Самоменеджемент як способ пiдвищення ефективностi роботи працiвника

Вступ

Бути органiзованим, незалежно вiд того, чи вiдноситься це до навколишнього простору або до вашого часу, - означаi бути пiдготовленим. Це означаi вiдчувати себе зiбраним, володiти ситуацiiю, бути готовим використовувати все наявнi можливостi i впоратися з будь-якими сюрпризами i несподiванками, якi життя створюi на вашому шляху. Ми живемо в складному свiтi, який повний безмежних можливостей, що швидко розвиваiться.

Актуальнiсть теми визначаiться тим, що багато керiвникiв, управляючи тими або iншими суб'iктами, недостатньо проявляють органiзованiсть, обов'язковiсть, не вмiють рацiонально використовувати робочий час. Особливе це стосуiться молодих менеджерiв i управлiнцiв. Вiд того яка у них буде самоорганiзованiсть, багато в чому залежатиме i успiх в кар'iрi.

Самоменеджмент перш за все це самоорганiзацiя, умiння управляти собою, керувати процесом управлiння в найширшому сенсi слова тАУ в часi, в просторi, спiлкуваннi, дiловому свiтi. Оволодiти даною наукою не так просто, i молодому керiвнику треба починати все-таки з самоосвiти, причому мало лише набувати знань, потрiбна ще i практична реалiзацiя. Самоменеджмент тАУ це дуже важка робота, тому необхiдно бути готовим до самовдосконалення.

ОбтАЩiктом дослiдження i вiдкрите акцiонерне товариство тАЬЦентролiттАЭ. Основними напрямками дiяльностi пiдприiмства i лiтiйне виробництво, яке в великих обсягах використовуiться в машинобудуваннi.

Мета роботи полягаi в дослiдженнi самоменеджемента як способу пiдвищення ефективностi роботи працiвника та його картАЩiрного росту на пiдприiмствi до лiдера колективу - керiвника.

Особливiсть сучасного погляду на керiвника як лiдера колективу полягаi в тому, що вiн розглядаiться як носiй iнновацiйноi органiзацiйноi культури, як основний iнiцiатор послiдовних змiн в органiзацii. Найважливiшi риси сучасного керiвника: професiоналiзм, здатнiсть вести за собою колектив, прагнення створювати i пiдтримувати хороший психологiчний клiмат неможливо без роботи над собою, без самоменеджменту.

Завдання щодо проведення дослiдження у першому роздiлi - ознайомитися з теоретико тАУ методологiчними основами самоменеджменту, де також розглядаютья валеологiчнi та акмеологiчнi основи.

Перший роздiл даного дослiдження показуi, що у будь-якiй науцi обТСрунтованiсть теоретичних висновкiв i цiннiсть практичних рекомендацiй з вирiшення конкретноi проблеми безпосередньо залежать вiд правильного розумiння дослiдником явищ i процесiв, якi стосовно цiii проблеми мають загальнiший характер, а також вiд методологii дослiдження, ii свiтоглядних i загальнонаукових засад. Важливе значення маi конкретнiсть життiдiяльностi та дiяльностi людини, але розв'язуючи окремi питання в життi, неминуче пiдсвiдомо стикаiшся з необхiднiстю попереднього вирiшення загальних. Загальне, як вiдомо, i тАЬступiнь до пiзнання конкретноготАЭ.

Це методологiчне твердження зобов'язуi нас перед тим, як вести мову про окремi та конкретнi питання людського самоуправлiння, попередньо розглянути загальне поняття тАЬуправлiннятАЭ i принципи побудови i функцiонування усiх без винятку систем управлiння.

Завдання щодо проведення дослiдження у другому роздiлi дозволяi вивчити роботу ВАТтАЬЦентролiттАЭ, а саме основнi напрями в кадровiй роботi, планування роботи з кадрами та побачити як iснуi пiдприiмство у сучасних ринкових умовах.

У другому роздiлi доведено, на прикладi пiдприiмства ВАТ тАЬЦентролiттАЭ, що сучасний етап полiтичного i економiчного розвитку не може обiйтися без енергiйних, творчо мислячих керiвникiв, що вмiють аналiзувати ситуацiю, чiтко формувати цiлi та виявляти альтернативи, володiти методами iх обтАЩiктивноi оцiнки, брати на себе вiдповiдальнiсть в складних ситуацiях. Вiд керiвника на етапi проведення радикальних економiчних реформ в умовах ринковоi економiки вимагаiться переосмислення шляхiв розвитку економiки i створення цiлiсного господарського механiзму. Пiдбiр, навчання i виховання кадрiв тАУ одна iз основних проблем наукового управлiння економiкою. Це головний елемент управлiнськоi системи, тому в роботi з кадрами керiвнику необхiдно притримуватись чiткоi, продуманоi лiнii.

Завдання ж третього роздiлу полягаi в наданнi конкретних порад та пропозицiй щодо вивчаiмого пiдприiмства, а саме ВАТ тАЬЦентролiттАЭ.

