8 % подiльських хат, мали пiд собою пiдвальний простiр.¹

В кiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. пiдмурiвок стаi результатом працьовитостi i кмiтливостi господаря, а також iсторичноi еволюцii самого житла.² Вiн дав змогу значно збiльшити перiод експлуатацii житлового будинку. У другiй половинi ХХ ст. у сiльському житлi поширюiться пiдняття рiвня пiдлоги над землею з утворенням пiд пiдлогою продихiв. Таким чином будинок надiйно iзолювався вiд вологи.

Господарськi будiвлi двору зводилися здебiльшого у каркаснiй технiцi, без фундаменту тАУ каркаснi стовпи закопувалися в землю. Пiдлога в них мусила бути пiднятою над землею i створювати необхiднi умови для зберiгання урожаю або для вiдгодiвлi худоби, птицi незалежно зведена вона в зрубнiй чи каркаснiй технiцi. Пiд пiдлогу ставилося камiння або тАЬторчi тАЭ з грубого дерева, покладенi безпосередньо на землю.

За конструкцiiю стiн з давнiх часiв на Подiллi, була поширена зрубна технiка виведення стiн.³ Чому сприяла наявнiсть великих лiсових масивiв. Проте, в кiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. кiлькiсть лiсiв через iх хижацьку експлуатацiю зменшилася, що призвело до поширення стовповоi конструкцii виведення стiн. Про це свiдчать данi обстеження О.Марзiiва за якими 45% подiльських хат мали деревтАЩянi стiни, 44,5% - глинобитнi, 4,6% були з каменю, 1,25% - з цегли. Однак варто зауважити: до числа хат з деревтАЩяними стiнами О. Марзiiв, очевидно включив i житла, стiни яких виводились у каркаснi технiцi iз заповненням каркасу деревом.⁴

[5]
При зрубнiй технiцi стiни будували з круглих, напiвкруглих або брусових деревин, в яких зовнiшнi кути стiн клали на початку ХХ ст. з остатком, а з 30-х рокiв ХХ ст. тАУ без остатку.¹

Наприкiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. набираi поширення стовпова конструкцiя спорудження стiн житла, що маi давньословтАЩянське походження.² Використовувалися рiзнi варiанти стовповоi конструкцii.

Стiни на стовпах з кiллям, оплетеним горизонтальним хворостом, так званi кiльованi стiни. Мiж основними стовпами, вбивалися в землю грабовi гiлки на вiдстанi 15 тАУ 20 см одна вiд одноi i щiльно переплiтались вербовим гiллям. Потiм з обох бокiв стiну обмазували глиною. Широко поширена ця технiка, виведення стiн, набула в сучасних Бучацькому, Чорткiвському, Залiщинському районах Тернопiльськоi областi, Могилiв-Подiльському та Мурованокуриловецькому районах Вiнницькоi областi, а також у Новоушицькому, Камянець-Подiльському i Чемеровецькому районах Хмельницькоi.³

Рiзновидом попереднього варiанту i каркас, оплетений вертикально хворостом. Але, тут до стовпа на вiдстанi 15 тАУ 20 см прибивають гiлки деревтАЩяними коликами, а потiм вертикально обплiтають лозою. А далi так само з обох бокiв обмащують глиною.

Ще одним рiзновидом стовповоi конструкцii були стiни на стовпах у закидку з шаром глини.⁴ Мiж деревтАЩяними стовпами каркасу робилися рiвчаки тАЬгаритАЭ, в якi вкладалося колоте дерево (тАЬдилiтАЭ, тАЬриглiтАЭ, тАЬзамiтьтАЭ, тАЬсумакитАЭ), а промiжки мiж ними укладалися тАЬбохонцямитАЭ з глини та мтАЩятоi соломи i щiльно утрамбовувалися. Подiбною була технiка з використанням брусiв. Бруси також щiльно укладалися в рiвчаки, але вже практично без використання глини. Глиною обмазували лише зовнiшнi поверхнi стiн.

Стiни на стовпах з вальками i прокладкою дерева при цьому вкладалося пiдряд два тАУ три ряди валькiв, якi потiм притискувалися дилем.

