Прийняття рiшень по функцiонуванню операцiйноi системи на промисловому пiдприiмствi

КУРСОВАЯ РОБОТА

по курсу ВлМенеджмент професiйноi дiяльностiВ»

на тему: ВлПрийняття рiшень по функцiонуванню операцiйноi

системи на промисловому пiдприiмствiВ»

Змiст

Вступ

1. Формування варiанту вихiдних даних для прийняття управлiнських рiшень

2. Формування варiанту управлiнського рiшення

3. Аналiз варiантiв управлiнських рiшень i вибiр найбiльш сприйнятливого варiанту

Висновки

Лiтература

Вступ

Оптимiзацiя управлiнських рiшень -вибiр найефективнiшого варiанта рiшення (найрацiональнiшого рiшення) iз можливих альтернатив.

При обТСрунтовуваннi управлiнських рiшень забезпечуi врахування всiх факторiв i альтернатив, що виникають у процесi виробничо-господарськоi дiяльностi. Тому моделювання вважають найефективнiшим способом оптимiзацii управлiнських рiшень.

Модель - вiдображення у схемi, формулi, взiрцi характерних ознак дослiджуваного об'iкта.

Вона i спрощеною конкретною управлiнською ситуацiiю, вiдображаючи реальнi подii, обставини тощо. Необхiднiсть застосування моделей зумовлена такими причинами:

- складнiстю виробничо-господарськоi дiяльностi;

- наявнiстю багатофакторних залежностей у процесi розв'язання управлiнських завдань;

- потребою експериментальноi перевiрки багатьох альтернативних управлiнських рiшень;

- необхiднiстю орiiнтувати управлiння на майбутнi;

- необхiднiстю врахування динамiки середовища функцiонування.

За внутрiшньою сутнiстю та особливостями функцiонування видiляють такi моделi:

- фiзичнi тАФ вони i описом об'iкта в збiльшеному або зменшеному масштабах;

- аналоговi тАФ функцiонують як реальнi об'iкти, але не схожi на них;

- математичнi (символiчнi) тАФ iх особливiсть полягаi у використаннi символiв у процесi опису властивостей i характеристик об'iкта.

На практицi традицiйним i такий порядок розроблення моделей:

1.Постановка завдання. Визначаються очiкуванi результати вiд розроблення i застосування моделi.

2.Пiдготовка iнформацii. Вiдбуваiться збiр найважливiшоi iнформацii щодо об'iкта моделювання та оцiнюiться економiчна iнформацiя щодо доцiльностi розроблення моделi.

3.Формування моделi. Здiйснюiться за допомогою рiзноманiтних засобiв формування спрощеного вiдображення модельованого об'iкта чи процесу.

4.Перевiрка моделi на достовiрнiсть. Вiдбуваiться за конкретними критерiями: реалiстичнiсть, вiдповiднiсть завданням, врахування факторiв середовища функцiонування.

5.Використання моделi.

6.Вiдновлення моделi. Передбачаi ii удосконалення.

У процесi перевiрки, використання та вiдновлення моделей слiд брати до уваги чинники, що знижують iх ефективнiсть: недостовiрнi вхiднi умови (припущення); iнформацiйнi обмеження; страх користувачiв; недостатня практична перевiрка; надмiрно висока вартiсть моделi; недостатнi врахування факторiв тощо.

Найпоширенiшими i такi способи моделювання:

Теорiя iгор. Моделюi вплив прийнятого рiшення на конкурентiв.

Теорiя черг. Визначаi оптимальну кiлькiсть каналiв обслуговування вiдповiдно до потреби в них (модель Влоптимального обслуговуванняВ»).

Моделювання управлiння запасами. Визначаi розмiщення замовлень, готовоi продукцii на складi.

Лiнiйне програмування. Забезпечуi оптимальний спосiб поiднання ресурсiв за наявностi конкретних потреб. Такi моделi найпопулярнiшi в менеджментi.

РЖмiтацiйне моделювання. Забезпечуi практичне застосування моделi замiсть реальноi системи.

Економiчний аналiз (метод оцiнювання витрат та економiчних вигод). ТРрунтуiться на з'ясуваннi економiчних умов, за яких пiдприiмство стаi вигiдним. Основною умовою i ситуацiя, за якоi загальний дохiд зрiвнюiться з пiдсумковими витратами.

Платiжна матриця. Статистичний метод, за допомогою якого з кiлькох варiантiв рiшення вибирають найоптимальнiше. При цьому платежi (грошовi винагороди, доходи тощо) подають у формi таблицi.

Дерево рiшень. Схематичне вiдображення дiй у менеджментi з урахуванням фiнансових результатiв, ймовiрностi отримання iх позитивного значення, можливостi порiвняння альтернатив.

Прогнозування. Реалiзуiться через моделювання майбутнiх управлiнських ситуацiй. Вiдiграi дуже важливу роль в економiцi.

Як допомiжний iнструмент при проведеннi сценарного аналiзу зручно використовувати метод дерева рiшень. Вiн застосовуiться в тих ситуацiях, коли рiшення, прийнятi в кожен момент часу, сильно залежать вiд попереднiх рiшень i у свою чергу визначають сценарii подальшого розвитку подiй.

Дерево рiшень - це сiтковi графiки, кожна галузь яких являi собою альтернативнi варiанти розвитку або стану середовища. При проведеннi сценарного аналiзу на сiтковому графiку вказуються iмовiрностi настання тих або iнших подiй, а потiм виробляiться розрахунок очiкуваних результатiв.

Сiткове планування дозволяi не тiльки визначити потреби рiзних виробничих ресурсiв у майбутньому, але й координувати iхнi рацiональне використання на даний момент. Найважливiшими етапами сiткового м планування i такi: розподiл комплексу робiт на окремi частини i iхнi закрiплення за виконавцями; виявлення й опис кожним виконавцем усiх подiй i робiт, необхiдних для досягнення поставленоi мети; побудова первинних сiткових графiкiв i уточнення змiсту планових робiт; об'iднання окремих частин сiток i побудова зведеного сiткового графiка виконання комплексу робiт;

обТСрунтування чи уточнення часу виконання кожноi роботи у сiтковому графiку.

На початку сiткового планування випуску нового виробу необхiдно виявити, якими подiями буде характеризуватися комплекс робiт. Кожна подiя повинна встановлювати завершенiсть попереднiх дiй. Усi подii i роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендуiться перераховувати у порядку iх виконання, проте окремi з них можуть виконуватися одночасно. Далi проводиться побудова первинних сiткових графiкiв, iх перевiрка та об'iднання окремих сiток у зведену модель. Завершальним етапом сiткового планування i визначення тривалостi виконання окремих робiт чи сукупних процесiв. Для встановлення тривалостi будь-яких робiт необхiдно, насамперед, користуватися вiдповiдними нормативами чи нормами трудових затрат. А у разi вiдсутностi вихiдних нормативних даних, тривалiсть усiх процесiв i робiт може бути встановлена рiзними методами, у тому числi i за допомогою експертних оцiнок.

Прийняття менеджерами рацiональних рiшень, що вiдповiдають установленим критерiям та спрямованi на досягнення визначених цiлей, не може гарантувати iх успiшноi реалiзацii. Виконання управлiнських рiшень потребуi застосування дiiвих органiзацiйних, мотивацiйних та контрольних механiзмiв, а також забезпечення колективноi нацiленостi на досягнення намiчених результатiв

1. Формування варiанту вихiдних даних для прийняття управлiнських рiшень

ВлCитуацiя 1В»

Заказ №1 :