У третьому роздiлi розглянуто пiдвищення квалiфiкацii управлiнських кадрiв як стимул до самореалiзацii та картАЩiрного росту на пiдприiмствi, керiвник пiдприiмства повинен знати задачi i функцiональнi обов'язки пiдлеглих йому кадрових органiв, щоб ефективно направляти кадрову роботу об'iднання, пiдприiмства, здiйснювати систематичний контроль за дiяльнiстю. Пiдбiр кадрiв на замiщення посад керiвникiв i фахiвцiв звичайно здiйснюiться або шляхом пiдвищення в посадi працiвникiв свого пiдприiмства (iнодi пiсля вiдповiдноi навчання) з числа працiвникiв, зарахованих у резерв на висування, або шляхом прийому кандидатiв на цi посади ззовнi, з iнших пiдприiмств, органiзацiй.

З всього вищесказаного можна зробити висновок, що для забезпечення складних, скоординованих, ефективних дiй потрiбнi компетентнi, високоорганiзованi, наполегливi i смiливi керiвники, менеджери. Вони повиннi мислити глобально, дiяти, орiiнтуючись на мiжнароднi стандарти. Для забезпечення ефективноi роботи менеджер повинен умiти використовувати рiзнi iнструменти впливу на виконавцiв.

Необхiдно чiтко усвiдомлювати, що самоменеджмент полягаi в тому, щоб максимально використовувати власнi можливостi, свiдомо управляти перебiгом свого життя (тобто самовизначатися) i долати зовнiшнi обставини як на роботi, так i в особистому життi.

Ι. Теоритико-методологiчнi основи самоменеджменту

Як зазначав Г. Щедровицький, дослiдження разом з iншими дiяльностями спрямоване на створення апарату понять, який би забезпечував правильне уявлення свiту, необхiдне для практичноi дiяльностi.

Робота зi створення понять не може здiйснюватися в процесi практичноi дiяльностi. Нiяка дiяльнiсть тАФ виробнича, практична, життiва тАФ не зумовлюi змiну понять i розвитку людей. Розвиваiться тiльки виробнича дiяльнiсть, причому завжди тАФ i це показано гiгантською iсторiiю-вонаВарозвиваiться за рахунок того, що пiдвищення продуктивностi працi даi змогу дедалi бiльшу кiлькiсть людей видiляти на дослiдження, тобто спецiальний розвиток понять. Тi ж, хто виробляi, понять не розвивають. Для розвитку виробництва потрiбно змiнювати i трансформувати поняття, i робити це безупинно. РЖ той, хто розвиваi i трансформуi поняття тАФ та краiна, той народ, та держава, тАФ той i виграi iсторичне змагання.

У будь-якiй науцi обТСрунтованiсть теоретичних висновкiв i цiннiсть практичних рекомендацiй з вирiшення конкретноi проблеми безпосередньо залежать вiд правильного розумiння дослiдником явищ i процесiв, якi стосовно цiii проблеми мають загальнiший характер, а також вiд методологii дослiдження, ii свiтоглядних i загальнонаукових засад. Важливе значення маi конкретнiсть життiдiяльностi та дiяльностi людини, але розв'язуючи окремi питання в життi, неминуче пiдсвiдомо стикаiшся з необхiднiстю попереднього вирiшення загальних. Загальне, як вiдомо, i тАЬступiнь до пiзнання конкретноготАЭ.

Велике значення для теорii та практики маi правильне i iдине тлумачення застосовуваних термiнiв. Досвiд багатьох наук свiдчить, що без цього не може успiшно розвиватися жодна теорiя, а в практицi мають мiсце рiзнi непорозумiння, суперечки, сперечання i навiть дезорганiзацiя дiяльностi. Для запобiгання подiбному французький учений Р. Декарт свого часу радив: тАЬУточнюйте значення слiв i ви позбавите людство половини омантАЭ. Справедливiсть такоi думки для дослiджуваного нами предмета стане тим бiльше очевидною, якщо врахувати, що до визначення i тлумачення тих самих термiнiв i загальних понять щодо управлiння iснуi рiзний пiдхiд. При цьому представники фiлософii здебiльшого характеризують управлiння як одну з властивостей матерiальних систем; кiбернетики тАФ як процес руху iнформацii, упорядкування або переведення системи з одного стану в iнший. Математикiв i програмiстiв цiкавлять передусiм можливостi формалiзацii, алгоритмiзацii, кiлькiсного опису i моделювання процесiв управлiння з метою створення математичноi основи для iхньоi автоматизацii. Соцiологи та юристи найчастiше пiдкреслюють суспiльнi й правовi вiдносини, що складаються в системах управлiння, а економiсти тАФ господарськi аспекти управлiння.

Цi тлумачення характеризують управлiння тiльки з якоiсь однiii або кiлькох точок зору, не даючи про нього цiлiсного уявлення. Отже, керуючись системним принципом, проаналiзуiмо поняття, визначимо мiсце i роль теорii та практики самоменеджменту:

-Наука (грецьк. Episteme лат. scientia) - сфера людськоi дiяльностi, функцiiю якоi i здобуття знань про дiйснiсть, що вiдповiдаi критерiю iстинностi. Наука утворюi сутнiсть людського знання.

Ва-Теорiя (грецьк. Theoria- розгляд, дослiдження) - система основних iдей у певнiй галузi знання.