Дефiцит дерева викликав ще один вид стовповоi конструкцii з вальками коли простiр мiж стовпами повнiстю укладався вальками тАЬв ялинкутАЭ або горизонтальними рядами.¹

Окремий конструктивний тип становили безкаркаснi стiни заповненi змiшаною з глиною соломою. У переважнiй бiльшостi це стiни з валькiв, якi клалися на фундамент. Зустрiчаються також стiни глинобитнi або глинолитi; коли глину вимiшану iз соломою заливають у деревтАЩяну вертикальну опалубку.

Дуже рiдко зустрiчалося на Подiллi в ХРЖХ ст. тАУ на початку ХХ ст. безкаркасна технiка виведення стiн з природного каменю. Використовувалося переважно два види каменю: пiсковик i вапняк.² Хати ж будували тiльки з вапняку. Вiн вважався тАЬтеплим каменемтАЭ i добре пiддавався обробцi. Найпрезентованiшими спорудами з каменю на Подiллi i, безперечно, огорожi. В селах з неспокiйним рельiфом переважно роблять камтАЩяний пiдмурок берега, на рiвнинах роблять суцiльнi камтАЩянi мури. У другiй половинi ХХ ст. природний камiнь почали широко використовувати i для будiвництва хат у звтАЩязку з збiльшенням його видобутку i можливiстю перевезення у великiй кiлькостi.

Починаючи з кiнця 50- х рокiв ХХ ст. стiни будинкiв на Подiллi стали викладати цеглою або шлаком i обробляти iх цементом тАЬпiд шубутАЭ.³ Проте стiни з цегли визначалися мiсцями розташування вiдповiдних промислових пiдприiмств по його виготовленню.

До найдавнiших конструктивних типiв стелi в ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. в народному житлi Подiлля можна вiднести стелю по одному поздовжньому сволоку, поверх якого укладали колоте дерево. Дошки могли накладатись i в притул i на вiдстанi. Використовували для укладання також розколотi половинки дерева, якi [6]
вкладали гладкою стороною в бiк житла, а виокругленого до горища.¹ Поверх настилали шар глини, який утрамбовували i розгладжували. Глина утеплювала стелю, а ii вирiвняну поверхню на горищi господар використовував як мiсце для сушiння зерна.

На початку ХХ ст. зтАЩявляiться новий тип влаштування стелi, коли дошки укладають на вiдстанi 3 тАУ 5 см одна вiд одноi, а утворенi щiлини забивають деревтАЩяними рейками. Такий тип стелi був поширений лише в лiсистих районах, де дерево i на початку ХХ ст. продовжуi широко використовуватись в конструкцii житла.

Слiд пiдкреслити, що особливо стiйке, майже до 30-х рокiв ХХ ст. побутування настилу з дощок спостерiгаiмо в житлi росiйського населення Подiлля. Рiзниця полягаi лише в назвах окремих елементiв. Наприклад, дошки - тАЬскальники тАЭ, сволок - тАЬподвязьтАЭ.² Аналогiчнi назви зустрiчаються i в украiнських селах. В цьому i виявився вплив росiян, особливо, якщо зважити, що росiйськi майстри нерiдко виконували теслярськi роботи при будiвництвi житла в сусiднiх селах.

У центральних та пiвденних районах Подiлля дощана стеля на початку ХХ ст. зустрiчаiться в житлi лише заможноi верстви селян, що було повтАЩязано з вичерпанням деревних ресурсiв.

На початку ХХ ст. стелi, як правило, влаштовували по одному поздовжньому i двох тАУ трьох поперечних сволоках.³ Сволоки найчастiше були вiдкритi, iх мили або вкривали темними фарбами. У центральних районах на сволоки ставили жердки, якi покривали глиною замiшаною з соломою. В кiнцi ХРЖХ - на початку ХХ ст. дiстало поширення валькове влаштування стелi, коли деревтАЩянi жердини обмазували глиносоломою i щiльно вкладали одну до одноi на двох тАУтрьох сволоках. З обох сторiн глину вирiвнювали та гладили, а знизу бiлили.

