АНГЛОМОВНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ КОНТРАКТ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ

Страница 4

Незмінним когнітивно-семантичним стрижнем лексико-семантичної суб­системи КК є термінологія. Її корпус складається із термінів загальновживаного (to fulfill the obligations, prohibition of export or import), загальнонаукового (in­side diameter, net weight, square meters), офіційно-ділового (notification, order, re­ceipt, request) і економіко-правового (public company, partial shipment, ex works, appeal, court charges, binding decision) прошарків. Останньому належить особ­ливе місце в цій системі, оскільки укладання й використання текстів КК від­бувається виключно у правовому полі. Правовий аспект комерційної діяльності закріплюється юридичними термінами на кшталт single umpire, the Arbitration Court, to violate the rules, to infringe the Contract, damage to or loss of the goods. Економічний же аспект цієї діяльності закріплюється не тільки у власне економічній термінології (FOR, CPT, current account, to pay for collection, fines, shipment, to deliver, load, store), але і в термінології тієї галузі, в якій він набирає чинності (промисловість, будівництво, аудит, транспорт, сфера послуг тощо).

Не менш важливим засобом вербального аранжування текстів КК є кліше, які актуалізуються згідно з жанрово-стилістичними законами. Пор.: Should any differences arise, as agreed upon; hereinafter referred to as the Buyer; if the quality of the goods does not correspond to that stipulated in the Contract; is to be confirmed by certificates of quality issued by the producer as well as by certificate of origin). Поширення електронного способу ділової комунікації та електронного справо­чинства сприяє масовому використанню в КК шаблонів, а клішовані фрази ста­ють своєрідними штампами комерційної документації. Вони слугують ніби ключем для швидкого й точного (де)декодування того чи іншого тексту.

У третьому розділі („Шляхи і способи функціонально-граматичного аранжування текстів комерційних контрактів”) досліджується предикатив­на організація текстів англомовних комерційних контрактів, зокрема особливо­сті використання в них морфологічних і синтаксичних засобів.

Вербальний код текстів комерційних контрактів реалізується не тільки лек­сичними, а й граматичними одиницями, що в сукупності сприяють його аран­жуванню як певної когнітивно-дискурсивній єдності. Чільне місце в цій системі відводиться саме функціонально-граматичним (морфологічним і синтаксичним) компонентам текстового континууму, що разом утворюють його структурно-семантично-комунікативний каркас у межах фрейму {[хто — [коли — де — як] — що] зобов’язаний / зобов’язується виконувати}. Морфологічні засоби реалі­зуються у рамках трьох основних предикативних категорій – темпоральності, модальності та персональності.

Із огляду на те, що конкретний зміст КК екстраполюється на площину актуальних і цілком реальних ділових відносин, помітним стає той факт, що в цих текстах темпоральний дейксис спирається переважно на презентні (Present Simple, Present Perfect) і футуральні (Future Simple) часові форми. Перші сприя­ють наближенню повідомлюваного до сфери адресата (The Seller does not bear any responsibility regarding unloading of the goods at the delivery point, or storage at the Buyer's facilities) та виявляють здатність передавати минуле (After the contract has been signed all the previous negotiations and correspondence pertain­ing to it become null and void) і майбутнє (The Contract comes into force after L/C confirming and accepting according to item 5 of the contract).

Залежно від кількості превалюючих часових форм тексти КК розділяються на дві групи – наративні та клішовані. КК першої групи мають чітку прив’язку до презентного ряду (74%), тоді як другої – до футуральних форм із допоміж­ним дієсловом shall (78%), що, мабуть, можна вважати своєрідним кліше офі­ційно-ділового стилю (The terms of payment are the following . ; Payment shall be made in… ect.).

Футуральна перспектива посідає в темпоральній системі КК особливе міс­це, оскільки вона не тільки орієнтує адресата на майбутнє, а й виявляється здат­ною “втручатися” у світ можливого, передбачуваного, планованого, бажаного. Це уможливлюється як за рахунок морфологічних маркерів (shall/will + інфіні­тив, умовний спосіб модальних дієслів), так і за рахунок синтагматичної під­тримки в межах певних реченнєвих утворень, що робить їх полісемічними фе­номенами, в яких синкретично поєднуються темпоральність і модальність.