У сучасному розумiннi теорiiю на противагу суто емпiрii називаiться будь-яка наукова iднiсть знання, в якiй факти i гiпотези пов'язанi в деяку цiлiснiсть, тобто таке наукове знання, в якому факти пiдводяться пiд загальнi закони, а зв'язки мiж фактами виводяться iз законiв [19]. При цьому будь-якому теоретичному пiзнанню в силу того, що теорiя неминуче мiстить гiпотетичний елемент, властивий момент непевностi, iмовiрнiсний характер. З позицii вiри в упорядкованiсть усiх свiтових подiй вважаiться: чим простiша теорiя, тим ближче вона до iстини [24]. Теорiя - форма узагальненого вiдображення дiйсностi в мисленнi, i внутрiшньо диференцiйованою цiлiсною системою знань. Це фiлософська категорiя для позначення системи знань, що розвиваiться i достовiрно та адекватно вiдображаi сутнiсть i закономiрностi явищ певноi сфери об'iктивноi дiйсностi, а також i настановою для практичноi дiяльностi [8]. Будь-яке теоретичне знання передбачаi наявнiсть певноi системи понять, дефiнiцiй, термiнiв.

Виходячи зi сформованих понять, для досягнення мети нашоi роботи необхiдно розробити вихiднi, головнi положення, що становлять ядро теорii самоуправлiння людини, яка даi змогу розвивати теорiю i практику самоменеджменту. Цi положення повиннi обумовлювати, виходячи з реалiй дiйсностi, необхiднiсть розвитку самоуправлiння людини, бути основою цiлiсноi системи знань про самоменеджмент.

-Методологiя - вчення про структуру, логiчну органiзацiю, методи i засоби дiяльностi [16]. РЖснуi ще одне важливе визначення методологii - сфера дiяльностi, функцiiю якоi i створення й удосконалення iнтелектуальних засобiв органiзацii рефлексивних процесiв [1]. У праксеологiчному аспектi пiд методологiiю розумiють систему певних теорiй, що використовують керiвний принцип, науковий аналiз, засобу реалiзацii цього аналiзу.

Пiд сутнiстю будь-якого процесу, в тому числi управлiння, варто розумiти його найбiльш глибокi, загальнi, стiйкi та постiйно повторюванi внутрiшнi аспекти. При цьому сутнiсть невидима на поверхнi дослiджуваного процесу, оскiльки вона не збiгаiться iз зовнiшнiми виявами.

-Управлiння - це наука, що поiднуi у собi прикладнi та теоретичнi складовi. З наукового погляду управлiння - спрямована координацiя й органiзацiя об'iкта управлiння. Ця сфера людськоi дiяльностi виникла внаслiдок подiлу працi, за допомогою якоi людина впливаi на технологiчнi, економiчнi та соцiальнi процеси для досягнення визначених цiлей.

Управлiння - процес, що забезпечуi (в разi використання за цiльовим призначенням) необхiднi перетворення енергii, речовини та iнформацii, пiдтримання працездатностi та безаварiйностi функцiонування об'iкта шляхом збирання й оброблення iнформацii про стан об'iкта i зовнiшнього середовища, розроблення рiшень про вплив на об'iкт та iх використання .

Управлiння як явище об'iктивного свiту дуже багатоманiтне. Воно маi мiсце у всiх формах руху матерii: механiчному, фiзичному, бiологiчному, соцiальному життi. [24].

Без управлiння не може нормально працювати нiяка машина, проходити провiдником електрострум, iснувати органiзм, функцiонувати промислове пiдприiмство тощо. Виходячи з цього, у сучаснiй науцi управлiння прийнято подiляти (класифiкувати) на три види:

- управлiння в неживiй природi у тому числi в машинах i комплексах машин (вивчаiться переважно технiчними науками);

- управлiння в живих органiзмах (бiологiчних системах).Управлiння процесами, якi вiдбуваються у живiй природi та пов'язанi з життiдiяльнiстю органiзмiв. Ця сфера управлiння i предметом вивчення природничих наук;

- управлiння в людському суспiльствi, у колективах людей в iхньому громадському життi (соцiальне управлiння). Управлiння як вплив на дiяльнiсть людей, об'iднаних у соцiальнi групи з рiзними iнтересами, тобто управлiння соцiальними системами, i переважно предметом вивчення соцiальних наук [24].

Мiж цими видами управлiння iснуi iстотна вiдмiннiсть за характером i цiлями. Природно, не можна ставити знак рiвностi, наприклад, мiж живою клiтиною i фiрмою. Бiльш того, управлiння людиною як бiосоцiальною i духовною системою та управлiння ноосферними процесами не вписуiться в цю класифiкацiю. У зв'язку зi специфiкою можна видiлити в запропонованiй вище класифiкацii четвертий вид. З огляду на те, що соцiальне управлiння мiстить два основних пiдкласи: управлiння iндивiдуальною дiяльнiстю людини i управлiння колективною (спiльною) дiяльнiстю людей, доповнити пiдкласом тАФ самоуправлiння людини, самоменеджмент. Акцент ставиться на те, що управлiння людиною охоплюi самоуправлiння бiосоцiальними i духовними процесами.