На сволок вибирали переважно пропорцiйне дубове рiдше соснове дерево, яке зачищали i обтiсували з чотирьох бокiв, надаючи йому прямокутноi або^[7]
квадратноi форми. Поверхнi декорували рiзьбленим i мальованим орнаментом або вирiзьблювали дату будiвництва, прiзвище господаря хати та хрест. Щоб не допустити псування дерева, у деяких районах Подiлля його змащували олiiю.

Складнiша конструкцiя стелi - тАЬна стрiхульцяхтАЭ. У верхнi частинi поперечних сволокiв робили пази в якi закладали обмотанi довгими вальками стрiхульцi (кiлки). РЗх притискували й обмазували зверху та знизу глиною, змiшаною з половою. Назва тАЬ стрiхульцiтАЭ походить вiд тАЬ стрiхитАЭ тобто тАЬгорищатАЭ.¹

Знищення лiсiв та зубожiння селянства призвели до змiн традицiйного конструктивного типу стелi в парадному житлi Подiлля. Сволоки поступово замiнюються балками тАУ коротшими i меншого перетину. Замiсть дощок у настилi почали застосовувати дилi, якi почали обкручувати глиняносоломтАЩяними перевеслами. Особливо поширений цей тип стелi був у безлiсних пiвденних районах Подiлля. Зокрема, в селах Каскада, Колюс, Косикiвцi Новоушицького району Хмельницькоi областi, Кремiнне, Яришiв, Сказинцi, Бабчинцi, Гонтiвка Могилiв-Подiльського району Вiнницькоi областi.²

Усi вказанi варiанти конструктивних типiв стелi дають i в iнтертАЩiрi житла не гладку, а ребристу поверхню. Це зумовлювалося характером опори того чи iншого рiзновиду настилу на сволок або балки.

В кiнцi ХРЖХ ст. в народному житлi Подiлля був широко поширений спосiб укладання настилу поверх сволокiв. При цьому ввесь сволок виступав у хату. З переходом вiд сволокiв до балок, поперечний перетин яких не завжди дозволяв зменшити навантаження на кожну з них, зтАЩявляiться прийом опори настилу на тАЬлиштвутАЭ, що також давало змогу зменшити частину, що виступаi в середину хати.

У другiй половинi ХХ ст. на Подiллi починаi домiнувати пiдшивна стеля, що давало змогу зробити ii рiвною i гладкою.³

Розглянутi способи укладання стелi характернi саме для житлового будинку. Над сiньми на бiльшостi територii Подiлля стелi не було.

[8]
Стелi укладали також у господарських будiвлях двору. Стеля у коморi укладалася з матерiалу гiршоi якостi, нiж хати, але викладалася також по сволоку. Найчастiше ii виплiтали з лози, навiть не мастили поверх глиною, оскiльки утеплювати примiщення не було потреби. В коморi зберiгали зерно, його або просто насипали на пiд або ж тримали у спецiальних тАЬсоломтАЩяникахтАЭ.¹ Тут також знаходився i дрiбний господарський iнвентар.

Аналогiчним способом укладалися стелi у житлi рiзних етнiчних груп Подiлля. Етнiчна специфiка проявлялась в рiзних прийомах декоративного оформлення ii елементiв в iнтертАЩiрi. Стеля в украiнському житлi завжди бiлилася, сволоки оздоблювались рiзьбленням або розписним орнаментом. У польському народному житлi при декорi стелi використовували паперовi прикраси (витинанки). На початку ХХ ст. витинанки почали поширюватись на Подiллi, тут крiм стелi ними прикрашали також i пiч.²

Таким чином, можна сказати, що конструктивнi типи влаштування стелi зумовленi наявнiстю будiвельного матерiалу i фiнансовими можливостями селянина. РЗх змiна в народному житлi Подiлля на початку ХХ ст. йшла в напрямi зменшення кiлькостi дерева i замiни його iншими матерiалами.

Дах, як кiнцева частина житла грав важливу роль в утвореннi архiтектурного образу всього житлового комплексу. Його характер залежав вiд клiматичних умов i застосування покрiвельних матерiалiв.