Модальність текстів КК реалізується у триєдності своїх алетичних, деон­тичних і епістемічних проявів. Втілюючи ідею суб’єктивного у пропозиційному змісті в досить прихований спосіб, модальність постає в текстах КК як багато­плановий феномен, бо, по-перше, значення можливості, необхідності, припу­щення, передбачення виявляються тут тісно між собою переплетеними, а по-друге, всі вони реалізуються в КК на фоні спонукальних інтенцій.

У результаті взаємодії різних модальних значень спонукання в текстах КК набуває або вигляду прямого примусу до виконання певних дій (Shipment must be made in 3 weeks after receipt of а satisfactory L/C; The Seller is to make for every pallet а packing list), або незмінної умови, орієнтованої на майбутнє (Should the Seller fail to deliver the Goods within the term stipulated by the Contract, he will have to pay the penalty .). Більш того, модально-деонтичні імпульси нерідко на­бувають і таких прескриптивних рис, які здатні не лише спонукати до дій шля­хом вказівки на можливість їх виконання (If packing of the delivered goods is da­maged the Seller should eliminate such defects on his own account according to writ­ten requirements of the Buyer), а й накладати заборони на них (Delivery ahead the agreed date is not permitted).

Різноманітність модальних засобів є тим ресурсом, використання якого від­криває ко-авторам КК можливість втручатися в дійсність, забороняючи самим собі небажані за контрактом дії. Оскільки відверті спонукання суперечать в ці­лому білатерально-комісивній телеології КК, то волевиявлення набуває тут ви­гляду непрямих прескрипцій (поради, пропозиції, рекомендації). Своєрідність модальної сітки КК проявляється в тому, що вона має спонукальне підґрунтя, інтенціональні елементи якого коливаються в амплітуді від знаку “плюс” (влас­не спонукання) до знаку “мінус” (заборона).

Персональна сітка текстів КК має прямі кореляції з діатезою. Вона характе­ризується тим, що прямі спонукання за допомогою модальних дієслів заміню­ються їхніми менш категоричними деперсоналізованими еквівалентами (“діа­тезний зсув” – Е.В. Падучева), внаслідок чого фокус уваги переміщується з ад­ресантно-адресатної конфігурації на пропозиціональний зміст КК – кількість, якість товарів і послуг, умови реалізації тощо.

Емпіричні спостереження показують, що використання діатези в текстах КК має прямі кореляції зі структурно-граматичними типом речення: у простому та сурядному реченнях дієслово-присудок тяжіє до активного стану (увага при­вернута до агенса), а у складнопідрядному помітно зростає кількість дієслів у пасивному стані (увага відвернута від агенса). Пасивні форми передають ті дії, процеси і стани, які концентруються в об’єкті, умовчання ж агенса може мати й суто ергономічні мотиви – уникнення мовної надмірності.

Встановлені тенденції на позначення агенса можна пояснити безпосеред­нім делегуванням обов’язків коавтора/ів/ КК самим собі, а використання депер­соналізованих форм – необхідністю привернення уваги до об’єкта дії. Так, у ре­ченні Acceptance of the goods according to weight is executed in the Port in accor­dance with the weight indicated in Certificates of quality issued by the mill фокус уваги концентрується навколо предмета угоди, а агенс-виконувач залишається без своєї вербальної підтримки, проте його незрима присутність задає ніби всю функціонально-семантичну тональність висловлення. З огляду на це зрозуміло, що “діатезні зсуви” мають свої витоки у структурі та семантиці речення.

Предикативне аранжування текстів англомовних КК має й чітко визначені синтаксичні контури, в яких відбиваються логіко-семантичні відношення упро­довж усього тексту. В цілому тексти КК характеризуються тяжінням до прос­тих реченнєвих побудов, тобто до послідовного нанизування пропозицій, що фактично є латентною координацією. Якщо прості (66%) та експліцитно пара­тактичні конструкції (5%) складають разом понад 70% всього реченнєвого кон­тинууму КК, то на гіпотактичні припадає менше 30%.