У силу дiалектичноi iдностi матерiального свiту усiм видам управлiння властивi й однаковi формальнi ознаки, а також загальнi принципи i закономiрностi, знання яких маi велике теоретичне i практичне значення.

Першою такою ознакою будь-якого управлiння i наявнiсть певноi структури, органiзацii. Адже сам термiн тАЬуправлiннятАЭ насамперед передбачаi наявнiсть суб'iкта або об'iкта, який управляi, i того, ким (або чим) керують. Перший прийнято називати органом (суб'iктом) управлiння, а другий - об'iктом управлiння.

З наведеноi класифiкацii процесiв управлiння англомовне поняття тАЬменеджменттАЭ не можна однозначно замiнити термiном тАЬуправлiннятАЭ, оскiльки в першому випадку йдеться лише про один з видiв управлiння, а саме про управлiння виробництвом (хоч деякi дослiдники останнiм часом схильнi поширювати це поняття на соцiальне управлiння в цiлому, що, як показано нижче, не позбавлено пiдстави) [24].

Оксфордський словник англiйськоi мови даi такi основнi трактування термiна тАЬменеджменттАЭ: спосiб, манера спiлкування з людьми; влада i мистецтво управлiння; особливого роду вмiлiсть i адмiнiстративнi навички; орган управлiння, адмiнiстративна одиниця. Проте у функцiональному планi менеджмент можна оцiнити як процес, за допомогою якого група людей, якi спiвпрацюють, спрямовуi своi дii на загальнi цiлi. Отже, поняття тАЬменеджменттАЭ правомiрно застосовувати тiльки до класу управлiння соцiальними системами i його основними видами. Загалом менеджмент - це процес планування, органiзацii, мотивацii i контролю, спрямований на те, щоб сформувати i досягти цiлi органiзацii через iнших людей [13].

Потребуi уточнення i поняття тАЬсамоменеджменттАЭ. Визначення сутностi самоменеджменту в лiтературi здебiльшого зводять до керування своiм часом дiяльностi, але при цьому термiн тАЬкеруваннятАЭ також потрiбно пояснити. Недостатньо чiтко визначено сутнiсть самоменеджменту i в енциклопедичному словнику з управлiння персоналом: тАЬпослiдовне i цiлеспрямоване використання керiвником (фахiвцем) випробуваних методiв i практичних прийомiв роботи в повсякденнiй дiяльностi для пiдвищення ефективностi виконуваних процедур i операцiй, досягнення поставлених цiлейтАЭ. У цьому ж словнику зазначаiться, що самоменеджмент спрямований на максимальне використання працiвником власних можливостей i свiдоме управлiння своiм часом [17]. Неточнiсть такого визначення полягаi хоча б у твердженнi, що персонал використовуi випробуванi, а за необхiдностi також не апробованi в певнiй ситуацii засоби. Крiм того, у наведеному визначеннi вживаiться термiн тАЬуправлiння часомтАЭ, який маi скорiше образний, нiж науковий характер. У цих умовах для того щоб управляти собою, потрiбно керувати i процесами, якi вiдбуваються у зовнiшньому середовищi. Останнi ж у буквальному значеннi слова тАЬуправлiннятАЭ у принципi немислиме хоча б тому, що людина не може управляти впливами ззовнi.

Зi сказаного видно, що iснуi гостра необхiднiсть дати чiтке i науково обТСрунтоване визначення понять тАЬуправлiннятАЭ взагалi, а потiм i тАЬуправлiння собоютАЭ зокрема. Причому, щоб таке визначення було зрозумiлим, а головне - мало практичну цiннiсть, воно повинне вiдповiдати, як мiнiмум, на такi питання: хто (що), ким (чим), на основi чого, з якою метою i як конкретно управляi.

Вирiшити це завдання можна, спираючись на методологiю управлiнськоi науки. У розв'язаннi його можуть допомогти досягнення наук, що розглядають рiзнi аспекти управлiння: соцiологiя, психологiя, кiбернетика та iн. Комплексний пiдхiд, тобто з урахуванням висновкiв усiх наук, що дослiджують певнi сторони управлiння, маi велике методологiчне значення. При цьому вихiдною базою для дослiдження може бути тiльки практика, оскiльки нiяку наукову теорiю або формулювання вигадати не можна, ii можна отримати тiльки з навколишнього свiту, з реально й об'iктивно iснуючих фактiв. Практика й об'iктивний свiт з питань самоменеджменту насамперед свiдчать, що управлiння тАФ це не якесь надумане або таке, що виникло на тАЬголому мiсцiтАЭ явище, а одна iз загальних i об'iктивно необхiдних властивостей та умов iснування i розвитку матерiального свiту. [46].

У смисловому значеннi термiн тАЬуправлiннятАЭ вживаiться тодi, коли йдеться про такi дii об'iкта, що не можуть i не повиннi вiдбуватися стихiйно, неорганiзовано, коли потрiбний певний спрямовуючий i органiзуючi; й вплив на нього з боку органу управлiння. Але для здiйснення такого впливу мiж органом i об'iктом управлiння обов'язково повинен бути якийсь зв'язок.