Найбiльш поширеною конструкцiiю даху в кiнцi ХРЖХ тАУ на початок ХХ ст. був дах на кроквах, якi крiпились на верхньому вiнцi зрубу або на поздовжнiх балках, покладених по верху стiн.³

Змiна в конструкцii стелi тАУ перехiд вiд сволокiв до балок тАУ обумовила змiну i в конструкцii даху. Це вплинуло на характер опори крокв: вони тепер впирались не на подовжену платву, а на виступи поперечних балок стелi. Поверх крокв паралельно набивали тАЬлатитАЭ тАУ довгi тонкi жердини. До них уже крiпився певний вид покриття тАУ солома, дошка, очерет тощо. Такий тип даху характерний, як для [9]
житлових так i до господарських будiвель двору.

В однокамерних житлах-бурдеях, землянках i напiвземлянках споруджувався односхилий чи двосхилий дах, який служив дахом та стелею. Переважала сошна конструкцiя даху. Здiйснювали його так: по центру коротких стiн землянки закопували деревтАЩянi стовпи. На них вкладалась поздовжня балка тАУ прогон, поверх якоi настилялось колоте дерево або жердини. РЗх потiм засипали землею чи обкладали дерном.¹

Напiвземлянки могли будуватися вже двома конструктивними типами даху, без стелi - тАЬна сохахтАЭ i новiшi зi стелею тАУ тАЬна кроквахтАЭ. Тут вагому частину його функцiй взяла на себе стеля.

На Подiллi, як на всiй територii Украiни, у кiнцi ХРЖХ тАУ на початку ХХ ст. дах сiльського житла переважно покривали соломою.² РЖснувало два способи влаштування соломтАЩяного даху тАУ снiпками або китицями та розстеленою соломою. На Правобережжi переважало пошиття даху звтАЩязаними снiпками.

У деяких районах Подiлля для покриття даху використовували очерет. Дерево, як покрiвельний матерiал застосовували лише заможнi жителi Подiлля, але тiльки в тих районах, що були багатi на цю сировину. У примiських селах дахи покривали також черепицею, дахiвкою або бляхою.³ РЖ лише найбiднiше населення використовуi як покрiвельний матерiал мтАЩяту солому, яку притискали довгими дрючками та деревом.

У пiвденних районах Подiлля переважало гладке пошиття тАЬплескачамитАЭ у поiднаннi з уступами. Проте подiльськi сiльськi майстри, якi пошивали дах, володiли рiзноманiтними засобами покрiвельноi справи. Пошивати починали з нижнього краю даху i привтАЩязуючи до передостанньоi лати найгрубiшi снiпки тАУ китицi. Всi iншi ряди до самого верху даху викладали куликами. Рiзниця мiж куликами i китицями полягаi в тому, що першi звтАЩязуються ближче до колосся, а [10]
другi тАУ з протилежного кiнця. Китицi привтАЩязують до лат колоссям вгору, а кулики тАУ колоссям до низу. Така технiка пошиття була поширена по всiй Правобережнiй Украiнi.

У способах пошиття соломтАЩяного даху снiпками народнi майстри досягли великоi рiзноманiтностi. РЖснувала так звана подвiйна стрiха, коли два першi ряди викладали китицями, а далi всi шили тАУ плескачами. Найбiльш декоративно виглядала стрiха, пошита суцiльно сходинками. Особливого поширення вона набула на Тернопiльщинi та у ПриднiстровтАЩi. Увесь дах мав вигляд схiдцiв, по яких можна було ходити, загальна кiлькiсть iх на даху могла бути до 20 рядiв, причому товщина покрiвлi сягала 25 тАУ 30 см. Щоправда, названий тип пошиття вимагав у пiвтора рази бiльше соломи: якщо на рiвну стрiху йшло ii близько 20 кiп, то на пошиття стрiхи карбами необхiдно було понад 30 кiп. Але стрiха прошита карбами служила у пiвтора тАУ два рази довше, тобто майже 50 рокiв.¹

Проте викладання даху сходинками було доступне лише заможнiй верствi населення, якi в такий спосiб покривали i господарськi будiвлi двору.Бiднi селяни могли собi дозволити прошивати у такий спосiб лише комiр.²

Декорувалось i викладання рогiв даху, вони як схили могли прошиватися одинарними, подвiйними i навiть потрiйними китицями, створюючи вiдповiдний горизонтальний ритм повторень у кожному ряду або поiднання горизонтального ритму членувань по схилах та гребеню даху з вертикальним через два тАУ три ряди.