Термiни тАЬуправлiннятАЭ, тАЬкоригуваннятАЭ, тАЬспрямуваннятАЭ та iн. вживаються переважно в тому разi, коли процесовi управлiння хочуть додати певний вiдтiнок. Так, термiн тАЬуправлiннятАЭ застосовуiться, як правило, тодi, коли йдеться про управлiння з боку вищих державних органiв i посадових осiб, яке маi бiльш загальний координуючий i спрямовуючий характер, поiднуi у собi не лише господарсько-економiчнi, а й стратегiчнi функцii (наприклад, добiр i розмiщення кадрiв, узгодження iхньоi дiяльностi тощо).

Поняття тАЬспрямуваннятАЭ, тАЬрегулюваннятАЭ, тАЬкоригуваннятАЭ та iншi вживаються замiсть тАЬуправлiннятАЭ здебiльшого щодо якогось процесу, в його динамiцi. Таким чином, якщо аналiзувати процес управлiння з погляду форми у будь-якому матерiальному середовищi, сукупнiсть трьох елементiв - органу управлiння з властивими йому технiчними засобами i методами дiй, об'iкта управлiння, каналiв зв'язку мiж ними i цiлi - прийнято називати системою управлiння .

Системою в науцi вважають органiзовану i замкнуту iднiсть закономiрно пов'язаних i здатних до взаiмодii (i взаiмного сприяння - за П. Анохiним) елементiв (об'iктiв, суб'iктiв, поглядiв тощо). При цьому властивостi системи в цiлому не тотожнi властивостям кожного окремо взятого елемента або групи елементiв. [68].

Керуюча система (суб'iкт) тАФ мозок людини, а керована система (об'iкт управлiння) тАФ тiло людини. Отже, система управлiння, утворюi внутрiшню структуру, матерiальну основу будь-якого процесу управлiння. Без системи, структури неможливе й управлiння, Системнiсть тАФ унiверсальна властивiсть, об'iктивно необхiдна умова для перебiгу будь-якого процесу управлiння. Об'iктивний характер iснування систем управлiння вимагаi iх постiйного розвитку i вдосконалення.

У процесi тривалоi iсторичноi еволюцii на базi елементарних систем виникли бiльш складнi й органiзованi бiологiчнi системи управлiння, починаючи вiд живоi клiтини i закiнчуючи найскладнiшою i високоорганiзованою системою тАФ людським органiзмом. Завдяки самоуправлiнню в таких системах пiдтримуються прийнятнi для життя кров'яний тиск, температура, кiлькiсть цукру в кровi, вiдбуваються видалення продуктiв переробки iжi, захист вiд шкiдливих зовнiшнiх впливiв i багато iнших процесiв. Для зв'язку мiж органами й об'iктами управлiння використовуються рiзноманiтнi канали тАФ вiд зорових i слухових до складних радiоелектронних пристроiв, що входять в автоматизованi системи управлiння.

1.1 Валеологiчний аспект

Валеологiя тАФ наука про iндивiдуальне здоров'я людини. тАЬЗдоров'я - не все, але усi без здоров'я - нiщотАЭ (Сократ). Коли тАЬвонотАЭ i - його не почувають; коли тiльки тАЬйоготАЭ втратили - з'являiться тАЬбiльтАЭ - злий, пiдступний, нестерпний [29]. Самоменеджмент людини повинен бути спрямований на цей найважливiший об'iкт самоуправлiння.

XXI столiття об'iднаi мудрiсть Сходу i Заходу в розумiннi природи людини та ii здоров'я. Сократiвське - тАЬлюдина - пiзнай себетАЭ i кон-фуцiанську тезу - тАЬлюдина - створи себетАЭ можна об'iднати в один основний валеологiчний принцип: людина тАФ пiзнай i створи себе. Пiзнай, перетвори, створи себе - оздоровча доктрина сучасноi людини, реалiзована в межах дисциплiни тАЬСамоменеджменттАЭ.

Валеологiя складаiться з двох частин:

- валеософii (валео тАФ здоров'я, софiя тАФ мудрiсть), тобто науки про мудрiсть здоров'я (теорiя здоров'я);

- валеометрii тАФ науки про вимiрювання здоров'я.

Людина повинна знати, що таке здоров'я, як його визначити, якi фактори впливають на нього. Один iз засновникiв валеологii академiк В. Петленко вважаi, що для цього необхiдно вивчити [29]:

- конституцiю людини (сукупнiсть iндивiдуальних, вiдносно стiйких морфологiчних i функцiональних, у тому числi психологiчних, особливостей людини) та ii спадковiсть як фактор здоров'я;

- проблеми екологiчноi валеологii, спосiб життя, напрям думок, образ почуттiв, що впливають на здоров'я людини;

- вплив родини на здоров'я;

- потреби людини i те, як вони задовольняються;

- духовну i фiзичну культуру людини;

- систему харчування людини.

Здоров'я залежить i вiд iнших складових життя тАФ любовi й краси. Любов веде людину до щастя, а краса розкриваi секрети внутрiшньоi та зовнiшньоi гармонii, забезпечуi виконання вимог закону мiри.

тАЬКраса врятуi свiттАЭ, тАФ ця формула, запропонована Ф. Достоiвським, була уточнена Н. Ерiхом: тАЬУсвiдомлена потреба в красi врятуi свiттАЭ. Краса i тАЬустановкоютАЭ на гармонiю тiла i душi, внутрiшнього i зовнiшнього, вона пов'язана з любов'ю до прекрасного i багато в чому визначаi поведiнку людини.

Свiт валеологii: Здоров'я тАФ Любов тАФ Краса. Людина тАФ дитя Космосу, Сонця, планети Земля, своii Батькiвщини, Матерi й Батька. Людина органiчно вписана в бiосферу Землi й повинна була, на думку академiка В. Вернадського, до кiнця XX ст. навчитися розумно керувати нею. На жаль, людина на сьогоднi погано керуi собою i ще гiрше тАФ бiосферою Землi. Сучаснiй людинi необхiдно тАЬпройтитАЭ семiнар, де в п'яти томах викладено основнi роздiли валеологii людини [6]:

- валеологiя i мудрiсть здоров'я;

- екологiчна валеологiя i харчування;

- фiзичне i психiчне здоров'я;

- краса i валеологiя любовi;

- гармонiя почуттiв i спосiб життя.

Щодо розв'язання проблем самоуправлiння життiдiяльнiстю i дiяльнiстю людини найбiльш актуальною i акметивна валеологiя тАФ наука про вершини людського здоров'я (тАЬакметАЭ тАФ вершина, розквiт, валео тАФ здоров'я). Тут доцiльно виходити з трьох установок: 1) життя i здоров'я; 2) фiзична, духовна i соцiальна досконалiсть; 3) сенс i мета життя. Ми повиннi створити себе в школi потрiйно: валеологiчно (бути здоровими), професiйно (визначити шлях життя), духовно (знайти свiй iдеал) [9].

Здоров'я людини як об'iкт cамоменеджменту.Здоров'я людини тАФ стан органiзму, що характеризуiться урiвноваженiстю з навколишнiм середовищем i вiдсутнiстю хворобливих змiн. Це стан повного фiзичного, душевного i соцiального благополуччя, вiдсутнiсть хвороб i фiзичних дефектiв. Благополуччя тАФ це правда, краса, мiра, свобода життя. Для визначення фiзичного, психiчного i соцiального здоров'я людини потрiбно розкрити [14]:

- зв'язок спадковостi людини (норми реакцiй як генетичного потенцiалу здоров'я) та ii здоров'я;

- природу психосоматичноi (зв'язок психiки з анатомiчними i фiзiологiчними властивостями людини) конституцii людини (генетичний потенцiал, продукт спадковостi та середовища, яке реалiзуi спадковий потенцiал);

- зв'язок здоров'я з навколишнiм середовищем (екологiчна валеологiя);

- зв'язок здоров'я зi способом життя людини (рiвень, якiсть, стиль, режим життя, шкiдливi звички);

- залежнiсть здоров'я людини вiд ii ставлення до нього, вiд установок на здоровий спосiб життя, на знання нею своiх можливостей (резерву), санiтарно-гiгiiнiчних норм життя.

Здоров'я людини багато в чому залежить вiд якостi навколишнього середовища. Потреба ii в такому середовищi пов'язана з цiннiсною орiiнтацiiю суспiльства i входить у визначення якостi життя. Пiд якiстю навколишнього середовища, за розширеного ii тлумачення, мають на увазi вiдносно стабiльну (територiальну i часову) обумовленiсть навколишнього середовища численними взаiмозалежними факторами з чотирьох основних сфер: природних i створених людиною ресурсiв i процесiв у навколишньому середовищi; засобiв i заходiв для здiйснення екологiчноi полiтики i впливу навколишнього середовища на суспiльний розвиток [16]. Ця дефiнiцiя потребуi розроблення системи стандартiв якостi життя, але визначаi, що забруднення, незадовiльна якiсть природного середовища загрожуi здоров'ю людини.

Здоров'я багато в чомузалежить вiд iснуючих у суспiльствi систем цiнностей, що визначають змiст життя, властивий конкретнiй культурi. Зростанню кiлькостi патологiй, особливо психiчних, сприяють надмiрна iнтенсивнiсть використання часу, зростаюча квапливiсть, спроби вписатися у загальний потiк життя. Нагромадження матерiальних цiнностей досягло найвищого за усi часи рiвня, але при цьому багато людей не бачать сенсу свого життя. Виявляiться, що людина не живе власним життям. Створивши всепроникаючу технологiчну культуру, вона не знайшла свого мiсця у життi, що призводить до деградацii ii здоров'я iзростання кiлькостi психiчних захворювань. Свiтове безладдя у XXI ст. тАФ тупиковий характер розвитку суспiльства споживання, необхiдно змiнити iснуючу систему соцiальних цiнностей.

В Украiнi деградацiя зумовлена не стiльки кризою економiки, скiльки значним розшаруванням суспiльства, руйнуванням староi системи цiнностей, орiiнтованоi на стабiльнiсть, соцiальну гарантованiсть роботи. Цьому сприяi тАЬвнесеннятАЭ цiнностей iндивiдуалiстичноi цивiлiзацii з ii установками на матерiальне багатство за будь-яку цiну, з невпевненiстю в завтрашньому днi, безробiттям.