Велике значення при укладаннi даху мало влаштування верха соломтАЩяноi стрiхи. В кiнцi ХРЖХ на початку ХХ ст. верх виводився такими прийомами: за допомогою одного поздовжнього або поперечного снiпка (тАЬляльки тАЭ) i двох снiпкiв (тАЬхлопцятАЭ i тАЬбаранатАЭ) або викладання мтАЩятою соломою своiрiдною досить високою трапецiiю. Викладений у будь який спосiб верх притискувався здвоiними жердинами. Пiд мтАЩяту солому обовтАЩязково пiдкладали ряд китиць iнколи зверху укладали один-два ряди поперечно покладених снiпкiв (тАЬбаранiв тАЭ). Це призвело до утворення так званого розвинутого гребеня даху. На Подiллi, як матерiал покриття [11]
даху поряд iз соломою використовували i очерет. При покриттi даху очеретом використовували рiвне пошиття. З очерету робили снопики, як iз соломи i втАЩязали до лат, а тАЬмiтелкитАЭ пускали по схилу. Зверху очеретяний дах викладали мтАЩятою соломою i притискували кiзлинами або ж пошивали тАЬгребiнкоютАЭ чи тАЬкiскоютАЭ тАУ здвоiними снопами очерету, закрiпленими догори тАЬстропакамитАЭ, а тАЬмiтелкитАЭ пускали по схилах. У другому випадку верх притискували своiрiдним дашком з двох тАЬрихвтАЭ. Пiд шар мтАЩятоi соломи, як i в соломтАЩяних дахах пiдкладали щiльно звтАЩязанi снопи очерету.¹ Найбiльш поширений такий дах був у пiвденних районах Подiлля, тут очеретом покривали 60% вiд загальноi кiлькостi жител.²

Отже способи пошиття даху очеретом подiбнi до способiв пошиття соломою, але вони новiшi в часi i мають свою термiнологiю. У другiй чвертi ХХ ст. солому i очерет як матерiал покриття даху почали масово замiнювати матерiали промислового виробництва: шифером, черепицею, руберойдом та iн.

Найбiльш поширеною формою даху на Украiнi був чотирисхилий дах.³ Проте подекуди зустрiчався i двосхилий переважно у росiйському та польському житлi. Причiлки в таких дахах заплiтались лозою i обмазувались глиною.

У другiй половинi ХХ ст. у звтАЩязку iз заснуванням нових покрiвельних матерiалiв в украiнському народному житлi, набувають поширення також форми даху з рiзними варiантами вирiшення фронтонiв.⁴ У житлах мансардного типу в останнi роки велике мiсце посiли складнi форми багатосхилих дахiв.

Своiрiдними, як в украiнському, так i в подiльському житлi були виноси даху над чiльною та тильною стiнами. У ХРЖХ ст. вони були мiнiмальнi це було зумовлено конструкцiiю опори крокв, за якою вони зарубувались безпосередньо в розмiщенi на цих стiнах балки. Коли на виступи поздовжнiх плотв та поздовжнього сволока над причiлковими стiнами укладались виноснi балки, утворювався винос даху. У рiзних районах Подiлля вiн мав рiзну назву. У [12]
пiвнiчних районах окапВ», у центральних та пiвденних тАУтАЬзастрiшоктАЭ, тАЬпiдсобiйкатАЭ. Рiзну назву мала i виносна балка: в пiвнiчних районах Подiлля називаiться тАЬдармовисВ», тАЬпошевоктАЭ, тАЬочептАЭ або тАЬбайстрюктАЭ, у центральних та пiвденних районах тАЬдармовистАЭ та тАЬпошевоктАЭ.

На По

Вместе с этим смотрят:

32-я Стрелковая дивизия (результаты поисковой работы группы "Память" МИВлГУ)

About Canada

Economy in South Korea

РЖнституцiональнi напрямки в економiчнiй теорii

РЖсторiя Оренбурзького краю. Оренбурзький край до початку росiйськоi колонiзацii