Здоров'я людини залежить вiд орiiнтацii на систему цiнностей. У сучасних суспiльствах до старiння ставляться з переконанням: тАЬЯ повинен старiтитАЭ. Цим людина програмуi себе на це, таким чином, старiння закладене в суспiльному переконаннi. Тисячi рокiв тому iндiйський мудрець Шанкара пояснював: тАЬЛюди старiють i вмирають тому, що вони бачать, як старiють i вмирають iншiтАЭ. Фiксуiться явище залежностi здоров'я iндивiда вiд зв'язку зi своiю соцiальною групою, суспiльством iз властивою йому системою цiнностей. Вiра у своi цiнностi спонукаi людину зберiгати здоров'я i старiти вiдповiдно до прийнятих у певному суспiльному ладi уявлень i переконань.

Нинi поняття тАЬздоров'ятАЭ уточнюiться i часто визначаiться як стан рiвноваги (баланс) мiж адаптивними можливостями (потенцiал здоров'я) i умовами середовища, якi постiйно змiнюються. Багатовiковий досвiд лiкарiв, педагогiв, психологiв показав, що основним законом валеологii i: тАЬСпосiб життя людини повинен вiдповiдати ii конституцiiтАЭ [16].

ВаКонституцiя завжди iндивiдуальна, отже способiв життя стiльки, скiльки людей. Таким чином, плануючи своi життя, не слiд тАЬнасилуватитАЭ власну природу, конституцiю (бiопам'ять органiзму, свiй тАЬспадковий паспорттАЭ у особливостi iмунноi, нейронноi, психологiчноi конституцii). Жити потрiбно за законами своii бiологiчноi конституцii, керувати собою з урахуванням бiологiчних i психологiчних можливостей.

Здоров'я тАФ умова успiшного i гармонiйного життя. Навчитися керувати здоров'ям означаi:

- освоiти закони управлiння здоров'ям i застосовувати iх до себе максимально квалiфiковано;

- не тiльки одержати необхiднi знання, а й опанувати технологii, методи управлiння своiм здоров'ям;

Ва- жити i дiяти, управляючи собою з огляду на дiючi фактори.
Досягати цього можна по-рiзному, наприклад унiверсальним алгорит
мом побудови власноi програми управлiння здоров'ям, що складаiться з
п'яти крокiв [5]:

1) повiрити в реальнiсть здорового життя;

2) трансформувати загальнi знання в особистий досвiд;

3) визначитися з головною конкретною метою;

4) розробити i реалiзовувати план дiй;

5) оцiнити результат i скористатися ним.

Фахiвцi в галузi гiпнологii вважають, що вiра тАФ це трансовий стан, повiрити у щось тАФ це тАЬзапрограмуватитАЭ себе. Люди часто старiють абоВахворiють, тому що почали думати про це, очiкують цього, сприймають це як природний процес. У станi вiри в реальнiсть здорового способу життя наше тАЬнесвiдометАЭ, що керуi психофiзiологiiю органiзму, а багато в чому i поведiнкою, в автоматичному режимi програмуi те, у що ми вiримо, чого намагаiмося досягти. Це даi змогу позбутися реальних i надуманих обмежень, побачити новi можливостi.

Метою другого кроку i здiйснення усвiдомленого вибору, мотивацiя себе на його досягнення. Вирiшуiться це завдання забезпеченням стратегiчного бачення, формуванням бажання досягнення майбутнього його втiлення. тАЬРоблячи вибiр i приймаючи рiшення, ви даiте картинi життя. Кожна подiя стаi бiльш визначеною, набуваi характерних рис. Ви створюiте собi набiр мозаiки, що складатимуться в повну картину в мiру плину вашого життя.. Ваш вибiр i ухвалення рiшення залишаються у Вашiй пам'ятi на ii пiдсвiдомому рiвнiтАЭ [5].

На третьому кроцi, поставивши собi мету, людина створюi умови для свого розвитку, ii досягнення. Мета i чинником, що органiзуi ii дiяльнiсть.

Розв'язання завдання спрощуiться, якщо керуватися правилами [5]:

- визначайте свою мету у формi позитивних тверджень. Наприклад, зосереджуйте увагу на тому, що не бажаiте хворiти, не думайте про негативнi речi;

- формуйте свою мету таким чином, щоб мати можливiсть досягти ii самостiйно, незалежно вiд дiй iнших. тАЬЩо я можу зробити, щоб подобатися самому собi, незалежно вiд ставлення iншихтАЭ;

- будуйте образ досягнення своii мети. Створення конкретного, дiяльного i живого образу володiння бажаним, розробка для себе багатого деталями сценарiю, у якому ви безпосередньо переживаiте володiння, i головною ланкою в процесi цiлепокладання.

Виконання цих правил реалiзуiться як психофiзiологiчна технологiя незворотностi обраноi мети.

Розробляти на четвертому кроцi план дiй можна з використанням цiльовоi комплексноi програми. [19]. Оцiнюючи результати своii дiяльностi на п'ятому кроцi, потрiбно гарантувати собi позитивнi переживання досягнення, дотримуючись таких правил [5]:

-ВаВаВаВаВаВаВа порiвнюйте себе iз собою. Розглядайте лише власний прогрес. Не озирайтеся на iнших. Дорога до успiху вимiрюiться власними досягненнями.

Ва- будьте самодостатнi, оцiнюючи своi результати. Орiiнтуйтеся на найчутливiший барометр самооцiнки тАФ власну задоволенiсть. Не переконуйте iнших у своiй значущостi.

- вiддайте належне своiм заслугам. Завжди гiдно винагороджуйте себе за зроблене.

Життiдiяльнiсть людини визначаiться ii психiкою. Те, що з'являiться в думках людини, виявляiться емоцiйно, позначаiться на ii здоров'i. Екологiя думок i почуттiв тАФ вiдправна точка в русi до здоров'я i благополуччя.

Самоменеджмент здоров'я.Якщо ваш органiзм перебуваi у згодi з тим, що ви робите i як ви живете, тАФ ви здоровi, бадьорi, перебуваiте у повнiй гармонii з навколишнiм свiтом. Щоб досягти цього бажаного стану гармонii i не втратити його згодом, необхiдно [5]:

- навчитися поважати власну природу i жити у згодi з нею;

- поважати власну неповторнiсть;

- не прагнути бути тим, ким ви бути не можете в силу того, що вашiй природi це невластиво, суперечить вашiй психофiзичнiй конституцii;

- визначити що вам властиво i робити правильний вибiр у життiвих ситуацiях;

- дослiдити власну психофiзичну конституцiю.

РЖснуi безлiч класифiкацiй людських типiв. Можна використовувати випробувану часом систему дослiдження своii iндивiдуальностi тАФ давню аюрведу. ВлАюрведа (аюр тАФ життя, веда тАФ знання) тАФ плiд колективноi мудростi багатьох поколiнь мислителiв Давнього Сходу. Вчення аюрведи виводить людську природу за межi фiзичного тiла i гармонiйно вписуi ii в навколишнi природне середовище. Знання аюрведи сучасна медицина використовуi в гомеопатii, валеологii, натуропатii. Згiдно з аюр-ведою у природi дiють три основнi сили: енергiя мiнливостi та змiн, що уособлюiться вiтром, тАФ Вата, енергiя iнтенсивностi та активностi, що уособлюiться вогнем, тАФ Пiта, i енергiя стабiльностi та стiйкостi, що уособлюiться землею i водою, тАФ Капха.

Енергiя вiтру маi характеристики рухливостi, холоду та сухостi тАФ це енергiя динамiчностi; енергiя вогню тАФ жару, рiзкостi та сили тАФ це енергiя iнтенсивностi; енергiя сироi землi тАФ повiльностi, iнертностi та вологостi тАФ це енергiя стабiльностi. Кожна клiтина нашого органiзму мiстить у собi всi три види енергii. Вiдповiдно до аюрведи безлiч конституцiональних типiв визначаiться спiввiдношенням цих трьох типiв енергii. Людський органiзм функцiонуi успiшно, якщо в ньому усе збалансовано. Для збереження збалансованостi необхiдно постiйно компенсувати збуджувальнi сили зовнiшнiх впливiв вiдповiдною поведiнкою i дiями. Аюрведа даi код для оптимального вибору, основою якого i принцип вiдповiдностi тАФ подiбне притягуi подiбне. Це означаi, що якостi вашоi конституцii, стимулюватимуться аналогiчними зовнiшнiми кiлькостями i компенсуватимуться протилежностями.

Конституцiя Вата. Основний ii елемент тАФ тАЬмiнливiстьтАЭ. Люди, якi належать до цього типу, непередбачуванi й нестереотипнi. Головнi властивостi Вати тАФ сухiсть, холоднiсть, легкiсть, рухливiсть, швидкiсть. Енергiя Вати виходить з рiвноваги через неупорядкований спосiб життя, споживання сухоi, холодноi iжi, недосипання, збуджуючi змiни i стрес.

Конституцiя Пiта. Люди цього типу вiдрiзняються честолюбством, прямотою, войовничiстю, схильнiстю до суперечок. Бурхливий темперамент, смiливiсть, впевненiсть у собi, заповзятливiсть i лiдерство тАФ характери; iхнi ознаки. Вони втрачають рiвновагу, якщо замiсть того, щоб природним чином домагатися в життi свого, раптом стають шаленими, нетерплячими. У них непомiрнi вимоги до себе й iнших людей, життя в шаленому напруженнi, хворобливе ставлення до власних невдач.

Конституцiя Капха. Основна властивiсть ii тАФ стабiльнiсть i рiвнiсть. Спокiйнi й урiвноваженi, цi люди рiдко сердяться i прагнуть зберегти свiт навколо себе. Енергiя Капхи найскладнiше виводиться з рiвноваги. Це може вiдбутися на тлi стресу, внаслiдок переiдання (багато солi та цукру), малорухомостi та тривалого с

Вместе с этим смотрят:

Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi

Американская система менеджмента на предприятии

Анализ конкуренции в отрасли ресторанного бизнеса

Анализ основных этапов построения и решения математических моделей оптимизации организационных структур в системе менеджмента качества

Анализ системы антикризисного управления и регулирования